Ухвала суду № 59487407, 29.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

29 липня 2016 року м. Київ № 826/11420/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Качур І.А., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовом

Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайрус Групп"

Товариство з обмеженою відповідальністю "Проспектс Україна"

про

визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Державна податкова інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайрус Групп" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Проспектс Україна", в якому просила:

- визнати недійсним договір від 02.02.2015 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сайрус Групп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проспектс Україна".

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави, зокрема, для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з приписами ст. 17 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Поряд з цим, ч. 4 ст. 105 КАС України визначено, що адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Частиною 5 вищезгаданої статті передбачено, що адміністративний позов суб'єкта владних повноважень може містити інші вимоги у випадках, встановлених законом.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем пред’явлено позов про визнання недійсним договору надання послуг від 02.02.2015 року між відповідачами у справі.

Позивач в обґрунтування обраного способу захисту порушених прав та інтересів покликався на норми Цивільно-процесуального кодексу України, а саме норми, якими визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину.

В аспекті наведеного суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 29.05.2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", зазначено, що з урахуванням приписів статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) справи зі спорів, пов'язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, розглядаються господарськими судами за одночасної наявності двох умов: якщо ці спори виникають з цивільних (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України) або господарських (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України) відносин, у тому числі з корпоративних, та суб'єктний склад сторін спору відповідає вимогам статті 1 ГПК).

Крім того, пунктом 2 вищезазначеної постанови, встановлено, що загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057-1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7-1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", частини третьої статті 67 Закону України "Про запобігання корупції" тощо.

Разом, з цим відповідно до ст. 15 ЦПК України в порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин.

Суд вважає, що спір щодо визнання недійсними договору надання послуг від 02.02.2015 року між відповідачами у справі не є публічно-правовим, виникає саме цивільних правовідносин, а тому такий спір повинен вирішуватись місцевим судом загальної юрисдикції у порядку цивільного судочинства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що спір щодо визнання недійсними договору надання послуг від 02.02.2015 року між відповідачами не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції.

Згідно з пунктом 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що юрисдикція та компетенція судів визначається виключно на законодавчому рівні.

Так, юрисдикцію та повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ адміністративними судами регламентовано положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.

Зважаючи на те, що позивачем заявлено позов про визнання недійсними договору надання послуг від 02.02.2015 року між відповідачами, спір носить приватно–правовий характер, що виключає можливість його вирішення в порядку адміністративного судочинства.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що та обставина, що одним із відповідачів у справі є суб'єкт владних повноважень не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить даний спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Виходячи з вищенаведеного, вказаний спір не є публічно-правовим спором і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна справа).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі вищенаведеного, ч. 1 ст. 109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.

2. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами, надіслати позивачу негайно.

3. Роз’яснити позивачу про його право на звернення із вказаним позовом до суду загальної юрисдикції, в порядку передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України, а також вказати на те, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

4. У випадку оскарження ухвали позовні матеріли будуть скеровані до апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.

Ухвала може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.А. Качур