Ухвала суду № 59466870, 20.07.2016, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/11243/16-к

Провадження по справі № 1-кс/752/3014/16

У Х В А Л А

про накладення арешту на майно

20.07.2016 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва Мирошниченко О.В., при секретарі Бурлака Т.М., за участю прокурора групи прокурорів - заступника начальника управління забезпечення діяльності військових прокуратур Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Рижука В.П., розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва внесене № 12013220540000400 слідчим групи слідчих Головної військової прокуратури - старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Кіч О.М., погоджене прокурором групи прокурорів - заступником начальника управління забезпечення діяльності військових прокуратур Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури Генеральної прокуратури України Рижуком В.П., клопотання про арешт, подане в порядку глави 17 Кримінального процесуального кодексу України, -

в с т а н о в и в:

Слідчий групи слідчих Головної військової прокуратури України - старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Генерального слідчого управління Генеральної прокуратури України Кіч О.М., за погодженням з прокурором групи прокурорів - заступником начальника управління забезпечення діяльності військових прокуратур Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури Генеральної прокуратури України Рижуком В.П., звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту з забороною відчуження нерухомого та рухомого майна, яке належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а саме:

квартири АДРЕСА_2;

земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_4, площею 0,1 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3;

земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_5, площею 0,1 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3;

гаражного боксу АДРЕСА_4, гаражний автокооператив «Дніпро»;

квартири АДРЕСА_5;

автомобілю марки MERSEDES-BENZ ML 250 CDI 4 MATIC 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2;

грошових коштів на рахунку № НОМЕР_3, відкритому Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (МФО 322313, ЄДРПОУ 00032112) ОСОБА_3, і.к. НОМЕР_1.

В обґрунтування вимог, викладених у клопотанні про арешт майна, прокурором зазначено, що Головною військовою прокуратурою Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013220540000400 від 31.03.2013 за фактами вчинення підконтрольною ОСОБА_6 злочинною організацією упродовж 2013 2014 років тяжких та особливо тяжких злочинів, в т.ч. участі за попередньою змовою ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_10 та інших осіб у вказаній злочинній організації, з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, участі у злочинах, вчинюваних такою організацією, зокрема у заволодінні за попередньою змовою групою осіб шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем чужим майном - коштами Національного банку України на загальну суму 787 396 148,99 грн., що є особливо великим розміром, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 191 та інших статей КК України.

До участі у злочинній організації ОСОБА_6 між інших осіб залучено ОСОБА_7, який самостійно визначав об'єкти злочинів, намічав і розробляв плани їх вчинення, підшукував інших співучасників, яких залучав до участі у злочинній організації ОСОБА_6, розподіляв ролі між членами злочинної організації та координував їх діяльність.

До вчинення злочину за рахунок використання ОСОБА_7 своїх знайомств та контактів серед представників центральних органів державної влади, за невстановлених слідством обставин, у 2013 році до складу злочинної організації залучені ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_3, яким доведено до відома план вчинення злочинною організацією злочинів, спрямований на заволодіння державним майном в особливо великих розмірах, на що вони надали свою згоду, зокрема у заволодінні, за попередньою змовою групою осіб шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, чужим майном, коштами Національного банку України на загальну суму 787 396 148,99 грн., що є особливо великим розміром.

Так, у 2013 році ОСОБА_7 через підконтрольних йому службових осіб ПАТ «Реал банк» забезпечив створення фіктивної заборгованості банку перед підконтрольними йому ТОВ «Юрай» та ТОВ «Київобл-імпорттрейд» на загальну суму 800 млн.грн. шляхом проведення удаваних фінансових операцій та правочинів, чим штучно створив видимість погіршення ліквідності ПАТ «Реал Банк».

У квітні 2013 року ОСОБА_7, усвідомлюючи неможливість заволодіння державними коштами без участі службових осіб Національного банку України, залучив до участі у злочинній організації ОСОБА_8, заступника ОСОБА_9 та ОСОБА_3

Протягом квітня 2013 року - лютого 2014 року, відповідно до плану вчинення злочину, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_3, зловживаючи своїм службовим становищем, в інтересах власника ПАТ «Реал банк» ОСОБА_7, сприяли незаконному заволодінню коштами Національного банку України в особливо великих розмірах, наданими як стабілізаційний кредит, шляхом:

- прийняття до розгляду Національним банком України та Управлінням НБУ в Харківській області клопотання ПАТ «Реал Банк» про надання стабілізаційного кредиту, яке не підлягало задоволенню, у зв'язку з невідповідністю вимогам Положення про надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України, в редакції постанови Правління НБУ від 26.04.2013 № 150 та Технічного порядку проведення операцій з надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України, в редакції постанови Правління НБУ від 18.05.2013 № 179;

- забезпечення складання службовими особами Управлінням НБУ в Харківській області та Національного банку України низки документів, в порушення зазначених вище вимог нормативно-правових актів Національного банку України та укриття явних порушень, допущених ПАТ «Реал банк» при поданні клопотань про надання стабілізаційного кредиту;

- забезпечення прийняття в робочому порядку Правлінням Національного банку України без проведення відповідного засідання, в порушення вимог Регламенту Правління Національного банку України, затвердженого постановою Правління НБУ від 12.04.2012 № 144 та Технічного порядку НБУ, постанови про надання стабілізаційного кредиту ПАТ «Реал банк» на загальну суму 800 млн. грн. і її незаконне візування та підписання; укладення та підписання кредитного договору;

- забезпечення укладення підлеглими працівниками договорів іпотеки, на підставі яких Національним банком України було незаконно прийнято у заставу неналежне нерухоме майно, за значно завищеною його вартістю.

В результаті вказаних злочинних дій ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_3, які діяли за узгодженням з ОСОБА_7 та ОСОБА_10, Національним банком України 07.11.2013 видано ПАТ «Реал Банк» стабілізаційний кредит для підтримання ліквідності в сумі 800 млн. грн. строком на 2 роки. При цьому учасники злочинної організації мали намір не повертати переважну частину з отриманих таким чином коштів, а здійснити повернення лише їх незначної частини у сумі 12 603 851,01 грн. - з метою набуття видимості законності користування наданими кредитними ресурсами.

Постановою Правління Національного банку України від 28.02.2014 № 109 ПАТ «Реал банк» віднесено до категорії неплатоспроможних, а грошові кошти у сумі 787 396 148,99 грн. з отриманих ПАТ «Реал Банк» у вигляді стабілізаційного кредиту, не повернуті, чим Національному банку України заподіяно матеріальні збитки на зазначену суму.

За результатами проведеного досудового розслідування здобуто достатні докази про вчинення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянином України, кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України, у зв'язку з чим, ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні вказаних злочинів та останньому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обставини, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_3 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, підтверджуються наступними матеріалами кримінального провадження:

- актом позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Публічного акціонерного товариства «Реал банк» за період з 01.01.2013 по 01.09.2014, відповідно до якого, в порушення вимог п.п. 1.2, 1.8 Положення про надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 13.07.2010 № 327, НБУ не відхилено клопотання та надано стабілізаційний кредит ПАТ «Реал банк» для дострокового повернення депозитів та підтримання ліквідності банку, який з 12.11.2013 по 18.11.2013 був фактично використаний для покриття витрат фізичних та юридичних осіб, а саме в сумі 208 500 000,00 грн. знято готівкою фізичною особою ОСОБА_11, та в сумі 591 500 000,00 грн. шляхом придбання 72 980 000,00 доларів США і перерахування їх за межі України, що є порушенням п. 2.2 Статуту ПАТ «Реал банк». НБУ завдано шкоди (збитків) на суму 787 396 148,99 грн.

- висновком експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи № 5262/10748/15 45 від 25.06.2015, відповідно до якого висновки акту ревізії Державної фінансової інспекції в Харківській області щодо заподіяння збитків Національному банку України внаслідок безпідставного надання стабілізаційного кредиту ПАТ «Реал банк» на суму 787 396 148,99 грн. документально підтверджуються;

- висновками експертів за результатами проведення комплексних судових будівельно-технічних експертиз Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз №3503/14 42 від 12.09.2014, та № 6191/14 42 від 03.11.2014, відповідно до яких встановлено завищення вартості об'єктів нерухомого майна, що надавалось у забезпечення виконання зобов'язань з повернення стабілізаційного кредиту: нежитлової будівлі по АДРЕСА_6 - на 231 191 236 грн., тобто майже вчетверо, а нерухомого майна за адресами АДРЕСА_7 та АДРЕСА_8 - на 950 634 651 грн., тобто майже вшестеро, внаслідок чого відповідні звіти про оцінку заставного майна не відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісними та непрофесійними і не можуть бути використаними;

- показаннями: допитаного як підозрюваного у кримінальному провадженні № 12014000000000113 (у подальшому об'єднаного із цим кримінальним провадженням) колишнього Першого заступника Голови НБУ ОСОБА_12; допитаної як свідка начальника юридичного відділу УНБУ в Харківській області ОСОБА_13 та ряду інших осіб;

- документами - доповідною запискою директора Генерального департаменту банківського нагляду ОСОБА_3 від 06.11.2013 № В/47 308/20724/БТ; постановою правління НБУ від 07.11.2013 № 448/БТ «Про надання стабілізаційного кредиту для підтримки ліквідності»; електронними повідомленнями Управління НБУ в Харківській області від 23.09.2013 № 05 168/7681/БТ та від 24.09.2013 № 05 168/7719/БТ, якими ОСОБА_9 та ОСОБА_3 особисто повідомлено про наявність численних порушень вимог законодавства у діяльності ПАТ «Реал банк», внаслідок яких існують загрози інтересам вкладників та кредиторів; листами Управління НБУ в Харківській області від 04.11.2013 № 05 168/9091/БТ та № 05 168/9096/БТ, у яких зазначається, що сума стабілізаційного кредиту, яку можна надати банку, дорівнює 180,8 млн. грн., а також викладаються порушення в частині дій менеджменту банку щодо, зокрема, проведення ризикованої кредитної політики; депозитними договорами та кредитними договорами, за рахунок укладення яких створювалась штучна потреба ПАТ «РЕАЛ БАНК» у ліквідності; клопотанням ПАТ "Реал Банк" про надання НБУ стабілізаційного кредиту, підписаним головою правління банку ОСОБА_10, та додатками до нього;

- іншими матеріалами кримінального провадження.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Пунктом 7 ч. 2 цієї статті арешт майна є одним з таких заходів забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. Пунктом 4 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Частиною п'ятою ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні, зокрема, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, санкцією якої передбачено можливість застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Викладене свідчить про наявність у кримінальному провадженні ризиків, передбачених абзацом другим ч. 1 ст. 170 КПК України тобто, обґрунтованих підстав вважати, що з метою уникнення можливої в майбутньому конфіскації майна або звернення стягнення на майно у рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, підозрюваний, його близькі родичі самостійно або з використанням інших осіб можуть приховати, перетворити або здійснити відчуження майна, на яке можливе звернення стягнення.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.06.2016 № 61640558, ОСОБА_3 має у власності 1/2 квартири № АДРЕСА_2.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.06.2016 № 61640796 дружині ОСОБА_3, ОСОБА_4, з якою 22.02.2002 зареєстровано шлюб, про що зроблена відмітка у паспорті громадянина України, належить на праві власності:

земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_4, площею 0,1 га, розташована за адресою: АДРЕСА_3;

земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_5, площею 0,1 га, розташована за адресою: АДРЕСА_3;

гаражний бокс АДРЕСА_4, гаражний автокооператив «Дніпро»;

квартира № АДРЕСА_1.

Крім того, за інформацією територіальних підрозділів Головного сервісного центру МВС України ОСОБА_4 з 17.07.2015 належить автомобіль марки MERSEDES-BENZ ML 250 CDI 4 MATIC 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2.

Також, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.06.2016 № 61640975 сину ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, на праві власності належить 1/2 квартири № АДРЕСА_2.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 Сімейного кодексу України, речі, набуті за час шлюбу крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Також згідно із ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України, право спільної сумісної власності виникає незалежно від наявності у когось із подружжя власного заробітку (доходу). Таким чином, майно, яке на праві власності належить дружині ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - належить і ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності.

Частиною 1 статті 175 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Крім того, під час проведення обшуку 13.07.2016 за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, виявлено та вилучено договір № 13/153 7/15 про відкриття кредитної лінії для проведення операцій з платіжною карткою від 02.03.2015, відповідно до якого Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (АТ «Укрексімбанк») ОСОБА_3 відкрито відновлювану кредитну лінію з лімітом заборгованості не більше 130 700,00 грн., строком до 14.04.2015.

Пунктом 4.1 вказаного договору передбаченого, що забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за цим договором є застава права вимоги коштів у сумі 140 000 грн. з депозитного рахунка, про що укладається відповідний договір застави.

Згідно виявленого в ході вказаного обшуку договору застави № 13/153 7/15 від 02.03.2015 між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України», ОСОБА_3 та ОСОБА_4, заставою за цим договором забезпечуються вимоги, що випливають з договору про відкриття кредитної лінії для проведення операцій з платіжною карткою від 02.03.2015 між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (АТ «Укрексімбанк») та ОСОБА_3

Згідно п.1.2. вказаного договору застави, заставодавець з метою забезпечення виконання всіх грошових зобов'язань заставляє майнові права, а саме право вимоги коштів у сумі 140 000,00 грн. з вкладного (депозитного) рахунку № НОМЕР_3, відкритого Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» ОСОБА_3 відповідно до договору довгострокового банківського вкладу зі сплатою процентів щомісяця «Прибутковий+» від 20.05.2014 № 131664 80204.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 172 КПК України, з метою забезпечення арешту майна прошу розглянути це клопотання без повідомлення підозрюваного та інших власників майна, їх захисників чи представників, зважаючи на існування обгрунтованих підстав вважати, що підозрюваний, його близькі родичі або інші особи за їх сприяння, дізнавшись про розгляд судом цього клопотання, вчинять дії, передбачені абзацом другим ч. 1 ст. 170 КПК України.

Крім того, викладені у клопотанні обставини, а саме - можливість застосування судом покарання у вигляді конфіскації майна або звернення стягнення на майно в рахунок відшкодування шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями, існування ризиків, передбачених абзацом другим ч. 1 ст. 170 КПК України - обґрунтовано свідчать про те, що незастосування заборони розпорядження майном може призвести до приховування, пошкодження, втрати, знищення, перетворення або передачі майна, що унеможливить або значно ускладнить виконання завдань кримінального провадження.

На підставі викладеного, з метою усунення ризиків його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, а також забезпечення можливої конфіскації майна, відшкодування шкоди у розмірі 787 396 148,99 грн., завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Вислухавши пояснення прокурора, який підтримав клопотання та просив його задовольнити, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, приходжу до наступних висновків.

31.03.2013 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за номером №12013220540000400 зареєстровано кримінальне провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 191КК України.

ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні, зокрема, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, санкцією якої передбачено можливість застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 Сімейного кодексу України, речі, набуті за час шлюбу крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Також згідно із ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України, право спільної сумісної власності виникає незалежно від наявності у когось із подружжя власного заробітку (доходу). Таким чином, майно, яке на праві власності належить дружині ОСОБА_9 - ОСОБА_14 - належить ОСОБА_9 на праві спільної сумісної власності.

Крім того, частиною 1 статті 175 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Частина 1 ст. 170 КПК України передбачає, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, третіх осіб, для забезпечення цивільного позову, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Згідно з ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Частиною 5 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, щодо якого здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Частиною 6 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного.

Частиною 10 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно положень ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно зі ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, оцінюючи в сукупності всі обставини, слідчий суддя приходить до висновку про те, що клопотання слідчого про накладення арешту, підлягає задоволенню як обґрунтоване, з метою забезпечення відчуження, втрати або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Керуючись вимогами ст. ст.131, 132, 170-173 КПК України, слідчий суддя -

у х в а л и в:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт з забороною відчуження нерухомого та рухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а саме:

квартири АДРЕСА_2;

земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_4, площею 0,1 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3;

земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_5, площею 0,1 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3;

гаражного боксу АДРЕСА_4, гаражний автокооператив «Дніпро»;

квартири АДРЕСА_5;

автомобілю марки MERSEDES-BENZ ML 250 CDI 4 MATIC 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2;

грошових коштів на рахунку № НОМЕР_3, відкритому Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (МФО 322313, ЄДРПОУ 00032112) ОСОБА_3, і.к. НОМЕР_1.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду міста Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя