Постанова № 59473430, 15.07.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/9566/16-а

Провадження № 2а/522/572/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2016 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Бойчук А.Ю. у порядку скороченого провадження розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеси про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду із позовом, по якому просить суд визнати незаконним і скасувати рішення №57 Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси від 25.03.2016 року щодо відмови у перерахунку пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси провести з 21.03.2016 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 3662 - XIІ від 26.11.1993 року в редакції Закону України № 2663 - 111 від 12.07.2001 року у розмірі 90 % середнього заробітку на підставі довідки прокуратури Одеської області № 262 від 21.03.2016 року та здійснити виплати без обмеження пенсії максимальним розміром відповідно до п.п.1,2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 914- VI11, а також п.2 "Прикінцевих положень» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VІ.

05 липня 2016 року до суду надійшли заперечення на позовну заяву від Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси, згідно яких УПФУ у Приморському районі просить відмовити позивачу в задоволенні заявлених вимог в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не викликались, оскільки справа розглядається в порядку скороченого провадження без присутності сторін відповідно до ст. 183-2 КАС України.

Розглянувши справу в порядку скороченого провадження одноособово, дослідивши повідомлені позивачем у матеріалах справи письмові докази та оцінивши заперечення відповідача в сукупності, проаналізувавши приписи чинного законодавства України, за внутрішнім переконанням та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, суд, з посиланням на чинне національне законодавство, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини між сторонами є адміністративно-правовими та врегульовані положеннями КАС України.

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень у тому числі органів державної влади.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси по втраті годувальника ОСОБА_3, який працював в органах прокуратури України з 10.06.1946 року на різних посадах. Перебував на обліку в УПФУ України в Приморському районі м. Одеси, як отримувач пенсії, призначеної на підставі ст. 50-1 Закону України « Про прокуратуру» № 3662-XII від 26.11.1993 року в редакції Закону України № 2663-111 від 12.07.2001 року, у розмірі 90 % від середньомісячної суми відповідних виплат за останні 24 місяці роботи перед зверненням за пенсією.

З 08.10.1986 року його було звільнено з органів прокуратури України за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років.

Згідно з ч. 2 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції Закону України від 04.09.2008 року № 502-VI, яка діяла на час виходу на пенсію, розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі. Згідно ч. 4 ст. 50-1 цього ж Закону, середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат на 60.

Коригування зазначених виплат проводиться із застосуванням коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу, надбавок до нього за класний чин. Відповідно до ч. 13 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», обчислення (перерахунок) пенсії проводиться за документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахуванням пенсії.

Перерахування пенсій передбачено ч. 17 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Такий перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Відповідно до ч.18 ст.50-1 цього Закону, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плата відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різниця в пенсії за минулий час може бути виплачена йому не більше як за 12 місяців. Перерахунок пенси провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов праці, що існували на день його звільнення з роботи. Тому перерахунок пенси та її виплата повинна була проводитись з 1 січня 2016 року.

31.05.2012 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 505 « про умови упорядкування структури та умов оплати праці працівників прокуратури», яка набрала чинності 14.06.2012 року, якою передбачено підвищення їм оплати праці.

Позивачем отримано довідку № 262 від 21.03.2016 року в прокуратурі Одеської області, в якій зазначено що ОСОБА_3 працював в прокуратурі м. Одеси та його заробітна плата з 15.12.2015 року становила 15 879,65 грн., яку мною було надано для перерахування пенсії по втраті годувальника до Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси,- до органу владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені владні управлінські функції у сфері пенсійного забезпечення.

Рішенням Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси № 57 від 25.03.2016 року ОСОБА_1 відмовлено в проведенні перерахунку по страті годувальника у відповідності до Закону України « Про прокуратуру».

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону України із змінами, внесеними на час мого виходу на пенсію, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 % від суми їхньої місячної заробітної плати, до якої включаються усі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен рік роботи понад 10 років на посадах прокурора і слідчого пенсія збільшується на 2%, але не може перевищувати 90% від суми місячного заробітку.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на ч.1 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі смерті пенсіонера непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону (п.1 ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно з ч.1 ст.37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї.

Відповідно до приписів ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви.

Відповідно до ч.1 ст.38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою ст.36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, - довічно.

В Рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 визначено, що в Україні як соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоров'я, честь і гідність. Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов'язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовуючих органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів. Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.

Згідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно з ч.2, 3 ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням.

Згідно зі ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права від 16.12.1966 року, Європейській соціальній хартії від 03.05.1996 році, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії, переглянутої у 1996 році, держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення, тощо.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Відповідно до вимог ст.1 Протоколу №12 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, користування будь-яким правом, яке визнане законом, повинно бути забезпечено виконанням без будь-якої дискримінації.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 року (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів, справа №1-7/99), за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Варто зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист та неприпустимість обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно якої Конституція України та Закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави (Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначена за спеціальними законами, в тому числі Законом України «Про прокуратуру».

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 22 та 64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України, у тому числі і Законом України «Про прокуратуру», є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Також, Верховний Суд України у своїй постанові від 10.12.2013 року у справі №21-348а13 та постанові від 17.12.2013 року у справі №21-445а13 висловив свою правову позицію, згідно якої при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма Закону, що визначає розмір пенсії у відсотках та порядку, що діяли на момент призначення пенсії.

Таким чином, обсяг прав щодо отримання пенсії, що перераховується у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників у відповідності до положень ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, яка діяла на момент призначення пенсії), не може бути звужений у зв'язку із внесенням змін до цього Закону та прийняттям чи не прийняттям нових нормативно-правових актів щодо призначення та виплати пенсій відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Новий порядок та механізм призначення й виплати пенсії відповідно до положень чинного законодавства, зокрема Закону України №1697-VП від 14.10.2014 року «Про прокуратуру» та пенсійного законодавства, поширюється на осіб, які ще тільки набувають права на призначення пенсії, а не на тих, котрі таке право вже мають і користуються ним, і в даному випадку підлягає застосуванню норма ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону від 04.09.2008 року № 502-VI, оскільки пенсія мені була призначена у 2008 році саме під час дії вказаної норми.

Законом №3668-VI, який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права з 90% на 80%.

Так, відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції Закону № 3668-VI прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. Пенсія призначається в розмірі 80% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року №1166-VII, внесено зміни до ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ і відповідно до цих змін пенсія прокурорам призначається в розмірі 70 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Отже, з 01 жовтня 2011 року положення ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90% від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом №3668- VI, а з моменту вступу в законну силу Закону № 1166-VIІ втратили чинність положення ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ, щодо призначення пенсії прокурорам в розмірі 80% від суми їх заробітної плати, з якої було сплачено страхові внески.

Разом з тим підстави та порядок перерахунку пенсії прокурорам регулюють частини тринадцята та вісімнадцята статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Законів №3668-VI та № 1166-VI не зазнали змін, змінилася лише нумерація частин цієї статті.

Так, відповідно до частини тринадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно із частиною 18 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Таким чином, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом № 3668-VI та Законом № 1166-VIІ зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 10.12.2013 року у справі № 21-420а13.

Крім того, не можна брати до уваги внесені зміни до положень ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» щодо призначення пенсії, оскільки не можна застосовувати нові положення до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2013 року у справі № К/800/12309/13.

Відповідно до п. 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII передбачено, що з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет міністрів України», «Про судову експертизу», «Про національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника консультанта народного депутата України.

Наведена норма свідчить про те, що з 01.06.2015 року не здійснюється призначення пенсій відповідно до спеціального законодавства, а саме законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет міністрів України», «Про судову експертизу», «Про національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника консультанта народного депутата України, оскільки норми, які регулюють питання пенсійного забезпечення тієї категорії осіб, на яких поширюється дія цих законів скасовані.

Однак, пункти 4, 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-УШ, який набрав чинності 01.04.2015 року та якими передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України "Про прокуратуру" та інших законів, не можуть бути підставами для ПФУ у містах та районах для відмови в перерахунку пенсій працівників прокуратури з наступного.

По-перше, ці вимоги закону не забороняють проводити перерахунки вже призначених пенсій та їх отримання, а стосуються лише призначання нових пенсій за спеціальними законами.

По-друге, цей закон не можна брати до уваги при перерахунку вже призначених пенсій, оскільки не можна застосовувати нові положення до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.

Тому при перерахунку пенсій працівникам прокуратури слід керуватися положеннями ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону від 04.09.2008 року № 502-VI, які діяли на момент призначення мені пенсії за вислугою років. Відповідно до Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» внесено нову норму, згідно якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткового мінімуму, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Однак, діючи на виконання вимог ст.19 Конституції України, законодавець у відповідних нормах Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-УІ закріпив вказану гарантію Конституції України в пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього закону, а саме вказав, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо визнання відмови Управління пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеси, пов'язані з відмовою пенсії позивачу - неправомірними .

Керуючись ст.ст. 99, 159-163, 183-2 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеси про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити.

Визнати незаконним і скасувати рішення №57 Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси від 25.03.2016 року щодо відмови у перерахунку пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси провести з 21.03.2016 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 3662 - XIІ від 26.11.1993 року в редакції Закону України № 2663 - 111 від 12.07.2001 року у розмірі 90 % середнього заробітку на підставі довідки прокуратури Одеської області № 262 від 21.03.2016 року та здійснити виплати без обмеження пенсії максимальним розміром відповідно до п.п.1,2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 914- VI11, а також п.2 "Прикінцевих положень» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VІ.

Постанову звернути до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня її отримання. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: А. Ю. Бойчук