Постанова № 59487389, 25.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 липня 2016 року № 826/25403/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І. , суддів Данилишин В.М. Качура І.А. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватбудсервіс" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України провизнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватбудсервіс» звернулось до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання скасування матеріалів про притягнення позивача до відповідальності та постановлення окремої ухвали.

Зі змісту позову вбачається, що предметом вирішення даної справи фактично є постанови від 18.06.2015 №38/15/10/26-46/1806/02/1 та №39/15/10/26-45/1806/10.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки щодо порушення позивачем норм ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є безпідставним, оскільки припис від 19.06.2014, за невиконання якого на позивача оскаржуваною постановою накладено штраф не ґрунтується на нормах законодавства.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною архітектурно-будівельною інспекцією України проведено позапланову перевірку дотримання ТОВ «Приватбудсервіс» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті, що знаходиться за адресою: м. Київ, Набережно-Печерська дорога, 8, за результатом якої складено акт від 04.06.2015 (далі акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено, що 19.06.2014 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано ТОВ «Приватбудсервіс» припис з вимогою заборонити експлуатацію об'єкта, а саме: два будинки охорони та будівлю адміністрації (літ «д», «е» та «г») відповідно до технічного паспорту БТІ від 06.08.2010. Під час перевірки з виїздом на місце 21.05.2015 встановлено, що вимоги припису від 19.06.2014 ТОВ «Приватбудсервіс» не виконано, чим порушено вимоги ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Документи про прийняття в експлуатацію вищевказаного об'єкта, відповідно до вимог чинного законодавства України на момент перевірки не надано, чим порушено вимоги ч. 8 ст. 39 Закону України «про регулювання містобудівної діяльності». Також, відповідно до наданого договору оренди цілісного майнового комплексу від 04.05.2012 №1-11 ТОВ «Приватбудсервіс» передано комплекс ТОВ «Скоробей» в тимчасове користування на платній основі. Документи, що підтверджують право власності/користування земельною ділянкою на момент перевірки не надано. Відповідно до ДСТУ-НБВ.1.2-16:2013 «Визначення класів наслідків та категорії складності об'єктів будівництва» категорія складності зазначеного вище об'єкта встановлена як ІІ.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято припис від 04.06.2015 про усунення виявлених порушень законодавства, складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 04.06.2016.

За результатом розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, прийнято постанови від 18.06.2015:

- №38/15/10/26-46/1806/02/1, якою за порушення позивачем ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» позивача визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого абз 3 п. 6 ч. 2 ст. 2 та з урахуванням ч. 9 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»;

- №39/15/10/26-45/1806/10, якою за порушення ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» позивача визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого абз 2 п. 1 ч. 6 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.10 Закону України "Про архітектурну діяльність" N 687-XIV від 20 травня 1999 року для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - орган державного архітектурно-будівельного контролю).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038-VI від 17.02.2011 (далі - Закон 3038) визначено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, проектної документації.

Згідно ч.1,2 ст.41 Закону 3038 державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Забезпечення діяльності органу державного архітектурно-будівельного контролю та його працівників необхідними засобами здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (п. 6. ст. 41 Закону 3038).

Відповідно до абз. 2 п. 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок 553), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. № 553 Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами.

Відповідно до п.2 Порядку 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням, зокрема, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції.

Згідно п.7 Порядку 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції. Підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням чи письмової заяви про проведення перевірки щодо дотримання суб'єктом господарювання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності; необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів інспекцій; перевірка виконання суб'єктом господарювання вимог інспекції щодо усунення порушень ліцензіатом ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки (п. 7 Порядку 553).

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваних постанов слугувала постанова про призначення перевірки винесена прокурором прокуратури Печерського району м. Києва Юсубовим К.В. за матеріалами досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012000060000070 від 22.11.2012 та наказ від 15.05.2015 №381, тобто за наявності визначених Порядком 553 підстави.

Згідно п. 9 Порядку 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

З акту перевірки вбачається, що перевірку проведено в присутності представника за довіреністю ТОВ «Приватбудсервіс» Малих Д.Ю., який від підпису акту відмовився.

Відповідно до п. 16. Порядку №553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

Згідно з п. 17. Порядку №553 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).

Пунктом 20. Порядку №553 визначено, що протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України.

Відповідно до п. 22 Порядку №553 постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб'єкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику суб'єкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, про що робиться запис у справі. Два примірники залишаються в органі державного архітектурно-будівельного контролю, який наклав штраф.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи, свідчить про те, що відповідач, при проведенні перевірки та прийнятті оскаржуваних постанов, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Щодо висновку відповідача про порушення позивачем ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 у справі №826/11616/14 за позовом ТОВ «Приватбудсервіс» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, визнано протиправною та скасовано постанову від 26.06.2014 №168/14/7126-53/2606/02/2. Постанова набрала законної сили.

Зазначеною постановою встановлено наступне: за адресою вул. Набережно-Печерська дорога, 8 у Печерському районі міста Києва знаходиться цілісний майновий комплекс, який згідно договору купівлі-продажу від 12.04.2007р. належить ТОВ "Приватбудсервіс".

Відповідно до вказаного договору купівлі-продажу, продавець передає, а покупець приймає у власність цілісний майновий комплекс. Відчужуване майно: автопідйомник - 1 од., бони причальні - 74 од., друкарська машинка - 1 од., пантон-бон - 1 од., нестаціонарний будинок охоронця - 2 од., нестаціонарний будинок адміністрації - 1 од., комп'ютер - 1 од., акумулятор - 1 од.,огорожа території - 103м., зварювальний апарат - 1 од., бензопила - 1од., котел - 1 од.

Водночас, під час апеляційного розгляду справи встановлено, що вказаний Договір містить ще й Додатковий Договір № 1850 від 03.09.2010 р., зі змісту якого вбачається, що вищезгаданий п 1.1 був змінений і викладений у новій редакції, а саме: "...Відчужується майно: авто підйомник - 1 од., бони-причальні - 74 од., друкарська машинка - 1 од., пантон-бон - 1 од., будинок охоронця - 2 од. (літера "Е", площею 25,3 кв. м., два поверхи, фундамент - бетон, стіни - цегляні, покрівля - шифер; літера "Д", площею 27,1 кв. м., два поверхи, фундамент - бетон, стіни - цегляні, покрівля - шифер), будинок адміністрації - 1 будівля (літера "Г", площею 177,1 кв. м., один поверх, фундамент - бетон, стіни - цегляні, покрівля - шифер), комп'ютер ЕС 1841 - 1 од., акумулятор - 1 од., огорожа території -103 м., зварювальний апарат - 1 од., бензопилка - 1 од., котел - 1 од. Інші умови Договору залишені без змін.

Даний Додатковий Договір є невід'ємною частиною Договору та був зареєстрований у встановленому законом порядку.

рішення Господарського суду м. Києва у справі № 5011-74/6329-2012 від 31.07.2013 p., що набрало законної сили, за позовом Першого заступника прокурора Печерського району м. Києва, в інтересах держави в особі Київської міської Ради про визнання недійсним Договору про внесення змін до Договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 03.09.2010 p., укладеного між TOB "Астрая" та TOB "Приватбудсервіс" та Договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 12.04.2007 p., третя особа - Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації".

З вказаного рішення вбачається, що при розгляді справи Господарським судом м. Києва, була проведена судова експертиза - Київським науково-дослідницьким інститутом судових експертиз, за наслідками проведення якої експертами зроблено висновки про те, що будівлі Е, Д, Г цілісного майнового комплексу "Ремонтно-відстійний пункт № 1" найбільш ймовірно зведені раніше ніж у період з травня 2007 р. по вересень 2010 року.

Також судом встановлено, що в результаті укладання Додаткової Угоди від 03.09.2010 р. спірні об'єкти змінені не були. Сторонами правочину лише були визначені їх нові ідентифікуючі ознаки, зокрема літери та площі.

Виключення в редакції спірної додаткової угоди слова "нестаціонарні" не свідчать про зміну сторонами предмету купівлі-продажу, з об'єкту рухомого майна на нерухому річ.

Окрім того, як свідчать матеріали справи, згідно технічних паспортів на нежитловий будинок (приміщення) виготовлений Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 06.08.2010 року на будівлі "Е", "Д", "Г" вказано, 1960 рік побудови будівель.

Також, з відомостей ФДМ України Харківського району м. Києва, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що об'єкти нерухомості цілісного майнового комплексу, щодо яких була проведена відповідачем перевірка, були введені в експлуатацію в 1993 та 1994 рр.

Водночас стаття 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», який набрав чинності 12 березня 2011 року, визначає порядок прийняття в експлуатацію, після набрання ним чинності, закінчених будівництвом об'єктів та містить заборону на експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, за час його дії. Цей Закон не містить темпоральних застережень, зокрема про поширення його дії на відносини, які виникли до набрання ним чинності.

Питання щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів було вперше врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 №449 , однак ця постанова стосувалася лише об'єктів державного замовлення. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не включених до державного замовлення, мав визначатися Радою Міністрів Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за погодженням з Міністерством інвестицій і будівництва.

З дня набрання чинності у листопаді 1994 року Закон України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», стаття 1 якого встановлювала відповідальність за правопорушення у сфері містобудування, не передбачав відповідальності за експлуатацію або використання об'єктів містобудування, не прийнятих в експлуатацію.

19 січня 2012 року згідно із Законом України від 22.12.2011 №4220 Закон №208/94-ВР викладено у новій редакції, пункт 6 частини другої статті 2 якої передбачає, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У своєму Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 Конституційний Суд зазначив, що за закріпленим у наведеній статті Конституції України принципом дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто Закон України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", зокрема положення пункту 6 частини другої статті 2 щодо накладення штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, регулює питання відповідальності тих суб'єктів містобудування, які вчинили правопорушення у сфері містобудування, зокрема не ввели в експлуатацію відповідні об'єкти до початку їх використання після набрання чинності цим Законом.

Частина восьма ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 20.11.2012 №5496, встановлює, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Таким чином, обов'язок введення об'єктів будівництва в експлуатацію, відповідальність за експлуатацію об'єктів, не введених в експлуатацію, можуть стосуватися лише тих суб'єктів, які після закінчення будівництва та початку використання, маючи відповідний обов'язок, не ввели об'єкти містобудування в експлуатацію, за що встановлена відповідна відповідальність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04 березня 2014 року у справі за позовом обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив "Кронштадт" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про визнання протиправним і скасування рішення.

Враховуючи, що постанову 26.06.2014 №168/14/7126-53/2606/02/2, яка є предметом вирішення справи №826/11616/14 винесено за правопорушення у сфері містобудівної діяльності тотожне, тому за яке прийнято постанову №38/15/10/26-46/1806/02/1 від 18.06.2015, отже встановлені судовим рішенням у справі №826/11616/14 обставини щодо відсутності обов'язку позивача у введенні в експлуатацію згадуваного цілісного майнового комплексу не потребує повторного доказування.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про протиправність постанови від 18.06.2015 №38/15/10/26-46/1806/02/1 та є підставою для скасування такої постанови.

Щодо доводів відповідача про порушення позивачем ч. 4 ст. 41 Закону України «про регулювання містобудівної діяльності», суд зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що 19.06.2014 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано ТОВ «Приватбудсервіс» припис з вимогою заборонити експлуатацію об'єкта, а саме: два будинки охорони та будівлю адміністрації (літ «д», «е» та «г») відповідно до технічного паспорту БТІ від 06.08.2010. Під час перевірки з виїздом на місце 21.05.2015 встановлено, що вимоги припису від 19.06.2014 ТОВ «Приватбудсервіс» не виконано, чим порушено вимоги ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Щодо доводів позивача про протиправність припису від 19.06.2014, суд зазначає, що такий припис не є предметом вирішення даної справи, отже правомірність його прийняття відповідачем не досліджується під час вирішення даної справи.

З матеріалів справи вбачається та позивачем не заперечується, що припис від 19.06.2014 позивачем не оскаржено та вимоги такого припису не виконано.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: видавати обов'язкові для виконання приписи щодо:

а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;

б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Отже, приписи органів державного архітектурно-будівельного контролю обов'язковими для виконання, проте, як зазначено вище припис від 19.06.2014 не виконано, отже висновок відповідача про порушення позивачем ч. 4 ст. 41 Закону України «про регулювання містобудівної діяльності» є обґрунтованим.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Вчинення суб'єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.

Згідно з абз 2 п. 1 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" суб'єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: невиконання приписів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат.

З матеріалів справи вбачається, що постановою від 18.06.2015 №39/15/10/26-46/1806/02/1 якою за порушення ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» позивача визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого абз 2 п. 1 ч. 6 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф в сумі 12 180 грн., тобто у розмірі визначеному згадуваною нормою Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», отже позов у вказаній частині не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних приписую, постанови та наказу з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Щодо позовної вимог про постановлення окремої ухвали суд зазначає, що постановлення окремої ухвали є правом суду, в даному випадку судом не встановлено підстав для постановлення окремої ухвали.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити частково позовні вимоги.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову від 18.06.2015 №38/15/10/26-46/1806/02/1 прийняту Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

3. Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий Суддя В.І. Келеберда

Судді В.М. Данилишин

І.А. Качур