Рішення № 59455504, 02.08.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" серпня 2016 р.Справа № 916/1288/16

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація морського порту "Южний");

до відповідача: Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний";

про стягнення 203784,93 грн.;

Суддя Степанова Л.В.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: ОСОБА_1 за довіреністю;

В засіданні суду від 19.07.2016р. було оголошено перерву по 02.08.2016р. відповідно до ст. 77 ГПК України.

Суть спору: про стягнення 203784,93 грн.

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація морського порту "Южний") звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" заборгованості у сумі 203784,93грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.05.2016р. порушено провадження у справі №916/1288/16.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву №3402/01/102/16 від 06.06.2016р. (вх.суду№14179/16 від 07.06.2016р.), письмових поясненнях №3889/01/103/16 від 01.07.2016р. (вх.суду№16297/16 від 01.07.2016р.).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

24.12.2015р. між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України"; в особі, якою є Южненська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація морського порту "Южний") (позивач, Адміністрація) та Державним підприємством "Морський торговельний порт "Южний" (відповідач, Портовий оператор) було укладено договір №УП-414/109-П-ЮЖФ-15 (далі договір) за яким Адміністрація зобовязується забезпечити доступ Портового оператора до причалів №5, №6, №7, №8, №9, №38, що перебувають у господарському віданні Адміністрації, а Портовий оператор зобовязується сплатити Адміністрації за доступ до причалів. Послуга надається з метою забезпечення виконання Портовим оператором навантажувально-розвантажувальних робіт із використанням причалів у межах паспортних довжини та ширини (п.1.1. договору).

Відповідно до п.п.3.1., 3.3. договору нарахування плати за послуги із забезпечення доступу Портового оператора до причалів, що перебувають у господарському віданні Адміністрації, здійснюється за тарифами відповідно до вимог чинного законодавства України.Для нарахування плати Портовий оператор надає Адміністрації протягом 2 робочих днів після завершення обробки суднової партії інформацію та документи, передбачені додатком №2 до договору. Адміністрація здійснює виставлення рахунку по кожній судновій партії протягом 3 робочих днів з дати отримання від Портового оператора документів та інформації, передбачених додатком №2 до договору. Нарахування ПДВ здійснюється згідно з чинним законодавством України.

Договір набирає чинності з 01.01.2016р. і діє до 31.12.2016р. включно. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п.п.7.1., 7.2. договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов договору, позивачем були виставлені відповідачу рахунки №А20008/1 від 25.03.2016р., №А20033 від 31.01.2016р., №А20097 від 15.02.2016р., №А20143 від 29.02.2016р., №А20197 від 21.03.2016р., №А20198 від 21.03.2016р., №А20214 від 28.03.2016р., №А20215 від 28.03.2016р., №А20225 від 31.03.2016р., №А20260 від 06.04.2016р. та №А20261 від 06.04.2016р. на загальну суму 1018924,63грн. без урахування ПДВ.

Позивач зазначає, що вказані рахунки виставлені без урахування ПДВ у звязку з тим, що Податковий кодекс України не визначає виключного переліку послуг, повязаних із перевезенням (переміщенням) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, та п.197.8 ст.197 Податкового кодексу України на містить вимог стосовно кола осіб, які мають приймати участь у транзитних операціях, а також не містить посилань на інше чинне законодавство України, з метою визначення субєкту підприємницької діяльності, який має право на застосування пільги. З метою вирішення питання стосовно нарахування ПДВ, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України та Міжрегіонального головного управління ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників податків з проханням надати письмову консультацію з приводу необхідності розяснення наступного питання: чи є обєктом оподаткування ПДВ послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу для здійснення процесу навантаження або вивантаження із залученням засобів, що перебувають у власності або використовуються портовим оператором для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт з вантажем, який знаходиться в митному режимі транзиту. 11.04.2016р. від Державної фіскальної служби України надійшов лист в якому розяснено, що послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт з транзитним вантажем не є таким, що безпосередньо повязані з перевезенням вантажів транзитом через митну територію України, а тому операції платників податку з їх постачання звільненню від оподаткування не підлягають і оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20%.

Позивач вказує, що враховуючи зазначені розяснення, 18.04.2016р. позивач відкоригував рахунки на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалів та донарахував відповідачу 20% ПДВ за рахунками №А20008/1, №А20033, №А20097, №А20143, №А20197, №А20198, №А20214, №А20215, №А20225, №А20260, №А20261 на загальну суму 203784,93грн. та 26.04.2016р. направив відповідачу лист з додатком вказаних рахунків та відповідних актів коригування здачі-прийняття послуг. У відповідь на лист відповідач повідомив про відмову здійснити оплату скоригованих рахунків в частині донарахованого ПДВ у розмірі 203784,93грн., що стало підставою для звернення позивач з позовом до суду.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 203784,93грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що п.197.9 ст.197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також з постачання послуг, повязаних із таким перевезенням (переміщенням) та зазначає, що послуги, зазначені у договорі надаються з забезпечення здійснення портовим оператором навантажувально-розвантажувальних робіт з транзитними вантажами та безпосередньо повязана зі здійсненням такої операції. Посилання позивача на лист ДФС України про надання розяснень, а саме надання консультацій має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію. Сторонами п.3.3. договору було встановлено нарахування ПДВ згідно з чинним податковим законодавством України у звязку з чим відповідач правомірно відмовився здійснити оплату скоригованих рахунків позивача в частині донарахованого ПДВ у розмірі 203784,93грн.

Відповідач в підтвердження здійснення послуг саме з транзитними вантажами надає до суду копію договору на обробку транзитного вантажу ТОВ "ПОРТІНВЕСТ ЛОДЖИСТІК" №116-4Д/44 від 15.12.2015р., відповідні товарно-транспортні накладні, коносаменти та вантажні митні декларації.

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що 24.12.2015р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №УП-414/109-П-ЮЖФ-15 за яким позивач забезпечує доступ відповідачу до причалів №5, №6, №7, №8, №9, №38, що перебувають у господарському віданні позивача, а відповідач сплачує позивачу за доступ до причалів. Послуга надається з метою забезпечення виконання відповідачем навантажувально-розвантажувальних робіт із використанням причалів у межах паспортних довжини та ширини.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, позивачем за період з січня 2016р. по квітень 2016р. були виставлені відповідачу рахунки №А20033 від 31.01.2016р., №А20097 від 15.02.2016р., №А20143 від 29.02.2016р., №А20197 від 21.03.2016р., №А20198 від 21.03.2016р., №А20008/1 від 25.03.2016р., №А20214 від 28.03.2016р., №А20215 від 28.03.2016р., №А20225 від 31.03.2016р., №А20260 від 06.04.2016р. та №А20261 від 06.04.2016р. на загальну суму 1018924,63грн. без урахування ПДВ.

Пунктом 3.3. договору сторони встановили, що нарахування ПДВ здійснюється згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Після звернення позивача до Державної фіскальної служби України за розясненнями стосовно звільнення від оподаткування та отримання розяснення від ДФС України позивач відкоригував рахунки на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалів та донарахував відповідачу 20% ПДВ за рахунками №А20008/1, №А20033, №А20097, №А20143, №А20197, №А20198, №А20214, №А20215, №А20225, №А20260, №А20261 на загальну суму 203784,93грн. та 26.04.2016р. направив відповідачу лист з додатком вказаних рахунків та відповідних актів коригування здачі-прийняття послуг.

Відповідно до п.п.52.1., 52.2. ст.52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. Зі змісту зазначеної статті вбачається, що податкова консультація є позицією податкового органу та має рекомендаційний характер, оскільки надаючи податкову консультацію податковий орган не створює нової правової норми, а лише дає тлумачення та розяснення відповідних положень податкового кодексу.

Пунктом 14.1.172. Податкового кодексу України встановлено, що податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

У відповідь на лист відповідач повідомив про відмову здійснити оплату скоригованих рахунків в частині донарахованого ПДВ у розмірі 203784,93грн., що стало підставою для звернення позивач з позовом до суду. Відповідач відмовився сплачувати рахунки з посиланням на п.197.9 ст.197 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 197.8., 197.9 ст.197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також з постачання послуг, пов'язаних із таким перевезенням (переміщенням). Звільняються від оподаткування операції з постачання послуг, що надаються іноземним та вітчизняним суднам, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу і вантажів та оплачуються ними відповідно до законодавства України портовими зборами.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що послуги відповідача повязані з зі здійсненням відповідачем навантажувально-розвантажувальних робіт з транзитними вантажами та безпосередньо повязана зі здійсненням операцій, передбачених п. 197.8. Податкового кодексу України, а саме постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також з постачання послуг, пов'язаних із таким перевезенням (переміщенням).

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності та враховуючи, що відповідачем надавалися саме послуги, встановлені в п.197.8 Податкового кодексу України та то, що зазначені операції звільняються від оподаткування, позовні вимоги позивач щодо донарахування відповідачу ПДВ є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У позові Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація морського порту "Южний") до відповідача Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" про стягнення 203784,93 грн. відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 04 серпня 2016 р.

Суддя Л.В. Степанова