Ухвала суду № 59455439, 03.08.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

УХВАЛА

про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову

"03" серпня 2016 р. Справа № 916/1454/16

За позовом: ОСОБА_1

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЕММА"

За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк „ПІВДЕННИЙ", ОСОБА_5, ОСОБА_6

про визнання недійсним рішення загальних зборів

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 (паспорт), ОСОБА_7, договір

Від відповідача: Черкес В.О., представник за довіреністю

Від 3-х осіб: ОСОБА_9, представник Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк „ПІВДЕННИЙ" за довіреністю

Суть спору: Позивач - ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. № ГСОО 1559/16 від 02.06.2016р.), у якій просить суд визнати рішення по другому питанню порядку денному Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЕММА", яке оформлене протоколом №2012/13 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЕММА" від 20 грудня 2013 року, а саме:

„Визнати, що інтересам Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЕММА" не відповідає погашення існуючих заборгованостей осіб відносно яких Товариство з обмеженою відповідальністю „ЛЕММА" виступає майновим поручителем, у тому числі щодо заборгованостей ОСОБА_3 та ОСОБА_1, перед Акціонерним Банком „Південний" за Кредитним договором №В 212 від 27.04.2006р. та Кредитни договором №В 213 від 27.04.2006р. відповідно за рахунок реалізації (звернення стягнення) щодо нерухомого майна, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю „ЛЕММА" та є предметом іпотеки за Договором іпотеки, посвідченим 27 квітня 2006 року Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрованим в реєстрі за №5576;

Визнати, що інтересам Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЕММА" відповідає погашення існуючих заборгованостей осіб відносно яких Товариство з обмеженою відповідальністю „ЛЕММА" виступає майновим поручителем, у тому числі щодо заборгованостей ОСОБА_3 та ОСОБА_1, перед Акціонерним Банком „Південний" за Кредитним договором №В 212 від 27.04.2006р. та Кредитним договором №В 213 від 27.04.2006р. відповідно безпосередньо особами відносно яких Товариство з обмеженою відповідальністю „ЛЕММА" виступає майновим поручителем, у тому числі ОСОБА_3 та/або ОСОБА_1 за рахунок їх власних коштів.

Здійснити продаж (продати) нежилих приміщень №550, які знаходяться в АДРЕСА_1, загальною площею 423,6 кв.м., належних Товариству з обмеженою відповідальністю „ЛЕММА" за ціною, визначеною експертною оцінкою та погодженою з Акціонерним Банком „Південний", - недійним.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.06.2016р. порушено провадження у справі №916/1454/16, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк „ПІВДЕННИЙ", ОСОБА_5, ОСОБА_6 та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Позовні вимоги позивача у справі - ОСОБА_1 обґрунтовано неналежним повідомленням його, як учасника Товариства про дату, час та місце проведення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЕММА", які відбулись 20 грудня 2013 року, та направленні на визнання недійсним рішення по другому питанню порядку денного Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЕММА", яке оформлено протоколом №2012/13 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЕММА" від 20.12.2013 року.

Одночасно з поданням позовної заяви до господарського суду Одеської області, ОСОБА_1 було подано заяву про забезпечення позову (від 02.06.2016р. вх. №2-2965/16), у якій заявник просить суд з метою забезпечення позову до вирішення судового спору по суті:

- накласти арешт та заборонити відчуження та передавання у будь-якій спосіб частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЕММА";

- накласти арешт на нежилі приміщення №550, що заходяться за адресою: Одеська обл., АДРЕСА_1, та складаються в цілому з нежилих приміщень підвалу, 1-го поверху, антресолі, загальною площею 423,6 кв.м.;

- накласти арешт на нежилі приміщення №502, що знаходяться за адресою: Одеська обл., АДРЕСА_1, та складаються в цілому з нежилих приміщень 2-го та 3-го поверхів, загальною площею 363,8 кв.м.;

- заборонити Державному реєстратору виконавчого комітету Одеської міської ради вносити будь-які реєстраційні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, що стосуються Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЕММА".

В обґрунтування поданої заяви, позивач посилається, на те, що за наслідками незаконного, за його твердженням, проведення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЕММА", про дату, час та місце яких його не було повідомлено належним чином, були прийняті неправомірні рішення, які стали підставою для подальшого відчуження майна, яке належало на праві власності Товариству.

Як зазначає позивач у поданій заяві, 27.03.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ЛЕММА", в особі генерального директора ОСОБА_3 та ОСОБА_11 було укладено договір купівлі - продажу майна, відповідно до якого, Товариство з обмеженою відповідальністю „ЛЕММА" передало у власність ОСОБА_11 нежилі приміщення №550, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, та складаються в цілому з нежилих приміщень підвалу, 1-го поверху, антресолі, загальною площею 423,6 кв.м. та 27.03.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ЛЕММА" в особі генерального директора ОСОБА_3 та ОСОБА_12 було укладено договір купівлі-продажу майна, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю „ЛЕММА" передало у власність ОСОБА_12 нежилі приміщення №502, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, та складаються в цілому з нежилих приміщень 2-го та 3-го поверхів, загальною площею 363,8 кв.м.

Як зазначається Позивачем у заяві, вищезазначене свідчить про існування можливості прийняття нелегітимних рішень Товариством без участі позивача, зокрема, призвести до ряду незворотних негативних наслідків, таких як відчуження корпоративних прав на користь інших осіб, ініціювання банкротства, що в свою чергу ставить під загрозу можливість в подальшому виконання рішення суду.

Невжиття заходів забезпечення позову, за твердженням заявника, може призвести до того, що майно в подальшому може бути відчужене на користь третіх осіб, що позбавить можливості відновлення порушених прав Позивача.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову від 02.06.2016р., суд відмовляє в її задоволенні виходячи із наступного.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У відповідності зі ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Пунктами 6.5., 6.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" від 25 лютого 2016 року № 4 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 14 липня 2016 року № 7) визначено, зокрема, що під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову, господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами та враховувати викладене в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову".

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших учасників (акціонерів) юридичної особи.

Якщо необхідність вжиття заходу щодо забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що у разі невжиття такого заходу йому буде завдано значної шкоди, він повинен обґрунтувати можливість завдання такої шкоди, її розмір, зв'язок можливої шкоди з предметом спору, а також необхідність і достатність для її запобігання вжиття саме цього заходу щодо забезпечення позову.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що таким заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами пленуму Вищого господарського суду України від 16 січня 2013 року № 2, від 10 липня 2014 року № 6, від 14 липня 2016 року №7), відповідно до статті 66 ГПК України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 встановлено, зокрема, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Пунктом 6 зазначеної Постанови Пленуму визначено, що статтею 106 ГПК України передбачено можливість оскарження ухвал про забезпечення позову, скасування забезпечення позову. Відтак ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову або в задоволенні клопотання про скасування заходів до забезпечення позову оскарженню не підлягають.

Згідно ч. 4 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Позивач у справі - ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання недійним рішення по другому питанню порядку денного Загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЕММА" від 20.12.2013р., оформленого протоколом №2012/13, для захисту своїх корпоративних прав як одного із учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЕММА" з часткою у статутному капіталі Товариства, яка складає 14 %.

При цьому, як належні заходи до забезпечення позову, позивачем обрані: накладення арешту та заборона відчуження та передавання у будь-якій спосіб частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЕММА", накладення арешту на нежилі приміщення №550, що заходяться за адресою: Одеська обл., АДРЕСА_1, та складаються в цілому з нежилих приміщень підвалу, 1-го поверху, антресолі, загальною площею 423,6 кв.м., накладення арешту на нежилі приміщення №502, що знаходяться за адресою: Одеська обл., АДРЕСА_1, та складаються в цілому з нежилих приміщень 2-го та 3-го поверхів, загальною площею 363,8 кв.м. і заборона Державному реєстратору виконавчого комітету Одеської міської ради вносити будь-які реєстраційні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, що стосуються Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЕММА".

При цьому, як вбачається з заяви ОСОБА_1, у позивача є всі підстави вважати, що існує можливості прийняття нелегітимних рішень Товариством без участі позивача, що може призвести до ряду незворотних негативних наслідків, таких як відчуження корпоративних прав на користь інших осіб, ініціювання банкротства, що в свою чергу ставить під загрозу можливість в подальшому виконання рішення суду і невжиття заходів забезпечення позову, за твердженням позивача, може призвести до того, що майно в подальшому може бути відчужене на користь третіх осіб, що позбавить можливості відновлення порушених прав Позивача.

Однак, вказані позивачем в обґрунтування підстав заяви від 02.06.2016р. обставини (ймовірна можливість прийняття нелегітимних рішень Товариством без участі позивача, неможливість відновлення порушених прав Позивача) не підтверджуються жодними поданими фактичними доказами.

При поданні заяви про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати подану заяву та надати відповідні докази щодо наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, а суд повинен встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Розглянувши заяву та оцінивши види заходів до забезпечення позову, які були обрані позивачем у поданій заяві, судом, по-перше, не встановлено зв'язку між обраними позивачем заходами до забезпечення позову з предметом позовної заяви, по-друге, не встановлено, що обрані позивачем заходи до забезпечення позову можуть забезпечити виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Слід зазначити, що арешт може бути накладений судом на індивідуальне визначене майно, що відноситься до предмета спору, і, на думку суду, у спорах, пов'язаних з захистом права власності, витребуванням майна та подібних.

Крім того, у відповідності до положень ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.03.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ЛЕММА" та ОСОБА_11 було укладено договір купівлі - продажу майна, відповідно до якого, Товариство з обмеженою відповідальністю „ЛЕММА" передало у власність ОСОБА_11 нежилі приміщення №550, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, та складаються в цілому з нежилих приміщень підвалу, 1-го поверху, антресолі, загальною площею 423,6 кв.м. та 27.03.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ЛЕММА" та ОСОБА_12 було укладено договір купівлі-продажу майна, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю „ЛЕММА" передало у власність ОСОБА_12 нежилі приміщення №502, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, та складаються в цілому з нежилих приміщень 2-го та 3-го поверхів, загальною площею 363,8 кв.м.

Договори були посвідчені нотаріально приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстровані у реєстрі за №1521 і №1514, відповідно.

Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Отже, приймаючи до уваги відчуження відповідачем на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна (що не заперечується самим позивачем), на які позивач просить накласти арешт в межах даного судового спору, суд зазначає, що накладення арешту на майно, яке не належить відповідачу, по-перше, не є заходом забезпечення позову, можливість вжиття якого передбачена ст. 67 ГПК України, по-друге, є порушенням майнових прав осіб, які взагалі не є учасниками даного судового спору, що, на переконання суду, є неприпустимим.

Проаналізувавши в цілому доводи позивача, викладені в заяві від 02.06.2016р., суд зазначає, що позивачем не доведено наявності зв'язку між конкретними заходами до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

При цьому, не вказано, яким саме чином обрані ним заходи змогли б забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову ОСОБА_1, та чим саме невжиття таких заходів ставить під загрозу можливість в подальшому виконання рішення суду.

Позивачем не подано суду доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певних заходів до забезпечення позову.

Судом, крім зазначеного вище, враховується неприпустимість вжиття певних видів заходів у зв'язку з порушеннях при вжитті таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Приймаючи до уваги усе вищевикладене, у суду відсутні правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 66, 67, 86 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову (вх.№ГСОО 2-2965/16 від 02.06.2016р.) - відмовити.

Суддя Т.Г. Д'яченко