Постанова № 59456456, 01.08.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2016 року Справа № 904/3193/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Величко Н.Л., Березкіної О.В.

при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_1 представник, довіреність №б/н від 02.09.2015 р.;

від відповідача-1 за первісним позовом: ОСОБА_2 представник, довіреність №б/н від 02.12.2014 р.;

представник відповідача-2 за первісним позовом у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельне управління № 57" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2016р. у справі № 904/3193/15

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельне управління № 57", м. Запоріжжя

до відповідача-1: Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Дніпропетровськ

до відповідача-2: Колективного підприємства "Альянс", м. Сімферополь

про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 24.06.2010р. до договору поставки № 857 від 14.06.2010р.

та за зустрічним позовом Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління", м. Запоріжжя

до відповідача-2: Колективного підприємства "Альянс", м. Сімферополь

про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги від 20.03.2012р. № 20/03-5 та додаткової угоди до нього від 05.04.2012р.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2016р. у справі № 904/3193/15 (головуючий суддя Рудь І.А., судді Петренко Н.Е., Юзіков С.Г.) відмовлено у первісному позові. Зустрічний позов задоволено. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 20.03.2012р. №20/03-5 та додаткову угоду до нього від 05.04.2012р., укладені між КП "Альянс" та ТОВ "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління".

Стягнуто з КП "Альянс" на користь ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" 609 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Стягнуто з ТОВ "Дорожньо-будівельне управління № 57" на користь ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 609 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову міс це вий господарський суд зазначив, що позивач не надав належних та допустимих доказів в підтвердження фальсифікації та недійсності додаткової угоди до договору поставки. Крім того, у справі призначалась судова експертиза, яка не була проведена у звязку з ненаданням сторонами оригіналу спірної додаткової угоди (яка досліджувалась судом у судовому засіданні 09.06.2015р.) та інших необхідних документів.

Задовольняючи зустрічний позов місцевий господарський суд виходив з того, що договір про відступлення права вимоги суперечить вимогам ч.1 ст. 516 ЦК України, оскільки п.10.3 Договору поставки (згідно Додаткової угоди № 1 від 24.06.2010р.) передбачено недопустимість заміни боржника або кредитора та передача прав і обовязків за цим договором третім особам. Тому, відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України договір про відступлення права вимоги та додаткову угоду до нього визнано недійсним.

Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення:

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач за первісним позовом подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким первісний позов задовольнити, а зустрічний позов залишити без задоволення, стягнути з відповідача-1 за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом судовий збір у розмірі 1 339, 80 грн.

Скаржник посилається на те, що від дізнався 25.03.2015р. про Додаткову угоду № 1 від 24.06.2010р. до Договору поставки № 857 від 24.06.2010р., яка начебто обмежує право відповідача-2 на відступлення права вимоги, після ознайомлення з матеріалами господарської справи № 904/8750/14 у Дніпропетровському апеляційному господарському суді предметом розгляду якої було стягнення заборгованості з відповідача-1 за Договором № 857 від 14.06.2010р. Апелянт зазначає, що Додаткову угоду № 1 від 24.06.2010р. відповідач-1 надав лише на стадії апеляційного оскарження прийнятого рішення у справі № 904/8750/14, тобто під час розгляду справи в першій інстанції представник відповідача-1 (одна і та сама особа) жодного разу не зазначав про існування такої Додаткової угоди.

Після ініціювання відповідачами-1, -2 за первісним позовом проведення судової технічної експертизи, оригінали 11 додаткових угод до договорів різних районних філій відповідача-1 були начебто вилучені Бабушкінським РВ, а після запиту суду про надання оригіналів цих документів їх начебто втратили, таким чином нікому не відомо у якій редакції та які угоди були вилучені.

Скаржник зауважує, що оригінал додаткової угоди не був наданий для огляду колегії суддів першої інстанції. Незважаючи на небажання відповідача-1 надати належний доказ, на заперечення скаржника щодо існування цієї додаткової угоди, господарський суд, всупереч ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, сприйняв існування додаткової угоди до договору поставки як беззаперечний факт.

Крім того, апелянт зазначає, що ні матеріали справи № К/800/58775/14 про скасування податкових повідомлень-рішень, ні акт перевірки СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську ДПС № 521/24-0/31950828 від 19.11.2012р., на які постійно посилається відповідач-1, не містять посилань на Договір поставки № 857 від 14.06.2010р. в редакції Додаткової угоди від 24.06.2010р. (а.с.142-145, т.2)

У додаткових поясненнях апелянт посилається на постанову Вищого господарського суду України від 11.05.2016р., прийняту по аналогічній справі № 904/3191/15 за первісним позовом ТОВ "Дорожньо-будівельне управління № 57" до ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про визнання недійсною додаткової угоди до договору поставки № 2363 від 18.06.2010р. та за зустрічним позовом відповідача до позивача про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 20/03-9 від 20.03.2012р., якою рішення першої та апеляційної інстанцій скасовано та направлено справу на новий розгляд. (а.с.167-170, т.2)

У поясненнях скаржник зазначає, що Додаткова угода до Договору поставки була сфальсифікована відповідачем-1, оскільки зявилась у нього (начебто як доказ обмеження прав первинного кредитора ПП «Альянс» на відступлення права вимоги) лише через один рік після початку судового провадження. Таким чином, відповідач-1 так і не надав оригіналу Додаткових угод експертам для проведення експертизи, зазначаючи, що начебто оригінали угод були вилучені правоохоронними органами, а після неодноразових запитів суду, документи були начебто втрачені. Відповідач-1 не надав суду інших доказів (оригіналів) існування договору поставки № 856 від 14.06.2010р. в редакції Додаткової угоди від 24.06.2010р.

З огляду на викладене, апелянт зазначає, що неможна визнати за належне дослідження судом першої інстанції доказу, який було подано в копії, в умовах, коли два учасника судового процесу заперечують його існування, крім того сучасні технології мають безмежні можливості фальсифікації документів та виготовлення з них копій. Саботування відповідачем-1 призначеної судом експертизи не повинно призвести до задоволення його позову. (а.с.214-215, т.2)

Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу:

У додаткових поясненнях відповідач-1 вважає, що рішення господарського суду прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права на підставі повно і всебічно зясованих обставин справи, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду від 25.02.2016р. без змін.

Відповідач-1 вважає необґрунтованими, не доведеними належними та допустимими доказами доводи позивача за первісним позовом щодо не укладання між відповідачем -1 та відповідачем -2 Додаткової угоди № 1 від 24.06.2010р. до Договору купівлі-продажу № 857 від 14.06.2010р., не підписання цієї угоди та її фальсифікації відповідачем-1, оскільки при розгляді даної справи відповідачем-1 надавався для огляду місцевому господарському суду оригінал зазначеної Додаткової угоди та завірена належним чином копія цієї угоди для долучення до матеріалів справи. В подальшому, оригінал Додаткової угоди було вилучено правоохоронними органами та на даний час ними не повернуто (а.с. 155-159 т. 2).

У додаткових поясненнях відповідач-1 посилається на постанову Вищого господарського суду України від 14.06.2016р. у справі № 904/7050/15, якою залишено без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2015р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.02.216р., якими відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 24.06.2010р. до договору купівлі-продажу від 14.06.2010р. № 858, які укладені між відповідачем-1 та відповідачем-2 (а.с.219-220, т.2).

Відповідач -2 за первісним позовом відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.03.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено в судове засідання на 16.05.2016р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді Березкіна О.В., Чус О.В.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2016р. продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 31.05.2016р.

У судовому засіданні 31.05.2016р. оголошено перерву до 01.06.2016р.

Розпорядженням керівника апарату Дніпропетровського апеляційного господарського суду №537/16 від 01.06.2016р. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку з перебуванням у відрядженні судді Чус О.В.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 01.06.2016р. визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді Березкіна О.В., Величко Н.Л.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.06.2016р. відкладено розгляд справи до 19.07.2016р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.07.2016р. відкладено розгляд справи до 01.08.2016р.

У судовому засіданні 01.08.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи встановлені апеляційною інстанцією:

14.06.2010р. між Колективним підприємством Альянс (постачальник) та Дочірнім підприємством Дніпропетровський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України в особі начальника філії Петропавлівський райавтодор (покупець) укладено договір поставки № 857 (т.1 а.с. 69-70) (надалі договір поставки), відповідно до умов якого постачальник зобовязується продати покупцеві, а покупець купити фарбу для розмітки автомобільних доріг АК-2С, склокульки (далі товар). Одержувачем товару є філія покупця (п. 1.1, 1.2 договору поставки).

Пунктом 2.1 договору поставки визначено кількість та ціну з урахуванням ПДВ на товар: фарба для розмітки автомобільних доріг АК-2С (кількість 2580 кг, вартість з ПДВ - 34,00грн./кг(з ПДВ); склокульки (кількість 800 кг, вартість з ПДВ - 13,94 грн./кг.

Згідно з пунктом 2.2 договору загальна вартість договору становить 98 872 грн. 00 коп.

За змістом пункту 2.4 договору поставки зміна ціни оформлюється відповідною додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору.

Пунктами 3.1 - 3.5 розділу 3 договору сторони передбачили, що постачальник зобов`язується поставити покупцеві товари за цим договором протягом двох днів з часу подання відповідної заявки покупцем. Безпосереднім одержувачем товару є філія покупця, представники якої діють на підставі довіреності та Положення про філію.

Постачальнику за погодженням з покупцем надається право дострокової поставки товару, причому покупець зобов`язаний прийняти товар і своєчасно оплатити його вартість на умовах цього договору.

Поставка товару здійснюється шляхом самовивозу філією покупця, представники якої діють на підставі довіреності та Положення про філію. Датою поставки вважається дата отримання товару філією покупця.

На товари, що поставляються, постачальник зобов`язаний надати наступні товаросупроводжувальні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, сертифікат якості виробника продукції, податкову накладну, товарно-транспортну накладну.

Відповідно до пункту 9.1 договору поставки сторони передбачили, що договір діє з моменту підписання і до повного виконання сторонами зобов`язань за договором.

Додатковою угодою № 1 від 24.06.2010р. (т.1 а.с. 71), укладеною між Колективним підприємством Альянс в особі директора ОСОБА_3 та Дочірнім підприємством Дніпропетровський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України в особі начальника філії Павлоградський райавтодор ОСОБА_4, до договору поставки внесені зміни. Зокрема, серед іншого, пункт 10.3 договору поставки доповнено реченням наступного змісту: У зобовязаннях, що виникають за даним договором не допускається заміна боржника або кредитора та передача прав і обовязків за даним договором третім особам.

20.03.2012р. між Колективним підприємством Альянс в особі директора ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління в особі директора ОСОБА_6 укладено договір № 20/03-5 про відступлення права вимоги (далі договір відступлення права вимоги) (т.1 а.с. 72).

За цим договором Колективне підприємство Альянс (первісний кредитор) відступив, а Товариство з обмеженою відповідальністю Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління (новий кредитор) набув право вимоги з боржника грошових коштів у сумі 98 855,28 грн., належне первісному кредиторові за договором поставки № 857 від 14.06.2010р., укладеним між первісним кредитором та ДП Дніпропетровський облавтодор в особі Філії Павлоградський райавтодор (боржник) (п.п. 1.1, 1.2 договору відступлення права вимоги).

Додатковою угодою від 05.04.2012р. (т.1 а.с. 73) до вказаного договору відступлення права вимоги сторони передбачили, що право вимоги, належне первісному кредиторові за договором поставки № 857 від 14.06.2010р., переходить до нового кредитора з 01.01.2014р. за умови несплати боржником суми боргу первісному кредиторові, а первісний кредитор зобовязаний передати новому кредиторові документи (оригінали чи копії), що підтверджують право вимоги до боржника в термін до 01.01.2014р.

09.07.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельне управління №57" (надалі позивач) та місце своєї реєстрації з м.Сімферополь на м. Запоріжжя.

Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив:

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

У своїй позовній заяві позивач за первісним позовом вказує, що про існування додаткової угоди № 1 від 24.06.2010 року йому стало відомо тільки після ознайомлення 25.03.2015 року з матеріалами справи № 904/8750/14. Також позивач вказує, що КП "Альянс" зі своєї сторони стверджує, що жодної додаткової угоди до цього договору не укладало і не підписувало. Тобто підпис і печатка на вказаній додаткові угоді підроблені, що буде доведено шляхом призначення відповідної судової експертизи.

За твердженням позивача наявність сфальсифікованої Додаткової угоди №1 від 24.06.2010р. до Договору №857 від 14.06.2010р., яка не відповідає внутрішній волі та волевиявленню КП "Альянс", порушує також права та інтереси позивача, як нового кредитора.

Предметом спору за первісним позовом у даній справі є вимога позивача про визнання недійсною додаткової угоди до договору поставки, який, як і додаткова угода, не укладався безпосередньо позивачем, але на цей час позивач є набувачем прав та обовязків за цими правочинами.

Підставою для визнання спірної додаткової угоди недійсною позивач визначає ту обставину, що ця угода не відповідала внутрішній волі і волевиявленню в момент її укладання однією із сторін цього правочину, а саме - КП "Альянс" (відповідач-2), так як ця угода є сфальсифікованою, оскільки не укладалася і не підписувалася відповідачем-2.

Відповідно до частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначає, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтерсеована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідач-1 зі своєї сторони заперечував факт фальсифікації спірної додаткової угоди її сторонами, посилаючись на те, що її було укладено повноважними особами обох сторін у формі, встановленій чинним законодавством, з певною господарською метою.

З матеріалів даної справи судом встановлено, що між КП "Альянс" та філією Петропавлівський райавтодор ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" 24.06.2010р. було укладено Додаткову угоду №1 до Договору №857 від 14.06.2010р., підтвердженням чого є надана позивачем не засвідчена належним чином копія цього документа (т.1 а.с. 9) та надана відповідачем-1 засвідчена копія тотожного за формою та змістом цього ж документа (т.1 а.с. 71).

Не погоджуючись із запереченнями відповідача-1, позивач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням від 22.09.2015р., в якому просив суд з метою призначення у даній справі судової технічної експертизи витребувати в Бабушкінському РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області оригінал додаткової угоди №1 від 24.06.2010р. до договору поставки №858 від 14.06.2010р. з матеріалів кримінального провадження за №12014040000000775.

Як свідчать матеріали справи, місцевий господарський суд своєю ухвалою від 22.09.2015р. витребував у зазначених позивачем слідчих органів оригінал спірної додаткової угоди, проте в межах строків вирішення спору судом, встановлених ст. 69 ГПК України, такі вимоги суду виконані не були, оригінал спірної додаткової угоди до матеріалів справи не надійшов.

На вимогу суду першої інстанції про надання в судове засідання оригіналів документів та їх завірених копій (т.2 а.с. 50-51) начальник Бабушкінського відділення поліції Дніпропетровського відділу поліції у своєму листі від 25.02.2016р. повідомив,що документи вилучені в ДП "Дніпропетровський облавтодор" на підставі Ухвали Бабушкінського районного суду від 16.07.2015року повернуті власнику (т.2 а.с. 137) при чому доказів на підтвердження повернення документів ДП "Дніпропетровський облавтодор" суду не надав. За клопотанням відповідача-1 до матеріалів справи залучені копії ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Сліщенко Ю.Г. від 16.07.2015 року у справі №200/5428/15-к (Провадження №1-кс/200/5428/15) про тимчасовий доступ до речей та документів (т.2 а.с. 47), копію протоколу доступу до речей і документів від 30.07.2015р., складеного слідчим СВ Бабушкінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_7 (т.2 а.с. 78-79) з Додатком до протоколу Опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого, суду (т.2а.с. 80), із яких вбачається, що під час проведення слідчих дій в межах кримінального провадження №12014040000000775 від 05.11.2014р. у відповідача-1 було здійснено вилучення документів господарської діяльності, у тому числі Додаткова угода №1 до договору №857 від 14.06.2010р.

Відповідач-2 (КП "Альянс") відзив на позов не надав. Представники відповідача-2 участі у справі не приймали, пояснень щодо суті спірних правовідносин суду не надавали.

Положення статей 6 та 43 Господарського кодексу України закріплюють загальні принципи господарювання, до яких віднесено свободу підприємницької діяльності у межах визначених законом, та визначають, що підприємці мають права без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Стаття 627 Цивільного кодексу України закріплює принцип свободи договору, коли відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (частина 4 статті 179 Господарського кодексу України).

Абзац 1 частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України визначає, що юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобовязана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Як вбачається із змісту Додаткової угоди №1 від 20.06.2010р. до Договору №857 від 14.06.2010р., копія якої наявна в матеріалах даної справи, зі сторони КП "Альянс" її було підписано директором ОСОБА_8, підпис якої засвідчений печаткою КП "Альянс".

Означеною Додатковою угодою №1 від 20.06.2010р. було доповнено, зокрема, п. 10.3 договору №857 від 14.06.2010р. реченням наступного змісту: "У зобов'язаннях, що виникають за даним договором не допускається заміна боржника або кредитора та передача прав і обов'язків за даним договором третім особам".

Як зазначено у Договорі №857 від 14.06.2010р., так і в Додатковій угоді №1 від 24.06.2010р. до цього договору, з боку відповідача-2 (КП "Альянс") цей правочин вчинений директором ОСОБА_8, а з боку відповідача-1 начальником філії "Павлоградський райавтодор" ОСОБА_4ГГ.

Пояснення заступника керівника Колективного підприємства Альянс ОСОБА_9 про те, що додаткова угода № 1 від 24.06.2010 року до договору поставки № 857 від 14.06.2010р. не підписувалась директором ОСОБА_3, не є належним і допустимим доказом недійсності спірної додаткової угоди. Участі у її підписанні він не приймав.

Належних доказів щодо дати, коли у КП "Альянс" відбулась зміна керівника з ОСОБА_8 на ОСОБА_5 до матеріалів справи не надано.

Отже, згідно наявних в матеріалах справи доказів, спірну додаткову угоду від кожної із сторін цього правочину було укладено особами, що мали необхідний обсяг повноважень.

Таким чином, наданими позивачем до матеріалів справи доказами не був доведений факт фальсифікації спірної додаткової угоди.

Стаття 638 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визначені такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо якої на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського Договору сторони зобов'язані у будь - якому разі погодити предмет договору, ціну та строк її дії (ст. 180 Господарського кодексу України).

З приводу волевиявлення сторін цього договору при укладенні спірної додаткової угоди, відповідач-1 вказував, що метою укладання додаткової угоди було створення гарантії належного виконання зобовязань безпосередньо самим постачальником без передачі прав і обовязків третім особам за договором поставки, за умови підписання спірної додаткової угоди було продовжено закупівлю відповідачем-1 дорожніх матеріалів саме у відповідача-2.

З урахуванням встановлених вище обставин колегія суддів дійшла висновку, що у відповідності до вимог статті 203 Цивільного кодексу України зміст Додаткової угоди №1 від 24.06.2010р. до договору №857 від 14.06.2010р. не суперечить приписам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства. Особи, які підписали цю додаткову угоду, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасників додаткової угоди було вільним і відповідало їх внутрішній волі. Додаткову угоду вчинено у формі, встановленій законом. Спірна додаткова угода спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені нею.

Таким чином, з наявних в матеріалах справи доказів не вбачається підстав, які передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України, для визнання недійсною спірної Додаткової угоди №1 до договору №857 від 14.06.2010р., тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість позовних вимог позивача, у звязку із чим у задоволенні такого позову було відмовлено.

Приймаючи до уваги підстави первісного позову, можна дійти висновку, що правовим обґрунтуванням вимоги є частина третя статті 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Пояснення заступника керівника Колективного підприємства Альянс ОСОБА_9 про те, що додаткова угода № 1 від 24.06.2010 року до договору поставки № 857 від 14.06.2010р. не підписувалась директором ОСОБА_3, не є належним і допустимим доказом недійсності спірної додаткової угоди. Участі у її підписанні він не приймав.

Таким доказом могли б бути висновки судової експертизи, яка не була проведена з причин невиконання сторонами, у тому числі й Колективним підприємством Альянс витребуваних експертами документів для дослідження. Серед ненаданих сторонами документів - оригінал додаткової угоди № 1 від 24.06.2010р., який було досліджено безпосередньо судом у судовому засіданні 09.06.2015р.

Інших доказів на підтвердження недійсності оспорюваної додаткової угоди позивач за первісним позовом суду не надав.

При цьому, правило належності доказів, закріплене ст. 34 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Щодо зустрічних позовних вимог суд зазначає наступне.

За змістом частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок, окрім іншого, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини першої статті 516 цього Кодексу заміна кредитора у зобовязанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобовязанні, якщо обовязковість такої згоди передбачена договором, є підставою для визнання недійсним на підставі частини першої статті 203 Цивільного кодексу України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам частини першої статті 516 цього Кодексу.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 15.04.2015р. у справі №910/6098/14.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вбачає підстави для задоволення зустрічних позовних вимог про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги від 20.03.2012 року № 20/03-5 та додаткової угоди до нього від 05.04.2012р., які укладені між Колективним підприємством Альянс та Товариством з обмеженою відповідальністю Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління.

Лист начальника Бабушкінського відділення поліції Дніпропетровського відділу поліції від 25.02.2016р. (т.2 а.с. 137) про начеб то повернення документів вилучених в ДП "Дніпропетровський облавтодор" власнику не може бути доказом повернення оригіналів документів ДП "Дніпропетровський облавтодор", оскільки належні докази на підтвердження цього факту суду не надано.

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого господарського суду не спростовують і не можуть бути підставою для скасування його рішення.

Таким чином, оскільки, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і обєктивно зясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції у відповідності до п.1 ч. 1 ст.103 ГПК України підлягає залишенню без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Розподіл судових витрат у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів залишає без змін.

Керуючись ст. ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельне управління № 57" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2016р. у справі № 904/3193/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2016р. у справі № 904/3193/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови складено 05.08.2016р.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя Н.Л.Величко

Суддя О.В.Березкіна