Ухвала суду № 59487770, 04.08.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]

04 серпня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого - судді Кирилюк Г.М.

суддів: Рейнарт І.М., Андрієнко А.М.

при секретарі Ігнатьєву Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Оболонська районна у м. Києві державна адміністрація, про зобов'язання не чинити перешкод у вільному спілкуванні з дитиною, визначення способу участі батька у вихованні дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року,

встановила:

06.05.2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 14.02.2009 року по 13.11.2012 рік. Від шлюбу вони мають малолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. З жовтня 2012 року по 22 березня 2014 року донька проживала разом з ним. У березні 2014 року відповідач фактично викрала дитину та вивезла її у невідомому напрямку. Після звернення до правоохоронних органів стало відомо, що дитина перебуває у родичів відповідача у м. Житомирі. З 13.03.2015 року зв'язку з донькою немає. Відповідач постійно перебуває за кордоном у ФРН та намагається отримати право на виїзд дитини за кордон.

Оскільки між ним та відповідачем склались неприязні, конфліктні стосунки, з метою забезпечення можливості бачитись з донькою, у відповідності до вимог ст. 157, 159 СК України просив зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у вільному спілкуванні з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Встановити наступний графік побачень з дитиною:

- кожна перша субота поточного місяця з 09.00 год. до наступного дня в неділю 21.00 год., визначивши адресу, за якою він має забирати свою доньку для проведення спільного відпочинку та дозвілля: АДРЕСА_1.;

- один раз на календарний рік в період літніх канікул, встановити позивачу та його донці ОСОБА_3 проведення спільного відпочинку у липні місяці на 30 календарних днів;

- один раз на календарний рік в період зимових канікул встановити позивачу та його донці ОСОБА_3 проведення спільного відпочинку строком на дві неділі з 9.00 год. 28 грудня поточного року до 21.00 год. 10 січня наступного року;

- один раз на календарний рік в пасхальні свята з 09.00 год. суботи до 21.00 год. понеділка;

- один раз на два роки в день народження доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у вільному спілкуванні з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Свої доводи обґрунтовує тим, що судом в порушення вимог ч.2 ст.159 СК України безпідставно не визначено місце та час спілкування з дитиною, що в свою чергу фактично позбавляє його, як батька дитини, можливості спілкуватись з донькою, порушує права дитини на підтримання регулярних стосунків і прямих контактів з батьком.

В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 проти апеляційної скарги заперечував та просив її відхилити. Пояснив, що на даний час дитина знаходиться разом з матір'ю за межами України в Німеччині. На даний час в суді ФРН вирішується питання про повернення дитини в Україну.

Представник третьої особи: Служби справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справу повідомлений судом належним чином, просить розглядати справу без його участі (а.с.91).

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 14.02.2009 року по 13.11.2012 р., від якого мають малолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З 20.02.2014 р. ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянином ФРН ОСОБА_5

Відповідно до інформації, що міститься в базі даних щодо відомостей про осіб, які перетнули державний кордон України, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, перетнула державний кордон України 16.03.2015 р., 16:24 (а.с.21).

Як пояснив позивач, згоди на виїзд дитини за кордон він не давав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно існує спір з приводу участі батька у вихованні дитини.

Відмовляючи у задоволенні позову про визначення способів участі батька у вихованні дитини, суд першої інстанції виходив з віку дитини та відсутності її на території України.

Колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду в тій частині, що вік дитини є обставиною, що не дозволяє визначити спосіб участі батька у вихованні дитини.

Разом з тим, висновок суду про неможливість встановлення такого способу з урахуванням тієї обставини, що дитина на час розгляду справи перебуває за межами України і з приводу її повернення існує судовий спір, є правильним.

Так, частиною 3 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що Держави - учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Статтею 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Відповідно до частин 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до заяви Служби у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації від 11.07.2016 р. №10413-1264, вона не володіє жодною інформацією щодо місця знаходження малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1., а тому не має змоги підготувати відповідний висновок.

Враховуючи вказану обставину, а також відсутність відомостей про стан здоров'я дитини та місце її проживання, колегія суддів також позбавлена можливості визначити спосіб участі батька у вихованні малолітньої дитини, зокрема періодичність побачень, можливість спільного відпочинку, місце та час їхнього спілкування тощо.

Після вирішення питання щодо повернення дитини в Україну позивач не позбавлений можливості повторного звернення до суду за захистом свого права на спілкування з дитиною та визначення способу участі у її вихованні, а також права дитини на підтримання регулярних стосунків і прямих контактів з батьком.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

Справа №22-ц/796/8414/2016

Головуючий в суді першої інстанції: Васалатій К.А.

Доповідач в суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.