Рішення № 59466602, 21.07.2016, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/1259/16-ц

Категорія 23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2016 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Шаховніної М. О. ,

при секретарі - Якимович К. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Державного підприємства завод «Генератор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2016 року ДП завод «Генератор» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Свої вимоги мотивує тим, що у них на балансі знаходиться будинок за адресою - АДРЕСА_1.

У квартирі АДРЕСА_1 вищевказаного будинку зареєстрований і проживає відповідач, який користується усіма житлово-комунальними послугами.

Посилаючись на те, що відповідач свої зобов'язання перед позивачем не виконує належним чином, не сплачує кошти за житлово-комунальні послуги, в зв'язку з чим за період з 01.01.2012 року по 01.09.2015 року у останнього виникла заборгованість в сумі 29 761 грн. 81 коп., ДП завод «Генератор» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь зазначену суму та судовий збір.

У судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги згідно розрахунку заборгованості, яка виникла станом на 01.04.2016 року та просив стягнути з відповідача на користь ДП завод «Генератор» суму заборгованості у розмірі 29 654 грн. 69 коп. та судовий збір.

Відповідач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити у їх задоволенні, посилаючись на їх незаконність на необґрунтованість. Відповідач пояснив, що дійсно в квартирі він проживає один, однак він є власником лише 1/2 частини квартири, а тому позовні вимоги щодо стягнення лише з нього всієї суми заборгованості є безпідставним. Крім того, просив застосувати до даних правовідносин строк позовної давності (а.с. 27-28, 80, 110-111).

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що будинок за адресою АДРЕСА_1 перебуває на балансі ДП завод «Генератор» (а.с. 9, 11-12).

Відповідно до свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом від 23 серпня 2007 року 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (а.с. 92).

У судовому засіданні відповідач зазначав, що інша 1/2 частина квартири належить його брату ОСОБА_2, який там не проживає, однак на нього теж нараховуються житлово-комунальні послуги.

Згідно довідки форми № 3 від 17.11.2015 року, №948, виданої ДП завод «Генератор» в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано дві особи, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 8).

Відповідач вчасно не проводить розрахунок за житлово-комунальні послуги.

Згідно розрахунку заборгованості ДП завод «Генератор» сума заборгованості відповідача перед позивачем за період з 01.01.2013 року по 01.04.2016 року становить 29 654 грн. 69 коп., при цьому зазначено, що борг на 01.01.2013 року вже становить 14 044 грн. 95 коп. (а.с. 70-71).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Статтею ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 162 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами та вноситься у встановлені строки. Наймач квартири, що належить на праві приватної власності, зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Положення ст. ст. 66-68 ЖК України покладають на користувачів житла (власників) обов'язок щомісяця вносити плату за житлово-комунальні послуги (теплопостачання, газ, водопостачання, каналізація тощо) та витрати на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідач просив застосувати строк позовної давності до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною спорі, є підставою для відмови у позові ( ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У ч. 1 ст. 261 ЦК України зазначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

ДП завод «Генератор» просить стягнути з відповідача суму заборгованості за період з 01.01.2013 року по 01.04.2016 року, яка становить 29 654 грн. 69 коп., при цьому у розрахунку заборгованості зазначено, що борг на 01.01.2013 року вже становить 14 044 грн. 95 коп., тобто даний борг виник за попередні роки (а.с. 70-71).

З досліджених судом розрахунків заборгованості (а.с. 6-7, 70-71) вбачається, що за період з січня 2012 року по квітень 2016 року, відповідачем жодного разу не вносились грошові кошти за житлово-комунальні послуги.

Представником позивача вказані обставини не спростовані - не надано платіжних документів, які б підтверджували вчинення відповідачем дій, які б свідчили про погашення боргу, що відповідно до ст. 264 ч. 1 ЦК України не перериває перебіг строку позовної давності.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з даним позовом 29 січня 2016 року, а також наявність заяви відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності, суд вважає, що відповідно до положень ст. ст. 256, 257 ЦК України з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за період з січня 2013 року по квітень 2016 року (в межах трирічного строку) в сумі 15 609 грн. 74 коп. (29 654, 69 грн. - 14 044, 95 грн.).

Крім того, суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що він не повинен сам сплачувати суму боргу, оскільки в даній квартирі також зареєстрований його брат, який є власником 1/2 частини квартири, з огляду на наступне.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснював, що у квартирі він проживає сам, а, отже, і комунальні послуги він споживає сам.

Згідно ч. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Оскільки відповідач сам отримує та сам користується, наданими йому житлово-комунальними послугами, а тому суму боргу і сплачувати повинен саме він.

Також суд враховує, що відповідно до п. 2, 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 24.01.2006 року, користування приміщеннями житлових будинків здійснюється згідно з свідоцтвом на право власності або договором найму. Власник квартири зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Однак, відсутність відповідного договору між споживачем житлово-комунальних послуг та їх виконавцем не є підставою для нестягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, оскільки згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов'язки, і такою дією є реальне надання послуг та їх отримання відповідачем.

За таких обставин, суд вважає, що позов в судовому засіданні доведений і підлягає задоволенню частково з урахуванням строку позовної давності.

Крім того, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь ДП завод «Генератор» підлягають витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 339 грн. 80 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 66-68, 162 ЖК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 322, 526, 625 ЦК України, ст. ст. 3, 11, 15, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Державного підприємства завод «Генератор» (ідентифікаційний код 14312453) заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 15 609 грн. 74 коп. (п'ятнадцять тисяч шістсот дев»ять гривень сімдесят чотири копійки) та судовий збір 1 339 грн. 80 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва шляхом подання через Подільський районний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М. О. Шаховніна