Постанова № 59487241, 01.08.2016, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/1363/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2016 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участі:представника відповідача ОСОБА_3розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 20.07.2016 року суд відкрив провадження у справі за адміністративним позовом від 19.07.2016 року, в якому позивач просить стягнути з територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області на її користь вихідну допомогу судді в сумі 234260 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що 01 квітня 1980 р. її було обрано на посаду судді Хмельницького районного суду, а 27 березня 2004 р. переведено на посаду судді Хмельницького міськрайонного суду.

03 червня 2014 р. нею подано до Верховної Ради України та Вищої ради юстиції заяву про відставку у зв'язку з досягненням 65 років. 03 липня 2014 р. її повноваження судді закінчились в зв'язку з досягненням цього віку.

Питання щодо її звільнення з посади судді було вирішено лише 12 листопада 2015 р., відповідно до постанови Верховної Ради України №788-VIII.

У зв'язку з невиплатою вихідної допомоги при виході у відставку вона письмово звернулась до ДСА України з вимогою нарахування та виплати вихідної допомоги, однак їй було повідомлено, що виплата такої допомоги не передбачена.

Згідно довідки ТУ ДСА у Хмельницькій області №78 від 08.02.2016 р. грошова винагорода судді Хмельницького міськрайонного суду станом на 01.02.2016 р. складає 23426 грн., тому розмір вихідної допомоги складає 234260 грн.

Позивач вважає, що має право на одержання вихідної допомоги, оскільки набула таке право ще задовго до фактичного виходу у відставку (в зв'язку з двадцятирічною професійною діяльністю судді) і таке її право було гарантоване Конституцією України та ОСОБА_5 України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. Крім цього, посилаючись на рішення Конституційного суду України та Європейського суду з прав людини, акцентує увагу на необхідність дотримання державою принципу "правомірних або законних очікувань" та захисту прав людини через призму цього принципу.

Позивач в судове засідання не з'явилась, але в позові нею було заявлено клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні в задоволенні позовних вимог просив відмовити про що надав письмове заперечення від 01.08.2016 року, яке підтвердив у суді. Пояснив, що датою виходу у відставку судді є дата прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади, а не дата подання заяви про відставку. На час звільнення позивача з посади судді виключено статтю ОСОБА_5 України "Про судоустрій і статус суддів", що передбачала виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, а тому у позивача відсутнє право на отримання такої допомоги.

Заслухавши представника відповідача, перевіривши докази і оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Так, згідно копії трудової книжки позивача, відповідно до наказу № 30 від 31.03.1980 року, ОСОБА_4 була обрана народним суддею Хмельницького райнарсуду. 27 березня 2004 р. ОСОБА_4 переведена на посаду судді Хмельницького міськрайонного суду ( стор. 7 - 8 справи).

Відповідно до даних офіційного сайту Вищої ради юстиції, 3 червня 2014 року ОСОБА_4 було подано заяву про відставку.

16 липня 2015 року Вища рада юстиції України, розглянувши матеріали про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Хмельницького міськрайонного суду та висновок секції, внесла подання до Верховної Ради України про звільнення позивача у звязку з поданням заяви про відставку.

12 листопада 2015 року постановою Верховної Ради України №788-VIII "Про звільнення суддів" позивача звільнено у звязку з поданням заяви про відставку.

Згідно з Довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області від 12.05.2016 р. за №227, позивачу вихідна допомога при виході у відставку станом на 11.05.2016 р. не виплачувалась ( стор. 10 справи).

Листом територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області від 12.05.2016 р. за №498/16 позивача також було повідомлено, що відповідно до ОСОБА_5 України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції ОСОБА_5 України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року виплата вихідної допомоги при виході судді у відставку не передбачена і цей закон неконституційним не визнаний ( стор. 11 справи).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до п. 9 ч.5 ст. 126 Конституції України однією з підстав звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив, є подання суддею заяви про відставку.

Згідно з ч.1, 3, 5 статті 120 ОСОБА_5 України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI в редакції, яка діяла на час прийняття постанови Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 12 листопада 2015 року №788-VIII (далі - Закон №2453-VI), суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього ОСОБА_5, має право подати заяву про відставку.

Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 ОСОБА_5 №2453-VI повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.

На час звільнення ОСОБА_4 з посади судді, стаття 136 ОСОБА_5 №2453-VI, яка передбачала виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, була виключена відповідно до ОСОБА_5 України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року, який набрав чинності 01 квітня 2014 року.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

У п.23 рішення Європейського суду з прав людини "Кечко проти України" від 8 листопада 2005 року зауважено, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство.

Європейський суд з прав людини у п.26 рішення від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії", також констатував, що реалізація соціальних та економічних прав здебільшого залежить від ситуації, особливо фінансової, яка склалася в даній державі.

Згідно зі ст.17 ОСОБА_5 України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, внесення змін у законодавство стосовно припинення виплат суддям, які вийшли у відставку, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат, могло бути обумовлено необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України.

Крім цього, суд враховує, що рішення щодо неконституційності ОСОБА_5 України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" в частині виключення статті 136 ОСОБА_5 України "Про судоустрій та статус суддів" №2453-VI Конституційним Судом України не приймалось, що підтверджує Постанова Пленуму Верховного Суду України №24 від 25 грудня 2015 року "Про відмову в зверненні до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо конституційності підпункту 1 пункту 28 ОСОБА_5 України від 27 березня 2014 року №1166-УІІ "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Пленум ВСУ №24 від 25.12.2015 року).

Пленумом ВСУ №24 від 25.12.2015 року, також у п.2 (3-ій абзац) стверджено: "... положення підпункту 1 пункту 28 ОСОБА_5 №1166, з приводу конституційності якого звернувся Житомирський окружний адміністративний суд, наразі не є чинним, а чинним ОСОБА_5 №2453-VI не передбачено здійснення виплат вихідної допомоги судді при виході у відставку.".

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, в даному випадку до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача -12 листопада 2015 року.

Також, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013 висловив думку, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.

Таким чином, виключення законодавцем норм статті, що передбачала вихідну допомогу судді у зв'язку з виходом у відставку не може бути розцінено як звуження конституційних гарантій незалежності судді, порушення принципу передбачуваності ОСОБА_5 №2453-VI, та, відповідно, не створює обов'язку держави для виплати вихідної допомоги судді без правових підстав.

Отже, зважаючи на те, що на час звільнення позивача ОСОБА_5 України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI не містив норму про виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, суд приходить до висновку, що у ОСОБА_4 відсутнє право на отримання такої допомоги.

Суд, також звертає увагу позивача на те, що на момент подання нею заяви про відставку (03 червня 2014 р.) право на отримання вихідної допомоги при виході судді у відставку вже не було передбачено законодавством (стаття 136 ОСОБА_5 України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI, яка містила таку норму, була виключена 01.04.2014 р.).

Крім цього, слід зазначити, що суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що вона набула право на отримання вихідної допомоги ще задовго до виходу у відставку (після набуття 20-річного стажу роботи на посаді судді), оскільки норма статті 136 ОСОБА_5 України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI (в редакції, чинній до 1 квітня 2014 р.) пов'язувала право на вихідну допомогу не із набуттям певного стажу, а із юридичним фактом виходу у відставку, який у спірних правовідносинах виник вже після виключення із ОСОБА_5 України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI статті 136.

Частиною 1 ст.71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, підсумовуючи наведене, суд прийшов до висновку, що позивач не довів позовні вимоги, а суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, довів, що діяв у межах ОСОБА_5 №2453-VI і не порушив прав ОСОБА_4 при невиплаті позивачу вихідної допомоги, тому позов залишається без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись Законами України "Про судоустрій і статус суддів", "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і ст.ст. 4-15, 70-71, 86, 94, 99, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_4 від 19.07.2016 року, про стягнення вихідної допомоги судді, залишити без задоволення.

Копії постанови надати сторонам, повний текст якої виготовлено 04.08.2016 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя/підпис/ОСОБА_1"Згідно з оригіналом" Суддя ОСОБА_1