Постанова № 59456031, 28.07.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2016 р.Справа № 914/3302/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - суддіМатущака О.І.

суддівБойко С.М.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргудержавного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції

на ухвалугосподарського суду Львівської області від 11.05.2016р.

провизнання неправомірними дії державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції

у справі№ 914/3302/15

за позовом: приватного підприємства „Технопром м. Харків

до відповідача: державного підприємства Львівський бронетанковий завод м. Львів

про стягнення 1 409 804, 81 грн.

за участю представників сторін від:

ДВС: ОСОБА_2 державний виконавець згідно посвідчення №0437 від 27.03.2016 р.;

позивача: не зявився;

відповідача: ОСОБА_3 згідно довіреності №138 від 11.01.2016 р.;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Львівської області від 11.05.2016р. (суддя В.М. Артимович) скаргу державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» на дії державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції у справі № 914/3302/15 від 26.02.2016 р. за № 505 задоволено частково. Визнано недійсною постанову, винесену 17.02.2016 р. Сихівським відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1 407 71, 03 грн.

Ухвала суду мотивована тим, що станом на день винесення постанови про стягнення виконавчого збору державний виконавець знав про те, що скаржник отримав постанову про відкриття виконавчого провадження несвоєчасно, вказані твердження врахував у постанові про відкладення провадження виконавчих дій, а тому оскаржувана постанова від 17.02.2016 р. є передчасною, оскільки заява про відкладення виконавчих дій від 12.02.2016 р. отримана відділом 15.02.2016 р., що підтверджується матеріалами скарги, провадження виконавчих дій відкладено до 26.02.2016 р. Отож, станом на 17.02.2016 р. не було підстав для стягнення виконавчого збору.

Державним виконавцем подано апеляційну скаргу на зазначену ухвалу суду, в якій просить скасувати таку та прийняти рішення, яким відмовити у її задоволенні у повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що 17.02.2016 р. рішення суду виконане не було, а тому винесено постанову про стягнення виконавчого збору, вважає твердження скаржника про позбавлення його можливості скористатися правом на добровільне виконання рішення необґрунтованим, так як останній мав можливість оплатити борг 12.02.2016 р., 15.02.2016 р. та 16.02.2016 р. Крім цього, апелянт зазначає, що постанова про відкладення провадження виконавчих дій виносилась не у звязку з несвоєчасним отриманням боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, а для з метою надати боржнику можливість самостійно сплатити суму боргу без арешту рахунків у банківських установах.

Позивачем та боржником відзивів на апеляційну скаргу не подано.

В судове засідання позивач не зявився, хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання. Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо вимог апеляційної скарги.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.07.2016 р. (у складі колегії суддів: головуючого судді Матущака О.І., суддів Бойко С.М., Якімець Г.Г..) апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 28.07.2016 р.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду

№ 412 від 27.07.2016 р. у звязку з відпусткою судді Якімець Г.Г. зобовязано провести автоматичну заміну складу колегії суддів у справі № 914/3302/15.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 27.07.2016р. у звязку з відпусткою судді Якімець Г.Г. у склад колегії суддів для розгляду даної справи введено замість судді Якімець Г.Г. - суддю Юрченка Я.О.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим рішенням господарського суду Львівської області від 03.11.2015 р. у справі № 914/3302/15 позов задоволено частково. Стягнуто з державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» на користь приватного підприємства «Технопром» 1229136,00 грн. основного боргу, 7606,33 грн. трьох процентів річних, 150164,39 грн. пені та 20803,60 грн. судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Сихівського ВДВС Львівського МУЮ від 09.02.2016 р. відкрито виконавче провадження з виконання наказу від 08.12.2015 р. у справі № 914/3302/15, якою встановлено строк добровільного виконання наказу до 16.02.2016 р.

09.02.2016 р. державним виконавцем також винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Постановою Сихівського ВДВС Львівського МУЮ від 17.02.2016 р. стягнуто з боржника виконавчий збір в сумі 140771,03 грн.

Разом з тим, як підтверджується матеріалами справи, 15.02.2016 р. на адресу відділу державної виконавчої служби надійшла заява ДП «Львівський бронетанковий завод» про відкладення виконавчих дій, оскільки постанову про відкриття виконавчого провадження боржником отримано 12.02.2016 р. У порядку ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» постановою державного виконавця Сихівського ВДВС Львівського МУЮ від 18.02.2016 р. відкладено провадження виконавчих дій з примусового виконання наказу до 26.02.2016 р.

Прийняття вищезазначеної постанови про відкладення виконавчих дій стало підставою звернення боржника з заявою про визнання такої недійсною.

При прийнятті постанови судова колегія виходила з такого.

Згідно ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.ст. 1, 2, ч.1, 2 ст. 25, ч.3 ст.27, ч.1 ст.28, ч.1 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження".

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Необхідно зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Як встановлено місцевим господарським судом, відділом державної виконавчої служби не подано належних та допустимих доказів надіслання боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження №50076726 від 09.02.2016 р. відповідно до вищезазначених вимог чинного законодавства.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, боржник отримав постанову про відкриття виконавчого провадження лише 12.02.2016 р. У звязку з чим, боржником було подано заяву про відкладення виконавчих дій, яка отримана державним виконавцем 15.02.2016 р.

Як вбачається з постанови про відкладення виконавчих дій, яка була винесена лише 18.02.2016 р., державним виконавцем встановлено, що постанову про відкриття виконавчого провадження боржником отримано 12.02.2016 р., наступні дні були вихідними, а відтак для добровільного виконання рішення залишався один день 15.02.2016 р. З огляду на це та керуючись ст.35 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець постановив: відкласти провадження виконавчих дій.

Таким чином, виходячи з аналізу ст.35 вищевказаного Закону, випливає, що така законодавча норма про відкладення виконавчих дій може бути використана боржником як підстава для поновлення строку для самостійного виконання рішення, якщо постанова про відкриття виконавчого провадження була отримана ним несвоєчасно, що свідчить, зокрема, про відсутність доказів вручення її боржнику. Необхідно зазначити, що законодавець не встановлює строку для розгляду заяви про відкладення виконавчих дій, однак, з огляду на характер таких правовідносин та встановлений 3-денний строк оскарження такої постанови, очевидно, що заява про відкладення виконавчих дій повинна бути розглянута негайно.

В спірній ситуації, заява про відкладення виконавчих дій була отримана державним виконавцем 15.02.2016 р., 17.02.2016 р. винесена постанова про стягнення виконавчого збору, а 18.02.2016 р. - постанова про відкладення виконавчих дій до 26.02.2016 р.

З огляду на зазначене, неправомірними є дії державного виконавця щодо відкладення виконавчих дій після стягнення виконавчого збору, оскільки, постанова про відкладення виконавчих дій є фактично способом надати боржнику строк для самостійного виконання рішення та уникнення сплати виконавчого збору.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду про відсутність підстав для винесення постанови про стягнення виконавчого збору 17.02.2016 р.

Окрім цього, необхідно зазначити, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. (Вказаної позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові пленуму від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»)

Відтак, враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про часткове задоволення скарги державного підприємства «Львівський бронетанковий завод».

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що ухвала прийнята із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для її зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106, 112-2 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Ухвалу господарського суду Львівської області від 11.05.2016 р. у справі №914/3302/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Матеріали справи скерувати в господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02.08.2016 р.

Головуючий-суддяМатущак О.І.

СуддіБойко С.М.

ОСОБА_1