Постанова № 59456464, 02.08.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

02.08.2016 справа №905/780/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю представників: від позивача:не зявився від відповідача :ОСОБА_4, довіреність №1166 від 14.03.2016р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м.Київна рішення господарського суду Донецької областівід07.06.2016р. (повний текст підписано 13.06.2016р.) у справі№905/780/16 (головуючий суддя О.В. Кротінова, судді Осадча А.М., Мельниченко Ю.С.)за позовомПублічного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1, м.Маріуполь Донецької областідо Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м.Київпростягнення 53515,77грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1, м.Маріуполь Донецької області, позивач, звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою, до відповідача, Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк, про стягнення суми збитків у розмірі 53515,77грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.03.2016р. залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство Українська залізниця у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.05.2016р. замінено відповідача у якості правонаступника Державного підприємства Донецька залізниця на Публічне акціонерне товариство Українська залізниця.

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.06.2016р. (повний текст підписано 13.06.2016р.) у справі №905/780/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1 задоволені, стягнуто з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця збитки в розмірі 53515,77 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем доведено факт заподіяння йому збитків в зазначеному розмірі внаслідок незбереження вантажу підприємством залізничного транспорту загального користування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство Українська залізниця звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Донецької області від 07.06.2016р. (повний текст підписано 13.06.2016р.) у справі №905/780/16 та прийняти нове рішення, яким замінити неналежного боржника (Публічне акціонерне товариство Українська залізниця) на належного - Державне підприємство «Донецька залізниця».

За твердженнями апелянта, здійснене судом першої інстанції правонаступництво відбулося з порушенням норм матеріального та процесуального права (ст.104, 107 Цивільного кодексу України (далі ЦК України); п.5 постанови Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014р. «Про утворення Публічного акціонерного товариства Українська залізниця» та постанови Кабінету Міністрів України №604 від 12.11.2014р. «Про деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції»), за наслідками неповного зясування обставин, які мають значення для справи (не враховано відсутність передавального акту всіх прав та зобовязань від Державного підприємства Донецька залізниця до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця; не враховано, що Державне підприємство Донецька залізниця як юридичну особу не припинено).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 11.07.2016р. у справі №905/780/16 (головуючий Зубченко І.В., судді Колядко Т.М., Ломовцева Н.В.) прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 02.08.2016р.

Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що оспорюване рішення винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги, заявлені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

У звязку з перебуванням у відпустках суддів-членів колегії ОСОБА_5, ОСОБА_6, на підставі розпорядження керівника апарату суду, в результаті автоматичної зміни сформовано наступний склад колегії: головуючий Зубченко І.В., судді Попков Д.О., Радіонова О.О.

Представник скаржника в судовому засіданні 02.08.2016р. підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про місце та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що явка сторін не визнавалась обовязковою, представник позивача не посилався на необхідність надання додаткових доказів, судова колегія визнала за можливе розглянути справу за відсутністю представника Публічного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

31.12.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Метінвест Холдинг (далі - постачальник) та Публічним акціонерним товариством Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1 (нині - Приватне акціонерне товариство Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1) (далі - покупець) було укладено договір №МДМ-13.50-14-1291/127 (далі договір).

За умовами пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити коксову продукцію виробництва Публічного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод, Публічного акціонерного товариства Донецккокс, Публічного акціонерного товариства Запорожкокс, Публічного акціонерного товариства МК Азовсталь, на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.2.1 кількість, номенклатура ресурсів вказуються у специфікаціях до даного договору, які є його невідємною частиною.

Постачальник зобовязується поставити ресурси на умовах поставки, вказаних у специфікаціях згідно з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс у редакції 2010р. (п.3.1).

Умовами пункту 3.4 договору передбачено, що датою поставки вважається дата календарного штемпелю станції вантажовідправника, вказана у залізничній накладній, якщо інше не передбачено базисними умовами поставки.

Право власності на ресурси та ризик випадкового знищення або пошкодження ресурсів переходить від постачальника до покупця від дати поставки ресурсів (п.3.12).

19.09.2015р. на виконання зобов'язань за договором №МДМ-13.50-14-1291/127 від 31.12.2014р. на адресу Публічного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча за накладною №48474746 відправлено у напіввагонах №56419815, №56958838, №56956121, №52238466, №58939760, №56917578, №62257647 вантаж - кокс доменний. На станції призначення залізницею виявлено недостачу вантажу, про що були складені комерційні акти БН №724243/1138 від 30.09.2015р., БН №724244/1139 від 30.09.2015р., БН №724245/1140 від 30.09.2015р., БН №724246/1141 від 30.09.2015р., БН №724247/1142 від 30.09.2015р., БН №724248/1143 від 30.09.2015р., БН №724249/1144 від 30.09.2015р.

За твердженнями позивача, обставини, викладені в зазначених актах, свідчать про доступ до вантажу, незбереженого перевезення на шляху слідування, що прямо вказує на вину залізниці, та наслідком чого є завдання збитків позивачу у заявленій до стягнення сумі (53515,77грн.).

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За приписами ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.09.2015р. за накладною №48474746 Публічне акціонерне товариство Авдіївський коксохімічний завод (вантажовідправник) зі станції відправлення Авдіївка Донецької залізниці на станцію Маріуполь Сортувальний Донецької залізниці відвантажило на адресу Публічного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1 (вантажоотримувач), зокрема, у напіввагонах №56419815, №56958838, №56956121, №52238466, №58939760, №56917578, №62257647 вантаж - кокс доменний (вологий).

Під час оформлення зазначеної вище залізничної накладної Публічним акціонерним товариством Авдіївський коксохімічний завод зазначено наступну масу вантажу: у напіввагоні №56419815 нетто 38850кг, у напіввагоні №56958838 нетто 37750кг, у напіввагоні №56956121 нетто 39050кг, у напіввагоні №52238466 нетто 43000кг, у напіввагоні №58939760 нетто 38050кг, у напіввагоні №56917578 нетто 37200кг, у напіввагоні №62257647 нетто 39350кг.

На підставі ст.24 Статуту залізниць України на станції призначення Маріуполь Сортувальний Донецької залізниці була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

На зазначеній станції з посиланням на складений акт загальної форми №1-219 від 29.09.2015р. було здійснено комісійне переважування спірних напіввагонів (№56419815, №56958838, №56956121, №52238466, №58939760, №56917578, №62257647), за результатами якого складені комерційні акти БН №724243/1138 від 30.09.2015р., БН №724244/1139 від 30.09.2015р., БН №724245/1140 від 30.09.2015р., БН №724246/1141 від 30.09.2015р., БН №724247/1142 від 30.09.2015р., БН №724248/1143 від 30.09.2015р., БН №724249/1144 від 30.09.2015р. Відповідно до названих актів виявилось: у напіввагоні №56419815 - брутто 58300кг, тара з бруса 22400кг, нетто 35900кг, що менше ваги вказаної у документі на 2950кг; у напіввагоні №56958838 брутто 57350кг, тара з бруса 22200кг, нетто 35150кг, що менше ваги вказаної в документі на 2600кг; у напіввагоні №56956121 брутто 58250кг, тара з бруса 22100кг, нетто 36150кг, що менше ваги вказаної в документі на 2900кг; у напіввагоні №52238466 брутто 64600кг, тара з бруса 23800 кг, нетто 40800кг, що менше ваги вказаної в документі на 2200кг; у напіввагоні №58939760 брутто 58950кг, тара з бруса 23400кг, нетто 35550кг, що менше ваги вказаної в документі на 2500кг; у напіввагоні №56917578 брутто 57500кг, тара з бруса 22400кг, нетто 35100кг, що менше ваги вказаної в документі на 2100кг; у напіввагоні №62257647 брутто 59850кг, тара з бруса 23100кг, нетто 36750кг, що менше ваги вказаної в документі на 2600кг.

У комерційному акті БН №724243/1138 від 30.09.2015р. відображено, що при комерційному огляді виявлено: навантаження у вагоні вище рівня бортів на 300мм. Вантаж маркований однією поздовжньою смугою, вапном. Над 1м та 2-м люком є поглиблення 2000мм х на ширину вагона х 700мм в глибину. Вагон прибув у технічному відношенні справний. На станції Маріуполь Сортувальний Донецької залізниці течі вантажу немає. Переважування вантажу здійснювалось у присутності заст. ДС ОСОБА_7, комерційного агента ОСОБА_8, прийомоздавача вантажу к-та ім.Ілліча ОСОБА_9 та вагаря к-та ім.Ілліча ОСОБА_10 на 150 т. електронних вагах ст.Сартана2 к-та ім.Ілліча з повною зупинкою вагону. При повторному переважуванні недостача підтвердилась. Завідувача вантажного двору немає за штатом.

У комерційному акті БН №724244/1139 від 30.09.2015р. відображено, що при комерційному огляді виявлено: навантаження у вагоні вище рівня бортів на 300мм. Вантаж маркований однією поздовжньою смугою, вапном. Над 1м люком є поглиблення 1500мм х на ширину вагона х 500мм в глибину, над 6-м та 7-м люком є поглиблення 2000мм х на ширину вагона х 600мм в глибину. Вагон прибув у технічному відношенні справний. На станції Маріуполь Сортувальний Донецької залізниці течі вантажу немає. Переважування вантажу здійснювалось у присутності заст. ДС ОСОБА_7, комерційного агента ОСОБА_8, прийомоздавача вантажу к-та ім.Ілліча ОСОБА_9 та вагаря к-та ім.Ілліча ОСОБА_10 на 150 т. електронних вагах ст.Сартана2 к-та ім.Ілліча з повною зупинкою вагону. При повторному переважуванні недостача підтвердилась. Завідувача вантажного двору немає за штатом.

У комерційному акті БН №724245/1140 від 30.09.2015р. відображено, що при комерційному огляді виявлено: навантаження у вагоні вище рівня бортів на 300мм. Вантаж маркований однією поздовжньою смугою, вапном. Над 1м, 2-м люком є поглиблення 2200мм х на ширину вагона х 600мм в глибину, над 7-м люком є поглиблення 1600мм х на ширину вагона х 1000мм в глибину. Вагон прибув у технічному відношенні справний. На станції Маріуполь Сортувальний Донецької залізниці течі вантажу немає. Переважування вантажу здійснювалось у присутності заст. ДС ОСОБА_7, комерційного агента ОСОБА_8, прийомоздавача вантажу к-та ім.Ілліча ОСОБА_9 та вагаря к-та ім.Ілліча ОСОБА_10 на 150 т. електронних вагах ст.Сартана2 к-та ім.Ілліча з повною зупинкою вагону. При повторному переважуванні недостача підтвердилась. Завідувача вантажного двору немає за штатом.

У комерційному акті БН №724246/1141 від 30.09.2015р. відображено, що при комерційному огляді виявлено: навантаження у вагоні вище рівня бортів на 300мм. Вантаж маркований однією поздовжньою смугою, вапном. Над 6м та 7-м люком є поглиблення 2000мм х на ширину вагона х 500мм в глибину. Вагон прибув у технічному відношенні справний. На станції Маріуполь Сортувальний Донецької залізниці течі вантажу немає. Переважування вантажу здійснювалось у присутності заст. ДС ОСОБА_7, комерційного агента ОСОБА_8, прийомоздавача вантажу к-та ім.Ілліча ОСОБА_9 та вагаря к-та ім.Ілліча ОСОБА_10 на 150 т. електронних вагах ст.Сартана2 к-та ім.Ілліча з повною зупинкою вагону. При повторному переважуванні недостача підтвердилась. Завідувача вантажного двору немає за штатом.

У комерційному акті БН №724247/1142 від 30.09.2015р. відображено, що при комерційному огляді виявлено: навантаження у вагоні вище рівня бортів на 300мм. Вантаж маркований однією поздовжньою смугою, вапном. Над 1м люком є поглиблення 1800мм х на ширину вагона х 600мм в глибину, над 7м люком є поглиблення 1500мм х на ширину вагона х 500мм в глибину. Вагон прибув у технічному відношенні справний. На станції Маріуполь Сортувальний Донецької залізниці течі вантажу немає. Переважування вантажу здійснювалось у присутності заст. ДС ОСОБА_7, комерційного агента ОСОБА_8, прийомоздавача вантажу к-та ім.Ілліча ОСОБА_9 та вагаря к-та ім.Ілліча ОСОБА_10 на 150 т. електронних вагах ст.Сартана2 к-та ім.Ілліча з повною зупинкою вагону. При повторному переважуванні недостача підтвердилась. Завідувача вантажного двору немає за штатом.

У комерційному акті БН №724248/1143 від 30.09.2015р. відображено, що при комерційному огляді виявлено: навантаження у вагоні вище рівня бортів на 300мм. Вантаж маркований однією поздовжньою смугою, вапном. Над 1м люком є поглиблення 1500мм х на ширину вагона х 600мм в глибину, над 7м люком є поглиблення 1500мм х на ширину вагона х 500мм в глибину. Вагон прибув у технічному відношенні справний. На станції Маріуполь Сортувальний Донецької залізниці течі вантажу немає. Переважування вантажу здійснювалось у присутності заст. ДС ОСОБА_7, комерційного агента ОСОБА_8, прийомоздавача вантажу к-та ім.Ілліча ОСОБА_9 та вагаря к-та ім.Ілліча ОСОБА_10 на 150 т. електронних вагах ст.Сартана2 к-та ім.Ілліча з повною зупинкою вагону. При повторному переважуванні недостача підтвердилась. Завідувача вантажного двору немає за штатом.

У комерційному акті БН №724249/1144 від 30.09.2015р. відображено, що при комерційному огляді виявлено: навантаження у вагоні вище рівня бортів на 300мм. Вантаж маркований однією поздовжньою смугою, вапном. Над 1м люком є поглиблення 1500мм х на ширину вагона х 500мм в глибину, над 7м люком є поглиблення 1500мм х на ширину вагона х 500мм в глибину. Вагон прибув у технічному відношенні справний. На станції Маріуполь Сортувальний Донецької залізниці течі вантажу немає. Переважування вантажу здійснювалось у присутності заст. ДС ОСОБА_7, комерційного агента ОСОБА_8, прийомоздавача вантажу к-та ім.Ілліча ОСОБА_9 та вагаря к-та ім.Ілліча ОСОБА_10 на 150 т. електронних вагах ст.Сартана2 к-та ім.Ілліча з повною зупинкою вагону. При повторному переважуванні недостача підтвердилась. Завідувача вантажного двору немає за штатом.

Зазначені вище комерційні акти підписані належними особами відповідно до п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р.

Відповідно до статті 12 Закону України Про залізничний транспорт підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України. Статтею 23 Закону України Про залізничний транспорт також передбачено, що перевізники

також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Аналогічні положення містяться Статуті залізниць України та ст.924 ЦК України. Так, ст.110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. За умовами ст.113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Статтею 924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Згідно зі ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення.

Як вбачається зі змісту наявних в матеріалах справи комерційних актів, спірні вагони є справними, наявні сліди доступу до вантажу та порушення у них маркування. Разом з тим, залізницею не надано доказів не збереження вантажу не з її вини.

Приписами ст.920 ЦК України передбачено, що у випадку порушення зобовязань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.26 Закону України Про залізничний транспорт обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена у накладній, засвідчена належними доказами комерційними актами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

За приписами ч.2 статті 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000р. №862/5083, встановлені норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто. Так, зазначеним пунктом передбачено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, що відноситься до вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи накладної, у графі «найменування вантажу» зазначено, що спірний вантаж був відправлений у вологому стані. Нестача відповідно до комерційних актів складає: у напіввагоні №56419815 2950кг, у напіввагоні №56958838 2600кг, у напіввагоні №56956121 2900кг, у напіввагоні №52238466 2200кг, у напіввагоні №58939760 2500кг, у напіввагоні №56917578 2100кг, у напіввагоні №62257647 2600кг.

В матеріалах справи міститься рахунок фактура Публічного акціонерного товариства Авдіївський коксохімічний завод (вантажовідправник) №90503802 від 19.09.2015р. щодо вартості коксу доменного.

Перевіривши розрахунок суду першої інстанції, враховуючи норми природної втрати маси вантажу із застосуванням 2% маси, зазначеної в перевізному документі, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вартість недостачі становить 53515,77грн.

Відповідно до ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками, зокрема, розуміються втрата або пошкодження майна у разі неналежного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За умовами ч.1 ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитки визначаються, як втрата, якої особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч.2 ст.623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Стягнення збитків є заходом цивільної відповідальності. Необхідними умовами цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню збитків за загальними правилами є: протиправність поведінки особи; збитки, як результат протиправної поведінки; причинний звязок між протиправною поведінкою і завданими збитками; вина особи, що заподіяла збитки. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Умовою відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, у тому числі у вигляді відшкодування збитків, є вина боржника. Кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов'язання. На нього покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і завданими збитками та їх розмір. Застосування принципу вини як умови відповідальності за порушення зобов'язання, пов'язане також з необхідністю з'ясування таких обставин, як вина кредитора або вина обох сторін.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, з урахуванням даних, зазначених в комерційних актах, своїх зобовязань за договором перевезення підприємство залізничного транспорту загального користування не виконало належним чином, оскільки не забезпечило збереження довіреного йому вантажу. Факт втрати вантажу у зазначеній раніше кількості підтверджений матеріалами справи. Таким чином, враховуючи приписи п.3.4, п.3.12 договору №МДМ-13,50-14-1291/127 від 31.12.2014р., беручи до уваги платіжне доручення №4500044175 від 26.05.2016р., позивач внаслідок незбереження підприємством залізничного транспорту загального користування вантажу, як його власник, зазнав збитків у загальному розмірі 53515,77грн.

Отже, оскільки позивачем доведено причинно-наслідковий зв'язок між збитками та діями відповідача, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_8 заявлених збитків в сумі 53515,77грн.

Звертаючись з апеляційною скаргою апелянт в якості підстави для скасування рішення господарського суду зазначає про те, що здійснене судом першої інстанції правонаступництво відбулося з порушенням норм матеріального та процесуального права (ст.104, 107 Цивільного кодексу України; п.5 постанови Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014р. «Про утворення Публічного акціонерного товариства Українська залізниця» та постанови Кабінету Міністрів України №604 від 12.11.2014р. «Про деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції»), за наслідками неповного зясування обставин, які мають значення для справи (не враховано відсутність передавального акту всіх прав та зобовязань від Державного підприємства Донецька залізниця до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця; не враховано, що Державне підприємство Донецька залізниця як юридичну особу не припинено).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Донецької області від 17.05.2016р. замінено відповідача у якості правонаступника Державного підприємства Донецька залізниця на Публічне акціонерне товариство Українська залізниця.

За приписами ч.3 ст.2 Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування №4442 VI від 23.02.2012р., Товариство утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (далі - підприємства залізничного транспорту).

Частиною 6 ст.2 зазначеного Закону України передбачено, що товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014р. Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця утворено Публічне акціонерне товариство Українська залізниця, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

Додатком 1 вказаної Постанови визначено перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", до якого увійшло й Державне підприємство Донецька залізниця.

Приписами статті 1 Статуту Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №735 від 02.09.2015р. визначено, що Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця" є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, Постанови Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014р. Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця.

Крім того, як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань до реєстру внесено інформацію щодо юридичної особи - Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, Печерський район, вул.Тверська, буд.5; код ЄДРПОУ 40075815).

Отже, враховуючи положення ч.6 ст.2 Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, факт реєстрації Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, положення статей 1, 2 статуту якого визначають положення щодо правонаступництва, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Донецької області про те, що всі права та обов'язки Державного підприємства Донецька залізниця перейшли до його правонаступника - Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Частина 6 статті 2 Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування має спеціальний (пріоритетний у застосуванні) характер по відношенню до загальних норм ст.104, 107 ЦК України, що вбачається з пункту 2 Перехідних та прикінцевих положень цього Закону. Зазначена норма не покладає факт правонаступництва створеного Публічного акціонерного товариства Українська залізниця за правами і обовязками визначених підприємств Укрзалізниці в залежність від обовязкового попереднього припинення зазначених підприємств, в тому числі і Державного підприємства Донецька залізниця.

Системний аналіз ч.3, 9 ст.2 Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування та послідовності дій зі створення Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, визначеної Постановою Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014р., дає підстави для висновку, що злиття підприємств, на базі яких мало створюватися Публічне акціонерне товариство Українська залізниця (у тому числі: складання відповідних передавальних актів та формування статутного фонду) мало хронологічно передувати державній реєстрації їх правонаступника (Публічного акціонерного товариства Українська залізниця), тобто, моменту набуття ним статусу субєкта правовідносин у розумінні ст. 91, 92 ЦК України. Таким чином, факт створення правонаступника за умов чинності ч.3 ст.2 Закону і перебування Державного підприємства Донецька залізниця серед переліку підприємств, на базі яких мало бути створено Публічне акціонерне товариство Українська залізниця як їх правонаступник, є цілком самодостатнім для правонаступництва.

Разом з тим, за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які за змістом ч.1 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які презюмуються достовірними, Публічне акціонерне товариство Українська залізниця визначене правонаступником у тому числі і Державного підприємства Донецька залізниця, що узгоджується і зі змістом ч.2 п.2 Статуту Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №735 від 02.09.2015р., які не були змінені чи скасовані у встановленому діючим законодавством порядку на підтвердження наведених апелянтом аргументів щодо відсутності правонаступництва.

Частина 1 статті 2 Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування уповноважує Кабінет Міністрів України прийняти рішення про створення зазначеного Публічного акціонерного товариства, проте його статус як правонаступника відповідних підприємств (у тому числі Державного підприємства Донецька залізниця) безпосередньо визначений цим Законом і можливість запровадження винятків чи обмежень щодо такого правонаступництва за підприємствами визначеного переліку, у тому числі в залежності від здійснення/нездійснення дій з інвентаризації майна у розумінні Постанови Кабінету Міністрів України №604 від 12.11.2014р., на яку посилається скаржник, вказаним Законом не передбачена.

Зазначене вище спростовує посилання скаржника про те, що здійснене судом першої інстанції правонаступництво відбулося з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Крім того, заміна відповідача у якості правонаступника Державного підприємства Донецька залізниця на Публічне акціонерне товариство Українська залізниця була здійснена ухвалою господарського суду Донецької області від 17.05.2016р., а відповідно до ч.1 ст.106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду.

Разом з тим, відсутність у ГПК України прямих вказівок на можливість оскарження ухвал, які суттєво впливають на права та обов'язки учасників провадження, не може бути підставою для повернення або відмови у прийнятті апеляційної скарги, оформленої згідно з вимогами господарського процесуального законодавства, за відсутності прямої заборони в Законі на їх оскарження.

З огляду на це, Публічне акціонерне товариство Українська залізниця не було позбавлене можливості оскаржити ухвалу господарського суду Донецької області від 17.05.2016р., чого зроблено не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 07.06.2016р. (повний текст підписано 13.06.2016р.) у справі №905/780/16 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 ГПК України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м.Київ на рішення господарського суду Донецької області від 07.06.2016р. (повний текст підписано 13.06.2016р.) у справі №905/780/16 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 07.06.2016р. (повний текст підписано 13.06.2016р.) у справі №905/780/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: Д.О. Попков

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.: 1 позивачу; 1 - відповідачу; 1 до справи; 1 ГСДО; 1 - ДАГС