Рішення № 59482711, 30.06.2016, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 30.06.2016 Справа № 554/904/16-ц

Справа № 554/904/16-ц

Провадження №2/554/1155/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2016 року м.Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави в складі суду:

головуючої судді - Блажко І.О.

при секретарі - Гребенюк С.С.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, треті особи приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6, приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_7, товариство з додатковою відповідальністю «Полтаватрансбуд» про витребування майна з чужого незаконного володіння ,

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння. В якій прохала: витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 та на користь ОСОБА_4 квартиру №11, що знаходиться у м. Полтава по вулиці Пушкіна, 19; визнати за ОСОБА_5 право власності на ? частини квартири №11, що знаходиться у м. Полтава, по вулиці Пушкіна,19; визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частини квартири №11, що знаходиться у м. Полтава по вулиці Пушкіна,19. В обґрунтування позову зазначили, що 11 січня 2010 року між ОСОБА_8, ОСОБА_9 (продавці) та ОСОБА_4, ОСОБА_5 (покупці) укладено договір купівлі-продажу. Хоча право власності на квартиру АДРЕСА_1 покупцем не було зареєстроване ОСОБА_4, ОСОБА_5 є власниками квартири №11, що знаходиться у м. Полтава по вулиці Пушкіна,19, за договором купівлі-продажу від 11 січня 2010 року. Як виявилось ОСОБА_8 (продавець за договором купівлі-продажу від 11 січня 2010 року), не задовго до своєї смерті, видав ОСОБА_2 довіреність на представництво його, ОСОБА_8, інтересів перед третіми особами. Здійснюючи представництво інтересів ОСОБА_8, ОСОБА_2 отримав дублікат свідоцтва про право власності від 10 грудня 2015 року, у якому було вказано, що власником нібито є ОСОБА_8 24 грудня 2015 році між ОСОБА_8 (продавець за договором купівлі-продажу від 11 січня 2010 року) та ОСОБА_2 (відповідач) укладено договір дарування квартири №11, що знаходиться по вулиці Пушкіна,19 у м.Полтава. Вказаний договір дарування був укладений у письмовій формі та нотаріально посвідчений ПН Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6 Таким чином ОСОБА_8 безоплатно передав у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2, яка не належала на праві власності дарувальнику (ОСОБА_8Г.) з моменту державної реєстрації договору купівлі-продажу у 2010 році. Вказана квартира була відчужена особою, яка не мала на це права. У звязку з тим, що право власності на квартиру АДРЕСА_3 у Полтава зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 24 грудня 2015 року позивачі не мають можливості здійснити право власності у розумінні ч.1 ст.317 ЦК України, за якою власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном., тому вони і звертаються до суду з даним позовом (а.с.2-4).

28 березня 2016 року позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 надали суду заяву про уточнення позовних вимог. В якій остаточно прохали: визнати недійсним договір дарування квартири номер №11, що знаходиться в місті Полтаві по вулиці Пушкіна, 19, житловою площею 36,8 кв.м, загальною площею 59,0 кв.м, серія та номер 1349, укладений 24 грудня 2015 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_2, нотаріально посвідчений ПН Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на квартиру №11, що знаходиться в м. Полтаві, по вулиці Пушкіна,19, житловою площею 36,8 кв.м, загальною площею 59,0 кв.м за ОСОБА_2, номер запису про право власності 12735405; визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частину квартири номер №11, що знаходиться в місті Полтаві по вулиці Пушкіна,19, житловою площею 36,8 кв.м, загальною площею 59,0 кв.м; визнати за ОСОБА_5 право власності на ? частину квартири №11, що знаходиться в місті Полтаві по вулиці Пушкіна, 19, житловою площею 36,8 кв.м, загальною площею 59,0 кв.м; витребувати із чужого незаконного володіння у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5 квартиру №11, що знаходиться в місті Полтаві по вулиці Пушкіна,19, житловою площею 36,8 кв.м, загальною площею 59,0 кв.м. солідарно.; зобовязати ОСОБА_2 повернути квартиру номер №11, що знаходиться в місті Полтаві по вулиці Пушкіна,19, житловою площею 36,8 кв.м, загальною площею 59,0 кв.м у володіння ОСОБА_4 , ОСОБА_5, як законних власників солідарно; виселити ОСОБА_2 з квартири №11, що знаходиться в м. Полтаві по вулиця Пушкіна,19, житловою площею 36,8 кв.м, загальною площею 59,0 кв.м. Судові витрати покласти на відповідача (а.с.51-55).

30 березня 2016 року ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ПН Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (а.с.66, 67).

20 травня 2016 року ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору ПН Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_7, ТОВ «Полтаватрансбуд» (а.с.119-120).

В судовому засіданні представник позивачів позов підтримала. Прохала його задовольнити в повністю.

В судовому засіданні відповідач та представник відповідача позов не визнали. Прохали відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Третя особа ПН Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилась, надавши суду лист про розгляд справи без її участі, зазначивши, що договір дарування був посвідчений нею з додержанням всіх вимог чинного законодавства, тому підстав для задоволення вимог позивачів, тобто визнання договору недійсним не визнає, проти позову заперечує.

Третя особа ПН Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилась, надавши суду лист про розгляд справи без її участі, зазначивши, що при вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Третя особа ТзДОВ «Полтаватрансбуд» до суду представника не направили, будучи належним чином повідомлені, шляхом отримання судових повісток, про час та місце розгляду справи та не надав суду дані про причину неявки.

Суд, заслухавши представника позивачів, відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Судом встановлено, що на підставі : свідоцтва про право власності на житло виданого 05 квітня 1993 року м.Полтава, відділом приватизації житла орендного підприємства «Полтаватрансбуд», згідно з розпорядженням (наказом) від 05 квітня 1993 року №9; витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно ПП Полтавське БТІ «Інвентаризатор» №24800807 від 15 грудня 2009 року, квартира за адресою АДРЕСА_4 належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_8, ОСОБА_9 (а.с.135, 152, 153).

Таким чином, спірна квартира у 19993 році була приватизована подружжям ОСОБА_8, ОСОБА_9

Відповідно до договору купівлі-продажу від 11 січня 2010 року, посвідчений ПН Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстровано в реєстрі №124, подружжя (позивачі) ОСОБА_4, ОСОБА_5, вищевказану спірну квартиру придбали у подружжя ОСОБА_8, ОСОБА_9 (а.с.10).

Таким чином, спірну квартиру 11 січня 2010 року батьки (подружжя ОСОБА_8, ОСОБА_9О.) продали сину (ОСОБА_5А.) та невістці (ОСОБА_10В.).

Як слідує із п.п.13, 14 договору купівлі-продажу від 11 січня 2010 року, у відповідності зі ст.ст.182, 210 ЦК України цей договір підлягає державній реєстрації. Право власності на квартиру, що є предметом договору, у покупців виникає з моменту державної реєстрації цього договору. Цей договір вважається вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Судом встановлено, що на день розгляду справи у суді, державна реєстрація права власності покупцями подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на спірну квартиру здійснена не була.

Відповідно до ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленомузаконом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01 липня 2004 року врегульовано відносини субєктів цивільного права, повязані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості. Правочини щодо нерухомого майна вважаються вчиненими, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до вимог цього Закону, а реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише у разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна (ст.3). Викладене підтверджує взаємоповязаність державної реєстрації цих фактів. Державна реєстрація зазначених трьох видів фактів здійснюється за допомогою створюваної державної інформаційної системи Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Таким чином, відповідно до ч.1 ст. 210 ЦК, правочини вважаються вчиненими з моменту їх державної реєстрації. Тобто вони не можуть породжувати для їх субєктів бажаного правового результату, а врешті відповідних прав та обовязків сторін.

Згідно із ст.334 ЦК, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. Отже за її відсутності у набувача майна за договором право власності виникнути не може.

Таким чином,ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не набули право власності на трикімнатну квартиру №11, що знаходиться в місті Полтаві по вулиці Пушкіна, 19, житлова площа квартири 36,8 кв.м, загальна площа квартири 59,0 кв.м.

ОСОБА_9 померла 25 квітня 2015 року, згідно копії свідоцтва про смерть (а.с.176).ж

24 грудня 2015 року ОСОБА_8 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої дружини ОСОБА_9 на ? частину квартири №11, що знаходиться в місті Полтаві по вулиці Пушкіна,19 (а.с.190)

Таким чином ОСОБА_8, після укладення договору купівлі-продажу 11 січня 2010 року, прийняв спадщину після померлої дружини ОСОБА_9 на ? частину спірної квартири.

Відповідно до договору дарування від 24 грудня 2015 року, посвідчений ПН Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі за №1349, ОСОБА_8 подарував ОСОБА_2 вищевказану спірну квартиру (а.с.74).

Таким чином, спірну квартиру 24 грудня 2015 року дідусь (ОСОБА_8Г.) подарував онуку (ОСОБА_2С.).

Квартира №11 за адресою - м.Полтава, вулиця Пушкіна №19 належить на праві приватної власності ОСОБА_2, що слідує із копії : витягу з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна №54977894 від 12 березня 2016 року; договору дарування від 24 грудня 2015 року посвідченого ПН Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №1349 (а.с.56, 74).

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований з 16 березня 2016 року за адресою - АДРЕСА_5, що підтверджується копією паспорту на ім'я ОСОБА_2 (а.с.59-60).

Згідно із ч.1 ст.15 ЦК України,, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Цивільним кодексом України передбачені цивільно-правові способи захисту права власності. Зокрема, норми ст.cт.387, 388 ЦК України, які надають власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння або від добросовісного набувача. Право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умов, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею.

Відповідно до ст.330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Частина 1 ст.388 ЦК України, передбачає, що у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

На день розгляду справи у суді свідоцтво про право на спадщину за законом від 24 грудня 2015 року, посвідчене ПН Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі за №1344, на спірну квартиру дійсне.

Оскільки спірна квартира вибула із власності позивачів на законних підставах, тобто свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 грудня 2015 року, про вступ у спадщину ОСОБА_8 за законом після померлої дружини ОСОБА_9, вказана спірна квартира не може бути витребувана ОСОБА_4, ОСОБА_5 у ОСОБА_2

Згідно ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом наведеної норми закону об»єктом віндикаційного позову може бути індивідуально визначене майно, яке існує на момент подання позову. Позивач за віндикаційним позовом має довести наявність таких обставин: право власності позивача на витребуване майно; факт вибуття цього майна з його володіння; наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння цим майном.

Тільки доведеність усіх перелічених обставин у їх сукупності може бути підставою для задоволення віндикаційного позову.

У відповідності до вимог ст.10, ч.3 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна надати суду докази своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.57 ЦПК України, доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язанна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Позивач у справі всупереч вимогам ст.ст.58, 59, 60 ЦПК України, не довів належними і допустимими доказам наявність тих обставин, на які він посилається як на підставу заявлених вимог.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову за необґрунтованістю.

Судові витрати по справі сплачені позивачем при подачі позовної заяви до суду складають 1 144 грн. 46 коп. (а.с.1).

Керуючись ст.ст.10, 57-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України , суд , -

В И Р І Ш И В :

У позові ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.

Судові витрати віднести на користь держави.

Складання повного тексту рішення відкладено на 5 (п»ять) робочих днів 06 липня 2016 року.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом 10 днів з дня отримання рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після спливу строку на подачу апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана.

Суддя І.О. Блажко