Вирок № 59482202, 05.08.2016, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2586/16-к

Провадження № 1-кп/344/250/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2016 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Зеленко О.В.,

з участю секретаря Караїм Ю.В.,

прокурорів Лободіної О.С., Манелюк І.В.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Івано-Франківську кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Калуш, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, працюючого на підставі цивільно-правової угоди, одруженого, на утриманні 2 неповнолітніх дітей, інваліда 3 групи, РНОКПП НОМЕР_1, раніше неодноразово судимого:

- 15.03.2007 Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області за ч.2 ст.190 КК України до покарання у виді штрафу 850 грн;

- 19.10.2007 Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді 240 годин громадських робіт;

- 05.02.2008 Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області за ч.2 ст.186, ч.2 ст.185, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців та 30 днів;

- 18.09.2009 Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 1 місяць;

- 03.08.2010 Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області за ч.2 ст.190 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців;

- 12.02.2014 Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ст.69, ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, невідбуту частину якого ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 17.04.2015 в порядку ст.82 КК України замінено на 120 годин громадських робіт;

- 30.05.2016 Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області за ч.2 ст.185, ст.71 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 10 днів;

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно.

Злочин вчинено за наступних обставин.

31.08.2015 близько 09 год 20 хв ОСОБА_4, маючи не зняту та не погашену у передбаченому законом порядку судимість за вчинення корисливих злочинів, діючи умисно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний і суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, переслідуючи особистий корисливий мотив на незаконне збагачення, перебуваючи в одній з кімнат приміщення житлової квартири АДРЕСА_3, з метою незаконного заволодіння чужим майном, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав золоті вироби, а саме: золотий ланцюжок 585 проби загальною вагою 13,51 грама, вартість якого згідно висновку експерта №36 від 07.12.2015 як брухту золота станом на 31.08.2015 становила 5933,79 грн, та золоту підвіску 585 проби, загальною вагою 2 грама, вартість якої згідно висновку експерта №36 від 07.12.2015 як брухту золота станом на 31.08.2015 становила 879,08 грн. В подальшому ОСОБА_2 з викраденим майном місце злочину покинув та розпорядився викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 6812,87 грн.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав, повністю підтвердив обставини вчиненого злочину відповідно до викладеного. Так, ОСОБА_2 суду показав, що 31.08.2015 перебував у квартирі ОСОБА_3, що є родичкою його дружини, проводив там ремонтні роботи та тимчасово проживав. ОСОБА_5 пішла на роботу і у квартирі залишився сам. Зайшовши в сусідню кімнату, побачив золотий ланцюжок з медальйоном. Тоді вирішив їх викрасти. Викрадені золоті вироби на третій день здав у ломбард, грошима розпорядився на власний розсуд. Щиро розкаявся у вчиненому, просив його суворо не карати. Цивільний позов у частині відшкодування матеріальної шкоди визнав повністю, а у частині відшкодування моральної шкоди - частково на суму 1 тис. грн.

Потерпіла подала суду заяву про розгляд справи без її участь, просила цивільний позов про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, задовольнити повністю, щодо покарання обвинуваченого поклалася на розсуд суду.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованого йому злочину знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч.2 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, дані про особу винного, зокрема те, що обвинувачений за місцем проживання характеризується позитивно, раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, востаннє 30.05.2016 Калуським міськрайонним суду Івано-Франківської області, за ч.2 ст.185, ст.71 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 10 днів обмеження волі, працює на підставі цивільно-правової угоди, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, є інвалідом 3 групи внаслідок психічного захворювання, на обліку ОНД не перебуває, перебуває на обліку ОПНЛ №3 з 29.08.2007 з діагнозом «розлади психіки та поведінки, спричинені ураженням головного мозку», однак згідно висновку судово-психіатричної експертизи №61/2016 від 22.02.2016, психічними розладами не страждає і не страждав на період часу, що відноситься до інкримінованих йому дій, перебував у стані і перебуває на даний час, при якому здатний в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує; щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину як обставини, що пом'якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання. ОСОБА_2 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно.

Злочин вчинено за наступних обставин.

31.08.2015 близько 09 год 20 хв ОСОБА_4, маючи не зняту та не погашену у передбаченому законом порядку судимість за вчинення корисливих злочинів, діючи умисно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний і суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, переслідуючи особистий корисливий мотив на незаконне збагачення, перебуваючи в одній з кімнат приміщення житлової квартири АДРЕСА_3, з метою незаконного заволодіння чужим майном, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав золоті вироби, а саме: золотий ланцюжок 585 проби загальною вагою 13,51 грама, вартість якого згідно висновку експерта №36 від 07.12.2015 як брухту золота станом на 31.08.2015 становила 5933,79 грн, та золоту підвіску 585 проби, загальною вагою 2 грама, вартість якої згідно висновку експерта №36 від 07.12.2015 як брухту золота станом на 31.08.2015 становила 879,08 грн. В подальшому ОСОБА_2 з викраденим майном місце злочину покинув та розпорядився викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 6812,87 грн.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав, повністю підтвердив обставини вчиненого злочину відповідно до викладеного. Так, ОСОБА_2 суду показав, що 31.08.2015 перебував у квартирі ОСОБА_3, що є родичкою його дружини, проводив там ремонтні роботи та тимчасово проживав. ОСОБА_5 пішла на роботу і у квартирі залишився сам. Зайшовши в сусідню кімнату, побачив золотий ланцюжок з медальйоном. Тоді вирішив їх викрасти. Викрадені золоті вироби на третій день здав у ломбард, грошима розпорядився на власний розсуд. Щиро розкаявся у вчиненому, просив його суворо не карати. Цивільний позов у частині відшкодування матеріальної шкоди визнав повністю, а у частині відшкодування моральної шкоди - частково на суму 1 тис. грн.

Потерпіла подала суду заяву про розгляд справи без її участь, просила цивільний позов про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, задовольнити повністю, щодо покарання обвинуваченого поклалася на розсуд суду.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованого йому злочину знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч.2 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, дані про особу винного, зокрема те, що обвинувачений за місцем проживання характеризується позитивно, раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, востаннє 30.05.2016 Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області, за ч.2 ст.185, ст.71 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 10 днів, працює на підставі цивільно-правової угоди, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, є інвалідом 3 групи внаслідок психічного захворювання, на обліку ОНД не перебуває, перебуває на обліку ОПНЛ №3 з 29.08.2007 з діагнозом «розлади психіки та поведінки, спричинені ураженням головного мозку», однак згідно висновку судово-психіатричної експертизи №61/2016 від 22.02.2016, психічними розладами не страждає і не страждав на період часу, що відноситься до інкримінованих йому дій, перебував у стані і перебуває на даний час, при якому здатний в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує; щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину як обставини, що пом'якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

За таких обставин суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 неможливе без ізоляції від суспільства, а тому вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ч.2 ст.185 КК України у вигляді обмеження волі, оскільки таке покарання є достатнім, справедливим і необхідним для його виправлення та для запобігання вчиненню злочинів як ним, так і іншими особами.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 даний злочин вчинив до постановлення попереднього вироку Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30.05.2016 року, за яким він був засуджений за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 10 днів, що набрав законної сили 30.06.2016, покарання за яким ще не відбуває, а тому покарання йому слід призначити з застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання за попереднім вироком більш суворим призначеним покаранням.

Відповідно до ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 слід задоволити частково, виходячи з наступного. Так, судом установлено, що вартість викрадених золотих виробів згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №36 від 07.12.2015 становить 6812,87 грн. За таких обставин та зважаючи на повне визнання позову у частині відшкодування матеріальної шкоди обвинуваченим, суд вважає, що розмір матеріальної шкоди підлягає стягненню з обвинуваченого та становить 6812 грн 87 коп.

Що стосується морального відшкодування відповідно до позовних вимог ОСОБА_3, то суд виходить з наступного. Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, у тому числі, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Виходячи з наведеного, суд вважає, що в результаті злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_3 завдано моральних страждань, що полягали у втраті належного їй майна. Проте, на переконання суду, заявлений розмір морального відшкодування ОСОБА_3 у розмірі 5000 грн. є занадто великим. Суд вважає, що з врахуванням глибини моральних страждань, яких зазнала потерпіла, та матеріального становища обвинуваченого, що вважав за можливе сплатити на відшкодування моральної шкоди 1000 грн, буде необхідним та достатнім в цій частині стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 кошти в сумі 1000 грн на відшкодування заподіної ним моральної шкоди.

Процесуальні витрати за проведення судової експертизи відповідно до ч.2 ст.124 КПК України покласти на обвинуваченого.

Речові докази у справі відсутні.

Підстав для обрання щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу до вступу вироку у законну силу не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд-

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк один рік три місяці.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання за попереднім вироком Калуського міськрайонного суду від 30.05.2016 більш суворим призначеним покаранням, остаточно призначити ОСОБА_2 покарання - обмеження волі на строк один рік три місяці.

Зарахувати в строк призначеного покарання ОСОБА_2 часткове відбуте ним до вступу даного вироку в законну силу покарання за попереднім вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30.05.2016 року.

Цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1, у користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, жительки АДРЕСА_3, 6812,87 грн (шість тисяч вісімсот дванадцять гривень вісімдесят сім копійок) на відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди та 1000 (одну тисячу) грн.. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави із зарахуванням на рахунок №31112115700002, отримувач: УДКСУ у місті Івано-Франківську Івано-Франківської області, банк отримувача: ГУДКСУ в Івано-Франківській області, МФО: 836014, код ЄДРОУ: 37952250, код класифікації доходів: 24060300 "Інші надходження" - 368 гривень 28 копійок процесуальних витрат у кримінальному провадженні за проведення судово-товарознавчої експертизи №36 від 07.12.2015.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Суддя О.Зеленко