Рішення № 59458481, 28.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/2195/15-ц 22-ц/774/1000/К/16

Справа № 214/2195/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1000/К/16 Прасолов В.М.

Категорія № 48 (4) Доповідач - Братіщева Л.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Братіщевої Л.А.

суддів: Грищенко Н.М., Ляховської І.Є.

секретар: Петренко К.І.,

за участю: позивача (відповідача за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,

відповідача (позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_3 та її представника - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 15 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів на утримання дитини, стягнення аліментів за минулий час та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, до виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради про визнання недійсним рішення виконкому, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів на утримання дитини, -

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_3, який уточнив 21.05.2015 року та просив суд стягнути з ОСОБА_3 аліменти за минулий час на свою користь на утримання сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/2 частки з усіх видів її заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати з 1 вересня 2014 року по час звернення до суду з цим позовом; стягнути з ОСОБА_3 на свою користь аліменти на утримання сина - ОСОБА_5 у розмірі 1/2 частки з усіх видів її заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову до суду; визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 разом з батьком - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з ОСОБА_3 він перебував у зареєстрованому шлюбі з 16.09.2006 року, від якого мають сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 11.12.2014 року шлюб між ними було розірвано.

З 01.09.2104 року син мешкає разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на його утриманні. 12 березня 2015 року працівниками виконкому Саксаганської районної у місті ради було складено акт з місця проживання дитини, відповідно до якого ним створені усі необхідні умови для проживання та розвитку сина, та рішенням виконкому від 15.04.2015 року визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_5 разом з ним.

Відповідач ОСОБА_3 з часу фактичного припинення шлюбних відносин з початку 2014 року, перестала дбати про матеріальне забезпечення спочатку сім'ї, а потім і дитини, у неї з'явився інший чоловік та її не турбували інтереси сина, вона не приймає участі у витратах на його комплексний та цілісний розвиток, на підтримання фізичного та морального стану.

З 01.09.2014 року ОСОБА_3 не здійснила жодного заходу щодо надання матеріальної підтримки дитині, у зв'язку з чим він вимушений звернутись до суду та захистити свої права та права дитини.

В квітні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, який 27.08.2015 року уточнила та просила суд визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради від 15 квітня 2015 року № 168 про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 разом с батьком ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_1; визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 разом з матір'ю - ОСОБА_3 за місцем її реєстрації; стягнути з ОСОБА_2 аліменти на свою користь на утримання сина ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходів) щомісяця, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з дня подання позову до суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з ОСОБА_2 вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 16.09.2006 року, від якого мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та 23.12.2014 року набуло чинності рішення суду щодо розірвання шлюбу між ними. Сумісне життя з чоловіком не склалось через недотримання вірності з його сторони та за час їх сумісного життя він витрачав зароблені кошти на іншу жінку, а її принижував, застосовував фізичну силу.

14.09.2014 року, після чергового залякування, вона вирішили припинити спільне проживання, а сина, як хотів відповідач, залишила з ним, оскільки він любить сина і має можливість матеріального його утримувати. Однак ОСОБА_2 перешкоджає їй виховувати сина, обмежує її у спілкуванні з дитиною, налаштовує сина проти неї, не пускає її у квартиру, пояснюючи це тим, що разом з ним мешкає інша жінка з двома малолітніми дітьми, якій неприємна її присутність.

Вона не погоджується з рішенням виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради від 15 квітня 2015 року № 168 про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 разом с батьком ОСОБА_2, згоди щодо визначення проживання сина з батьком не надавала. Вона має постійну роботу, не має схильності до вживання спиртних напоїв, постійно слідкує за своїм здоров'ям та здоров'ям сина, у зв'язку з чим вимушена була звернутись до суду.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 15 березня 2016 року, в якому ухвалою від 18 квітня 2016 року виправлено описку, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів на утримання дитини, стягнення аліментів за минулий час - задоволений частково.

Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_5 разом з батьком - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 31 березня 2015 року до досягнення ОСОБА_5 повноліття.

В іншій частині у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів на утримання дитини, стягнення аліментів за минулий час - відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів на утримання дитини, визнання рішення недійсним - відмовлено повністю.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України допущено рішення до негайного виконання в частині стягнення аліментів в межах суми платежів за один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 1948 грн. 80 коп., а також на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в сумі 243 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушенням судом норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову ОСОБА_2 та задовольнити її зустрічний позов у повному обсязі.

На думку ОСОБА_3, судом не враховано, що відповідно до Декларації з прав людини, малолітня дитина не повинна, окрім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена з матір'ю. Так, суду не надано доказів того, що вона грубо поводиться з сином або прививає йому погані звички, що вона не доглядає за сином як матір. Судом не враховано, що вона працює та має стабільний дохід, а також не надано оцінки тому, що її колишній чоловік привів в їх квартиру іншу жінку з двома малолітніми дітьми та син змушений проживати з чужими для нього дітьми.

Вважає, що судом не взято до уваги, що за місцем її проживання також створені всі умови для проживання та виховання дитини, а також суд передчасно дійшов висновку про те, що вони залишила проживати дитину з батьком, вирішивши, що це буде відповідати інтересам дитини і що син більше прихильний до батька, а ніж до неї.

Також судом не враховано, що при складанні висновку щодо доцільності проживання сина з батьком, працівники служби у справах дітей повинні були провести бесіду з обома батьками дитини та відвідати їх за місцем мешкання, що зроблено не було.

На її думку, з наданих ОСОБА_2 чеків не вбачається, що вони були витрачені на їх спільного сина - ОСОБА_5 та в матеріалах справи не міститься об'єктивних даних щодо переваги дитиною одного з батьків іншому.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з підстав, передбачених п. 1, 4 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів на утримання дитини, стягнення аліментів за минулий час та часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення виконкому, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів на утримання дитини, виходячи із наступного.

Згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам Закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 16.09.2006 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірвано рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 11 грудня 2014 року (а.с. 5, 8 том 1).

Сторони мають малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9 том 1).

Позивач ОСОБА_2, який зареєстрований з сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_3 з 04.07.2000 року, проживає з ним без реєстрації з 01.09.2014 року за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 4, 45, 46 том 1).

Також з матеріалів справи вбачається, що рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 22 квітня 2015 року, визнано, що трикімнатна квартира АДРЕСА_1, в якій зараз мешкає ОСОБА_2 з сином, належить сторонам по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві сумісної власності та що частки даної квартири рівні по 1/2 частині кожного. Визнано, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3, кожному, на праві сумісної часткової власності належить 1/2 частина вказаної квартири (а.с. 50 том 1).

Рішенням Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради № 168 від 15 квітня 2015 року, вирішено визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 23 том 1, а.с. 32 том 2).

Згідно акту обстеження умов проживання ОСОБА_5 від 12.03.2015 року, при обстеженні умов проживання в квартирі АДРЕСА_1 встановлено, що житло централізовано забезпечене електро-, газо-, тепло-, водопостачанням та водовідведенням. В квартирі виконано сучасний ремонт, вікна із металопластикових конструкцій, чисто, тепло, охайно. Ванна, туалет, побутові електроприлади функціонують, в робочому стані. Для виховання, розвитку та проживання дитини створено умови: хлопчик має окрему кімнату, в якій спальне місце, письмовий стіл, персональний комп'ютер, книжкова шафа. Дитина забезпечена канцтоварами, одягом, взуттям, постільною білизною в достатку. Їжа свіжозготовлена, свіжі фрукти та овочі (а.с. 43 том 1).

Також в акті зазначено, що за даною адресою проживають: ОСОБА_2, малолітній ОСОБА_5, ОСОБА_5 та її діти ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Комісія служби у справах дітей виконкому Саксаганської районної у місті ради дійшла висновку, що для проживання дитини ОСОБА_5 батьком створено всі необхідні умови. Дитина в сім'ї бажана, їй приділяється достатньо уваги з боку батька та бабусі ОСОБА_11

Як вбачаться з довідки ПАТ «Євраз Суха Балка» від 18.03.2015 року, ОСОБА_2 працює на даному підприємстві інженером з організації та нормування праці 1 категорії та його заробіток за період з січня 2014 року по лютий 2015 року склав всього 80622,49 грн. (а.с. 47, 48 том 1).

За місцем роботи та за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 характеризується з позитивної сторони (а.с. 49, 53 том 1).

ОСОБА_3 працює в інституті «Кривбаспроект» інженером 2 категорії сектору генплану і транспорту відділу вишукувань, гідротехніки та генплану з 17.07.2006 року, за місцем роботи характеризується з позитивної сторони та за період з січня 2014 року по травень 2015 року отримала заробітну плату в розмірі 42749,71 грн. (а.с. 84, 85, 88, 89 том 1).

За місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_3 характеризується також з позитивної сторони. Зазначена квартира належить на праві приватної власності батькові ОСОБА_3 - ОСОБА_12 (а.с. 86, 221 том 1, а.с. 3-4 том 2).

Згідно акту обстеження умов проживання ОСОБА_3, складеному комісією Служби у справах дітей Виконкому Дзержинської районної у місті ради, при обстеженні умов проживання в АДРЕСА_2 встановлено, що житло розміщене на 4 поверсі 5-поверхового будинку, складається з трьох кімнат, умови проживання задовільні. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: у дитини та матусі є окрема кімната, яка обладнана шафою, є двоярусне ліжко, сучасний комод, пенал, комп'ютерний стіл, комп'ютер, стіл для навчання, полиці з книжками. В приміщеннях квартири чисто, прибрано, охайно (а.с. 87 том 1).

Також в акті зазначено, що за даною адресою проживають: ОСОБА_3 разом зі своїми батьками ОСОБА_12 та ОСОБА_13 Стосунки в сім'ї доброзичливі, батьки ОСОБА_3 - бабуся та дідусь ОСОБА_5, не заперечують проти проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Комісія служби у справах дітей дійшла висновку, що для проживання малолітнього ОСОБА_5 створено необхідні умови проживання, забезпечено необхідним для навчання, виховання та розвитку.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 та частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що обоє з батьків створили належні умови для проживання та виховання дитини, мають позитивні характеристики, кожен бажає, щоб дитина проживала саме з ним, обидва батьки приймають участь у вихованні дитини, однак, з урахуванням прихильності дитини до батька, сформованої звички дитини про проживання з батьком, невизначеності матері на майбутнє, дійшов висновку про те, що інтересам дитини буде відповідати визначення його місця мешкання разом з батьком

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду, з наступних підстав.

Стаття 141 СК України визначає, що мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.

Відповідно до частини 1 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Статтею 161 СК України передбачено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними вирішується судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного із них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Судом першої інстанції встановлено, що обоє батьків створили належні умови для проживання та виховання дитини, мають позитивні характеристики, працюють, кожен бажає, щоб дитина проживала саме з ним.

Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Частиною 2 ст. 150 СК України передбачено, що, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно ч. 4 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані поважати дитину.

Відповідно до ст. 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Частиною 2 ст. 155 СК України передбачено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно ч. 2 ст. 157 СК України, той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що батьки несуть відповідальність за розвиток дитини, забезпечують її матеріальний та духовний розвиток, а права та обов'язки батьків повинні ґрунтуватися на принципі інтересів дитини.

При вирішенні цього конкретного спору про місце проживання дитини, колегія суддів судової палати виходить з принципу пріоритетності прав та інтересів дитини, приймає до уваги встановлені в судовому засіданні факти щодо однаково відповідального ставлення обох батьків до виконання своїх обов'язків, а також норми Конституції України та законодавства, що регулює ці питання, зокрема:

Так, статтею 21 Конституції України проголошено вільність і рівність усіх людей у своїй гідності та правах. Ця вихідна конституційна засада конкретизована у статті 24 Конституції України: громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, не може бути привілеїв чи обмежень, в тому числі за ознаками статі. У частині 3 цієї статті Конституції України закріплено конституційні гарантії, якими забезпечується рівність прав жінки і чоловіка.

Право на свободу вибору місця проживання кожному гарантоване ст. 33 Конституції України.

За Цивільним кодексом України (ст. 29) місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (ч. 1 ст. 160 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом.

Згідно п. 6 Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітні дитина не повинна, крім випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

В силу ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дитині законом та іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли їй розвиватись фізично, розумово, морально, духовно і в соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом в умовах свободи і гідності.

Законодавством України закріплено обов'язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини, окрім того, законодавством зобов'язано батьків вирішувати всі питання виховання дитини спільно (ст. 157 СК України ).

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 18 грудня 2008 року № 39948/06 у справі «Савіни проти України» викладена позиція про те, що дитина може бути розлучена з матір'ю у виняткових випадках.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що при складанні висновку щодо доцільності проживання сина з батьком, працівники служби у справах дітей повинні були провести бесіду з обома батьками та відвідати їх за місцем мешкання, що зроблено не було. У зв'язку з цим, колегія не приймає до уваги рішення Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради № 168 від 15 квітня 2015 року про визначення місця проживання дитини з батьком, оскільки він є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам малолітньої дитини (ч. 6 ст. 19 СК України), що підтверджується наданим апеляційному суду Висновком виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради від 20.07.2016 року, з якого вбачається, що із врахуванням віку та інтересів дитини, доцільним є проживання малолітнього ОСОБА_5 разом з матір'ю ОСОБА_3

Даний висновок є достатньо обґрунтованим та в ньому зазначено, що із наданої картки психологічного дослідження Криворізької середньої шкоди № 74 встановлено, що на проектному малюнку «Моя сім'я» хлопчик зобразив усіх членів родини: батька, матір, співмешканку батька, бабусю, дідуся, а себе на малюнку не зобразив, що говорить про те, що дитина не відчуває себе частиною родини, де проживає і із розповіді ОСОБА_5 можна зробити висновок, що хлопчик дуже сумує за мамою (а.с. 102-103 том 2).

Крім того, зазначений висновок підтверджується наданим апеляційному суду консультативним висновком фахівця - завідувача кафедри соціології, психології та гуманітарних дисциплін Криворізького факультету ДВНЗ «Запорізький національний університет» від 01 липня 2016 року, відповідно до якого метою консультації було діагностування емоційного стану і типових видів емоційного реагування ОСОБА_5 на ситуації, пов'язані з сімейними обставинами та визначення особливостей ставлення дитини до зруйнованої батьківської системи та свого місця в ній. Наданий висновок про те, що дитина відчуває душевний біль внаслідок руйнації свого сімейного мікроклімату, відчуває душевний біль та необхідність з боку дорослих стабілізувати розбалансовану сімейну систему, надання дитини психологічної стабільності, що потребує повних умов, часу терпіння та уваги дорослих, що оточують ОСОБА_5. Тому, протікати цей процес повинен у сприятливих для дитини обставинах: в сімейному колі матері, яка має необхідні умови та всі можливості для виконання своєї материнської ролі, яку ніхто, крім неї, виконати ніколи не зможу, а саме: здійснити урівноваження внутрішнього стану ОСОБА_5, проявляти постійну турботу про свою дитину, емоційну її підтримку та надолужувати насичення сина материнською любов'ю (а.с. 104-107 том 2).

Враховуючи всі обставини справи в сукупності, з огляду на визначений Декларацією прав дитини принцип, діючи винятково в інтересах дитини, встановивши про відсутність будь-яких виключних обставин, які б викликали необхідність розлучення малолітньої дитини з його матір'ю, колегія суддів вважає, що місцем проживання малолітнього ОСОБА_5 слід визначити місце проживання його матері - ОСОБА_3.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (частин 1 статті 11 ЦПК України).

Колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 не довів суду ті обставини, на які він посилався, як на підставу своїх позовних вимог та не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин, а саме те, що ОСОБА_3, як мати, не спроможна надати дитині належного виховання та розвитку, матеріального забезпечення, що вона не може забезпечити нормальні безпечні для здоров'я дитини умов проживання, її аморальної поведінки. Зазначені обставини спростовуються встановленими по справі обставинами.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст. 160 СК України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Статтею 171 СК України передбачено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Апеляційним судом в судовому засіданні, в присутності педагога, опитаний малолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, який пояснив, що бажає жити з батьком та в своїх відповідях послався на те, що з у батька йому проживати веселіше, оскільки з ним проживає сестричка, з якою вони граються, - донька нової батькової жінки. Однак колегія суддів, діючи лише в інтересах дитини, враховуючи, що ОСОБА_5 проживає з однією із конфліктних сторін, в своєму віці 8 років, не в повній мірі розуміє своїх дій, не враховує думку дитини та вважає, що вона суперечить її інтересам.

Крім того, колегія приймає до уваги і той факт, що під час складання акту обстеження житлово-побутових умов 12 березня 2015 року, ОСОБА_2 проживав з іншою жінкою ОСОБА_5 та її двома малолітніми дітьми, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5, що не свідчить про отримання ОСОБА_5 необхідної стабільної жіночої уваги, яку йому може надати лише рідна мати.

Таким чином, колегія суддів, враховуючи інтереси дитини, приходить до висновку про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір'ю - ОСОБА_3 за місцем її реєстрації, а в задоволенні позову ОСОБА_2 слід відмовити.

Згідно з вимогами ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 3 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до вимог ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Частиною 1 ст. 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Колегія суддів, у відповідності із вимогами ст. 182 СК України, враховуючи усі обставини при визначенні розміру аліментів (стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення) вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення аліментів підлягають задоволенню та розмір аліментів, які необхідно стягнути з ОСОБА_2 на її користь на утримання дитини, повинен становити 1/4 частину всіх видів його доходів, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 29 квітня 2015 року, до досягнення ОСОБА_5 повноліття.

Разом з тим, на думку колегії, позов ОСОБА_3 в частині визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради від 15 квітня 2015 року № 168 про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 разом с батьком ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_1, задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Заявляючи вказані вимоги, ОСОБА_3 послалась на те, що вона не погоджується з рішенням виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради від 15 квітня 2015 року № 168 про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 разом с батьком ОСОБА_2, оскілки вважає його таким, що винесено з порушенням чинного законодавства України, без її усної чи письмової згоди та присутності під час засідання комісії з питань захисту дитини. Згоди щодо визначення проживання сина з батьком вона не надавала. Рішення приймалось без врахування того, що вона має постійну роботу, не має схильності до вживання спиртних напоїв та постійно слідкує за своїм здоров'ям та здоров'ям сина.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦК України, органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

Статтею 19 СК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви. При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно п. 72 Постанови КМУ від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дітей», для розв'язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності). Під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини. Працівник служби у справах дітей за місцем проживання дитини проводить бесіду з батьками та відвідує їх за місцем проживання, про що складає акт.

У разі коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання для здійснення обстеження його житлово-побутових умов та складення акта обстеження умов проживання згідно з додатком 9. Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання дитини, працівник якої проводить з ним бесіду.

Як вбачається з матеріалів справи, при розгляді зави ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, виконавчим комітетом були отримані передбачені вказаним пунктом Постанови КМУ від 24 вересня 2008 року № 866 документи, проведено обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_2, з'ясований стан здоров'я дитини, його особиста прихильність до батька, проведені бесіди з батьком та матір'ю. Під час розгляду вказаного питання було встановлено, що ОСОБА_2 має самостійний доход, не зловживає спиртними напоями та не вживає наркотичні засоби, не може своєю поведінкою зашкодити здоров'ю та розвитку дитини. Тому було прийнято рішення про визначення місця проживання дитини з ОСОБА_2 (а.с. 17-33 том 2).

Посилання ОСОБА_3 на те, що вона не була письмово запрошена на засідання виконкому, колегія не приймає до уваги, оскільки Постановою КМУ від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дітей», не передбачено письмового запрошення батьків на засідання виконкому, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради від 15 квітня 2015 року № 168, є необґрунтованими і в їх задоволенні слід відмовити.

З урахуванням викладеного, матеріалів справи, доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 є частково обґрунтованою і підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з підстав, передбачених п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів на утримання дитини, стягнення аліментів за минулий час та часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення виконкому, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів на утримання дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору: за подачу зустрічної позовної заяви в розмірі 243,60 грн. та за подачу апеляційної скарги в розмірі 535,92 грн., а всього 779 грн. 52 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 15 березня 2016 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів на утримання дитини, стягнення аліментів за минулий час - відмовити в повному обсязі.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради про визнання недійсним рішення виконкому, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір'ю - ОСОБА_3 за місцем її реєстрації.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходів) щомісяця, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 29 квітня 2015 року, до досягнення ОСОБА_5 повноліття.

В іншій частині зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради від 15 квітня 2015 року № 168 про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом с батьком ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 779 (сімсот сімдесят дев'ять) грн. 52 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Л.А. Братіщева

Судді: Н.М. Грищенко

І.Є. Ляховська