Рішення № 59467809, 04.08.2016, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/3607/16-ц

Провадження № 2/219/2118/2016

Артемівський міськрайонний суд Донецької області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 липня 2016 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі

головуючого судді Давидовської Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Наумової А.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом ОСОБА_3

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»

про визнання застави припиненою,

встановив:

ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3Г.) звернувся до суду з позовом до Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі Банк), які згодом уточнив і уточнення прийнято судом, про припинення застави транспортного засобу автомобіля Mercedes Benz, модель SPRINTER, 2002 року випуску, вантажний фургон-В, кузов №WDB9036621R315486, державний номер НОМЕР_1, згідно з договором застави №GOAWAE40010027 від 17 квітня 2007 року, у звязку з припиненням основного зобовязання.

Як на підставу своїх вимог позивач посилається на ті обставини, що між сторонами було укладено кредитний договір №GOAWAE40010027 від 17 квітня 2007 року (далі - Кредитний договорів), відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на термін до 17 липня 2012 року зі сплатою відсотків за користування кредитом, на забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 17 квітня 2007 року між сторонами був укладений договір застави рухомого майна № DN81AR03110037 (далі Договір застави), згідно із умовами якого для забезпечення виконання зобовязань за вищевказаним Кредитним договором заставодавець передав у заставу заставодержателю транспортний засіб Mercedes Benz, модель SPRINTER, 2002 року випуску, вантажний фургон-В, кузов №WDB9036621R315486, державний номер НОМЕР_1. У звязку з тим, рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25 вересня 2015 року у справі №219/5091/15-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 16 грудня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2016 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог Банку до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Кредитним договором у звязку зі спливом строку позовної давності, вважає, що основне зобовязання за Кредитним договором є припиненим, а тому припиняється і додаткове зобовязання за Договором застави.

Ухвалою суду від 24 травня 2015 року провадження зупинялось до вирішення іншої справи за результатами перегляду у касаційному порядку Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвали Апеляційного суду Донецької області від 16 грудня 2015 року та рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25 вересня 2015 року у справі №219/5091/15-ц. Ухвалою суду від 31 травня 2016 року провадження у справі було поновлено.

Ухвалою суду від 29 липня 2016 року за заявою представника позивача позовну заяву ОСОБА_3 до Банку в частині позовних вимог про зняття арешту з транспортного засобу Mercedes Benz, модель SPRINTER, 2002 року випуску, вантажний фургон-В, кузов №WDB9036621R315486, державний номер НОМЕР_1, - залишено без розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні та письмових поясненнях проти позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на ті обставині, що нормами чинного законодавства, зокрема Цивільним кодексом України та Законом України «Про заставу», не передбачено таких підстав припинення зобовязання як сплив позовної давності, тому вважає, що зобовязання як за Кредитним договором так і Договором застави не припилились за відсутності їх належного виконання позивачем.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

17 квітня 2007 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № DN81AR03110037, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти на строк з 17 квітня 2007 року по 17 квітня 2012 року включно у вигляді невідновлювальної лінії у розмірі 15936 доларів США на наступні цілі: купівлю автомобіля, а також 34 грн. для сплати реєстрації предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, шляхом перерахування відповідно до п. 1.2 договору та у розмірі 5029,88 доларів США на сплату страхових платежів та згідно порядку, передбачених п.п. 2.1.3 , 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно п. 3.11 даного Договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно п. 6.2 даного Договору (а.с.4).

Заборгованість станом на 25 травня 2015 року за Кредитним договором склала 6076,40 доларів США, заборгованість за відсотками - 3609,57 доларів США, заборгованість з комісії - 92,89 доларів США, заборгованість з пені - 135,28 доларів США, а всього 9914,14 доларів США.

Зазначені факти, які мають преюдиційне значення згідно приписів ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України(далі -ЦПК України), установлені рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25 вересня 2015 року у справі №219/5091/15-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 16 грудня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2016 року. Зазначеним судовим рішенням відмовлено у задоволенні позовних вимог Банку до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Кредитним договором у повному обсязі у звязку зі спливом строку позовної давності.

На забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 17 квітня 2007 року між сторонами був укладений Договір застави рухомого майна № DN81AR03110037, згідно із умовами якого для забезпечення виконання зобовязань за вищевказаним Кредитним договором заставодавець передав у заставу заставодержателю транспортний засіб Merceres Benz, модель SPRINTER, 2002 року випуску, вантажний фургон-В, кузов №WDB9036621R315486, державний номер НОМЕР_1, який належить заставодацю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії АНС №045917 від 13 квітня 2007 року. Заставна вартість предмету застави становить 100 000 грн. (а.с.60-62).

Зазначені договори підписані сторонами із строком дії до повного виконання сторонами зобовязань за ними (п.5.1 та п.27 відповідно).

Задовольняючи позовні вимоги суд виходить з наступного.

Юридичним наслідком належного виконання зобовязання відповідно до статей 598, 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є припинення зобовязання. Таким чином з моменту виконання боржником зобовязань й прийняття їх кредитором, припиняється існування прав і обовязків сторін, що складають зміст конкретного зобовязального правовідношення.

Відповідно до частини першої статті 559, частини першої статті 593 ЦК України з припиненням основного зобовязання, забезпеченого заставою або порукою, припиняється порука і право застави.

Застава визначена у ст. 1 Закону України «Про заставу» як спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. У силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Вказана правова норма кореспондується зі ст. 572 ЦК України.

Статтею 28 Закону України «Про заставу», окрім наведених підстав, передбачено також припинення застави при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави, та в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

Як уже встановлено судом, судовими рішеннями встановлено факт спливу строків позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості станом на 25 травня 2015 року за Кредитним договором склала 6076,40 доларів США, заборгованість за відсотками - 3609,57 доларів США, заборгованість з комісії - 92,89 доларів США, заборгованість з пені - 135,28 доларів США, а всього 9914,14 доларів США. Водночас суд бере до уваги, що строк повернення кредитних коштів у повному обсязі встановлений 17 квітня 2012 року.

Положення вищевказаних статей не містять такої підстави припинення застави як спив строків позовної давності за забезпеченим нею зобовязанням, проте, керуючись принципом верховенства права, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Принцип правової визначеності є невід'ємною, органічною складовоюпринципу верховенства права. Вимоги принципу правової визначеності передусім мають на меті забезпечення адаптації поведінки індивіда до нормативних умов правової дійсності, впевненості особи у своєму правовому становищі та захист її від свавільного втручання з боку держави. Ідентичною є мета й іншого принципу, який, як і правова визначеність, є «однією із найважливіших складових верховенства права та правової держави», принципу правової безпеки, який inter alia передбачає захист довіри особи до надійності свого правового становища.

Принцип правової визначеності також вимагає однозначності (послідовності) правозастосування, а отже системності та послідовності у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Це пояснюється значенням судів у адаптуванні правових норм до нових суспільних відносин, які так чи інакше виникають у процесі розвитку суспільства. Субєкт завжди повинен мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Зокрема, Європейський Суд з прав людини висловив занепокоєння різним та часто суперечливим застосуванням і тлумаченням норм національного права українськими судами.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою N 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Отже, з огляду на той факт, що за Кредитним договором судами встановлено факт спливу строку позовної давності з повернення кредитних коштів, процентів, комісії, штрафних санкцій тощо у повному обсязі, згідно положень ст. 261, 266 ЦК України, Банк позбавляється права вимоги щодо сплати цих коштів, нарахуванні на них процентів та штрафних санкцій.

З огляду на положення наведених норм встановлені судами обставини пропуску Банком позовної давності для звернення з вимогами за Кредитним договором та втрата у зв'язку з цим права задовольнити свої майнові вимоги до ОСОБА_3 за рахунок переданого у заставу майна має наслідком звільнення останнього від виконання обов'язків за Договором застави та втрату Банком права і можливості здійснювати відносно вказаного майна свої права заставодержателя. За відсутності зобовязальних правовідносин між заставодавцем та заставодержателем нівелюється правовий режим майна як заставного, тому подальше утримання майна в заставі також суперечить конституційним принципам рівності сторін, правової визначеності та звичаям ділового обороту.

Оскільки судом не встановлено та відповідачем не доводились обставини наявності між сторонами у справі інших правовідносин щодо спірного майна, окрім як за Договором застави, перебування вказаного майна в заставі Банку, який втратив право задовольнити свої майнові вимоги за рахунок цього майна, не ґрунтується на приписах чинного законодавства, порушує основні засади цивільного законодавства, до яких віднесено справедливість, добросовісність та розумність.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заставне майно по суті втратило властивості майна, правовий режим якого регулюється спеціальними нормами законодавства про заставу, і не може розглядатися як таке, на яке розповсюджуються умови Договору застави, а відтак предмет вказаних договорів фактично припинив існування, у зв'язку з цим є підстави вважати, що застава припинила свою дію.

Зазначеним спростовуються твердження представника відповідача щодо відсутності підстав вважати заставу припиненою.

Ураховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги належність способу захисту права шляхом визнання застави припиненою (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04 лютого 2015 року у справі № 6-243цс14), суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Разом з тим суд зауважує, що у відповідності до умов Договору застави та Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №49732639 від 08 червня 2016 року (а.с.57-58) заставне майно зазначено як автомобіль «Merceres Benz», модель SPRINTER, 2002 року випуску, вантажний фургон-В, кузов №WDB9036621R315486, державний номер АН7646В, з помилкою у моделі транспортного засобу. Проте, задля забезпечення належного захисту позивачем своїх прав та законних інтересів, суд вважає з необіжне зазначити на модель транспортного засобу у відповідності до умов Договору застави.

З огляду на викладене, керуючись ст.10, 60, 88, 213, 215, 218, 360-7 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про визнання договору застави припиненим - задовольнити.

Визнати такою, що припинена заставу транспортного засобу автомобіля Merceres Benz, модель SPRINTER, 2002 року випуску, вантажний фургон-В, кузов №WDB9036621R315486, державний номер НОМЕР_1, згідно з договором застави №GOAWAE40010027 від 17 квітня 2007 року, у звязку з припиненням основного зобовязання.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору в сумі 551,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги,якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя29.07.2016 ОСОБА_4