Рішення № 59456418, 01.08.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2016 р.Справа № 922/1519/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Рученко К.Д.

розглянувши справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Саян-Груп", м. Харків до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан-Транс-Груп" м. Київ , 2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення 391357,36 грн. за участю представників сторін:

позивача - Шматько Т.М. (довіреність б/н від 23.05.2016 р.);

Мосейчук А.М. (довіреність б/н від 23.05.2016 р.);

Єфіменко О.М. (директор; наказ № 1-к від 16.11.2010 р.);

1-го відповідача - не з'явився

2-го відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Саян-Груп", м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан-Транс-Груп" м. Київ (далі за текстом - 1-й відповідач) заборгованість за договором на транспортно-експедиційні послуги № 6-е від 01.02.2013 р. в загальному розмірі 352178,18 грн., з яких: 146670,00 грн. - основного боргу, 118149,97 грн. - інфляція, 11536,70 грн. - 3% річних, 75821,51 грн. - пеня; та за договором на транспортно-експедиційні послуги № 5/№ 4-е від 03.11.2011 р. в загальному розмірі 38779,18 грн., з яких: 15902,05 грн. - основного боргу; 12407,14 грн. - інфляція, 2249,38 грн. - 3% річних, 8220,61 грн. - пеня.

Крім того, позовній заяві позивач просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків (далі за текстом - 2-й відповідач) заборгованість за договором поруки б/н від 01.02.2013 р. в розмірі 200,00 грн. та за договором поруки б/н від 03.11.2011 р. в розмірі 200,00 грн.

Позов обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання 1-м відповідачем своїх зобов'язань за укладеними між позивачем та 1-м відповідачем договором на транспортно-експедиційні послуги № 6-е від 01.02.2013 р., та договором на транспортно-експедиційні послуги № 5/№ 4-е від 03.11.2011 р. щодо сплати на користь позивача заборгованості за надані послуги, а також на те, що 2-й відповідач відповідно до умов договорів поруки б/н від 01.02.2013 р. та б/н від 03.11.2011 р. поручився перед позивачем за виконання 1-м відповідачем своїх зобов'язань за договором на транспортно-експедиційні послуги № 6-е від 01.02.2013 р., та договором на транспортно-експедиційні послуги № 5/№ 4-е від 03.11.2011 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.05.2016 р. зазначений позов прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 07.06.2016 р.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 07.06.2016 р., від 29.06.2016 р., від 12.07.2016 р., від 26.07.2016 р. розгляд справи відкладався.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.07.2016 р. задоволено клопотання позивача про продовження строків розгляду справи № 922/1519/16 (вх. № 22886 від 12.07.2016 р.), строк розгляду справи продовжено на 15 днів.

В процесі розгляду справи 1-й відповідач засобами електронного зв'язку подав до суду заяву (вх. № 17659 від 27.05.2016 р.), в якій просить суд повернути позивачу позовну заяву та додані до неї документи без розгляду. Вказана заява також надійшла до суду засобами поштового зв'язку (вх. № 18194 від 01.06.2016 р.), та була подана до канцелярії суду (вх. № 18765 від 07.06.2016 р.)

Заява обґрунтована з посиланням на те, що позивач при зверненні до суду порушив встановлену законом підсудність даної справи; що позивач з незрозумілих для 1-го відповідача причин залучив до участі в справі 2-го відповідача; що в межах справи № 922/1420/16 позивач вже звертався з аналогічними позовними вимогами, проте суд ухвалою від 06.05.2016 р. повернув подану ним позовну заяву.

Однак, вимоги 1-го відповідача щодо повернення позовної заяви не підлягають задоволенню, оскільки норми ГПК України не містять такої форми закінчення розгляду справи як повернення позовної заяви після винесення судом ухвали про порушення провадження у справі за зазначеною позовною заявою.

Висновки, викладені господарським судом в межах справи № 922/1420/16 не є обов'язковими для суду під час розгляду даної справи. До того ж, нормами ГПК України (ст. 43) передбачено, що суд господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи 1-го відповідача стосовно безпідставності залучення до участі 2-го відповідача є також безпідставними, оскільки ні норми ГПК України, ні норми будь-якого іншого законодавчого акту не забороняють позивачу звертатися з позовними вимогами як до основного боржника, так і його поручителя, ким і виступає 2-й позивач в межах даної справи. Крім того, згідно з п. п. 1, 5 ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Доводи 1-го відповідача стосовно непідсудності даної справи, також є безпідставними.

Згідно з ч. 2 ст. 15 ГПК України, справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Як свідчать матеріали справи, місцем реєстрації 2-го відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є м. Харків. Таким чином, звернення позивача з позовом до господарського суду Харківської області є правомірним, та таким, що відповідає вимогам ст. 15 ГПК України.

Посилання 1-го відповідача на необхідність при визначення підсудності даної справи посилання на ч. 1 ст. 16 ГПК України є безпідставними.

Згаданою нормою закону передбачено, що віднесені до підсудності господарського суду справи у спорах, що виникають з договору перевезення, в яких одним з відповідачів є орган транспорту, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням цього органу.

Однак, як свідчать договір на транспортно-експедиційні послуги № 6-е від 01.02.2013 р., та договір на транспортно-експедиційні послуги № 5/№ 4-е від 03.11.2011 р., невиконання яких стало підставою для звернення позивача до суду з позовом до 1-го відповідача в межах даної справи, 1-й відповідач згідно з їх умовами не є органом транспорту який надавав послуги за договором перевезення. Зазначене унеможливлює застосування до спірних правовідносин ч. 1 ст. 16 ГПК України.

1-й відповідач надав до суду заяву про застосування строків позовної давності (вх. № 18193 від 01.06.2016 р.) в якій з посиланням на пропуск позивачем при зверненні до суду з позовом по даній справі встановленого законом строку позовної давності, просить суд застосувати зазначені строки у справі № 922/1519/16 стосовно вимог позивача до 1-го відповідача про стягнення заборгованості за договорами в загальній сумі 390757,36 грн., та відмовити позивачу в задоволенні позову до 1-го відповідача.

В подальшому 1-й відповідач надав аналогічну за змістом заяву (вх. № 18764 від 07.06.2016 р.)

1-й відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 18685 від 06.06.2016 р.), в якій просить суд повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач при зверненні до суду пропустив встановлений законом строк позовної давності; що позивачем не надано доказів настання права вимоги до відповідача відповідно до умов договору на транспортно-експедиційні послуги № 6-е від 01.02.2013 р., та договору на транспортно-експедиційні послуги № 5/№ 4-е від 03.11.2011 р.; що позивач при зверненні до суду порушив встановлену законом підсудність даної справи.

Позивач надав суду відзив на заяву 1-го відповідача від 25.05.2016 р. (вх. № 18767 від 07.06.2016 р.) в якій просить суд відмовити 1-му відповідачу в задоволенні заяви про повернення позовної заяви та застосуванні наслідків, вказаних в ст. 17 ГПК України, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість відповідних вимог 1-го відповідача.

Позивач надав суду відзив на заяву відповідача про застосування строків позовної давності (вх. № 18766 від 07.06.2016 р.), в якій просить суд відмовити 1-му відповідачу в задоволенні зазначеної заяви, посилаючись на те, що за своєю правовою природою, послуги, які надавалися позивачем за договорами на транспортно-експедиційні послуги № 6-е від 01.02.2013 р., та договір на транспортно-експедиційні послуги № 5/№ 4-е від 03.11.2011 р. є послугами з експедирування, до яких застосовується загальний строк позовної давності тривалістю в 3 роки, а не спеціальний, на застосуванні якого наполягає 1-й відповідач.

1-й відповідач надав суду відзиви на позовну заяву (вх. № 18753 від 07.06.2016 р. ; вх. № 1389 від 07.07.2016 р.; вх. № 22657 від 11.07.2016 р.; вх. № 22739 від 12.07.2016 р.) в яких уточнює власну правову позицію у справі, та зокрема звертає увагу суду на недоведеності позивачем факту виконання п. 3.2. договору на транспортно-експедиційні послуги № 6-е від 01.02.2013 р., та п. 3.2. договору на транспортно-експедиційні послуги № 5/№ 4-е від 03.11.2011 р. щодо надання повного пакету документів, як обов'язкової передумови для здійснення 1-м відповідачем оплати за надані послуги. Крім того, 1-й відповідач також зазначає, що позивачем при зверненні до суду не надано повного розрахунку стягуваної суми, та надано в обґрунтування своїх вимог товарно-транспортні накладні, з яких не вбачається, що саме позивач надавав транспортні послуги, і в яких перевізником зазначено підприємство 1-го відповідача.

Позивач надав суду клопотання (вх. № 18769 від 07.06.2016 р., та вх. № 20902 від 24.06.2016 р.) про доручення до матеріалів справи додаткових документів, які на думку останнього засвідчують факт надання ним відповідних послуг за замовленням 1-го відповідача та виконання умов договорів п. 3.2. договору на транспортно-експедиційні послуги № 6-е від 01.02.2013 р., та п. 3.2. договору на транспортно-експедиційні послуги № 5/№ 4-е від 03.11.2011 р. щодо надсилання на адресу 1-го відповідача повного пакету документів, як необхідної передумови для здійснення оплати наданих послуг.

Позивач надав суду додаткові пояснення до позовної заяви (вх. № 23873 від 20.07.2016 р.) в просить задовольнити його позовні вимоги до 1-го відповідача. При цьому, позивач також зазначає, що за своєю правовою природою, послуги, які надавалися позивачем за договором на транспортно-експедиційні послуги № 6-е від 01.02.2013 р., та договором на транспортно-експедиційні послуги № 5/№ 4-е від 03.11.2011 р. є послугами з експедирування; що не зазначення позивача в товарно-транспортних накладних як перевізника не є істотним, оскільки по-перше саме 1-й відповідач виграв тендер на здійснення перевезень, який проводив ПАТ «Харківський плитковий завод», та відтак був зобов'язаний виступати перевізником за відповідними товарно-транспортними накладними, тоді як насправді послуги надавалися саме 1-м відповідачем; по-друге, надання позивачем послуг з експедирування засвідчують відповідні акти.

Позивач подав до суду додаткові пояснення до позовної заяви (вх. № 23873 від 20.07.2016 р.) та заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 23875 від 20.07.2016 р.), в якій просить суд зменшити розмір позовних вимог, а саме:

- стягнути з 1-го відповідача на користь свою користь заборгованість за Договором на транспортно-експедиційні послуги № 6-е від 01.02.2013 року в загальному розмірі 271 095,48 грн., в тому числі сума основного боргу - 146 670,00 грн.; інфляція - 97 192,43 грн.; З (три) % річних - 8 205,25 грн.; пеня - 19 027,80 грн.;

- стягнути з 1-го відповідача на користь свою користь заборгованість за Договором на транспортно-експедиційні послуги № 5/№4-е від 03.11.2011 року в загальному розмірі 35 626,46 грн., в тому числі сума основного боргу 15 902,05 грн.; інфляція - 16 082,28 грн.; З (три) % річних - 2 207,62 грн.; пеня - 1434,51 грн., що в загальному розмірі складає 306 721,94 грн.;

- стягнути з 2-го відповідача на свою користь заборгованість за Договором поруки № б/н від 01.02.2013 року в розмірі 200 грн.;

- стягнути з 2-го відповідача на свою користь заборгованість за договором поруки б/н від 03.11.2011 р. в розмірі 200 грн., що в загальному розмірі складає 400 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.07.2016 р. зазначену заяву позивача про зменшення позовних вимог задоволено, розгляд позовних вимог продовжено з її урахуванням.

1-й відповідач надав суду письмові пояснення (вх. № 1488 від 22.07.2016 р.) в яких зокрема зазначає, що за своєю правовою природою послуги, які надавалися позивачем за договором на транспортно-експедиційні послуги № 6-е від 01.02.2013 р., та договором на транспортно-експедиційні послуги № 5/№ 4-е від 03.11.2011 р. є послугами з перевезення, до яких відповідно, підлягає застосуванню спеціальна позовна давність (ст.. 315 ГК України), яку позивач при зверненні до суду пропустив. Також 1-й відповідач наполягає на недоведеності позивачем факту направлення на його адресу повного пакету документів, як це передбачено п. 3.2. договору на транспортно-експедиційні послуги № 6-е від 01.02.2013 р., та п. 3.2. договору на транспортно-експедиційні послуги № 5/№ 4-е від 03.11.2011 р., як необхідної передумови для здійснення розрахунків за договорами.

1-й відповідач надав суду заяву (вх. № 1546 від 01.08.2016 р.) в якій просить суд витребувати від ЦПЗ № 3 м. Бориспіль підтвердження надсилання позивачем на адресу 1-го відповідача та власне вручення 1-му відповідачу переліку документів вказаних у цінних листах із описами вкладення за штрих кодовими ідентифікаторами зазначеними у вказаній заяві, дати такого надсилання та прізвище посадової особи 1-го відповідача, яка отримувала ці так звані цінні листи з описом вкладення; зобов'язати позивача надати суду та 1-му відповідачу якісні копії повідомлень про вручення 1-му відповідачу цінних листів з описами вкладення за вказаними штрих кодовими ідентифікаторами; відкласти розгляд справи на інший день; задовольнити заяви 1-го відповідача про порушення територіальної підсудності розгляду даної справи та заяви про застосування строків позовної давності; повністю відмовити позивачу в задоволенні позову до 1-го відповідача.

На думку 1-го відповідача, зазначені документи, які 1-й відповідач просить витребувати, мають істотне значення для розгляду даної справи.

Розглянувши вимоги 1-го відповідача, які ще не розглядалися попередньо, суд зазначає.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання 1-го відповідача про витребування у ЦПЗ № 3 м. Бориспіль підтвердження надсилання позивачем на адресу 1-го відповідача та власне вручення 1-му відповідачу переліку документів вказаних у цінних листах із описами вкладення за штрих кодовими ідентифікаторами зазначеними у вказаній заяві, дати такого надсилання та прізвище посадової особи 1-го відповідача, яка отримувала ці так звані цінні листи з описом вкладення, виходячи з наступного.

За змістом ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування наявності тих чи інших обставин покладається на ту сторону, яка наполягає на їх існуванні.

За змістом ст. 38 ГПК України, витребування доказів судом може мати місце у випадку, коли сторона з тих чи інших причин не може їх надати самостійно. Однак, документи або інформація яку 1-й відповідач просить витребувати у ЦПЗ № 3 м. Бориспіль не є такою, що не може бути надана особисто 1-м відповідачем, в т.ч. в разі вжиття ним відповідних заходів з метою їх отримання.

Стосовно витребування у позивача якісних копій повідомлень про вручення 1-му відповідачу цінних листів з описами вкладення за штрих кодовими ідентифікаторами суд зазначає.

Позивач в обґрунтування своїх вимог надав суду для залучення до матеріалів справи копії відповідних описів вкладень (т. 5 а. с. 40-65). Суд констатує, що копії даних описів дійсно виконано не якісно, оскільки з них, зокрема, не вбачається наявність штампів поштового відділення, проте відомості про номер штрих кодований ідентифікатор копії даних документів визначити дають змогу, що достатньо для його ідентифікації.

Крім того, суд також зазначає, що оригінали таких документів були оглянуті в судовому засідання 29.08.2016 р. як судом, так і представником позивача.

Позивач надав суду додаткові письмові пояснення (вх.. № 25093 від 01.08.2016 р.) в яких, зокрема зазначає про безпідставність доводів 1-го відповідача стосовно неотримання ним від позивача документів, визначених договорами та разовими договорами-заявками, а також зазначає, що вказані обставини також підтверджуються фактом відображення всіх несплачених актів у власному податковому обліку.

На судове засідання 01.08.2016 р. прибули представники позивача, які підтримують позицію, викладену в позовній заяві, просять її задовольнити.

2-й відповідач на судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неприбуття на судове засідання не повідомив.

1-й відповідач на судове засідання свого представника не направив, у заяві (вх. № 1546 від 01.08.2016 р.) просить суд відкласти розгляд справи на інший день.

Однак вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки в процесі розгляду даної справи сторони не були позбавлені можливості реалізувати власні процесуальні права, в т.ч. шляхом надання доказів в обґрунтування власної правової позиції та направлення на судове засідання своїх представників. До того ж, обставин, як б заважали розгляду даної справи без участі представника 1-го відповідача суд не вбачає.

Оскільки неявка на судове засідання 2-го відповідача та представника 1-го відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за їх відсутності, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 03.01.2011 р. між позивачем та 1-м відповідачем укладено договір № 5/№4-е на транспортно-експедиційні послуги (т. 1 а.с. 20-22).

Згідно з п. 1.1. договору, експедитор (1-й відповідач, фактично замовник послуг за договором) за дорученням вантажовідправника/вантажоотримувача (далі- Клієнт) замовляє, а Перевізник (позивач) надає послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також по організації таких перевезень.

Згідно з п. 1.2. договору, конкретні умови кожного замовлення зазначаються у заявці експедитора і узгоджуються з перевізником.

Згідно з п. 3.1. договору, вартість послуг узгоджується сторонами у заявках шляхом прийняття заявки до виконання. Експедитор зобов'язується в порядку й на умовах, певних даним договором, оплачувати послуги з перевезення вантажу, транспортної експедиторські послуги та відшкодувати попередньо-погоджені документально підтверджені витрати перевізника, пов'язаних з виконанням перевезення за заявками згідно даного договору.

Згідно з п. 3.2. договору, розрахунки за цим договором здійснюються експедитором у безготівковій формі на умовах 100% оплати протягом 10 банківських днів з дня отримання наступних оригіналів документів: рахунка, товарно - транспортної накладної (CMR/TTH) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акта приймання- передачі наданих послуг та податкової накладної.

Згідно до п. 6.5. договору, договір вступає в силу з моменту підписання і діє протягом одного року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Матеріали справи свідчать, що в процесі виконання умов договору сторонами складалися аналогічні за змістом Договори-Заявки на транспортно-експедиційні послуги, в яких останніми визначалися умови надання послуг за договором, зокрема адресу завантаження, дата та час прибуття транспортного засобу, адреса розвантаження, термін доставки, відомості про вантаж, вартість перевезення та терміни оплати, тип ТЗ, ПІБ водія, тощо.

Згідно з п. 14 договорів-заявок, перевізник протягом 2 годин з моменту отримання заявки зобов'язаний підтвердити факт прийняття/відмови заявки до виконання, та надіслати експедитору підтверджену заявки на перевезення (підпис та печатка) факсом.

Згідно з п. 15 договорів-заявок, перевізник для здійснення розрахунків за даною заявкою зобов'язаний протягом 5 робочих днів після здійснення перевезення (прибуття автотранспорту в кінцевий пункт призначення вказаний в даному договорі), але в будь-якому разі не пізніше 05 числа місяця наступним за місяцем у якому здійснювалося перевезення, передати (надіслати поштою) експедитору належним чином оформлені оригінали наступних документів: рахунок-фактура, два акти виконаних робіт підписаних перевізником, податкову накладну, два екземпляри товаротранспортних накладних із відміткою (печаткою) вантажоотримувача про отримання вантажу та відміткою (печаткою) перевізника, видаткову накладну із відміткою (печаткою) вантажоотримувача, оригінал довіреності на отримання вантажу, акти на бій продукції, видаткову накладну на продукцію.

За змістом п. 16 договорів-заявок, у разі порушення умов даного договору, вказаних в п. 15 (тобто ненадання всіх належним чином оформлених документів до 15 числа місяця наступного за місяцем у якому здійснювалося перевезення), оплату послуг перевізнику буде затримано на стільки днів затримає перевізник передачу експедитору всіх документів, визначених п. 15 даного договору в належній формі без помилок.

Як зазначає позивач, та не заперечує 1-й відповідач, в процесі виконання умов договору на транспортно-експедиційні послуги № 5/№ 4-е від 03.11.2011 р. позивач за відповідними договорами-заявками надавав 1-му позивачу відповідні послуги, які останнім повністю або частково оплачувалися.

Зазначені обставини також підтверджуються залученими до матеріалів справи документами, зокрема актами, виписками рахунків у банківських установах, тощо.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, сторонами в рамках договору на транспортно-експедиційні послуги № 5/№ 4-е від 03.11.2011 р. були складені наступні договори-заявки: № 2826-110ТГ, № 3284-110ТГ, № 3899-110ТГ, № 5582-110ТГ, № КS-7086-11, № КS-8070-11, № КS-40-12, № КS-789-12, № КS-4536-12, № КS-5001-12, № КS-191-13 (т. 2 а.с. 170-182).

Як зазначає позивач, дані договори-заявки ним виконані в повному обсязі, на підтвердження чого останній надає суду:

- товарно-транспортні накладні згідно з якими безпосередньо відбувалося перевезення товару за зазначеними договорами-заявками;

- акти надання послуг № 265 від 05.05.2011р., № 324 від 24.05.2011р., № 438 від 27.06.2011р., № 637 від 26.08.2011 р., № 31 від 11.01.2012р., № 269 від 15.03.2012р., № 1186 від 09.11.2012р., № 00001311 від 13.12.2012р., № 73 від 25.01.2013 р.;

- податкові накладні: № 7 від 05.05.2011 р., № 66 від 24.05.2011 р., № 94 від 27.06.2011 р., № 91 від 26.08.2011 р., № 129 від 25.10.2011 р., № 120 від 28.11.2011 р., № 31 від 11.01.2012 р., № 54 від 15.03.2012 р., № 45 від 09.11.2012 р., № 42 від 13.12.2012 р., № 73 від 25.01 2013 р.;

- виставлені 1-му відповідачу до сплати рахунки № 265 від 05.05.2011 р., № 324 від 24.05.2011 р., № 438 від 27.06.2011 р., № 637 від 26.08.2011р., № 914 від 25.10.2011 р., № 1069 від 28.11.2011 р., № 31 від 11.01.2012р., №269 від 15.03.2012р., № 1186 від 09.11,2012 р., № 000001311 від 13.12.2012 р., №73 від 25.01.2013 р. (т. 2 а.с. 13-210).

1-й відповідач факт виконання зазначених вище договорів-заявок не заперечує, проте зазначає, що несплата заборгованості мала місце в зв'язку з не направленням позивачем на його адресу повного пакету документів, визначених п. 15 договорів-заявок та п. 3.2. договору на транспортно-експедиційні послуги № 5/№ 4-е від 03.11.2011 р., а також в зв'язку з тим, що в товарно-транспортних накладних, згідно з якими безпосередньо відбувалося перевезення товару на виконання зазначених договорів-заявок, не містять відомостей стосовно того, що перевезення здійснював саме позивач, тоді як перевізником в цих документах зазначено підприємство 1-го відповідача.

Суд констатує, що в товарно-транспортних накладних (т. 2 а.с. 110-169), якими позивач, в т.ч. обґрунтовує факт надання 1-му відповідачу послуг за договором на транспортно-експедиційні послуги № 5/№ 4-е від 03.11.2011 р. в графах «автомобільний перевізник» або «автопідприємство» зазначено ТОВ «Орлан-Транс-Груп», тобто підприємство 1-го відповідача.

Як пояснювали в судових засіданнях по даній справі та в письмових поясненнях (т. 5 а.с. 1-5) представники позивача, дана обставина мала місце в зв'язку з тим, що 1-й відповідач виграв тендер на здійснення перевезень, який проводив ПАТ «Харківський плитковий завод», після чого залучив до здійснення перевезень позивача. В зв'язку з цим, позивач наполягає на тому, що зазначення 1-го відповідача в товарно-транспортній накладній в графі «автомобільний перевізник» або «автопідприємство» здійснювалося саме на вимогу останнього, оскільки він, як перевізник, був підзвітним за здійснення перевезень перед ПАТ «Харківський плитковий завод». Позивач наполягає на тому, що майже у всіх товарно-транспортних накладних, які складалися в процесі виконання умов договору в графі «автомобільний перевізник» або «автопідприємство» зазначалося підприємство 1-го відповідача, і ці накладні останнім приймалися від позивача без будь-яких заперечень та в подальшому оплачувалися.

Разом з тим, суд констатує, що договори-заявки № 2826-110ТГ, № 3284-110ТГ, № 3899-110ТГ, № 5582-110ТГ, № КS-7086-11, № КS-8070-11, № КS-40-12, № КS-789-12, № КS-4536-12, № КS-5001-12, № КS-191-13 містять ті ж відомості, що і товарно-транспортні накладні, згідно з якими безпосередньо здійснювалося перевезення за цими заявками, зокрема пункт завантаження та розвантаження, номер автомобіля, клас вантажу, назву продукції, ПІП водія.

Також суд зазначає, що згідно з залученими до матеріалів справи описами вкладень в цінний лист (т. 5 а. с. 40-65) та поштовими чеками (т. 2 а.с. 8-10) позивач з метою оплати зазначених послуг та на виконання умов договору на транспортно-експедиційні послуги № 5/№4-е від 03.01.2011 р. направляв на адресу 1-го відповідача рахунки на оплату послуг, акти, податкові накладні, заявки, ТТН.

Суд також констатує, що податкові накладні, надіслані позивачем на адресу 1-го відповідача, останній відобразив у власному податному обліку, що підтверджується залученими до матеріалів справи податковими деклараціями з податку на додану вартість, та витягом з інформаційної бази ДФС (т. 6 а.с. 39-73)

Проте, 1-й відповідач заборгованість за договором на транспортно-експедиційні послуги № 5/№ 4-е від 03.11.2011 р. та договорами заявками № 2826-110ТГ, № 3284-110ТГ, № 3899-110ТГ, № 5582-110ТГ, № КS-7086-11, № КS-8070-11, № КS-40-12, № КS-789-12, № КS-4536-12, № КS-5001-12, № КS-191-13 сплатив не в повному обсязі, його борг за цими документами станом на момент розгляду даної справи становить 15 902,05 грн.

1-й відповідач факт наявності заборгованості за зазначеними договорами-заявками не спростовує.

Крім того, в зв'язку з простроченням 1-м відповідачем своїх зобов'язань, позивачем також заявлено до стягнення з нього 16 082,28 грн. інфляційних, 2 207,62 грн. - 3% річних, та 1434,51 грн. пені за певні періоди прострочення за кожним з актів з 20.05.2011 р. по 28.03.2016 р. (розрахунок т. 5 а. с. 70-81).

Матеріали справи також свідчать про те, що 01.02.2013 р. між позивачем та 1-м відповідачем укладено договір № 6-е на транспортно-експедиційні послуги (т. 1 а.с. 24-26).

Згідно з п. 1.1. договору, експедитор (1-й відповідач, фактично замовник послуг за договором) за дорученням вантажовідправника/вантажоотримувача (далі - Клієнт) замовляє, а Перевізник (позивач) надає послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з вимогами п. 1.2. договору, послуги за цим договором надаються протягом строку дії цього договору на підставі заявки на обслуговування (далі по тексту Договору-Заявки), яка надається експедитором перевізникові в письмовій формі (надсилається Експедитором в т.ч. але не виключно засобами факсимільного або електронного зв'язку).

Згідно з п. 1.3. договору, на підтвердження надання перевізником експедитору послуг за цим договором складаються відповідні акти виконання робіт (надання послуг), які є невід'ємною частиною цього договору, та мають бути підписані уповноваженими представниками сторін і завірені печатками сторін. Акти мають бути передані експедитору не пізніше 5 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому надавались послуги перевізником.

Згідно з п. 3.1. договору, розмір плати за послуги перевізника та строк оплати погоджується сторонами у разових заявках на обслуговування.

Згідно з п. 3.2. договору, оплата послуг, передбачених цим договором, здійснюється на поточний рахунок перевізника на підставі Рахунків-фактур, що виставляються експедитору і складаються відповідно до розміру плати, передбаченої у відповідній заявці. Рахунки перевізника підлягають оплаті лише після надання експедитору перевізником повного пакету оригінальних документів, а саме належним чином оформлених та підписаних рахунків-фактур, двох актів виконаних робіт (надання послуг) підписаних перевізником, податкової накладної/их накладної/их, товаротранспортної/их накладної/их, видаткової/их накладної/их, оригіналу/ів довіреності/ей на отримання вантажу (у разі якщо вантаж отримує довірена особа, а не безпосередній керівник отримувача) на адресу експедитора. При цьому, у разі якщо пакет документів неповний та/або хоча б один документ не відповідає вимогам чинного законодавства України та/або пакет документів надійшов не на адресу експедитора, експедитор має право затримати оплату послуг перевізника до моменту усунення знайдених невідповідностей і при цьому повинен письмово повідомити перевізника про виявлені порушення в оформленні документів. В такому випадку обов'язок експедитора по сплаті рахунку починає обчислюватись з дати надання перевізником останнього документу на зазначену вище адресу.

Згідно з п. 3.3. договору, за фактом надання послуг сторони підписують акт виконаних робіт (надання послуг), який є невід'ємною частиною цього договору. Сума вказана в акті виконаних робіт (надання послуг) має включати всі витрати перевізника, пов'язані з наданням послуг за цим договором.

Матеріали справи свідчать, що в процесі виконання умов договору сторонами до складалися майже аналогічні за змістом Договори-Заявки на транспортно-експедиційні послуги (т. 2 а.с. 180-210), в яких останніми визначалися умови надання послуг за договором, зокрема адресу завантаження, дата та час прибуття транспортного засобу, адреса розвантаження, термін доставки, відомості про вантаж, вартість перевезення та терміни оплати, тип ТЗ, ПІБ водія, тощо.

Договори-заявки, складені сторонами до 18.08.2014 р. (т. 2 а.с. 180-199) містять п. 14 згідно з яким перевізник протягом 2 годин з моменту отримання заявки зобов'язаний підтвердити факт прийняття/відмови заявки до виконання, та надіслати експедитору підтверджену заявки на перевезення (підпис та печатка) факсом.

Згідно з п. 15 договорів-заявок складаних до 18.08.2014 р., перевізник для здійснення розрахунків за даною заявкою зобов'язаний протягом 5 робочих днів після здійснення перевезення (прибуття автотранспорту в кінцевий пункт призначення вказаний в даному договорі), але в будь-якому разі не пізніше 05 числа місяця наступним за місяцем у якому здійснювалося перевезення, передати (надіслати поштою) експедитору належним чином оформлені оригінали наступних документів: рахунок-фактура, два акти виконаних робіт підписаних перевізником, податкову накладну, два екземпляри товаротранспортних накладних із відміткою (печаткою) вантажоотримувача про отримання вантажу та відміткою (печаткою) перевізника, видаткову накладну із відміткою (печаткою) вантажоотримувача, оригінал довіреності на отримання вантажу, акти на бій продукції, видаткову накладну на продукцію.

За змістом п. 16 договорів-заявок складаних до 18.08.2014 р., у разі порушення умов даного договору, вказаних в п. 15 (тобто ненадання всіх належним чином оформлених документів до 15 числа місяця наступного за місяцем у якому здійснювалося перевезення), оплату послуг перевізнику буде затримано на стільки днів затримає перевізник передачу експедитору всіх документів, визначених п. 15 даного договору в належній формі без помилок.

Пунктом 11 договорів-заявок, складених після 18.08.2014 р. (т. 2 .а.с 199-210) передбачено домовленість сторін про те, що підставою для здійснення експедитором оплати за цією заявкою є наступні документи:

- акт приймання-передачі послуг, підписаний експедитором і перевізником до проведення чергового платежу;

- рахунок-фактура;

- два екземпляри товаротранспортних накладних із відміткою (печаткою) вантажоотримувача;

- оригінал довіреності на отримання вантажу, акти на бій продукції;

Як зазначає позивач, та не заперечує 1-й відповідач, в процесі виконання умов договору на транспортно-експедиційні послуги № 6-е від 01.02.2013 р. позивач за відповідними договорами-заявками надавав 1-му позивачу відповідні послуги, які останнім повністю або частково оплачувалися.

Зазначені обставини також підтверджуються залученими до матеріалів справи документами, зокрема актами, виписками рахунків у банківських установах, тощо.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, сторонами в рамках договору на транспортно-експедиційні послуги № 6-е від 01.02.2013 р. були складені наступні договори-заявки: № КS-832-13, № КS-1831-13, № КS-1643-13, № КS-2614-13, № КS-2846-13, № КS-3063-13, № КS-3230-13, № КS-3530-13, № КS-3531-13, № КS-3699-13, № КS-3858-13, № КS-3988-13, № КS-321-14, № КS-486-14, № КS-600-14, № КS-607-14, № КS-1176-14, № КS-1348-14, № КS-1388-14, № КS-1472-14, № КS-1500-14, № КS-1580-14, № КS-1657-14, № КS-1801-14, № КS-1949-14, № КS-2005-14, № КS-2117-14, № КS-2252-14, № КS-2256-14, № К5S-2382-14, № КS-2538-14.

Як зазначає позивач, дані договори-заявки ним виконані в повному обсязі, на підтвердження чого останній надає суду:

- товарно-транспортні накладні згідно з якими безпосередньо відбувалося перевезення товару за зазначеними договорами-заявками;

- акти надання послуг: № 203 від 20.03.2013р., № 438 від 20.06.2013 р., №567 від 01.08.201З р., № 598 від 10.08.2013 р., № 656 від 02.09.2013 р., № 703 від 25.09.2013 р., № 745 від 11.10.2013 р., №821 від 13.11.2013 р., №822 від 13.11.2013 р., №852 від 27.11.2013 р., №885 від 10.12.2013 р., №902 від 20.12.2013 р., № 82 від 28.02.2014 р., № 119 від 22.03.2014 р., № 135 від 02.04.2014 р., № 141 від 04.04.2014 р., № 264 від 04.07.2014 р., № 297 від 26.07.2014 р., № 299 від 30.07.2014 р., № 323 від 21.08.2014 р., № 329 від 27.08.2014 р., № 333 від 30.08.2014 р., № 348 від 18.09.2014 р., № 362 від 02.10.2014 р., № 372 від 15.10.2014 р., № 377 від 22.10.2014 р., № 384 від 03.11.2014 р., № 398 від 20.11.2014 р., № 399 від 21.11.2014 р., № 419 від 10.12.2014 р., № 431 від 27.12.2014 р.;

- податкові накладні: № 47 від 20.03.2013 р., № 47 від 20.06.2013р., № 1 від 01.08.2013р., № 32 від 10.08.2013р., № 5 від 02.09.2013р., № 52 від 25.09.2013р., №31 від 11.10.201З р., № 32 від 13.11.201З р., № 33 від 13.11.2013 р., № 71 від 13.11.2013 р., №22 від 10.12.2013 р., № 39 від 20.12.2013 р., № 50 від 28.02.2014 р., № 36 від 28.02.2014 р., № 5 від 02.04.2014 р., № 13 від 04.04.2014 р., № 7 від 04.07.2014 р., № 43 від 26.07.2014 р., № 47 від 30.07.2014 р., № 23 від 21.08.2014 р., № 29 від 27.08.2014 р., № 35 від 30.08.2014 р., № 15 від 18.09.2014 р., № 2 від 02.10.2014 р., № 12 від 15.10.2014 р., № 18 від 22.10.2014 р., №1 від 03.11.2014 р., №15 від 20.11.2014 р, № 16 від 21.11.2014 р, № 8 від 10.12.201 4р., № 28 від 27.12.2014 р.;

- виставлені 1-му відповідачу до сплати рахунки: № 203 від 20.03.2013 р., № 438 від 20.06.2013 р., № 567 від 01.08.2013 р., № 598 від 10.08.2013 р., № 656 від 02.09.2013 р., № 703 від 25.09.2013 р., № 745 від 11.10.2013 р., № 821 від 13.11.2013 р., № 822 від 13.11.201З р., № 852 від 27.11.2013 р., № 885 від 10.12.2013 р., № 902 від 20.12.2013 р., № 82 від 28.02.2014 р., №119 від 22.03.2014 р., № 135 від 02.04.2014 р., № 141 від 04.04.2014 р., №264 від 04.07.2014 р., № 297 від 26.07.2014 р., № 299 від 30.07.2014 р., №323 від 21,08.2014 р., № 329 від 27.08.2014 р., № 333 від 30.08.2014 р., № 348 від 18.09.2014 р., № 362 від 02.10.2014 р., № 372 від 15.10.2014 р., № 377 від 22.10.2014 р., № 384 від 03.11 2014 р., № 398 від 20.11.2014 р., № 399 від 21.11.2014 р., № 419 від 10.12.2014 р., № 431 від 27.12.2014 р. (т. 2 а.с. 13-210).

1-й відповідач факт виконання зазначених вище договорів-заявок не заперечує, проте зазначає, що несплата заборгованості мала місце в зв'язку з не направленням позивачем на його адресу повного пакету документів, визначених в договорах-заявках та п.п. 3.1-3.2. договору на транспортно-експедиційні послуги № 6-е від 01.02.2013 р., а також в зв'язку з тим, що в товарно-транспортних накладних, згідно з якими безпосередньо відбувалося перевезення товару на виконання зазначених договорів-заявок, не містять відомостей стосовно того, що перевезення здійснював саме позивач, тоді як перевізником в цих документах зазначено підприємство 1-го відповідача.

Суд констатує, що в товарно-транспортних накладних (т. 2 а.с. 110-169), якими позивач, в т.ч. обґрунтовує факт надання 1-му відповідачу послуг за договором на транспортно-експедиційні послуги № 6-е від 01.02.2013 р., в графах «автомобільний перевізник» або «автопідприємство» зазначено ТОВ «Орлан-Транс-Груп», тобто підприємство 1-го відповідача.

Як пояснювали в судових засіданнях по даній справі та в письмових поясненнях (т. 5 а.с. 1-5) представники позивача, дана обставина мала місце в зв'язку з тим, що 1-й відповідач виграв тендер на здійснення перевезень, який проводив ПАТ «Харківський плитковий завод», після чого залучив до здійснення перевезень позивача. В зв'язку з цим, позивач наполягає на тому, що зазначення 1-го відповідача в товарно-транспортній накладній в графі «автомобільний перевізник» або «автопідприємство» здійснювалося саме на вимогу останнього, оскільки він, як перевізник, був підзвітним за здійснення перевезень перед ПАТ «Харківський плитковий завод». Позивач наполягає на тому, що майже у всіх товарно-транспортних накладних, які складалися в процесі виконання умов договору в графі «автомобільний перевізник» або «автопідприємство» зазначалося підприємство 1-го відповідача, і ці накладні останнім приймалися від позивача без будь-яких заперечень та в подальшому оплачувалися.

Разом з тим, суд констатує, що договори-заявки № КS-832-13, № КS-1831-13, № КS-1643-13, № КS-2614-13, № КS-2846-13, № КS-3063-13, № КS-3230-13, № КS-3530-13, № КS-3531-13, № КS-3699-13, № КS-3858-13, № КS-3988-13, № КS-321-14, № КS-486-14, № КS-600-14, № КS-607-14, № КS-1176-14, № КS-1348-14, № КS-1388-14, № КS-1472-14, № КS-1500-14, № КS-1580-14, № КS-1657-14, № КS-1801-14, № КS-1949-14, № КS-2005-14, № КS-2117-14, № КS-2252-14, № КS-2256-14, № К5S-2382-14, № КS-2538-14 містять ті ж відомості, що і товарно-транспортні накладні, згідно з якими безпосередньо здійснювалося перевезення за цими заявками, зокрема пункт завантаження та розвантаження, номер автомобіля, клас вантажу, назву продукції, ПІП водія.

Суд зазначає, що згідно з залученими до матеріалів справи описами вкладень в цінний лист (т. 5 а. с. 40-65) та поштовими чеками (т. 2 а.с. 8-10) позивач з метою оплати зазначених послуг та на виконання умов договору на транспортно-експедиційні послуги № 6-е від 01.02.2011 р. направляв на адресу 1-го відповідача рахунки на оплату послуг, акти, податкові накладні, заявки, ТТН.

Суд також констатує, що податкові накладні, надіслані позивачем на адресу 1-го відповідача, останній відобразив у власному податному обліку, що підтверджується залученими до матеріалів справи податковими деклараціями з податку на додану вартість, та витягом з інформаційної бази ДФС (т. 6 а.с. 39-73)

Матеріали справи не містять доказів звернення 1-го відповідача до позивача з письмовим повідомленням про виявлені недоліки в документах або щодо ненадання позивачем повного пакету документів в порядку, визначеному п. 3.2. договору № 6-е від 01.02.2013 р.

Проте, 1-й відповідач заборгованість за договором на транспортно-експедиційні послуги № 6-е від 01.02.2011 р. та договорами заявками № КS-832-13, № КS-1831-13, № КS-1643-13, № КS-2614-13, № КS-2846-13, № КS-3063-13, № КS-3230-13, № КS-3530-13, № КS-3531-13, № КS-3699-13, № КS-3858-13, № КS-3988-13, № КS-321-14, № КS-486-14, № КS-600-14, № КS-607-14, № КS-1176-14, № КS-1348-14, № КS-1388-14, № КS-1472-14, № КS-1500-14, № КS-1580-14, № КS-1657-14, № КS-1801-14, № КS-1949-14, № КS-2005-14, № КS-2117-14, № КS-2252-14, № КS-2256-14, № К5S-2382-14, № КS-2538-14сплатив не в повному обсязі, його борг за цими документами станом на момент розгляду даної справи становить 146670 грн.

1-й відповідач факт наявності заборгованості за зазначеними договорами-заявками не спростовує..

Крім того, в зв'язку з простроченням 1-м відповідачем своїх зобов'язань, позивачем також заявлено до стягнення з нього 97192,43 грн. інфляційних, 8205,25 грн. 3% річних, 19027,80 грн. пені. за певні періоди прострочення за кожним з актів з 04.04.2013 р. по 28.03.2016 р. (розрахунок т. 5 а. с. 70-81).

Як свідчать матеріали справи, 08.04.2016 року позивач направив на адресу 1-го відповідача письмову претензію/вимогу в якій вимагав сплатити існуючу заборгованість за договором на транспортно-експедиційні послуги № 6-е від 01.02.2013 р., та договором на транспортно-експедиційні послуги № 5/№ 4-е від 03.11.2011 р., а також нараховані в зв'язку з простроченням її оплати інфляційні, річні та пеню.

Однак, зазначені вимоги 1-м відповідачем виконані не були, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом до 1-го відповідача.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, 03.01.2011 р. між позивачем та 2-м відповідачем укладено договір поруки (а.с. 71-73), відповідно до умов якого 2-й відповідач поручився перед позивачем за виконання 1-м відповідачем своїх зобов'язань за договором на транспортно-експедиційні послуги № 5/№4-е від 03.01.2011 р. в розмірі відповідальності 200 грн.

Згідно з п. 4.1.1. договору поруки, при порушенні замовником (позивачем) зобов'язання перед перевізником (позивачем) за договором перевезення, поручитель зобов'язаний виконати за боржника зобов'язання у 5 денний строк з дня отримання вимоги від замовника з урахуванням обмеження, зазначеного в додатку № 1 до цього договору.

Крім того, як свідчать матеріали справи, 01.02.2013 р. між позивачем та 2-м відповідачем укладено інший договір поруки (а.с. 75-77), відповідно до умов якого 2-й відповідач поручився перед позивачем за виконання 1-м відповідачем своїх зобов'язань за договором на транспортно-експедиційні послуги № 6-е від 01.02.2013 р. в розмірі відповідальності 200 грн.

Згідно з п. 4.1.1. договору поруки, при порушенні замовником (позивачем) зобов'язання перед перевізником (позивачем) за договором перевезення, поручитель зобов'язаний виконати за боржника зобов'язання у 5 денний строк з дня отримання вимоги від замовника з урахуванням обмеження, зазначеного в додатку № 1 до цього договору.

Позивач, з посиланням на зазначені вище договори поруки, просить суд стягнути з 2-го відповідача, як поручителя виконання 1-м відповідачем своїх зобов'язань за договором на транспортно-експедиційні послуги № 5/№4-е від 03.01.2011 р. та за договором на транспортно-експедиційні послуги № 6-е від 01.02.2013 р., 200 грн. за договором поруки від 03.01.2011 р., та 200 грн. за договором поруки від 01.02.2013 р., тобто всього 400 грн.

Надаючи правову кваліфікацію існуючим між сторонами правовідносинам, суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Маже аналогічне за змістом положення містить ст. 308 ГК України, згідно з якою за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно зі ст. 50 Закону України «Про автомобільний транспорт», договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Згідно зі ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

В статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначення поняття наступних термінів:

- транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

- транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування;

- експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;

- клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору;

- перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником;

Статтею 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» передбачено, Експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

Експедитори за дорученням клієнтів:

забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України;

фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів;

здійснюють роботи, пов'язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів;

ведуть облік надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об'єктів;

організовують охорону вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання;

організовують експертизу вантажів;

здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю;

надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження;

забезпечують виконання комплексу заходів з відправлення вантажів, що надійшли в некондиційному стані, з браком, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам перевізників;

здійснюють страхування вантажів та своєї відповідальності;

забезпечують підготовку та додаткове обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту;

забезпечують оптимізацію руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат;

здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів;

оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог;

надають підготовлений транспорт, який має додаткове обладнання згідно з вимогами, передбаченими законодавством;

надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.

Здійснивши системний аналіз умов договору на транспортно-експедиційні послуги № 5/№ 4-е від 03.11.2011 р. суд приходить до висновку про те, що даний договір містить елементи як договору перевезення, так і договору транспортного експедирування, оскільки згідно з його умовами (п. 1.1.) до обов'язків перевізника належить надання послуг з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також по організації таких перевезень.

Суд також констатує, що хоча в даному договорі клієнт в розумінні ст. 929 ЦК України і іменується експедитором, а фактичний експедитор/перевізник - перевізником, проте, зазначене не впливає на правову кваліфікацію зазначеного договору.

Таким чином, з урахуванням вимог п. 2 ст. 929 ЦК України, до правовідносин щодо виконання даного договору підлягає застосування глава 65 ЦК України, яка регулює правовідносини щодо виконання договору транспортного експедирування, Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Разом з тим, системний аналіз положень іншого укладеного між сторонами договору на транспортно-експедиційні послуги № 6-е від 01.02.2013 р. дає змогу встановити, що зазначений договір за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу, оскільки згідно з його умовами (п. 1.1.) до обов'язків перевізника належить виключно надання послуг з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Зазначене також підтверджується обсягом прав та обов'язків наданих даним договором кожній зі сторін, в т.ч. встановлених в разових договорах-заявках, складених сторонами на виконання умов цього договору.

Суд зазначає, що назва договору (на транспортно-експедиційні послуги) та найменування відправника в розумінні ст. 909 ЦК України - експедитором, не впливає на правову кваліфікацію зазначеного договору.

При цьому, суд також зазначає про безпідставність доводів позивача про те, що в рамках даного договору він займався саме організацією перевезення вантажу за разовими договорами-заявками, оскільки по-перше, зазначені обставини позивачем всупереч вимогам ст. 32-34 ГПК України жодним чином не доведені, по-друге, відсутність можливості самостійно виконувати умови договору, на яких наполягає позивач (в т.ч. з підстав відсутності власних транспортних засобів, водіїв, тощо), жодним чином не впливає на правову кваліфікацію умов договору на транспортно-експедиційні послуги № 6-е від 01.02.2013 р.,

Так само безпідставними є посилання позивача в обґрунтування зазначених обставин на наявність в договорі умови, яка дозволяє позивачу залучати до участі в перевезенні третіх осіб (п. 2.1), оскільки по-перше жодною нормою права не передбачено заборони перевізнику залучати до перевезення інших осіб в разі наявності в договорі перевезення такої умови, по-друге, сторонами в договорі не конкретизовано поняття «третя особа» та обсяг її право та обов'язків в разі її залучення, по-третє, вносячи до договору на транспортно-експедиційні послуги № 6-е від 01.02.2013 р. відповідний пункт сторони керувалися встановленим законом принципом свободи договору (ст. 6, 627 ЦК України), що в будь-якому випадку також не впливає на правову кваліфікацію умов цього договору

За таких обставин, до правовідносин щодо виконання договору на транспортно-експедиційні послуги № 6-е від 01.02.2013 р. підлягають застосуванню положення Закону, які регулюють правовідносини щодо виконання договору на перевезення вантажу, в т.ч. гл. 64 ЦК України, ст. ст. 306-315 ГК України, Правила перевезення вантажу автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 тощо.

Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з п. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно зі ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно з п. 3-4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки, як вже було зазначено вище, договір на транспортно-експедиційні послуги № 5/№ 4-е від 03.11.2011 р. містить елементи договору експедирування, щодо виконання якого застосовуються положення гл. 65 ЦК України, до правовідносин щодо його виконання підлягає застосування загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Як свідчать матеріали справи, рахунки на сплату заборгованості за несплаченими договорами-заявками, складеними в рамках зазначеного договору, направлялися позивачем на адресу 1-го відповідача з 16.05.2011 р. по 09.02.2013 р.

З урахуванням Нормативів та нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 р. № 958, слід вважати, що зазначені поштові відправлення 1- відповідач отримав з 19.05.2011 р. по 12.02.2013 р.

Згідно з вимогами п. 3.2. договору на транспортно-експедиційні послуги № 5/№ 4-е від 03.11.2011 р., розрахунки за цим договором здійснюються експедитором у безготівковій формі на умовах 100% оплати протягом 10 банківських днів з дня отримання відповідних документів.

Таким чином, відповідні оплати за несплаченими договорами-заявками, складеними в рамках договору на транспортно-експедиційні послуги № 5/№ 4-е від 03.11.2011 р. 1-й відповідач мав провести з 29.05.2011 р. по 22.02.2013 р. по кожному окремому договору-заявці.

З дня, наступного за 10 днем, визначеним для сплати кожного окремого договору-заявки, права позивача вважаються порушеними, та саме з вказаного дня починає свій відлік позовна давність.

Відповідно до 23.02.2016 р. позовна давність є такою, що сплинула за вимогами щодо оплати кожного з договорів-заявок, укладених в рамках договору на транспортно-експедиційні послуги № 5/№ 4-е від 03.11.2011 р.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до господарського суду з позовом по даній справі 16.05.2016 р., тобто після сплину позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за договором на транспортно-експедиційні послуги № 5/№ 4-е від 03.11.2011 р.

1-й відповідач шляхом подання відповідних заяв (в т.ч. вх. № 18193 від 01.06.2016 р.) наполягає на застосуванні судом до спірних правовідносин позовної давності.

Зазначені обставини є підставами для відмови в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором на транспортно-експедиційні послуги № 5/№ 4-е від 03.11.2011 р. та нарахованих в зв'язку з простроченням її оплати пені, інфляційних та річних.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за договором на транспортно-експедиційні послуги № 6-е від 01.02.2013 р.

Як вже було зазначено вище, зазначений договір за своєю правовою природою є договором на перевезення вантажу.

Згідно з п. 11.1. Правил перевезення вантажу автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа,

дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль

(марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Однак, як свідчать товарно-транспортні накладні, якими позивач обґрунтовує факт надання позивачу послуг за договором на транспортно-експедиційні послуги № 6-е від 01.02.2013 р., в них в графах «автомобільний перевізник» або «автопідприємство» зазначено ТОВ «Орлан-Транс-Груп», тобто підприємство 1-го відповідача. При цьому, зазначені товарно-транспортні накладні взагалі не містять будь-яких відомостей про те, що послуги перевезення надавалися саме позивачем.

Зазначене свідчить про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами в розумінні ст. 32-34 ГПК України факту надання послуг перевезення за зазначеним договором 1-му відповідачу, та є однією з підстав для відмови в задоволенні позову щодо стягнення боргу за цим договором.

Разом з тим, з урахуванням факту визнання 1-м відповідачем обставин надання послуг за договорами-заявками, на виконання яких здійснювалося перевезення за вищезгаданими товарно-транспортними накладними, суд вважає за необхідне зазначити також наступне.

Відповідно до ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (ст. 925 ЦК України).

Згідно з п. 3 ст. 925 ЦК України, до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Разом з тим, згідно з ч. 5 ст. 315 ГК України, для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

При цьому, між нормами ч. 3 ст. 925 ЦК України та ч.5 ГК України не має суперечності, бо вони співвідносяться як загальна та спеціальна: за загальним правилом до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів), але для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Згідно зі ст. 50 Закону України «Про автомобільний транспорт», договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

В п. 1 Правил перевезення вантажу автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, надано наступні визначення

- договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання;

- замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.

Оскільки 1-й відповідач згідно з умовами договору на транспортно-експедиційні послуги № 6-е від 01.02.2013 р. є замовником послуг перевезення, до спірних правовідносин має застосовуватися ст. 315 ГК України, як норма права, яка регулює спеціальну позовну давність щодо пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення.

Аналогічна правова позиція також викладена в постанові Вищого господарського суду України від 26.05.2015 р. у справі № 906/1339/14.

Відповідно до п. 168 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969 №401, позови до вантажовідправників, вантажоодержувачів можуть бути пред'явлені відповідно до встановленої підвідомчості або підсудності протягом 6 місяців з дня настання події, що стала підставою для пред'явлення позову. Вказаний шестимісячний строк обчислюється: а) по стягненню штрафу за непред'явлення вантажу, передбаченого погодженим завданням на перевезення або разовим замовленням - з дня закінчення строку, встановленого правилами для звіряння записів в обліковому документі по виконанню плану і разового замовлення; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для пред'явлення позову.

Як свідчать матеріали справи, рахунки на сплату заборгованості за несплаченими договорами-заявками, складеними в рамках договору на транспортно-експедиційні послуги № 6-е від 01.02.2013 р. направлялися позивачем на адресу 1-го відповідача з 15.04.2013 р. по 13.01.2015 р.

З урахуванням Нормативів та нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 р. № 958, слід вважати, що зазначені поштові відправлення 1- відповідач отримав з 18.04.2013 р. по 16.01.2015 р.

Згідно з п. 3.2. договору на транспортно-експедиційні послуги № 6-е від 01.02.2013 р., оплата послуг, передбачених цим договором, здійснюється на поточний рахунок перевізника на підставі Рахунків-фактур, що виставляються експедитору і складаються відповідно до розміру плати, передбаченої у відповідній заявці.

Оскільки договорами заявками, складеними на виконання умов зазначеного договору не передбачено конкретних строків оплати наданих послуг, зазначений строк повинен вираховуватися з урахуванням вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Таким чином, відповідні оплати за несплаченими договорами-заявками, складеними в рамках договору на транспортно-експедиційні послуги № 6-е від 01.02.2013 р. 1-й відповідач мав провести в період з 25.04.2013 р. по 23.01.2015 р. по кожному окремому договору-заявці.

З дня, наступного за 7 днем, визначеним договором та законом для сплати кожного окремого договору-заявки, права позивача вважаються порушеними, та саме з вказаного дня починає свій відлік позовна давність.

Відповідно 24.06.2015 р. позовна давність є такою, що сплинула за вимогами щодо оплати кожного з договорів-заявок, укладених в рамках договору на транспортно-експедиційні послуги № 6-е від 01.02.2013 р.

Як вже було зазначено вище, позивач звернувся до господарського суду з позовом по даній справі 16.05.2016 р., тобто після сплину позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за договором на транспортно-експедиційні послуги № 6-е від 01.02.2013 р.

1-й відповідач шляхом подання відповідних заяв (в т.ч. вх. № 18193 від 01.06.2016 р.) наполягає на застосуванні судом до спірних правовідносин позовної давності.

Зазначені обставини є також підставами для відмови в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором на транспортно-експедиційні послуги № 6-е від 01.02.2013 р. та нарахованих в зв'язку з простроченням її оплати пені, інфляційних та річних.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з 2-го відповідача 400 грн. за договорами поруки.

Як вже було зазначено вище, згідно зі ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

В пункті 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», зокрема, зазначено оскільки зі спливом позовної давності до основної вимоги позовна давність спливає і до додаткової вимоги - стягнення неустойки, звернення стягнення на заставлене майно тощо (стаття 266 ЦК України), то господарським судам слід мати на увазі таке. До відповідних додаткових вимог належать, крім зазначених у цій нормі, порука і притримання, а також інші види забезпечення виконання зобов'язань, які можуть бути встановлені договором або законом (частина друга статті 546 ЦК України).

Оскільки згідно з умовами договорів поруки від 03.11.2011 р. та від 01.02.2013 р. 2-й відповідач поручився перед позивачем за виконання 1-м відповідачем своїх зобов'язань за договором на транспортно-експедиційні послуги № 6-е від 01.02.2013 р. та договором на транспортно-експедиційні послуги № 5/№ 4-е від 03.11.2011 р., позовна давність за вимогами по яких вже сплинула та застосована судом при винесенні даного рішення, зазначене також є підставами для відмови позивачу в задоволенні позову до 2-го відповідача.

З урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, судовий збір у даній справі підлягає покладенню на позивача.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 44, 49, 75, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.08.2016 р.

Суддя О.І. Байбак