Ухвала суду № 59465782, 04.08.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1546/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19, 20 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 травня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_8, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_11, третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради, про визнання недійсними свідоцтв, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2015 року позивачі звернулися до суду із вказаним позовом.

В обгрунтування своїх позовних вимог вказували, що 28 серпня 2015 р. ОСОБА_7 (сестра позивача) продала за договором купівлі-продажу ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1.

Укладенням такого договору порушені права позивачів, оскільки спірна квартира ОСОБА_7 не належить, вона перебуває у комунальній власності громади м. Черкаси, право користування нею мають позивачі, які і в даний час в цій квартирі зареєстровані і фактично проживають.

Вказані обставини були відомі ОСОБА_7, проте остання, при оформленні договору купівлі-продажу квартири подала нотаріусу завідомо неправдиві відомості та документи, які не відповідають дійсності, зокрема що відносно квартири не укладено договорів щодо користування з іншими особами, що треті особи не мають прав на квартиру, неповнолітні діти не мають права користування квартирою, хоча в квартирі проживають позивачі, в т.ч. неповнолітня дитина ОСОБА_9 і всі вони мають право на приватизацію відповідної її частини; відомості про реєстрацію права власності на квартиру в ЧООБТІ (номер запису №542), яка скасована рішенням суду від 28 вересня 2010 року; відомості про реєстрацію права власності на квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 10 березня 2015 року, від 15 травня 2015 року.

За вказаних обставин позивачі просили суд визнати причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав поважними і поновити його; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Жашківською державною нотаріальною конторою Черкаської області 10 жовтня 2008 року за № 4002 в частині, що стосується квартири №56, що по вул. Калініна, 143/4 в м. Черкаси; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_12 15 травня 2015 року за №2113 в частині, що стосується квартири №56, що по вул. Калініна, 143/4 в м. Черкаси; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 28 серпня 2015 року, (реєстр №3275, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_13, за яким ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_6 придбав квартиру № 56, що по вул. Калініна, 143/4 в м. Черкаси; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 на квартиру № 56, що по вул. Калініна, 143/4 в м. Черкаси у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номери запису про право власності: №34691456 від 10 березня 2015 року, №37593439 від 15 травня 2015 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 592648271101 та ОСОБА_6 на квартиру № 56, що по вул. Калініна, 143/4 в м. Черкаси у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номери запису про право власності: №10959183 від 28 серпня 2015 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 592648271101.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 травня 2016 року позовні вимоги задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального та процесуального права, неповне оцінення судом наявних у справі доказів з точки зору їх належності, достовірності та допустимості, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Вказуючи на незаконність та необгрунтованість рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 травня 2016 року, помилкове незастосування судом пропуску позивачами строку позовної давності, ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просила апеляційний суд скасувати рішення районного суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 відмовити у повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення виходячи із наступного.

Згідно з вимогами п. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом (реєстр №4002), посвідченого Жашківською державною нотаріальною конторою 10 жовтня 2008 року після смерті ОСОБА_14, який помер 19 січня 2008 року, ОСОБА_7 успадкувала 1/3 частину квартири №56, що по вул. Калініна, 143/4 в м. Черкаси, яка належала йому на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого Придніпровським райвиконкомом м. Черкаси 29 січня 2002 року (а.с. 131, т.1)

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно дане свідоцтво зареєстровано в КП «ЧООБТІ» 13 листопада 2008 року. (а.с. 132, т.1)

Крім того, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу (реєстр №2113) від 15 травня 2015 року, після смерті ОСОБА_15, яка померла 09 травня 2011 року, ОСОБА_7 успадкувала 1/3 частину спірної квартири, яка належала померлій на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Придніпровським райвиконкомом м. Черкаси 29 січня 2002 року. (а.с. 133, т.1)

Проте, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 вересня 2010 року визнано недійсним рішення виконкому Придніпровської райради м. Черкаси від 16 січня 2002 року №10 «Про приватизацію державного житлового фонду» в частині передачі квартири №56, що по вул. Калініна, 143/4 в м. Черкаси недійсним; визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло (вказану квартиру), видане 29 січня 2002 року на ім'я ОСОБА_7, ОСОБА_14 та ОСОБА_15; скасовано реєстрацію права власності на вказану квартиру (реєстр №542).

При розгляді справи судом встановлені порушення під час проведеної приватизації вказаної квартири, тобто визнана неправомірність набуття права власності ОСОБА_7, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 на квартиру.

В подальшому, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 жовтня 2012 року вселено до вказаної квартири ОСОБА_8, ОСОБА_10 та неповнолітнього ОСОБА_9; зобов'язано ОСОБА_7 усунути перешкоди у користуванні ними квартири; у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 про визнання реєстрації осіб недійсною та її скасування, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 06 листопада 2013 року встановлено між ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 порядок користування спірною квартирою.

Вказані рішення районного суду та апеляційного суду набрали законної сили і є чинними на час розгляду справи.

В ході розгляду справи відповідачкою ОСОБА_7 було подано заяву про застосування строків позовної давності щодо вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину від 10 жовтня 2008 року, в якій вона вказала, що такі стоки закінчилися ще 2011 році, оскільки у 2008 році при оформленні спадщини після померлого ОСОБА_14 у Жашківській нотаріальній конторі, мати відповідачки та позивача ОСОБА_15 та сам позивач ОСОБА_8 подали нотаріусу заяви про відмову від своїх часток на користь ОСОБА_7 У судовому засіданні при дослідженні матеріалів справи Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 вересня 2010 року з'ясовано наявність свідоцтва від 10 жовтня 2008 року, а у матеріалах справи мається розписка ОСОБА_8 про його ознайомлення з матеріалами справи.

До того ж зводяться і доводи апеляційної скарги ОСОБА_7, в якій вона вказала, що позивач не міг не знати про існування свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Жашківською нотконторою 10 жовтня 2008 року після смерті ОСОБА_14

Колегія суддів враховує, що такі доводи були оцінені районним судом, яким вірно враховано що з 2011 року по 2013 рік між сторонами тривали різні судові спори з приводу права власності та права користування спірною квартирою, а з часу скасування приватизації в 2010 році позивач вважав, що його право відновлене і що квартира відноситься до комунальної форми власності.

Суд першої інстанції в сукупності із встановленою судом обставиною щодо непроведення повноважними органами належних дій після ухвалення рішень (а.с. 134-136, т. 1), прийшов до вірного висновку про поважність пропуску позивачами строку на звернення до суду із позовною вимогою про скасування такого свідоцтва із дотриманням норм матеріального та процесуального права та за повного, всебічного та об'єктивного оцінення наявних у справі доказів.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, районний суд вважав позовні вимоги ОСОБА_8 та ОСОБА_10 обгрунтованими та доведеними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Враховуючи рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 вересня 2010 року, яким визнана неправомірність набуття права власності ОСОБА_7, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 на квартиру, районний суд вірно прийшов до висновку про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину від 10 жовтня 2008 року та від 15 травня 2015 року як виданих на підставі скасованого рішення органу місцевого самоврядування та ст. 1301 ЦК України.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що 28 серпня 2015 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_13 (реєстр №3275), за яким останній придбав квартиру №56, що по вул. Калініна, 143/4 в м. Черкаси. (а.с. 6, т.1)

Відповідно до змісту ст. 215 ЦК, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В силу вимог ст. 216 ч.1 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За частиною 5 ст. 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

У свою чергу, оскільки відповідачка ОСОБА_7, враховуючи рішення Придніпровського райсуду м. Черкаси від 28 вересня 2010 року, фактично не була власником квартири №56, що по вул. Калініна, 143/4 в м. Черкаси, районний суд вірно прийшов до висновку, що остання не мала права відчужувати спірну квартиру ОСОБА_6 та визнав цю обставину однією із підстав для визнання вищевказаного договору недійсним.

Крім того, приймаючи до уваги положення ст. 71 та ч.1 ст. 224 ЦК України правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування є нікчемним.

За приписами ст. 18 ЗУ «Про охорону дитинства» та ст. 12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних осіб та безпритульних дітей» органи опіки та піклування зобовязані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла, а для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, неповнолітній ОСОБА_9 зареєстрований і фактично проживає в спірній квартирі, при укладанні договору купівлі-продажу квартири нотаріусу не була надана довідка про осіб, які проживають і зареєстровані у спірній квартирі, в т.ч. і неповнолітнього сина осіб, які мали право користування такою квартирою, у зв'язку із чим висновок суду про порушення майнових прав неповнолітнього укладенням такого договору та житлових прав позивачів ОСОБА_8 та ОСОБА_10 грунтується на наявних у справах доказах та відповідає положенням чинного законодавства.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, і ухвалив у справі законне та обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на законність ухваленого рішення. Підстав для скасування рішення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, п. 1 ст. 308, ст. ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили одразу після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів після її проголошення.

Головуючий :

Судді :