Рішення № 59471366, 01.07.2016, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа № 488/1843/15-ц

Провадження № 2/488/177/16 р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01.07.2016 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого по справі судді Селіщевої Л.І.,

при секретарі Бучневій К.О.,

за участю позивача - ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

та представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Миколаївського національного аграрного університету про оскарження наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

В квітні 2015 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідача - Миколаївського національного аграрного університету, в обгрунтування якого вказав, що починаючи з 2003 року він працював у відповідача на різних посадах, а починаючи з 03.11.2014 року - на посаді професора кафедри тракторів та сільськогосподарських машин, експлуатації і технічного сервісу, за контрактом зі строком дії - до 30.06.2016 року.

Наказом № 99-ОС від 18.03.2015 року позивачу було оголошено догану за неналежне виконання покладених на нього трудових обов"язків. Зазначене дисциплінарне стягнення було накладено на позивача за те, що він не проводив заняття зі студентами 14.03.2015 р.

Наказом № 114-ОС від 25.03.2015 р. позивачу було оголошено догану за неналежне виконання покладених на нього трудових обов"язків, зокрема, за те, що він не проводив заняття зі студентами 17.03.2015 р.

В подальшому, наказом № 159-ОС від 17.04.2015 р. позивач був звільнений з посади за систематичне невиконання без поважних причин покладених на нього трудових обов"язків, за п. 3 ст. 40 КЗпП України, з 17.04.2015 року.

Позивач вважає незаконними накладені на нього дисциплінарні стягнення та своє подальше звільнення через те, що 14.03.2015 р. та 17.03. 2015 р. він не зміг провести заняття через неявку студентів на заняття, а тому його вини у цьому немає. Також позивач вказав, що він працював добросовісно і не допускав систематичного невиконання без поважних причин покладених на нього трудових обов"язків, тому він вважає своє звільнення за п.3 ст. 40 КЗпП України незаконним і таким, що було проведено із порушенням трудового законодавства.

Крім цього, позивач зазначає, що внаслідок незаконного звільнення йому була спричинена моральна шкода, яка виразилась у його моральних стражданнях через приниження його авторитету, відсутності заробітку для утримання його сім"ї, погіршення стану здоров"я, які вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Посилаючись на викладене, позивач просить:

- визнати незаконними та скасувати накази № 99-ОС від 18.03.2015 року та № 114-ОС від 25.03.2015 р.;

- визнати незаконним та скасувати наказ № 159-ОС від 17.04.2015 р. про звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України;

- поновити його на роботі на посаді професора кафедри тракторів та сільськогосподарських машин, експлуатації і технічного сервісу з часу звільнення, тобто з 17.04.2015 р.;

- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 17.04.2015 р. і до часу винесення рішення по справі;

- стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

В процесі розгляду справи позивач також просив стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 4 000 грн.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі з вищевикладених підстав, та просили його задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти позову та пояснили, що позивач неодноразово порушував свої трудові обов"язки та трудову дисципліну у навчальному закладі, і 14.03.2015 р. та 17.03.2015 р., під час проведення перевірки навчального процесу заочної форми навчання на інженерно-енергетичному факультеті, було виявлено, що позивач ОСОБА_2 та інші викладачі були відсутні у навчальному корпусі і заняття зі студентами не проводили. Після цього, під час проведення ректорської перевірки на інженерно-енергетичному факультеті були вилучені контрольні роботи з дисципліни "Надійність сільськогосподарської техніки", які приймав ОСОБА_2, і в результаті перевірки було виявлено, що усі курсові роботи були виконані студентами на одну й ту ж саму тему, не відрізняються одна від одної, і позивачем були виставлені оцінки за 53 курсові роботи, однак зареєстровані в установленому порядку і є в наявності лише 47 робіт, тобто 6 курсових робіт немає в наявності. За виявленими фактами була створена комісія, висновки якої були обговорені на засіданні вченої ради Миколаївського національного аграрного університету, в присутності позивача, і рішенням вченої ради від 31.03.2015 року було рекомендовано ректору навчального закладу розірвати трудові відносини з ОСОБА_2 Посилаючись на таке, представники відповідача вважають притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та його подальше звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України, такими, що були проведені правомірно і у відповідності із діючим трудовим законодавством.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі та дослідивши надані ними письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Частина перша статті 3 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судовим розглядом встановлено, що сторони по даній справі перебували у трудових відносинах, і 19.06.2014 р. між позивачем - ОСОБА_2 та Миколаївським національним аграрним університетом, в особі його ректора - ОСОБА_7 був укладений контракт, зі строком дії з 01.07.2014 р. по 30.06.2016 р. (а.с. 11-18). Відповідно до вказаного контракту ОСОБА_2 призначався на посаду професора кафедри транспортних технологій і технічного сервісу, та мав виконувати покладені на нього обов"язки, відповідно до законодавства України про працю, Закону України "Про вищу освіту", нормативних положень Міністерства освіти і науки України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, Статуту університету, Посадових інструкцій працівників університету, Положення "Про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівня акредитації" та цього контракту (п. 1.1 контракту). Також до обов"язків позивача входили, зокрема: забезпечення стандарту якості освіти по підготовці фахівців відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня; розробка і впровадження нових форм, методів і технологій організації навчально-виховного процесу з дисциплін "Теоретична механіка" та "Ремонт машин" та інші обов"язки, що визначені пунктами 3.1-3.4 контракту.

Частина третя статті 21 КЗпП України визначає, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права та обов"язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Правовою підставою для укладання контракту з педагогічними працівниками є стаття 54 Закону України "Про освіту", яка визначає, що педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом.

Статтею 58 Закону України "Про вищу освіту" від 01.07.2014 р. № 1556-УІІ визначено, що науково-педагогічні, наукові та педагогічні працівники вищого навчального закладу зобовязані:

1) забезпечувати викладання на високому науково-теоретичному і методичному рівні навчальних дисциплін відповідної освітньої програми за спеціальністю, провадити наукову діяльність (для науково-педагогічних працівників);

2) підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, наукову кваліфікацію (для науково-педагогічних працівників);

3) дотримуватися норм педагогічної етики, моралі, поважати гідність осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, прищеплювати їм любов до України, виховувати їх у дусі українського патріотизму і поваги до Конституції України та державних символів України;

4) розвивати в осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, самостійність, ініціативу, творчі здібності;

5) дотримуватися статуту вищого навчального закладу, законів, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов"язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Стаття 147 КЗпП України визначає, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

1) догана;

2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Із матеріалів справи вбачається, що наказом № 99-ОС від 18.03.2015 року позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за неналежне виконання трудових обов"язків, яке виразилось у тому, що 14.03.2015 року він не проводив заняття зі студентами заочної форми навчання. Вважаючи незаконним даний наказ, позивач посилався на те, що заняття у цей день не проводились через неявку студентів на пари, і його вини у непроведенні занять немає, а відтак відповідач безпідставно притягнув його до дисциплінарної відповідальності.

Однак такі доводи позивача суд знаходить необґрунтованими, виходячи із такого.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що 14.03.2015 р. вона разом із іншими особами проводила ректорську перевірку виконання графіку навчального процесу студентами заочної форми навчання інженерно-енергетичного факультету. У той день вони прийшли перевіряти третю пару, яка за розкладом починається о 12 год. 25 хв., але прийшли раніше приблизно о 12 годині, і виявили, що деякі викладачі не проводили заняття, у тому числі був відсутній і ОСОБА_2 Після спілкування з іншими працівниками вони зясували, що він о 9 год. 20 хв. здав ключі на вахту і пішов з корпусу, більше не повертався. Свідок вказала, що під час перевірки вони заходили в усі приміщення навчального корпусу, і побачили, що аудиторія № 102, у якій мав проводити свої заняття ОСОБА_2 була відчинена і в ній нікого не було.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що 14.03.2015 року вона була черговою на прохідній і викладач ОСОБА_2 прийшов на заняття із запізненням - приблизно о 9 год. 03 хв., взяв ключ від аудиторії і відмовився за це розписатися у журналі та повідомив їй, що він знаходиться на лікарняному, тому вона була змушена сама розписатися у журналі. Потім, приблизно через 30 хв. ОСОБА_2 повернув їй ключі від аудиторії, вийшов із навчального корпусу і більше у цей день вже не повертався. Свідок також пояснила, що перевіряючі прийшли приблизно о 12 годині, і ОСОБА_2 у навчальному корпусі вже не було. Крім цього, свідок пояснила, що цього дня на заняття до ОСОБА_2 прийшли троє студентів, яких він сам відпустив з занять.

Допитний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що 14.03.2015 року він як викладач прийшов проводити заняття зі студентами і побачив, що крім нього ключі від аудиторій ще ніхто не брав. Також він бачив біля аудиторії № 101 декількох студентів (4-5 осіб), які повідомили, що вони чекають на викладача ОСОБА_2 Однак самого ОСОБА_2 свідок у той день не бачив.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що 14.03.2015 року їй подзвонив ОСОБА_10 та доповів, що цього дня 4 викладачі не з"явилися на заняття, у тому числі ОСОБА_2 В подальшому свідок запропонувала написати письмові пояснення усім викладачам, що не з"явилися, і всі вони крім ОСОБА_2 написали пояснення, а він написав рапорт.

Ставити під сумнів покази вказаних свідків у суду немає підстав оскільки, вони хоча і є працівниками відповідача, однак їх покази узгоджуються із наявними у справі письмовими доказами та не спростовуються самого позивача. Так, у судовому засіданні 21.01.16 р. позивач пояснив, що він прийшов на заняття 14.03.2015 р. приблизно о 9 год. 05 хв., взяв ключі на прохідній і у 9 год. 20 хв. повернув їх через те, що не з'явилися студенти, а сам залишився у навчальному корпусі і пішов з нього приблизно о 12 годині. Аналогічні доводи позивач виклав і у своєму рапорті від 16.03.2015 р. (а.с.23), та у письмових поясненнях від 17.03.15 р. (а.с. 25).

Між тим, як вбачається із копії розкладу занять на зимову сесію 2014-2015 н.р. (а.с. 129), 14.03.2015 р. позивач мав провести за розкладом 4 пари в аудиторії № 102, початок пар о 9 годині, а закінчення 4 пари о 15 год. 20 хв. (а.с. 132). Таким чином, суд робить висновок про те, що позивач спізнився на заняття і залишив приміщення навчального корпусу до закінчення своїх занять за розкладом, що він і сам не заперечував у судовому засіданні. Доводи позивача про неявку студентів на заняття суд не може взяти до уваги через те, що свідки - ОСОБА_10 та ОСОБА_9 суду пояснили, що бачили декілька студентів, що прийшли на заняття саме до ОСОБА_2, і до того ж, сама по собі неявка студентів на першу пару (9 год.-10 год. 20 хв.), на думку суду, не виключає можливості явки студентів на усі подальші пари, та не надає права викладачеві порушувати розклад занять.

Із копії Журналу по видачі ключів від аудиторії (а.с. 27) вбачається, що ключ від аудиторії № 101 був повернений на вахту ОСОБА_2 о 9 год. 20 хв. Між тим, із розкладу занять (а.с. 129) вбачається, що 14.03.2015 р. позивач мав провести за розкладом 4 пари в аудиторії № 102, а не в аудиторії № 101, від якої він брав ключі того дня.

Факт непроведення занять позивачем 14.03.2015 року також підтверджується наявними у справі та дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами: рапортом в.о. декана інженерно-енергетичного факультету ОСОБА_11 (а.с. 21), доповідною запискою начальника навчального відділу ОСОБА_12, актом перевірки (а.с. 26).

Згідно п. 36 Правил внутрішнього трудового розпорядку Миколаївського національного аграрного університету, затверджених конференцією трудового колективу університету протоколом №1 від 09.10.2012 р. (а.с. 89-95), - науково-педагогічним працівникам забороняється змінювати на свій розсуд розклад занять і графіки роботи.

Згідно п. 17 Правил внутрішнього трудового розпорядку Миколаївського національного аграрного університету усі працівники уіверситету зобов"язані дотримуватись трудової дисципліни - основи порядку в університеті (вчасно приходити на роботу, використовувати весь робочий час для виконання дорученої справи, своєчасно і сумлінно виконувати розпорядження адміністрації і т.д.).

Доводи позивача про наявність у нього власного ключа від аудиторії суд вважає необґрунтованими через те, що вони нічим не підтверджуються, і крім цього, таке суперечить п. 67 Правил внутрішнього трудового розпорядку Миколаївського національного аграрного університету, відповідно якого ключі від службових приміщень Університету, а також від аудиторій, лабораторій та кабінетів повинні знаходитися у чергового і видаватися за списком, затвердженим проректором з АГР.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач мав передбачені законодавством підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни, витребував від позивача письмові пояснення, та дотримався порядку і строків застосування дисциплінарного стягнення, визначених ст.ст. 148- 149 КЗпП України, ознайомив позивача із наказом про оголошення догани (а.с. 66), тому підстав для визнання незаконним та скасування наказу № 99-ОС від 18.03.2015 року суд не вбачає.

Судовим розглядом встановлено, що за непроведення занять 14.03.2015 р., за заявою позивача (а.с. 24), як виключення, було вирішено провести додаткові заняття зі студентами заочної форми навчання 17.03.2015 р., зокрема: в аудиторії №107 - третю та четверту пари; в аудиторії № 006 - першу пару; в аудиторії № 102 - восьму пару. Ці заняття мав відпрацювати позивач ОСОБА_2

Крім цього, судовим розглядом встановлено, що за розкладом занять (а.с. 129), 17.03.2015 р. ОСОБА_2 мав провести п"яту, шосту та сьому пари в в аудиторії № 102.

За завданнням адміністрації відповідача 17.03.2015 р. була проведена перевірка виконання графіку навчального процесу комісією у складі: провідного юрисконсульта ОСОБА_5, начальника відділу кадрів ОСОБА_13, в.о. декана інженерно-енергетичного факультету ОСОБА_11, провідного фахівця навчального відділу ОСОБА_14 та диспетчера навчального відділу ОСОБА_8 В результаті перевірки було виявлено, що викладач ОСОБА_2 цього дня о 17 год. 10 хв. не з"явився на заняття в аудиторію 102, у якій він за розкладом мав проводити 5,6 та 7 пари. За даним фактом членами комісії був складений акт від 17.03.2015 р. (а.с. 31), із копії якого вбачається, що комісія прочекала позивача в аудиторії № 102 протягом 35 хвилин, тобто з 17 год. 10 хв. до 17 год. 45 хв., і вийшовши із аудиторії вони побачили ОСОБА_2, який заходив у навчальний корпус з вулиці, о 17 год. 46 хв.

У своїх письмових поясненнях за даним фактом (а.с. 32) позивач пояснив, що 17.03.2015 р. на п"яту та шосту пару не з"явилися студенти, про що він рапортом повідомив декана, і на час приходу учбового відділу він перебував на кафедрі через те, що в аудиторіях було холодно, при цьому він періодично перевіряв чи не з"явилися студенти. Однак допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що при з"ясуванні обставин за даним фактом вона на наступний день опитувала студентів заочної форми навчання, які пояснили, що 17.03.2015 року вони з"явилися до викладача ОСОБА_2 в аудиторію № 102, але його не було, тому вони почекали деякий час і пішли звідти. Свідок ОСОБА_11 також вказала, що позивач 17.03.15 р. не подавав рапорту про неявку студентів на заняття цього дня.

Матеріали справи також не містять копії рапорту позивача про неявку студентів на заняття 17.03.15 р., на який він посилається у своїх поясненнях (а.с. 32).

У судовому засіданні 21.01.2016 р. позивач пояснив, що 17.03.2015 р. він проводив заняття зі студентами, але студенти не з"явилися на заняття на п"яту та шосту пари, і тому у перерві між п"ятою та шостою парою, у період часу між 16 год. 55 хв. до 17 год. 15 хв. він дійсно відлучався із навчального корпусу для того, щоб купити продукти харчування, і зайшовши до аудиторії, він побачив перевіряючих.

Аналізуючи письмові пояснення позивача (а.с. 32) та його пояснення у судовому засіданні, суд знаходить їх суперечливими. Так, у письмових поясненнях позивач вказує на те, що на час приходу перевіряючих він перебував на кафедрі, а у судовому засіданні він стверджував, що він побачив перевіряючих в аудиторії, після того як повернувся з вулиці. Крім цього, у своїх письмових поясненнях позивач нічого не повідомляє про те, що він на деякий час відлучався із навчального корпусу.

Згідно розкладу дзвінків на 2014-2015 навчальний рік (а.с. 132) в учбовому корпусі № 2 (вул. Крилова 17 а), встановлена така тривалість занять:

перша пара - з 9.00 до 10. 20.;

друга пара - з 10. 35 до 11.55;

третя пара - з 12.25 до 13.45;

четверта пара - з 14.00 до 15.20;

п"ята пара - з 15.35 до 16.55;

шоста пара - з 17.10 до 18.30;

сьома пара - з 18.40 до 19.40;

восьма пара - з 19.50 до 20.50.

Співставляючи викладене, суд приходить до висновку, що своїми поясненнями у судовому засіданні позивач фактично визнав своє запізнення на шосту пару, але не погодився із часом своєї відсутності у навчальному корпусі.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду пояснила,що вона була у складі комісії, що проводила перевірку 17.03.15 р., і цього дня вони прийшли перевіряти шосту пару. При цьому вони зайшли в аудиторію № 102, де мав проводити заняття ОСОБА_2, але там нікого не було. Також вони заходили на кафедру та в інші аудиторії, однак його ніде не було, і лише коли вони виходили з корпусу, вони побачили як ОСОБА_2 заходив з вулиці, з пакетом в руках.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що 17.03.2015 р. за завданням ректорату було вирішено провести перевірку шостої пари у студентів заочної форми навчання, і вона разом із ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_11 та ОСОБА_14 прийшли до аудиторії № 102, де мав проводити заняття позивач. Однак вони виявили, що дана аудиторія була відчинена і у ній нікого не було, тому вони почекали 20 хв., і пішли перевіряти інші аудиторії. І коли вони вже закінчували перевірку, приблизно о 17 год 45 хв. вони побачили позивача, який заходив у навчальний корпус з вулиці, і пояснив, що він запізнився, бо купував продукти.

Покази свідків підтверджуються зібраними по справі та дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами: доповідною запискою (а.с. 29), актом перевірки (а.с. 30), актом від 17.03.15 р. (а.с. 31).

Своїми діями позивач порушив п. 36 Правил внутрішнього трудового розпорядку Миколаївського національного аграрного університету, затверджених конференцією трудового колективу університету протоколом №1 від 09.10.2012 р. (а.с. 89- 95), згідно якого науково-педагогічним працівникам забороняється змінювати на свій розсуд розклад занять і графіки роботи, та п. 17 Правил внутрішнього трудового розпорядку, зокрема, щодо дотримання трудової дисципліни, зокрема, щодо обов"язку вчасно приходити на роботу, використовувати весь робочий час для виконання дорученої справи, своєчасно і сумлінно виконувати розпорядження адміністрації тощо.

При цьому сама по собі тривалість часу відсутності позивача на заняттях (5 хв.як стверджував позивач чи більше як це зафіксовано в акті перевірки та підтверджується показами свідків), на думку суду правового значення не має, оскільки визначальним є саме факт порушення позивачем трудової дисципліни.

Доказів, які б спростовували висновки суду та ставили під сумнів взяті ним до уваги покази свідків та письмові докази, позивач суду не представив.

Таким чином суд приходить до висновку, що відповідач обгрунтовано притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни, витребував від позивача письмові пояснення, та дотримався порядку і строків застосування дисциплінарного стягнення, визначених ст.ст. 148- 149 КЗпП України, а також ознайомив позивача із наказом про оголошення догани, що підтверджується наявною у справі копією наказу, тому підстав для визнання незаконним та скасування наказу № 114-ОС від 25.03.2015 року суд не вбачає.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, в тому числі, у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

З урахуванням положень ст. 147 КЗпП України звільнення за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП України підставами є заходом стягнення, що застосовується до працівника за порушення ним трудової дисципліни.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення (ч. 2 ст. 149 КЗпП України).

В пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 р. з наступними змінами «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз"яснено, що за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обовязків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У пункті 22 цієї ж Постанови зазначено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Таким чином, для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

За такого працівник може бути звільнений з роботи на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, якщо після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення, яке не втратило юридичної сили за давністю і не зняте достроково (ст. 151 КЗпП України), він знову вчинив проступок на роботі.

У пункті 13 Постанови Плунуму ВСУ № 9 від 06.11.92 "Про практику розгляду судами трудових спорів" судам даються наступні роз"яснення: вирішуючи позови про поновлення на роботі, осіб, звільнених за п.8 ст.36 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання. Оскільки на працівників, з якими укладено контракт, поширюється законодавство про працю, що регулює відносини по трудовому договору, за винятком, встановленим для цієї форми трудового договору, їх трудовий договір може бути припинено й з інших підстав, передбачених законодавством (статті 36, 39-41 КЗпП).

Пунктом 6.2.4. укладеного між сторонами контракту визначено, що з ініціативи університету дострокове розірвання контракту може бути тільки за умов, передбачених чинним законодавством (статті 40,41) Кодексу законів про працю України, а також в разі невиконання працівником умов, викладених у п.п. 3.1-3.4. цього Контракту.

Наказом № 159-ОС від 17.04.2015 р. позивач був звільнений з посади за систематичне невиконання без поважних причин покладених на нього трудових обов"язків, за п. 3 ст. 40 КЗпП України, з 17.04.2015 року.

Із копії вказаного наказу вбачається, що під час перевірок додержання освітнього процесу на інженерно-енергетичному факультеті для перевірки були вилучені контррольні роботи з дисципліни "Надійність с/г техніки" та 47 курсових робіт з дисципліни "Ремонт машин та обладнання", які приймав професор ОСОБА_2, та виявлено, що він виставив оцінки у відомостях за 6 курсових проектів, яких не було в наявності. Також перевіркою було встановлено, що при виставленні оцінок за курсові проекти він керувався лише їх наявністю, а не змістом.

З урахуванням того, що раніше до позивача вже застосовувались дисциплінарного стягнення у вигляді двох доган за наказами № 99-ОС від 18.03.2015 р. та № 114-ОС від 25.03.2015 р., відповідач звільнив позивача за систематичне невиконання без поважних причин покладених на нього трудових обов"язків, за п. 3 ст. 40 КЗпП України. Підставою для видачі даного наказу було зазначено: накази № 99-ОС від 18.03.2015 р. та № 114-ОС від 25.03.2015 р.; рішення вченої ради університету від 31.03.2015 р., протокол № 7 "Про порушення трудової дисципліни, організації освітнього процесу науково-педагогічними працівниками інженерно-енергетичного факультету та дій викладача ОСОБА_2, які принижують авторитет та ділову репутацію Миколаївського НАУ"; доповідь на вчену раду про результати ректорських перевірок на інженерно-енергетичному факультеті; витяг з пртоколу засідання вченої ради університету від 31.03.2015 р.; заліково-екзаменаційні відомості; копії журналів реєстрації контрольних робіт в деканат та здачі на кафедру; пояснення ОСОБА_2 та рішення профспілкового комітету про надання згоди на розірвання трудового договору.

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2., 4.4.-4-6., 4.9 Положення про порядок виконання та рецензування контрольних і курсових робіт (проектів) студентів заочної форми навчання у Миколаївському національному аграрному університеті, - студенти заочної форми навчання повинні виконувати контрольні завдання та курсові роботи (проекти), але не пізніше, ніж за 15 днів до початку сесійного періоду. Тематика та обсяг варіантів контрольних завдань і курсових робіт (проектів) обговорюється на засіданнях відповідних кафедр і затверджується профільними науково-методичними комісіями. Завдання для виконання контрольних, чи курсових робіт (проектів) студенти отримують на кафедрах у викладачів, у період проведення настановчих лекцій і виконують їх самостійно у міжсесійний період. Методист деканату реєструє їх у "Журналі обліку індивідуальних завдань студентів заочної форми навчання" Форма № Н-7.05, який ведеться з кожної дисципліни. Методист реєструє роботи у порядку їх надходження і на кожній вказує дату отримання, після чого передає контрольні, курсові роботи (проекти) на кафедри матеріально-відповідальній особі під розписку у журналі реєстрації. Матеріально-відповідальна особа кафедри передає контрольні, курсові роботи (проекти) викладачу, який викладає навчальну дисципліну, з якої виконана ця робота. Після перевірки контрольної роботи викладач пише рецензію на бланку (Додаток 1), бланк рецензії як документ строгої звітності вкладається і зберігається в контрольній роботі. Своєчасне виконання контрольних і курсових робіт (проектів), передбачених навчальним планом є підставою для допуску студента до навчально-екзаменаційної сесії.

Із копії Журналу реєстрації курсових проектів, робіт кафедри "Тракторів та сільськогосподарських машин, експлуатації і технічного сервісу" на 2014/2015 навчальний рік, та із копії Книги реєстрації контрольних робіт, курсових робіт і проектів і передачі їх на кафедри за 2014/2015 навчальний рік (а.с. 147-152), вбачається, що курсові роботи таких студентів: ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 (група ЗМ 5/1) у встановленому вищевказаному порядку не були зареєстровані і на кафедру не надходили. Даних про те, що вони взагалі надходили та рецензувались матеріали справи не містять. При цьому позивач у судовому засіданні 21.01.2016 р. підтвердив, що відповідно до порядку, встановленого в МНАУ, без здачі курсової роботи студент не може бути допущений до здачі екзамену. Доводи позивача про те, що ці роботи були в наявості, однак він їх вчасно не встиг зареєструвати, суд знаходить необгрунтованими та не може прийняти до уваги через те, що виходячи із Положення про порядок виконання та рецензування контрольних і курсових робіт (проектів) студентів заочної форми навчання у Миколаївському національному аграрному університеті, реєстрація цих робіт не є компетенцією позивача, і актами локальної дії цей порядок чітко регламентований.

Із копії заліково-екзаменаційних відомостей №№ 14133-14135 (а.с. 144- 146) вбачається, що у колонці "підпис екзаменатора" є лише один підпис - ОСОБА_2, хоча відповідно до п. 3.3. Положення про організацію освітнього процесу у Миколаївському національному аграрному університеті, схваленого вченою радою університету від 24.02.2015 р., та затвердженого ректором МНАУ 03.03.2015 р., яке діяло на дату закриття вказаних відомостей, захист курсового проекту (роботи) проводиться перед комісією у складі двох-трьох викладачів кафедри за участю керівника курсового проекту (роботи). Результати захисту курсового проекту (роботи) оцінюються за чотирибальною шкалоюю та протоколюються. Курсові проекти (роботи) з протоколами захистів зберігаються на кафедрі протягом одного року та передаються до архіву університету.

З метою перевірки дотримання організації освітнього процесу, комісія відповідача у складі: провідного юрисконсульта ОСОБА_5, статистика навчального відділу ОСОБА_21, та диспетчера навчального відділу ОСОБА_22, провела огляд та вилучення курсових робіт (проектів) студентів 5 курсу заочної форми навчання інженерно-енергетичного факультету, про що був складений відповідний акт від 23.03.2015 р. (а.с. 139). Зі змісту вказаного акту вбачається, що у кабінеті кафедри тракторів і СГМ експлуатації і технічного сервісу № 101 було проведено первинний огляд курсових робіт і встановлено, що кількість оцінок у заліково-екзаменаційних відомостях № № 14133-14135 не відповідає кількості наявних курсових робіт (оцінок - 53, а курсових робіт - 47). Відсутні курсові роботи у студентів: ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_25, ОСОБА_26, оцінки яким були виставлені ще під час осінньої сесії у 2014 році, але роботи цих студентів в журналах реєстрації до деканату та на кафедру не реєструвались. За результатами попереднього огляду курсових робіт (проектів) комісією було встановлено, що однакові за змістом роботи були оцінені по- різному. Для більш детального аналізу курсових робіт (проектів) було вирішено залучити фахівців навчального закладу з методичної роботи для встановлення кваліфікаційного висновку.

Із висновку комісії (а.с. 141) вбачається, що із 53 студентів, які захистили курсові роботи (проекти) згідно заліково-екзаменаційних відомостей № № 14133-14135, зареєстровано у встановленому порядку лише 47 робіт. В робочому навчальному плані інженерно-енергетичного факультету на 2014-2015 навчальний рік для студентів 5 курсу заочної форми навчання, передбачено виконання курсового проекту. За результатами аналізу робіт 45 студентів виявлено, що на титульному аркуші їхні роботи названі як "курсова робота", а не "курсовий проект". Індивідуальний план роботи доцента ОСОБА_2 містить велику кількість виправлень, яз яких незрозуміло - яка дисципліна та кількість годин. З навчальної дисципліни "Ремонт машин та обладання" були відсутні: робоча програма, тематика курсового проектування та методичні рекомендації щодо виконання та захисту курсового проекту. Крім цього, аналіз змісту курсових робіт показав, що практично усі роботи - ідентичні, і у них відсутні завдання, рецензія, не всі роботи містять нумерацію сторінок, майже у всіх курсових роботах ідентичний список використаної літератури (автори, назви джерел, нумерація).

Із вищенаведеного суд робить висновок, що позивач ОСОБА_2 своїми діями дійсно порушив організацію освітнього процесу, вимоги до науково-педагогчних працівників, що визначені ст. 58 Закону України "Про вищу освіту", зокрема, щодо забезпечення викладання на високому науково-теоретичному і методичному рівні навчальних дисциплін відповідної освітньої програми за спеціальністю тощо. Крім цього, у діях ОСОБА_2 вбачається порушення Положення про порядок виконання та рецензування контрольних і курсових робіт (проектів) студентів заочної форми навчання у Миколаївському національному аграрному університеті, п. 5.18 Колективного договору щодо сумлінного виконання своїх обов"язків згідно з посадовими інструкціями та не допущення порушень трудової дисципліни, тощо.

Відповідно до п. 5.14 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом Миколахвського державного аграрного університету на 2012-2015 роки, адміністрація має право достроково розривати трудові відносини з науково-педагогічними працівниками при невиконанні ними умов контракту та при умові прийняття відповідного рішення вченою радою Університету.

Із наявного у матеріалах справи витягу з протоколу засідання вченої ради МНАУ № 7 від 31.03.2015 року, на якій був присутній і давав пояснення позивач, вбачається, що позивач не зміг грунтовно та докладно пояснити ситуацію з курсовими роботами (проектами). Своїм рішенням вчена рада вирішила звернутися до первинної профспілкової організації викладачів і співробітників МНАУ для надання згоди на звільнення ОСОБА_2

Свої письмові пояснення за даним фактом позивач надав 25.03.2015 р. (а.с. 36), і аналогічні пояснення від надав у судовому засіданні.

Згідно ст. 43 КЗпП України (у редакції, що діяла на час звільнення позивача), - розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, працівником органу внутрішніх справ, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Із протоколу № 4 засідання профспілкового комітету викладачів та співробітників МНАУ від 16.04.2015 року, вбачається, що засідання було проведено у присутності позивача, який давав свої пояснення з приводу накладених на нього раніше доган, та останнього дисциплірного порушення. Копія цього протоколу наявна у матеріалах даної справи. За наслідками розгляду подання ректора МНАУ, профспілковий комітет ухвалив надати згоду на звільнення ОСОБА_2 за п.3 ст. 40 КЗпП України, за систематичне невиконання ним без поважних причин покладених на нього обов"язків.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач мав підстави для звільнення позивача за п. 3 ст. 40 КЗпП України, за систематичне невиконання ним без поважних причин покладених на нього обов"язків, оскільки позивач раніше правомірно притягувався до дисциплінарної відповідальності.

Доводи позивача та його представника про те, що відповідач порушив строки строки притягнення до дисциплінарної відповідальності, передбачені ст.148 КЗпП України, суд знаходить необгрунтованими, оскільки судовим розглядом встановлено, що дисциплінарні стягнення були накладені на позивача в межах встановлених строків, а останне порушення було виявлено 23.03.2015 р. , після вилучення курсових робіт (проектів). До того ж, як вбачається із заліково-екзаменаційних відомостей № № 14133-14135, - вони датовані 17.03.2015 р. та 23.03.2015 р.

Також не знайшли свого підтвердження доводи позивача про упереджене ставлення до нього з боку адміністрації відповідача, що на його думку, стало фактичною підставою для його звільнення, оскільки із матеріалів справи вбачається, що за порушення трудової дисципліни до дисциплінарної відповідальності притягувалися й інші викладачі МНАУ.

Посилання позивача та його представника на порушення порядку звільнення, зокрема, найменування наказу № 159-ОС від 17.04.2015 р. "Про звільнення за вчинення аморального поступку", суд не бере до уваги через те, що таке найменування не впливає на суть звільнення та на його юридичну кваліфікацію, а відтак не свідчить про порушення відповідачем порядку звільнення позивача з роботи. Крім цього, звільнення працівника, який виконує виховні функції, за вчинення аморального проступку, за своїм змістом не є дисциплінарним стягненням, а є самостійною підставою для звільнення, що передбачена п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Натомість, у даному випадку, звільнення позивача відбулось за іншою підставою - за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до ч. 4 ст. 88 ЦПК України у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 3-4, 7, 10-11, 214-215 ЦПК України, суд

В и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Миколаївського національного аграрного університету про оскарження наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги .

Суддя Л.І. Селіщева