Ухвала суду № 59488123, 03.08.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 серпня 2016 рокусправа № 804/2087/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Чумака С. Ю.,

суддів: Гімона М.М. Юрко І.В. ,

секретар судового засідання:Федосєєва Ю.В.,

за участю представника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року у справі № 804/2087/16 за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною відмову відповідача щодо відмови у нарахуванні та невиплаті ОСОБА_2 вихідної допомоги судді у звязку з виходом у відставку в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою;

- зобовязати відповідача нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу судді у звязку з виходом у відставку в розмірів 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що право на відставку набуто під час дії Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції, яка надавала право судді при виході у відставку отримати вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат, виключення положення щодо такого нарахування та виплати не може скасовувати вже існуюче на той час право на одержання вихідної допомоги, отже при вирішенні даного спору підлягає застосуванню частина 1 ст. 136 Закону № 2453 від 07.07.2010 року Про судоустрій і статус суддів. Таким чином рішення відповідача про відмову у виплаті вихідної неоподаткованої допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою є противоправним, адже порушує права та інтереси гарантовані Конституцією України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що ч. 1 ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка передбачає виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, виключена на підставі п. 28 Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року та не є чинною з 01.04.2014 року.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_2 з 13.11.1992 року працювала на посаді судді Апостолівського районного суду Дніпропетровської області.

26 березня 2015 року позивач звернулась із заявою про звільнення з посади судді у відставку. (а.с. 21).

Постановою Верховної Ради України Про звільнення суддів від 12.11.2015 року позивач звільнена з займаної посади судді на підставі її заяви про відставку, яку вона подала до Вищої ради юстиції 26.03.2015 року.(а.с. 30)

Наказом голови Апостолівського районного суду Дніпропетровської області № 58/к від 25.11.2015 року Про звільнення судді Диби Л.М. зі штату відраховано зі штату зазначеного суду, про що здійснено запис в трудовій книжці.(а.с.38)

08.02.2016 року позивач звернулась до відповідача з проханням здійснити нарахування та виплатити їй передбачену ч. 1 ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.(а.с. 40)

Листом відповідача від 11.02.2016 року за № Б-с-255 ОСОБА_2М відмовлено у такій виплаті, у звязку з відсутністю законних підстав для нарахування та виплати такої вихідної допомоги. (а.с. 41-42)

При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VІ, (в редакції до 01.04.2014 року) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Також, згідно ч. 1 ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI (в редакції до 01.04.2014 року) судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою.

Правова конструкція вказаної норми свідчить про те, що для набуття права на отримання вихідної допомоги Закон передбачав наявність у суддів як стажу для виходу у відставку, так і безпосередню реалізацію цього права, тому доводи позивача, що вказане право вона набула одночасно з набуттям права на відставку, є безпідставними.

З 1 квітня 2014 року у звязку із прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014р. № 1166-VІІ статтю 136 із Закону України № 2453-VI від 07.07.2010 р. було виключено.

Рішення щодо неконституційності Закону № 1166-VІІ в частині виключення статті 136 Закону № 2453-VI Конституційним судом не приймалося.

Таким чином, з 1 квітня 2014 року суддів, які виходять у відставку не мають права на отримання вихідної допомоги.

Позивач заяву про відставку подала 26 березня 2015 року, тобто в час, коли настала друга умова для отримання вихідної допомоги, норми Закону № 2453 про виплату такої допомоги вже не були діючими, у звязку з чим позивач права на отримання вихідної допомоги не має.

Крім того колегія суддів зазначає, що Конституційний Суд України в рішенні від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013 зазначив, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.

Таким чином, виключення законодавцем статті, що передбачала вихідну допомогу судді у звязку з виходом у відставку не може бути розцінено, як звуження конституційних гарантій незалежності судді, порушення принципу передбачуваності Закону, та відповідно не створює обовязку держави для виплати вихідної допомоги судді без правових на те підстав.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції винесена законно та обґрунтовано, апеляційна скарга позивача, не ґрунтується на законі та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

Повний текст виготовлено 5 серпня 2016 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року у справі № 804/2087/16 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:С.Ю. Чумак

Суддя:М.М.Гімон

Суддя:І.В. Юрко