Постанова № 59466649, 22.07.2016, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/7377/16-а

Категорія 83

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2016 року cуддя Подільський районний суд міста Києва Шаховніна М. О. , розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Центрального об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Центрального об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Свої вимоги мотивує тим, що вона 12 квітня 2016 року звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-XII у розмірі 90% від суми місячного (чинного) заробітку як працівнику органів прокуратури, надавши всі необхідні документи.

Вказала, що Центральне об»єднане управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 25 квітня 2016 року відмовило їй у призначенні пенсії, у зв'язку з тим, що згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру» скасовуються. Крім того, зазначили, що для призначення даного виду пенсії не вистачає стажу роботи на посадах прокурорів відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

Уточнивши позовні вимоги, посилаючись на те, що дії відповідача щодо відмови у призначенні їй пенсії за вислугу років відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-XII є незаконними, необґрунтованими та такими, що грубо порушують її конституційні права, ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення від 25.04.2016 року № 2074/04 та № 2079/04 Центрального об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у призначенні їй пенсії згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-XII, зобов'язати Центральне об»єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити їй пенсію за вислугу років відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-XII ( в редакції 12.07.2001 року), з 12.04.2016 року, зарахувавши строк служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ - 4 роки 9 місяців 27 днів та роботи на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури - 15 років 2 місяці 24 дні, виходячи із розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку обчисленого за останні 24 календарні місяці роботи, на підставі довідки № 18/1 від 08.04.2016 року прокуратури Автономної Республіки Крим та стягнути судовий збір.

Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 23 червня 2016 року по справі було відкрито скорочене провадження.

Від відповідача надійшли заперечення проти позову, в яких вони просять відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру» скасовуються. Крім того, зазначили, що для призначення даного виду пенсії не достатньо спеціального стажу роботи на посадах прокурорів відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» ( а.с. 53-55, 57-59).

Дослідивши матеріали справи, прихожу до висновку про достатність повідомлених позивачем та відповідачем обставин справи для прийняття законного та обґрунтованого рішення, яким позов підлягає задоволенню частково у зв'язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 12 квітня 2016 року звернулася із заявою до відповідача щодо призначення пенсії за вислугу років, відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-XII у розмірі 90% від суми місячного (чинного) заробітку як працівнику органів прокуратури, надавши всі необхідні документи.

Листом від 05 квітня 2016 року та 25 квітня 2016 року Центрального об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило позивачу у призначенні пенсії, у зв'язку з тим, що згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру» скасовуються. Крім того, зазначили, що для призначення даного виду пенсії не вистачає стажу роботи на посадах прокурорів відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» (22-23).

01 січня 2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року №76-VIII, у зв'язку з чим змінився порядок проведення перерахунків пенсій працівникам прокуратури.

Положеннями ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції від 16 липня 2015 року, тобто в редакції чинній на момент звернення Позивача із заявою про призначення пенсії (далі - Закон) передбачено, що прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років 6 місяців; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років 6 місяців; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років 6 місяців; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років 6 місяців; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 14 років; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 14 років 6 місяців; з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 15 років.

Згідно з ч. 8 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв'язку із скороченням кількості прокурорів, у зв'язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії.

Згідно з частиною шостою статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про прокуратуру» під поняттям "прокурор" у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 46-1, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 50-1, частині п'ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.

Згідно із записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 ( а.с. 67-78) ОСОБА_2 працювала на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури та на день звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років остання має достатній спеціальний стаж, який дає право на призначення пенсії, а саме 15 років 2 місяці 26 днів, у тому числі:

- З 25.10.1999 року по 01.08.2000 року ( а.с. 71-72) позивачка працювала помічником прокурора, старшим слідчим прокуратури Жовтневого району м. Луганська (стаж 9 місяців 7 днів);

- З 24.10.2001 року по 24.09.2014 року ( а.с. 73-75) ОСОБА_2 також працювала на прокурорсько-слідчих посадах, які передбачені ст. 56 Закону України «Про прокуратуру» (стаж 12 років 11 місяців 1 день)

- З 25.09.2014 року по 12.04.2016 року ( а.с. 76-78) прокурорський стаж становить 1 рік 6 місяців 18 днів.

Як вбачається з відповіді відповідача, згідно поданих документів та записів трудової книжки ОСОБА_2 її загальний страховий стаж відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» по 12.04.2016 року складає 28 років 1 день.

За таких обставин суд вважає, що позивачка має право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції від 16 липня 2015 року, оскільки на день звернення до відповідача із заявою (12.04.2016 року) ОСОБА_2 мала загальний стаж більше 22 років 6 місяців та у тому числі мала стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури у розмірі 15 років 2 місяці 26 днів.

Крім того, суд відхиляє посилання відповідача на п. 5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-УІІІ, відповідно до якого, з 1 червня 2015 року всі пенсії, у тому числі спеціальні призначаються на загальних підставах, зокрема відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

В даному випадку суд звертає увагу на те, що на час прийняття вищезазначеного Закону № 213-УІІІ від 02 березня 2015 року, а також з 1 червня 2015 року до 15 липня 2015 року діяв Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-ХІІ, яким регулювались питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих органів прокуратури України (ст. 50-1 Закону).

Закон України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ втратив чинність з 15 липня 2015 року у зв'язку з набранням чинності нового Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, яким визначено та на сьогоднішній день регулюються питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України (стаття 86).

Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, який вступив в дію з 15 липня 2015 року, визначено спеціальний вид пенсійного забезпечення для працівників прокуратури України.

Позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії 12 квітня 2016 року, тобто в період дії Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.

Окрім того, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/9 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) «надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті».

Будь які зміни до статті 86 вказаного Закону № 1697-VІI щодо відсутності (скасування) права працівників прокуратури України на звернення до державних органів Пенсійного фонду України на призначення пенсії за вислугу років законодавцем, Верховною Радою України, на сьогоднішній день не внесені.

Положення цієї статті є чинними і дають право працівникам прокуратури України за наявності на день звернення з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року вислуги років не менше 22 роки та 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років та 6 місяців, звертатися до органів Пенсійного фонду України із заявами про призначення відповідної пенсії за вислугу років.

Окрім того, у справі Щокін проти України (рішення від 14 жовтня 2010 року п. 56-58) Європейський суд з прав людини зазначив, що на думку Суду, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

У справі, що розглядається, органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

Вищевикладених міркувань достатньо, щоб Суд дійшов висновку, що втручання у майнові права заявника було незаконним для цілей статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд під час розгляду справи враховує, що ОСОБА_2 на момент звернення до Центрального об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві набула право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, який вступив в дію 15 липня 2015 року, і на який не може поширюватись дія Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213.

Враховуючи встановлені у справі обставини, положення Закону, що регулює спірні правовідносини, а також практику Європейського суду з прав людини, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VІІІ підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Що стосується вимог позивача про зарахування до її спеціального стажу строк служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ - 4 роки 9 місяців 27 днів, слід зазначити наступне.

Як вбачається з записів трудової книжки позивачки, вона у період з 01.10.1994 року по 28.07.1999 року служила в органах внутрішніх справ 4 роки 9 місяців 27 днів (а.с. 71). Даний період - це період навчання позивача в Луганському інституті внутрішніх справ МВС України ( а.с. 25-26).

Вирішуючи спір, необхідно з'ясувати зміст таких понять, як «трудовий стаж», «спеціальний стаж» та «вислуга років».

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Однак частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004 року), зокрема у Законі України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII), йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим, ніж поняття «стаж страховий», оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.

Так, згідно зі статтею 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Крім того, відповідно до частини третьої цієї ж статті до стажу роботи, що дає право на призначення трудових пенсій, зараховуються також періоди, коли особа не працювала, наприклад, у зв'язку з навчанням у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; тимчасовою непрацездатністю, що почалася у період роботи; часом догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку, тощо.

Спеціальний стаж - це період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець пов'язує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення.

Вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред'являють особливі вікові, освітні, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність.

Так, стаття 51 Закону № 1788-XII передбачає, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Правом вислуги років користуються різні категорії осіб, у тому числі й прокурорсько-слідчі працівники на підставі Закону № 1789-XII.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, суддійшов висновку, що навчання на у вищому навчальному закладі не зараховується до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років. Включення цього періоду до вислуги років суперечить юридичній природі (сутності) цього виду спеціального стажу, оскільки, крім вищезазначеного, закон пов'язує встановлення особливих правил призначення пенсії за вислугу років держслужбовця з наявністю вищої освіти.

Аналогічну правову позицію Верховний Суд України вже висловлював, зокрема, у постановах від 05.11.2013 року, 23.02.2016 року (справи № 21-289а13, № 21-6236а15).

Однак, слід зазначити, що даний період (період навчання) повинен зараховуватися до загального стажу.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Також, в силу статті 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. 50-1, 56, 86 Закону України «Про прокуратуру», статтями 9, 11, 69-86, 128, 158-163, 167, 183-2 КАС України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_2 до Центрального об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Скасувати рішення від 25.04.2016 року № 2074/04 та № 2079/04 Центрального об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у призначенні пенсії згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» ОСОБА_2.

Зобов'язати Центральне об»єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 40376133) призначити ОСОБА_2 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII , з 12.04.2016 року, зарахувавши строк роботи на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури - 15 років 2 місяці 26 днів, виходячи із розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку обчисленого за останні 24 календарні місяці роботи, на підставі довідки № 18/1 від 08.04.2016 року прокуратури Автономної Республіки Крим.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: М. О. Шаховніна