Рішення № 59464350, 04.08.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/3713/15-ц Головуючий у І інстанції Кравченко М. В.Провадження № 22-ц/780/2891/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 04.08.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

04 серпня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кулішенка Ю.М.,

суддів: Яворського М.А., Фінагєєва В.О.

при секретарі: Волинець Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 березня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року позивач ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» звернувся до суду з вказаним позовом. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 29 вересня 2006 року між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_2, було укладено Кредитний договір № 551, за умовами якого банк зобовязався надати кредит в розмірі 90000 доларів США , а ОСОБА_2 був зобовязаний повертати кредит по частинам та сплачувати відсотки за користування ним До вказаного договору сторони неодноразово укладали додаткові угоди, щодо збільшення суми і валюти кредиту. Для належного забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 13 жовтня 2006 року між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_2 було укладено та нотаріально посвідчено договір іпотеки, за умовами якого Іпотекодавцем було передано в іпотеку банку в якості забезпечення виконань зобов'язань позичальника перед банком по кредитному договору нерухоме майно. До вказаного договору окремими правочинами вносились зміни, зокрема договором від 04 квітня 2007 року було внесено зміни до іпотечного договору, на підставі яких предметом іпотеки визначено земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 3223187705:02:025:0077, яка розташована за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, с.Нові Безрадичі, вул. Підгірна, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

04 квітня 2007 року між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_3 було укладено та нотаріально посвідчено договір іпотеки, за умовами якого Іпотекодавцем було передано в іпотеку Банку в якості забезпечення виконань зобов'язань Позичальника перед Банком по Кредитному договору земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 3223187705:02:025:0077, яка розташована за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, с.Нові Безрадичі, вул. Підгірна, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» надав кредит ОСОБА_2Ю в повному обсязі. Відповідач неналежним чином виконує зобовязання за кредитним договором.

Позивач просив в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» за кредитним договором № 551 від 29.09.2006 року в розмірі 2667 735 грн. 17 коп. звернути стягнення на належну ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 3223187705:02:025:0077, яка розташована за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, с.Нові Безрадичі, вул. Підгірна, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що є предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору від 13.10.2006 року, шляхом визнання права власності за ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк».

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10 березня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» звернулось з апеляційною скаргою в якій просить рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Законним і обґрунтованим відповідно до ст. 213 ЦПК України є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного зясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 215 ЦПК України в мотивувальній частині рішення суд має зазначити встановлені судом обставини і визначити відповідно до них правовідносини, мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення, бере до уваги чи відхиляє докази, застосовує зазначені у рішенні нормативно-правові акти.

Рішення суду першої інстанції в повній мірі даним вимогам закону не відповідає.

Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи в позові суд першої інстнації виходив із того, що в порушення вимог ст.ст.10,11,60 ЦПК України, ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку» позивачем не подано достатніх належних і допустимих доказів обставин, які підлягають обовязковому зазначенню у рішенні суду у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, не подано доказів вартості предметів іпотеки.

З вказаним висновком колегія суддів погоджується не в повній мірі.

Судом встановлено, що 29 вересня 2006 року між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_2, було укладено кредитний договір № 551, за умовами якого ОСОБА_2 надавався кредит в сумі 90000 доларів, які Позичальник зобов'язувався повертати Банку частинами відповідно до графіку платежів за кредитом. Кінцевий строк погашення кредиту до 29.09.2026 року. До вказаного договору сторони неодноразово укладали додаткові угоди, зокрема щодо збільшення суми і валюти кредиту.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 13 жовтня 2006 року між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_2 було укладено та нотаріально посвідчено договір іпотеки, згідно умов якого Іпотекодавцем було передано в іпотеку Банку в якості забезпечення виконань зобов'язань Позичальника перед Банком по Кредитному договору певне нерухоме майно. До вказаного договору окремими правочинами вносились зміни, зокрема договором від 04 квітня 2007 року було внесено зміни до іпотечного договору, на підставі яких предметом іпотеки визначено земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 3223187705:02:025:0077, яка розташована за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, с.Нові Безрадичі, вул. Підгірна, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

04 квітня 2007 року між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_3 було укладено та нотаріально посвідчено договір іпотеки, за умовами якого Іпотекодавцем було передано в іпотеку банку в якості забезпечення виконань зобов'язань позичальника перед банком по кредитному договору земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 3223187705:02:025:0077, яка розташована за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, с.Нові Безрадичі, вул. Підгірна, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

При вирішенні даної категорії справ судам слід встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки.

Зазначена правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15, яка з огляду на положення ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами України.

Відповідно до п. 8.3 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобовязань по кредитному договору в порядку встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього договору.

Ст. 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Разом з тим, п. 8.5, 8.5.1. Договору іпотеки визначено порядок задоволення вимог Іпотекодержателя в позасудовому порядку.

Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності Іпотекодержателем є позасудовим способом врегулювання, тому суд не може вирішувати питання таким способом.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає до задоволення а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 березня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволені позову публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів..

Головуючий:

Судді: