Рішення № 59462127, 02.08.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/18/16-ц Провадження № 22-ц/773/661/16 Головуючий у 1 інстанції: Лесик В.О. Категорія: 48 Доповідач: Свистун О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2016 року місто ОСОБА_1

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Свистун О. В.,

суддів Грушицького А. І., Федонюк С. Ю.,

з участю:

секретаря Концевич Я.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представника третьої особи Волинського регіонального управління державної спеціалізованої установи Державний фонд сприяння молодіжному будівництву ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки і піклування виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Волинське регіональне управління державної спеціалізованої установи Державний фонд сприяння молодіжному будівництву про реальний поділ майна, яке набуте за час перебування у шлюбі

за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 березня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки і піклування виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області, Волинське регіональне управління державної спеціалізованої установи Державний фонд сприяння молодіжному будівництву про реальний поділ майна, яке набуте за час перебування у шлюбі. Свої вимоги мотивує тим, що вона і ОСОБА_2 є колишнім подружжям, яке з 19.04.1999 року по 14.06.2013 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Ковельського міськрайонного суду. Під час перебування у шлюбі придбали нерухоме майно: трьохкімнатну квартиру за адресою вул. Ватутіна, 70 б, квартира 24 у м. Ковелі та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами з земельною ділянкою на якій він розташований за адресою вул. Вітовського, 86 у м. Ковелі.

Згідно рішень Ковельського міськрайонного суду Волинської області за кожним із них було визнано по 1/2 частці у праві власності як на квартиру, так і на будинок та земельну ділянку на якій він розташовується.

Позивач вказує, що між нею та відповідачем продовжують існувати напружені відносини, вони не можуть досягнути згоди щодо розподілу у добровільному порядку спільного майна, яке було набуте під час перебування у шлюбі. А тому вимушена звертатися в суд за захистом своїх прав.

Також позивач вказує, що між нею та відповідачем фактично склався певний порядок користування майном. Вона та їхні спільні діти зареєстровані та постійно проживають у будинку та користуються земельною ділянкою на якій він розташований, а відповідач зареєстрований у квартирі, яка знаходиться у його користуванні. Кожен із них самостійно несе витрати на утримання того майна, яким користується. Вона квартирою не користується зовсім, адже не має ключа від вхідних дверей до неї. Відповідач на сьогодні створив іншу сім'ю та перебуває в шлюбі з іншою жінкою з якою уже спільно народились діти. Відповідач неодноразово заявляв, що користуючись своїм правом співвласника він разом із своєю новою сім'єю буде проживати у їх спільному будинку, де зареєстровані та проживають вона із дітьми. Такий спосіб використання майна призведе до погіршення житлових умов, як її, так і їх спільних дітей.

На підставі викладеного, позивач, з огляду на кількість нерухомого майна і те, що їх частки у праві власності на нього є рівними, просить поділ майна провести шляхом виділу на користь кожного із них окремого об'єкта нерухомості. На свою користь позивач просить виділити житловий будинок та земельну ділянку, на якій він розташований, а на користь відповідача квартиру, оскільки, фактично так обєктами нерухомості вони і користуються, також позивач просить стягнути з відповідача на його користь компенсацію різниці у вартості часток в нерухомому майні.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 березня 2016 року позов задоволено. Виділено у власність ОСОБА_5 цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який складається із двох житлових кімнат, загальна площа якого становить 59,2 кв. м., житлова площа 33,3 кв. м., який знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Вітовського, буд. 86 та земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Вітовського, буд. 86 загальною площею 0,1069 га, кадастровий номер 0710400000:05:022:0005, та припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 на 1/2 частку власності у вказаних об'єктах нерухомого майна. Виділено у власність ОСОБА_2 цілу 3-х кімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Ватутіна, буд. 70 б, кв. 24, загальною площею 88,7 кв. м., житловою площею 54,7 кв. м. та припинено право спільної часткової власності на ? частку належної ОСОБА_5 у вказаному об'єкті нерухомого майна.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 компенсацію різниці у вартості часток в нерухомому майні в розмірі 126802,45 грн. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу відповідача з підстав в ній наведених та просили суд її задовольнити і виділити відповідачу будинковолодіння, а позивачу квартиру.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача заперечила та просила її відхилити.

Представник третьої особи Волинського регіонального управління державної спеціалізованої установи Державний фонд сприяння молодіжному будівництву ОСОБА_4 щодо апеляційної скарги покладалася на розгляд суду, однак просила вирішити питання щодо несплаченої суми позики.

Позивач ОСОБА_5, представник третьої особи Органу опіки і піклування виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області в судове засідання не зявилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи. Причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення сторін по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнення компенсації різниці у вартості часток в нерухомому майні виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 19.04.1996 року по 14.06.2013 рік.

11.10.2006 року на підставі договору купівлі-продажу придбали дерев'яний житловий будинок загальною площею 59,2 кв. м., житловою площею 33,3 кв.м. та надвірні господарські будівлі та споруди: сарай Б-1, вбиральня В-1, огорожа 1-в, що знаходяться за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Вітовського, буд. 86, який був зареєстрований за позивачкою у справі як приватна власність (а.с. 13-16, 17). 11.10.2006 року колишнє подружжя стало власником земельної ділянки площею 1069 кв.м. (цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд), що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Вітовського, буд. 86 на підставі договору купівлі-продажу, який у встановленому законом порядку був зареєстрований і на ім'я позивачки у справі видано Державний акт на право власності на земельну ділянку 08.11.2006 року (а.с. 18-21, 22-23). Також судом встановлено і цей факт не заперечують сторони, що біля будинку подружжям був побудований гараж, який узаконено у 2016 році, а отже підлягає поділу між сторонами (а.с. 114-116). Доказів, що гараж було побудовано після розірвання шлюбу позивач суду не надала.

Із наданих суду доказів встановлено, що на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1 було взято пільговий довготерміновий кредит на придбання житла, строком на 94 квартали, який укладено 14.12.2006 року між відповідачем по справі ОСОБА_2 та Волинським регіональним управлінням державної спеціалізованої установи Державний фонд сприяння молодіжному будівництву(а.с. 93-105).

Відповідно до повідомлення Волинського регіонального управління державної спеціалізованої установи Державний фонд сприяння молодіжному будівництву станом на 26.02.2016 року зобов'язання по даному кредитному договорі не виконані на суму, що становить 58454,05 грн. (а.с. 92).

Рішенням Ковельського міськрайнного суду від 11.06.2014 року визнано за сторонами право власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за кожним (а.с. 7-10).

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 03.03.2015 року визнано, що ціла земельна ділянка придбана для будівництва та обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Вітовського, 86 площею 0,1069 га належить на праві спільної часткової власності сторонам. Частка сторін у праві спільної часткової власності складає по ?. Цим же рішенням визнано, що цілий житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за тією ж адресою також належить на праві спільної часткової власності сторонам, частка сторін становить по ? (а.с. 11-12).

Вказані дані щодо права власності зареєстровані на підставі рішення суду, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна від 29.01.2016 року та витягом з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.10.2014 року (а.с. 79-80, 28).

Відповідно до висновків про результати розгляду звернень ОСОБА_5 та ОСОБА_2 до Ковельського відділу поліції ГУНП в Волинській області між позивачем та відповідачем існують неприязні стосунки (а.с. 40, 41, 113).

Згідно до вимог ст. ст. 356, 364, 367 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності, в натурі. Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Отже судом встановлено, що позивачу ОСОБА_5 та відповідачу ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належать квартира та будинковолодіння у м. Ковелі.

Оскільки, позивач та відповідач на час звернення до суду є власниками двох окремих житлових обєктів нерухомого майна, і з врахуванням того, що з позивачкою проживають спільні діти позивача та відповідача, а відповідач створив іншу сімю в якій у нього є четверо дітей, з врахуванням інтересів позивача та відповідача, доцільним є реальний поділ майна, яке набуте за час перебування у шлюбі, шляхом виділення позивачу та відповідачу окремих обєктів нерухомого майна, а не їх частин. З вимогою про стягнення компенсації звернулась ОСОБА_5, оскільки у користуванні ОСОБА_2 знаходиться дорожча за вартістю частина майна, набутого за час шлюбу.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що проводячи реальний поділ нерухомого майна, у власность позивача слід виділити будинковолодіння. Приймаючи такий висновок суд першої інстанції врахував порядок користування нерухомим майном, який склався між сторонами, місце реєстрації позивача та їх спільних дітей у даному будинку, тривалий час проживання у будинку без відповідача, несення позивачкою витрат на обслуговування будинковолодіння, а також житлову площу будинку, план розташування приміщень в ньому, характеристики господарських споруд та підставно прийшов до висновку про можливість та законність виділення в натурі позивачці саме житлового будинку та земельної ділянки на якій він розташований.

При виділені відповідачу квартири суд першої інстанції врахував, що відповідач зареєстрований у квартирі, має іншу сім*ю, четверо неповнолітніх дітей. Також суд врахував і ті обставини, що у новозбудованій квартирі підведені всі належні комунікації, вона забезпечена водовідведенням та водою, газо та електропостачанням. Відповідач має можливість провести необхідні облаштування та проживати у ній.

Доказів, що відповідач знімає квартиру для проживання, про неможливість облаштування квартири для проживання він суду не надав.

Визначаючи вартість нерухомого майна суд першої інстанції взяв за основу наданий позивачем звіт про незалежну експертну оцінку та висновком про вартість цього нерухомого майна від 24 грудня 2015 року з якого встановлено, що вартість домоволодіння (житлового будинку з надвірними будівлями) становить 355459 грн., а вартість земельної ділянки - 273728 грн., що в загальному становить 629187 грн. Однак в дану оцінку не включено гараж, що не відповідає дійсній вартості будинковолодіння. Оцінка проведена після попереднього огляду об'єкту оцінки 22.12.2015 року на підставі Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійно оціночну діяльність в Україні та інших нормативних актів суб'єктом оціночної діяльності (а.с. 43). Інвентаризаційна вартість квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, станом на дату виготовлення технічного паспорта на квартиру 19.11.2014 року, становить 710157 грн., оцінка проведена з врахуванням року побудови будинку, кількості кімнат, загальної та житлової площі, та з врахуванням того, що будинок підключено та обладнано водопроводом, каналізацією, газопостачанням та опаленням. Дана оцінка була проведена за заявою позивача.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні під час розгляду справи за клопотанням відповідача, який заперечив дану оцінку майна, оскільки вважає її значно заниженою та без включення в оцінку вартості гаража, ухвалою апеляційного суду Волинської області від 26.04.2016 року призначено судову будівельно-технічну експертизу відповідно до ст. 143 ЦПК України.

З висновку № О-50 судової будівельно-технічної експертизи Волинської торгово-промислової палати, складеного 31 травня 2016 року, вбачається, що ринкова вартість будинковолодіння по вул. Вітовського, 86 у м. Ковелі з врахуванням ринкової вартості земельної ділянки становить 823862 (вісімсот двадцять три тисячі вісімсот шістдесят дві) гривні. Ринкова вартість 3-х кімнатної квартири № 24 в будинку № 70-б у м. Ковелі становить 1021985 (один мільйон двадцять одну тисячу девятсот вісімдесят пять) гривень (а.с. 206-218).

Колегія суддів вважає, що висновок судової будівельно-технічної експертизи Волинської торгово-промислової палати слід взяти за основу, оскільки експертиза була проведена на вимогу суду, є незалежною, повно дослідженні обєкти та визначена їх оцінка. А висновки про вартість нерухомого майна, які були надані позивачем суд не бере до уваги, так як вони проведені на вимогу позивача і не повно відображають господарські споруди у будинковолодінні.

Таким чином суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача компенсації різниці у вартості часток в нерухомому майні. Загальна вартість нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності становить 823862 грн. + 1021985 грн. =1845847 грн., а 1/2 частка вартості майна буде становити 922923,50 грн. Отже різниця у вартості частки становитиме - 99061,50 грн., яка підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що не сплачений кредит, який було взято для купівлі квартири, і станом на день ухвалення рішення становить 58454,08 грн., що підтверджується повідомленням Волинського регіонального управління державної спеціалізованої установи Державний фонд сприяння молодіжному будівництву, слід врахувати при поділі даної квартири між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що стороною кредитного договору є відповідач по справі (а.с. 93). Із повідомлення Волинського регіонального управління вбачається, що згідно рішення Ковельського міськрайонного суду від 11.06.2014 року у справі № 159/2486/14-ц було внесено доповнення шляхом оформлення додаткового договору № 3 до кредитного договору № 196 від 14.12.2006 року, згідно якого було визнано за ОСОБА_5 право власності на ? частину квартири № 24 в будинку по вул. Ватутіна, 70 б у м. Ковель. А отже було розділено кредитні зобовязання між співвласниками в рівних частинах, а саме по ?, що становило 58454.08 грн. Відповідач по справі ОСОБА_2 свою частку сплатив повністю, а частка позивача по справі є не сплаченою. Підписати договір із кредитодавцем ОСОБА_5 відмовилася. Отже договір підписаний з ОСОБА_2 Даний факт не заперечують сторони по справі.

Таким чином, враховуючи непогашений кредит на квартиру, який як встановлено в судовому засіданні станом на день вирішення справи становить 58454,08 грн., і відповідно до часток повинна сплачувати позивач, суд вважає, що від суми компенсації, яку повинен сплатити відповідач позивачу, слід відняти дану суму кредиту. І зобовязання по кредиту залишаться за стороною у кредитному договорі. Таким чином грошова компенсація позивачу за частку буде становити 40607,45 грн. (99061,50 грн. - 58454,05 грн.).

Враховуючи наведене, суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неправомірності покладення на нього зобовязання по кредитному договору, оскільки він є стороною у договорі і ці зобовязання покладено на нього кредитним договором. Інших доводів на підтвердження своєї позиції, наведеної в апеляційній скарзі, відповідач суду апеляційної інстанції не навів.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині стягнення компенсації різниці у вартості часток в нерухомому майні, слід змінити, стягнувши з відповідача на користь позивача різницю у вартості часток в нерухомому майні в розмірі 40607,45 грн.

В решті рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 10, 57-60, 303, 307, 308, 314, 315, 319, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст. 356, 364, 367 ЦК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 березня 2016 року в даній справі в частині стягнення компенсації різниці у вартості часток в нерухомому майні змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 компенсацію різниці у вартості часток в нерухомому майні у розмірі 40607,45 грн. (сорок тисяч шістсот сім гривень 45 копійок).

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: