Ухвала суду № 59465787, 04.08.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1869/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19, 57 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» ОСОБА_6 на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 08 червня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про захист прав споживача, визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2016 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

В обгрунтування своїх позовних вимог вказував, що 27 січня 2016 року між позивачем та ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» було укладено договір фінансового лізингу № 003124 разом із двома додатками до договору та Додатковий договір, предметом якого являється придбання з подальшою передачею у власність трактора ,,Білорус-892» вартістю 500 000 грн.

Позивач зазначив, що зміст основного тексту договору фінансового лізингу та Додатків №1 та №2 не містить повної та достовірної інформації про фінансової послуги, що надаються ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО», підписання договору та додатків до нього його права, яка споживача на отримання повної та достовірної інформації про фінансової послуги.

Крім того, ОСОБА_7 вказує на істотну несправедливість умов договору, що є порушенням ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», а також на відсутність у відповідача права надавати послуги з фінансового лізингу через відсутність відповідних ліцензій, що є нечесною підприємницькою діяльністю та порушенням ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів».

За вказаних обставин, позивач просив суд визнати недійсним договір № 003124 фінансового лізингу від 27 січня 2016 року, укладений між ОСОБА_7 та ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» та стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» на його користь грошові кошти в сумі 50 000 грн.

Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 08 червня 2016 року позовні вимоги задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи із наступного.

Згідно з вимогами п. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в ЗУ «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства. Крім того, судом вказано на ненедання відповідачем доказів отримання ліцензії на ведення підприємницької діяльності по фінансовому лізингу, що є самостійною підставою для визнання договору недійсним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 27 січня 2016 року між ОСОБА_7 та ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» було укладено договір фінансового лізингу № 003124 з додатками (Графік сплати авансового платежу та Специфікація предмету лізингу) та додатковий договір до договору фінансового лізингу, відповідно до якого відповідач взяв на себе обов'язок придбати предмет лізингу у власність - транспортний засіб Беларус 892, об'єм двигуна 4, 75/диз, Мех., привід 4*4, вартістю 18 518,52 доларів США та передати предмет лізингу у користування позивача, на строк та на умовах передбачених Договором (а.с. 10-15, 16, 17, 18)

Пунктом 8.2 договору визначено, що вартість предмета лізингу на момент укладення договору становить 17740,40 доларів США з урахуванням ПДВ. На дату укладення договору гривневий еквівалент вартості предмета лізингу становить 416 900 грн.

В додатку № 1 до договору зазначено суми, які повинен сплатити позивач, зокрема авансовий платіж 50 %, що становить 9 259,26 доларів США, адміністративний платіж 10 % - 1 851,85 доларів США, комісія за передачу 3 % 555,56 доларів США.

За умовами договору адміністративний платіж це першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу першого платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, розмір платежу відображається у додатку № 1 до договору та становить погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу, зокрема, 10 %.

Платіжним дорученням № 1 підтверджується, що на виконання договору позивач сплатив 27 січня 2016 року на банківський рахунок відповідача адміністративний платіж у розмірі 50 000 грн.

У ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про фінансовий лізинг» визначено, що відносини, які виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частини 2 та 3 ст. 215 ЦК України).

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» розяснено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини 5 цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим, може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень договору або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині 2 ст. 18 цього Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2, 3 ч. 3 ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у звязку з розірвання або невиконанням ним договору (п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону).

За змістом частини пятої статті 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Такий самий правовий висновок щодо застосування норм статті 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» міститься й у постанові Верховного Суду України від 11 травня 2016 року у справі за № 6-3020цс15, який відповідно до статті 3607 ЦПК України є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, а також має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні цієї норми права.

У пункті 9.4 договору зазначено, що у разі зміни вартості предмета лізингу з моменту укладення даного договору з метою виплати не менше ніж 50% від вартості предмета та його передачі, лізингоодержувач зобовязаний єдиноразово доплатити різницю такої вартості до вже сплачених авансових платежів до моменту підписання Додатку № 3.

Згідно п. 10.5 договору у випадку виникнення податкових та прирівняних до них платежів лізингодавець має право вимагати зміни розміру лізингових платежів, а лізингоодержувач зобовязаний прийняти такі зміни.

Пунктом 10.15 договору у разі неузгодженої у даному договорі зміни розмірів лізингових платежів лізингодавець та лізингоодержувач складають додаткову угоду до даного договору, а також на вимогу лізингодавця підписують акт коригування вартості предмета лізингу. У разі відмови лізингоодержувача від підписання такої додаткової угоди та/або акту коригування вартості предмета лізингу, лізингодавець має право розірвати даний договір, після чого лізингоодержувач зобовязаний повернути лізингодавцю предмет лізингу протягом 5 (пяти) календарних днів з моменту тримання від лізингодавця письмової пропозиції про зміну розмірів лізингових платежів.

Згідно з п. 10.14 договору дострокове погашення може відбуватися не раніше ніж через 12 календарних місяців після підписання акту прийому-передачі предмета лізингу між лізингодавцем та лізингоодержувачем. За дострокову сплату лізингових платежів в термін до 12 календарних місяців до моменту підписання акту прийому-передачі предмета лізингу, лізингоодержувач сплачує штраф за дострокове погашення в розмірі 10 відсотків від суми дострокового погашення.

Таким чином, аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу від 27 січня 2016 року, укладеного між сторонами, дає підстави дійти висновку, що відповідач має право в односторонньому порядку змінювати розмір лізингових платежів, при цьому позивач при незгоді із такими змінами при розірванні вказаного договору позбавлений права вимагати повернення сплачених платежів. Крім того, у позивача умовами договору відсутні права на одержання компенсації від відповідача у звязку із розірванням або невиконанням договору, позивач позбавлений права за наявності фінансової можливості достроково виконати умови договору без сплати штрафних санкцій.

До того ж, доводи позивача про ведення відповідачем нечесної підприємницької практики також підтверджуються умовами договору та встановленими обставинами справи, оскільки ТОВ «ЛК «ВАШ АВТО» проігнорував вимоги законодавства, встановлені ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», що є однією з підстав визнання договору недійсним, адже згідно з ч. 2 ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що оспорюваний договір фінансового лізингу № 003124 по своїй природі є несправедливим, порушує принцип добросовісності, умови якого призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін та завдають шкоди споживачеві.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити слідуюче.

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Договір лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України

Згідно зі ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року в справі № 6-2766цс15.

Доказів того, що договір фінансового лізингу, укладений між сторонами, було нотаріально посвідчено, матеріали справи не містять, що є самостійною підставою для визнання договору недійсним.

Крім того, вищевказана правова позиція ВСУ вказує на п. 4 ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та на необхідність ліцензування послуг з адміністрування фінансових активів, проте матеріалами справи не підтверджено отримання відповідачем ліцензії на надання фінансових послуг фізичним особам у вигляді лізингової діяльності.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, і ухвалив у справі законне та обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на законність ухваленого рішення. Підстав для скасування рішення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, п. 1 ст. 308, ст. ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 08 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили одразу після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів після її проголошення.

Головуючий :

Судді :