Ухвала суду № 59488110, 03.08.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 серпня 2016 рокусправа № 804/6084/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А.

секретар судового засідання:Трахт К.О.

за участі представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. імені Газети «Правда», 29, апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та Дніпродзержинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2015 р. в справі № 804/6084/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Дніпродзержинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпродзержинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі Дніпродзержинська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.12.2014 р. № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 64214 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 17663,50 грн., від 18.02.2015 р. № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобовязання з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 420012,26 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 105003,06 грн., від 02.12.2014 р. № НОМЕР_3 про збільшення суми грошового зобовязання з земельного податку в розмірі 39205,48 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 10141,37 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2015 р. позов задоволено частково, скасоване податкове повідомлення-рішення від 02.12.2014 р. № НОМЕР_1 в частині нарахування грошового зобовязання в розмірі 66985 грн., в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову через неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт вказує на неврахування судом, що в період з 07.09.2012 р. по 31.12.2012 р. на розрахунковий рахунок позивача отримано коштів всього в розмірі 63302 грн. в якості оплати за передачу в оренду власних приміщень, з яких 12661 грн. позивачем включено до податкових зобовязань з податку на додану вартість, а з урахуванням наявності податкового кредиту до бюджету позивачем сплачено суму податку на додану вартість в розмірі 929 грн., у звязку з чим податкові зобовязання позивачем зі сплати податку на додану вартість до бюджету виконані в повному обсязі.

Щодо збільшення позивачу суми грошового зобовязання з орендної плати апелянт зазначає про необґрунтоване неврахування судом пільг, передбачених рішенням Дніпродзержинської міської ради від 27.05.2011 р. № 116-08/VІ та від 25.06.2012 р. № 475-24/VІ, а також того факту, що приписи пп. 288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України у редакції, що діє з 01.04.2014 р., не розповсюджуються спірний період (2011-2013 роки).

Що стосується збільшення розміру суми грошового зобовязання з земельного податку, на думку позивача, вона не є землекористувачем та не повинна сплачувати земельний податок; орендарем є її чоловік фізична особа-підприємець ОСОБА_3, який у встановленому законом порядку сплачував оренду плату, а тому нарахування земельного податку додатково позивачу за користування тією самою земельної ділянкою за той самий період є протиправним.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову в частині задоволених позовних вимог з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Апелянт вказує, що в силу приписів п. 183.10 ст. 183 Податкового кодексу України, у особи, яка підлягає обовязковій реєстрації як платник податку на додану вартість та не подала до контролюючого органу заяву про реєстрацію платником цього податку або подала її з порушенням строку, встановленого п. 183.4 ст. 183 Податкового кодексу України, обовязок нарахування та сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість виникає з дня, наступного за граничним днем, який встановлений для подання заяви, тобто з 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів. З урахуванням того, що обсяг виручки позивача за 2011 р. склав 407170,42 грн., позивачем не подана заява про реєстрацію платником податку на додану вартість до 11.01.2012 р., враховуючи дані первинних документів, відповідно до яких сума податкового зобовязання з податку на додану вартість за період з 11.01.2012 р. по 06.09.2012 р. (07.09.2012 р. позивач зареєстрована платником податку на додану вартість) склала 262500 грн., позивачем не нараховано та не сплачено до бюджету суму податку в розмірі 52500 грн. за вказаний період. Крім того, за період з 07.09.2012 р. по 31.12.2012 р. встановлено неповне включення до складу податкових зобовязань передплати в загальному розмірі 63570 грн., відповідно, позивачу донараховано податку в розмірі 12714 грн.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, в задоволенні апеляційної скарги відповідача просив відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, в задоволенні апеляційної скарги позивача просив відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційних скарг матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Дніпродзержинською ОДПІ проведено документальну планову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт від 10.11.2014 р. № 4717/490/04-03-17-01-25/НОМЕР_4, яким встановлено порушення п. 187.1 ст.187, з урахуванням пп. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54, п. 183.4 ст. 183, п.10 підрозділу II розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого позивачу донараховано податку на додану вартість на загальну суму 65214 грн., в тому числі за лютий 2012 р. (з урахуванням січня 2012 р.) в сумі 17992 грн., березень 2012 р. в сумі 9571 грн., квітень 2012 р. в сумі 8160 грн., травень 2012 р. в сумі 5531 грн., червень 2012 р. в сумі 3792 грн., липень 2012 р. в сумі 3697 грн., серпень 2012 р. в сумі 3757 грн., за жовтень 2012 р. на суму 2775 грн., за листопад 2012 р. на суму 6117 грн., за грудень 2012 р. на суму 3822 грн.; ст. 203 Податкового кодексу України в частині ненадання податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 р. (з урахуванням січня 2012 р.), березень 2012 р., квітень 2012 р., травень 2012 р., червень 2012 р., липень 2012 р., серпень 2012 р., вересень 2012 р.; пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271, пп. 288.5.1 ст. 285, пп. 288.7 ст. 288 з урахуванням статей 285-287 Податкового кодексу України, що призвело до донарахування орендної плати за землю на суму 512649,20 грн.; пп. 271.1.1 ст. 271, ст. 274, пп. 286.2, пп. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу, в результаті чого позивачу донараховано земельного податку на суму 52482,44 грн.; пп. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України в частині неподання податкових декларацій з плати за землю на 2011-2013 роки.

02.12.2014 р. Дніпродзержинською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_3, № НОМЕР_5 та № НОМЕР_1.

Позивачем оскаржені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області. ГУ ДФС у Дніпропетровській області рішенням від 18.02.2015 р. залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 02.12.2014 р. № НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 82877,5 грн. та № НОМЕР_3 про збільшення грошового зобов'язання з земельного податку у сумі 49346,85 грн., скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.12.2014 р. № НОМЕР_5 в частині збільшення орендної плати у розмірі 115796,19 грн. (92636,94 грн. - основний платіж, 23159,24 грн. - штрафна санкція).

Рішенням ДФС України від 24.04.2015 р. ДФС України за залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 02.12.2014 р. № НОМЕР_3, № НОМЕР_5 (з урахуванням рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 18.02.2015 р. № 1404/10/04-36-10-07-14) та № НОМЕР_1, а повторну скаргу - без задоволення.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 10.01.2012 р. позивачем подано до контролюючого органу реєстраційну заяву платника податку на додану вартість за формою №1-ПДВ, яка була отримана відповідачем 10.01.2012 р. у звязку з тим, що загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Податкового кодексу України, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 грн. (без урахування податку на додану вартість). Контролюючим органом відповідь на зазначену заяву надана 29.08.2012 р., повідомивши позивача про недостатність підтверджуючих документів стосовно обсягів постачання товарів/послуг за останні 12 календарних місяців.

07.09.2012 р. позивача зареєстровано в якості платника податку на додану вартість.

Враховуючи, що позивачем здійснені всі передбачені законодавством заходи для реєстрації платником податку на додану вартість, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не повинна нести відповідальність за ненарахування або несплату податку на додану вартість на рівні зареєстрованого платника до моменту реєстрації платником податку на додану вартість, тому податкове зобов'язання з податку на додану вартість за період з 11.01.2012 р. по 31.12.2012 р. підлягає зменшенню на суму, що була нарахована позивачу за період, коли вона не була зареєстрована платником податку на додану вартість, а саме з 11.01.2012 р. по 06.09.2012 р. всього в розмірі 52500 грн. основного зобовязання.

Також суд вважав, що оскільки позивач в період з 07.09.2012 р. по 31.12.2012 р. була зареєстрована платником податку на додану вартість, то вона зобов'язана сплачувати податок на додану вартість та подавати відповідні декларації, відповідно, у позивача виник обов'язок сплатити суму грошового зобов'язання всього у розмірі 15892,50 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 12714 грн. (65214,00 грн. - 52500,00 грн.) та за штрафними санкціями у розмірі 3178,50 грн (25% від 12714 грн.).

Щодо повідомлення-рішення від 18.02.15 р. № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 420012,26 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 105003,06 грн., судом встановлено, що 01.10.2008 р. між Дніпродзержинською міською радою та громадянкою ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки строком до 27.08.2018 р., відповідно до якого позивач прийняла в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,1079 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Вокзальна, 1 для фактичного розміщення нежилого приміщення. Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки грошова оцінка земельної ділянки становить 1848789,89 грн. Відповідно до п. 4.1 договору сума орендної плати за користування земельною ділянкою на термін дії договору складає 16898,04 грн. Згідно з розрахунком розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який є невід'ємною частиною договору, ставка земельного податку встановлена Законом України «Про плату за землю» у розмірі 1% відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Податковими деклараціями з плати за землю за 2011-2013 роки позивачем задекларовано податкове зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку державної і комунальної власності в сумі 20615,07 грн. на рік.

01.10.2008 р. між Дніпродзержинською міською радою та позивачем укладено договір оренди земельної ділянки строком до 27.08.2018 р., відповідно до якого позивач прийняла в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,1178 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Вокзальна, 1-а для фактичного розміщення нежилого приміщення. Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №5509 від 23.08.2011 р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки до становить 2018419,36 грн. Відповідно до п. 4.1 договору сума орендної плати за користування земельною ділянкою складає 14662,56 грн. Згідно з розрахунком розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який є невід'ємною частиною договору, ставка земельного податку встановлена Законом України «Про плату за землю» у розмірі 1% відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Податковими деклараціями з плати за землю за 2011-2012 роки позивачем задекларовано податкове зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку державної і комунальної власності в сумі 17887,85 грн. на рік. Податковою декларацією з плати за землю за 2013 рік позивачем задекларовано податкове зобов'язання орендної плати за земельну ділянку державної і комунальної власності в сумі 8 099,22 грн. на рік.

29.06.2005 р. між Дніпродзержинською міською радою та позивачем укладено договір оренди земельної ділянки строком дії 10 років, відповідно до якого позивач прийняла в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,5592 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Республіканська, 9 для фактичного розміщення нежилого приміщення. Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №5513 від 23.08.2011 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 5840042,11 грн. Відповідно до п.4.1 договору сума орендної плати за користування земельною ділянкою на термін дії договору складає 15528,96 грн. Згідно з розрахунком розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який є невід'ємною частиною договору, ставка земельного податку встановлена Законом України «Про плату за землю» у розмірі 1% відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Податковою декларацією з плати за землю за 2011 рік позивачем задекларовано податкове зобов'язання орендної плати за земельну ділянку державної і комунальної власності в сумі 20156,92 грн. на рік. Податковими деклараціями з плати за землю за 2012-2013 роки позивачем задекларовано податкове зобов'язання орендної плати за земельну ділянку державної і комунальної власності в сумі 50392,86 грн. на рік.

Рішенням Дніпродзержинської міської ради від 15.12.2010 р. № 07-02/6 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ» з 01.07.2011 р. затверджено базову вартість земель міста в сумі 202,37 грн. за 1 кв.м.

Рішенням Дніпродзержинської міської ради від 27.05.2011 р. № 116-08/6, від 25.06.2012 р. № 475-24/6 «Про плату за землю» встановлено коефіцієнт для розрахунку річної орендної плати за земельні ділянки, розпорядниками яких є Дніпродзержинська міська рада, на рівні трикратного розміру земельного податку.

Відмовляючи у скасуванні податкового повідомлення-рішення від 18.02.15 р. № НОМЕР_2, суд першої інстанції виходив з того, що з набранням чинності Податковим кодексом України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. У зв'язку зі зміною розміру орендної плати за земельну ділянку згідно з пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України позивач повинна була самостійно розрахувати розмір орендних платежів на поточний рік з урахуванням вимог, встановлених чинним Податковим кодексом України.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 02.12.2014 р. № НОМЕР_3 про збільшення суми грошового зобов'язання з земельного податку у розмірі 39205,48 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 10141,37 грн., встановлено, що автомиючий комплекс з офісом та магазином за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Сачко, 12 перебував у власності фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до 18.12.2008 р. Право користування зазначеною земельною ділянкою площею 0,1490 га надано ОСОБА_5 договором оренди, укладеним з Дніпродзержинською міською радою 16.07.2007 р., що зареєстрований за № 07031 19.07.2007 р. Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 18.12.2008 р. право власності на нерухоме майно автомиючий комплекс з офісом та магазином за адресою: м. Дніпродзержинськ, вулиця Сачко, 12 визнано за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4.

Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, та, відповідно, обов'язок щодо сплати земельного податку.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Дніпродзержинською ОДПІ проведено документальну планову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., дотримання законодавства щодо укладення трудових договір, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт № 4717/490/04-03-17-01-25/НОМЕР_4 від 10.11.2014 р., за висновками якого встановлено порушення п. 187.1 ст.187, з урахуванням пп. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54, п. 183.4 ст. 183, п.10 підрозділу II розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого позивачу донараховано податку на додану вартість на загальну суму 65214 грн., в тому числі за лютий 2012 р. (з урахуванням січня 2012 р.) в сумі 17992 грн., березень 2012 р. в сумі 9571 грн., квітень 2012 р. в сумі 8160 грн., травень 2012 р. в сумі 5531 грн., червень 2012 р. в сумі 3792 грн., липень 2012 р. в сумі 3697 грн., серпень 2012 р. в сумі 3757 грн., за жовтень 2012 р. на суму 2775 грн., за листопад 2012 р. на суму 6117 грн., за грудень 2012 р. на суму 3822 грн.; ст. 203 Податкового кодексу України в частині ненадання податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 р. (з урахуванням січня 2012 р.), березень 2012 р., квітень 2012 р., травень 2012 р., червень 2012 р., липень 2012 р., серпень 2012 р., вересень 2012 р.; пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271, пп. 288.5.1 ст. 285, пп. 288.7 ст. 288 з урахуванням статей 285-287 Податкового кодексу України, що призвело до донарахування орендної плати за землю на суму 512649,20 грн.; пп. 271.1.1 ст. 271, ст. 274, пп. 286.2, пп. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу, в результаті чого позивачу донараховано земельного податку на суму 52482,44 грн.; пп. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України в частині неподання податкових декларацій з плати за землю на 2011-2013 роки (а.с. 13-23 т.1).

На підставі вказаного акту перевірки Дніпродзержинською ОДПІ 02.12.2014 р. прийняті податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_1 про збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 82877,50 грн., в тому числі за основним платежем 65214 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 17663,50 грн.; № НОМЕР_5 про збільшення позивачу суми грошового зобовязання з орендної плати з фізичних осіб в загальному розмірі 640811,50 грн., в тому числі за основним платежем 512649,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 128162,30 грн.; № НОМЕР_3 про збільшення позивачу суми грошового зобовязання з земельного податку з фізичних осіб в загальному розмірі 49346,85 грн., в тому числі за основним платежем 39205,48 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10141,27 грн. (а.с. 30-31, 208 т.1).

Позивачем оскаржені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області. ГУ ДФС у Дніпропетровській області рішенням від 18.02.2015 р. залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 02.12.2014 р. № НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 82877,5 грн. та № НОМЕР_3 про збільшення грошового зобов'язання з земельного податку у сумі 49346,85 грн., скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.12.2014 р. № НОМЕР_5 в частині збільшення орендної плати у розмірі 115796,19 грн. (92636,94 грн. - основний платіж, 23159,24 грн. - штрафна санкція).

Рішенням ДФС України від 24.04.2015 р. ДФС України залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 02.12.2014 р. № НОМЕР_3, № НОМЕР_5 (з урахуванням рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 18.02.2015 р. № 1404/10/04-36-10-07-14) та № НОМЕР_1, а повторну скаргу - без задоволення.

На підставі рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 18.02.2015 р. Дніпродзержинською ОДПІ 18.02.2015 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 про збільшення позивачу суми грошового зобовязання з орендної плати з фізичних осіб в загальному розмірі 525015,32 грн., в тому числі за основним платежем 420012,26 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 105003,06 грн.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 82877,50 грн., в тому числі за основним платежем 65214 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 17663,50 грн., колегія суддів зазначає наступне.

У періоді з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. позивач знаходилась на спрощеній системі оподаткування, була платником єдиного податку. Обсяг виручки позивача за 2011 р. склав 407170,42 грн., у звязку з чим у позивача виник обовязок з реєстрації платником податку на додану вартість.

10.01.2012 р. позивачем подано до Дніпродзержинської ОДПІ реєстраційну заяву платника податку на додану вартість за формою №1-ПДВ, яка була отримана відповідачем 10.01.2012 р. у звязку з тим, що загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Податкового кодексу України, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 грн. (без урахування податку на додану вартість). Контролюючим органом відповідь на зазначену заяву надана 29.08.2012 р., в якій зазначено про недостатність підтверджуючих документів стосовно обсягів постачання товарів/послуг за останні 12 календарних місяців.

07.09.2012 р. позивача зареєстровано в якості платника податку на додану вартість.

Відповідно до абз. 2 п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

За приписами п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення правовідносин, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Статтею 183 Податкового кодексу України встановлено, що будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу (п. 183.2 ст. 183).

Заява про реєстрацію особи як платника податку подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до органу державної податкової служби за місцезнаходженням (місцем проживання) особи. У заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку (п. 183.7).

Орган державної податкової служби відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 цього Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 цього Кодексу (п. 183.8).

У разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника податку орган державної податкової служби зобов'язаний видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення) свідоцтво про реєстрацію такої особи як платника податку не пізніше наступного робочого дня після бажаного (запланованого) дня реєстрації платника податку, зазначеного у його заяві, або протягом 10 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, якщо бажаний (запланований) день реєстрації у заяві не зазначено чи такий день настає раніше дати, що припадає на останній день строку, встановленого для реєстрації платника податку органом державної податкової служби. Якщо бажаний (запланований) день реєстрації, зазначений у заяві особи, настає після завершення 10 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, орган державної податкової служби зобов'язаний видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення) свідоцтво про реєстрацію такої особи як платника податку не пізніше бажаного (запланованого) дня реєстрації платника податку, зазначеного у його заяві (п. 183.9).

Будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування (п. 183.10).

Порядок реєстрації платників податку на додану вартість у період виникнення спірних правовідносин визначало Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 р. N 1394, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2011 р. за N 1369/20107, відповідно до п. 3.7 якого особи, зазначені у пункті 183.3 статті 183 розділу V Кодексу (підпункт "б" підпункту 3.5.2 пункту 3.5 цього розділу), можуть навести у заяві бажаний (запланований) день реєстрації як платника ПДВ, що відповідає даті початку податкового періоду (календарний місяць), з якого такі особи вважатимуться платниками ПДВ та матимуть право на виписку податкових накладних.

Згідно з п. 3.8 вказаного Положення з метою підтвердження достовірності відомостей про здійснення особою постачання товарів/послуг або відповідність особи вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 розділу V Кодексу, така особа відповідно до підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, пункту 73.3 статті 73 розділу II Кодексу подає до податкового органу документи, що підтверджують такі відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 10.01.2012 р. подана до Дніпродзержинської ОДПІ реєстраційна заява платника податку на додану вартість форми 1-ПДВ, в якій позивачем зазначена бажана дата реєстрації платником податку на додану вартість протягом 10 робочих днів. Крім того, на виконання п. 3.8 Положення позивачем подані до контролюючого органу банківські виписки, книга обліку доходів і витрат (а.с.83-85 т.1).

Відповідно до п. 3.9 вказаного Положення якщо в заяві про реєстрацію не зазначені обов'язкові реквізити, надані недостовірні або неповні дані, її не скріплено печаткою заявника, не підписано заявником (для фізичних осіб), відповідальною особою заявника (для юридичних осіб) чи особою, яка має документально підтверджене повноваження щодо підпису реєстраційної заяви від особи, яка реєструється платником ПДВ, відомості про заявника не включені до Єдиного державного реєстру, то протягом 10 робочих днів від дня отримання заяви податковий орган звертається до особи з письмовою пропозицією надати нову заяву про реєстрацію (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

Крім того, за приписами п. 3.10 Положення податковий орган відмовляє в реєстрації особи як платника ПДВ, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 розділу V Кодексу ( 2755-17 ) (пункт 1.5 розділу I, пункти 3.3, 3.4, підпункт 3.5.1 пункту 3.5 розділу III цього Положення), або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 розділу V Кодексу (пункт 5.1 розділу V цього Положення).

З обставин справи вбачається, що контролюючий орган не звертався до позивача з письмовою пропозицією надати нову заяву про реєстрацію із зазначенням підстав неприйняття попередньої, а також не відмовляв у реєстрації позивача як платника податку на додану вартість.

Відтак, відповідач повинен був видати позивачу свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість у строки, встановлені п. 3.11 вказаного Положення, проте вказані дії відповідачем не вчинені

Оскільки подавши заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість 10.01.2012 р., позивачем виконаний обовязок, встановлений податковим законодавством, з реєстрації платником податку на додану вартість, а відповідачем у визначений приписами Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість не приймалось рішення про відмову у реєстрації платником податку на додану вартість, є правильним висновок суду першої інстанції, що позивач не повинна нести відповідальність за ненарахування або несплату податку на додану вартість на рівні зареєстрованого платника до моменту реєстрації платником податку на додану вартість, тому податкове зобов'язання з податку на додану вартість за період з 11.01.2012 р. по 31.12.2012 р. підлягає зменшенню на суму, що нарахована позивачу за період, коли вона не була зареєстрована платником податку на додану вартість, а саме з 11.01.2012 р. по 06.09.2012 р. всього в розмірі 52500 грн. основного зобовязання.

Щодо решти грошового зобовязання з податку на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач в період з 07.09.2012 р. по 31.12.2012 р. зареєстрована платником податку на додану вартість, відповідно, позивач зобов'язана сплачувати податок на додану вартість.

З акту перевірки вбачається, що за вказаний період на розрахунковий рахунок позивача надійшла загалом сума 63570 грн.

Позивач вказує, що більшість сум, що надійшла на її розрахунковий рахунок, є перерахованою заборгованістю за періоди, коли позивач не була платником податку на додану вартість, відповідно, не повинна була сплачувати податок на додану вартість.

Разом з тим, як встановлено п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відтак, починаючи з 07.09.2012 р. (день реєстрації позивача платником податку на додану вартість) кошти, отримані на розрахунковий рахунок позивача за операціями, які є обєктом оподаткування податком на додану вартість, є власно обєктом оподаткування податком на додану вартість.

При цьому судова колегія зазначає, що позивачем в ході перевірки не надавалось контролюючому органу відомостей щодо оприбуткування послуг з надання в оренду приміщень та наявність дебіторської заборгованості у контрагентів перед позивачем.

Відтак, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що у позивача виник обов'язок сплатити суму грошового зобов'язання всього у розмірі 15892,50 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 12714 грн. (65214,00 грн. - 52500,00 грн.) та за штрафними санкціями у розмірі 3178,50 грн (25% від 12714 грн.).

Що стосується повідомлення-рішення від 18.02.2015 р. № НОМЕР_2 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 420012,26 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 105003,06 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.10.2008 р. між Дніпродзержинською міською радою та громадянкою ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки строком до 27.08.2018 р., відповідно до якого позивач прийняла в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,1079 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Вокзальна, 1 для фактичного розміщення нежилого приміщення. Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки грошова оцінка земельної ділянки становить 1848789,89 грн. Відповідно до п. 4.1 договору сума орендної плати за користування земельною ділянкою на термін дії договору складає 16898,04 грн. Згідно з розрахунком розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який є невід'ємною частиною договору, ставка земельного податку встановлена Законом України «Про плату за землю» у розмірі 1% відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Податковими деклараціями з плати за землю за 2011-2013 роки позивачем задекларовано податкове зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку державної і комунальної власності в сумі 20615,07 грн. на рік.

01.10.2008 р. між Дніпродзержинською міською радою та позивачем укладено договір оренди земельної ділянки строком до 27.08.2018 р., відповідно до якого позивач прийняла в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,1178 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Вокзальна, 1-а для фактичного розміщення нежилого приміщення. Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №5509 від 23.08.2011 р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки до становить 2018419,36 грн. Відповідно до п. 4.1 договору сума орендної плати за користування земельною ділянкою складає 14662,56 грн. Згідно з розрахунком розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який є невід'ємною частиною договору, ставка земельного податку встановлена Законом України «Про плату за землю» у розмірі 1% відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Податковими деклараціями з плати за землю за 2011-2012 роки позивачем задекларовано податкове зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку державної і комунальної власності в сумі 17887,85 грн. на рік. Податковою декларацією з плати за землю за 2013 рік позивачем задекларовано податкове зобов'язання орендної плати за земельну ділянку державної і комунальної власності в сумі 8 099,22 грн. на рік.

29.06.2005 р. між Дніпродзержинською міською радою та позивачем укладено договір оренди земельної ділянки строком дії 10 років, відповідно до якого позивач прийняла в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,5592 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Республіканська, 9 для фактичного розміщення нежилого приміщення. Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №5513 від 23.08.2011 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 5840042,11 грн. Відповідно до п.4.1 договору сума орендної плати за користування земельною ділянкою на термін дії договору складає 15528,96 грн. Згідно з розрахунком розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який є невід'ємною частиною договору, ставка земельного податку встановлена Законом України «Про плату за землю» у розмірі 1% відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Податковою декларацією з плати за землю за 2011 рік позивачем задекларовано податкове зобов'язання орендної плати за земельну ділянку державної і комунальної власності в сумі 20156,92 грн. на рік. Податковими деклараціями з плати за землю за 2012-2013 роки позивачем задекларовано податкове зобов'язання орендної плати за земельну ділянку державної і комунальної власності в сумі 50392,86 грн. на рік.

Рішенням Дніпродзержинської міської ради від 15.12.2010 р. № 07-02/6 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ» з 01.07.2011 р. затверджено базову вартість земель міста в сумі 202,37 грн. за 1 кв.м.

Рішенням Дніпродзержинської міської ради від 27.05.2011 р. № 116-08/6, від 25.06.2012 р. № 475-24/6 «Про плату за землю» встановлено коефіцієнт для розрахунку річної орендної плати за земельні ділянки, розпорядниками яких є Дніпродзержинська міська рада, на рівні трикратного розміру земельного податку.

Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) вбачається, що користування землею в Україні є платним.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 цього кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначено в підпункті 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, Податковим кодексом визначається обов'язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону «Про оренду землі».

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII Податкового кодексу; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим кодексом та законами з питань митної справи.

Відтак, з набранням чинності Податковим кодексом України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 цього кодексу, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в жодному разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Отже, висновки суду першої інстанції цілком відповідають приписам законодавства та правовим позиціям Верховного Суду України з цього питання.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, спростовані приведеними вище висновками суду апеляційної інстанції.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 02.12.2014 р. № НОМЕР_3 про збільшення суми грошового зобов'язання з земельного податку у розмірі 39205,48 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 10141,37 грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Колегією суддів встановлено, що автомиючий комплекс з офісом та магазином за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Сачко, 12 перебував у власності фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до 18.12.2008 р. Право користування зазначеною земельною ділянкою площею 0,1490 га надано ОСОБА_5 договором оренди, укладеним з Дніпродзержинською міською радою 16.07.2007 р., що зареєстрований за № 07031 19.07.2007 р. Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 18.12.2008 р. право власності на нерухоме майно автомиючий комплекс з офісом та магазином за адресою: м. Дніпродзержинськ, вулиця Сачко, 12 визнано за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4.

За приписами пп. 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).

В силу вимог пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки, виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності та користування земельною ділянкою на час виникнення у позивача права користування земельною ділянкою оформлювалось відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV).

Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються ст. 120 Земельного кодексу України і ст. 377 Цивільного кодексу України.

Вказаними нормами встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

За правилами п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно зі ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

У відповідності до п. 274.1 ст. 274 цього кодексу ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

За приписами п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відтак, є правильним висновок суду першої інстанції, що з виникненням права власності на будівлю чи споруду до власника переходить право власності чи користування на частину земельної ділянки, на якій розташована належна йому на праві власності будівля чи споруда, відповідно у такої особи виникає обовязок зі сплати земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Така правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, яка висловлена в постанові від 07.07.2015 р. в справі № 826/12388/13-а, та полягає у тому, що не зважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу, обов'язок зі сплати земельного податку виникає з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Доводи позивача, що вона не є землекористувачем та не повинна сплачувати земельний податок є незмістовними та спростовуються приведеними вище обставинами.

Що стосується доводів позивача, що орендарем цієї земельної ділянки є її чоловік фізична особа-підприємець ОСОБА_3, який у встановленому законом порядку сплачував оренду плату, а тому нарахування земельного податку додатково позивачу за користування тією самою земельної ділянкою за той самий період є необґрунтованим, колегія суддів зазначає наступне.

Дійсно, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_6) протягом 2012-2013 років надавались до Дніпродзержинської ОДПІ податкові розрахунки земельного податку, адреса обєкту м. Дніпродзержинськ, вул. Сачко, 12, а також сплачувалась орендна плата.

Разом з тим, як зазначено вище, пунктом 287.6 статті 287 Податкового кодексу України чітко встановлений обовязок позивача як власника обєкта нерухомості та користувача земельної ділянки, на якій розташований обєкт нерухомості, сплачувати земельний податок. Факт сплати орендної плати іншою особою не звільняє позивача від обовязку зі сплати земельного податку.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та Дніпродзержинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2015 р. в справі № 804/6084/15 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2015 р. в справі № 804/6084/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Дніпродзержинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Стягнути з Дніпродзержинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 39522811), що розташована по вул. Медичній, 9 у м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, 51931, на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 4812 (чотири тисячі вісімсот дванадцять) грн. 56 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 05.08.2016 р.

Головуючий:В.А. Шальєва

Суддя:С.В. Білак

Суддя:Н.А. Олефіренко