Ухвала суду № 59455195, 01.08.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

01.08.2016Справа № 910/28322/15Суддя Отрош І.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармпланета» про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2015 у справі № 910/28322/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармпланета»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МК «Столиця»

про стягнення 410919 грн. 24 коп.

Представники сторін:

від заявника (стягувача): Ігнатов Є.М. - представник за довіреністю № 15/03/16 від 15.03.2016;

від боржника: не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2015 у справі № 910/28322/15 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармпланета» задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МК «Столиця» суму основного боргу у розмірі 321288 грн. 40 коп., пеню у розмірі 62795 грн. 69 коп., штраф у розмірі 22629 грн. 63 коп., 3% річні у розмірі 3394 грн. 45 коп., інфляційні втрати у розмірі 811 грн. 07 коп. та судовий збір у розмірі 6163 грн. 79 коп.

05.01.2016 на виконання вказаного рішення видано наказ.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2015 у справі № 910/28322/15 залишено без змін.

22.07.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармпланета» про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2015 у справі № 910/28322/15, в якій заявник (стягувач) просить суд змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, звернувши стягнення на виявлене державним виконавцем майно боржника у сумі 417083 грн. 03 коп. та видати наказ про звернення стягнення на виявлене державним виконавцем майно у сумі 417083 грн. 03 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармпланета» про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2015 у справі № 910/28322/15; розгляд вказаної заяви призначено на 01.08.2016.

Представник заявника (стягувача) у судовому засіданні 01.08.2016 надав усні пояснення по суті заяви, заяву про зміну способу та порядку виконання рішення просив задовольнити.

Представник боржника у судове засідання 01.08.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за телефоном, який зазначений у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 22118446 від 25.07.2016, що підтверджується телефонограмою від 27.07.2016, з якої вбачається, що телефонограму боржником не було прийнято (відсутній зв'язок). Крім того, ухвалу суду від 25.07.2016 про прийняття до розгляду заяви про зміну способу та порядку виконання рішення та призначення її до розгляду у судовому засіданні 01.08.2016 було надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю «МК «Столиця» за адресою, яка вказана у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 22118446 від 25.07.2016, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду.

Відповідно до п. 3.9.1-1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 у випадках коли ухвала про порушення провадження у справі не може бути вручена стороні у зв'язку з обмеженим строком розгляду, належним підтвердженням повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи може вважатися телефонограма суду з відміткою про її прийняття посадовою (службовою) особою сторони. При цьому зазначена ухвала надсилається сторонам в обов'язковому порядку.

Розглянувши у судовому засіданні 01.08.2016 подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармпланета» заяву про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2015 у справі № 910/28322/15, суд відмовив в її задоволенні з огляду на таке.

Обгрунтовуючи вказану заяву, заявник (стягувач) вказав на те, що 04.02.2016 старшим державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 05.01.2016 у справі № 910/28322/15.

При цьому, заявник (стягувач) зазначив, що старшим державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві було накладено арешт на кошти, які знаходяться на рахунках боржника, у підтвердження чого долучив до матеріалів справи копію постанови про арешт коштів боржника від 02.03.2016 ВП№48880493.

У вказаній постанові про арешт коштів боржника від 02.03.2016 ВП№48880493 державним виконавцем зазначено, що рішення боржником в самостійний термін не виконано, у зв'язку з чим вирішено з метою забезпечення виконання рішення суду накласти арешт на кошти боржника, які містяться на рахунках: 26005001000677 (ПАТ «Апекс-Банк»); 26059052718653 (ПАТ КБ «Приватбанк»); 26003052733026 (ПАТ КБ «Приватбанк»); 26008010314803 (ПАТ «МІБ»); 26006000165380 (ПАТ «Фідобанк»); 26044006165380 (ПАТ «Фідобанк»); 26006000165380 (ПАТ «Фідобанк»); 26006000156380 (ПАТ «Фідобанк»), а також на всіх інших рахунках, та на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, що належать боржнику, у межах суми 816108 грн. 47 коп.

Однак, заявник (стягувач) зазначив, що вказані банки надали відповіді, що грошові кошти на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «МК «Столиця» відсутні, у підтвердження чого заявник (стягувач) долучив до матеріалів заяви копію листа ПАТ «Приватбанк» та ПАТ «Фідобанк» про відсутність коштів на рахунках боржника.

При цьому, заявник (стягувач) вказав на те, що 16.06.2016 старшим державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві було виявлено майно, належне боржнику, в аптеці № 7 за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 67 та проведено опис і арешт майна, про що було складено відповідний акт опису й арешту майна від 16.06.2016 (копія долучена заявником до заяви про зміну способу та порядку виконання рішення).

З огляду на викладене, керуючись ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, заявник (стягувач) просив суд змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, звернувши стягнення на виявлене державним виконавцем майно боржника у сумі 417083 грн. 03 коп. та видати наказ про звернення стягнення на виявлене державним виконавцем майно у сумі 417083 грн. 03 коп.

Відповідно до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 7.1.3 постанови Пленуму вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 № 7 під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Згідно з п. 7.2 постанови Пленуму вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 № 7 підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У частині першій статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановленого статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.11.2015 у справі № 6-1829цс15.

Як встановлено судом, обгрунтовуючи вказану заяву, заявник (стягувач) вказав на те, що 04.02.2016 старшим державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 05.01.2016 у справі № 910/28322/15.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець вправі провадити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та вкладах боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішення, зокрема, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Судом встановлено, що 02.03.2016 старшим державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про арешт коштів боржника від 02.03.2016 ВП№48880493 (у зведеному виконавчому провадженні № 49470742 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 25.09.2015 у справі № 910/18594/15-г, наказу Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 у справі № 910/6335/14-г, наказу Господарського суду міста Києва від 25.09.2015 у справі № 910/6335/14-г; наказу Господарського суду міста Києва від 16.12.2015 у справі № 910/6335/14-г; наказу Господарського суду міста Києва від 05.01.2016 у справі № 910/28322/15-г), якою накладено арешт на грошові кошти боржника, які містяться на рахунках: 26005001000677 (ПАТ «Апекс-Банк»); 26059052718653 (ПАТ КБ «Приватбанк»); 26003052733026 (ПАТ КБ «Приватбанк»); 26008010314803 (ПАТ «МІБ»); 26006000165380 (ПАТ «Фідобанк»); 26044006165380 (ПАТ «Фідобанк»); 26006000165380 (ПАТ «Фідобанк»); 26006000156380 (ПАТ «Фідобанк»), а також на всіх інших рахунках, та на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, що належать боржнику, у межах суми 816108 грн. 47 коп.

Судом встановлено, що ПАТ КБ «Приватбанк» та ПАТ «Фідобанк» надали відповіді (вих. № 20.1.0.0.0/7-20160312/3620 від 14.03.2016 та № 2-3-6-4-2/1033-БТ від 09.03.2016 відповідно), в яких зазначили, що арешт на рахунки накладено, однак на рахунках боржника відсутні грошові кошти.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна. Проведення опису майна боржника здійснюється не пізніше ніж протягом місяця з моменту отримання інформації про місцезнаходження майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Судом встановлено, що 16.06.2016 старшим державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві було виявлено майно, належне боржнику, в аптеці № 7 за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 67 та проведено опис і арешт майна, про що було складено відповідний акт опису й арешту майна від 16.06.2016.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Рухоме майно, вартість якого не перевищує сто п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, товари побутового вжитку, а також інше рухоме майно (у разі якщо стягувач не заперечує проти цього) реалізуються на комісійних умовах. Нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах). Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.

Згідно з ч.ч. 6-9 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. У разі якщо стягувач у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. У разі відсутності в боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання. У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний у п'ятнадцятиденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягується виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові. Майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Таким чином, враховуючи викладенні положення Закону України «Про виконавче провадження», суд зазначає, що чинним законодавством передбачена певна процедура виконання рішення суду про стягнення заборгованості з боржника.

Зокрема, Законом України «Про виконавче провадження» передбачено, що після відкриття виконавчого провадження боржнику надається строк для добровільного (самостійного) виконання рішення суду, а у випадку невиконання боржником рішення суду у такий строк, розпочинається примусове виконання рішення суду шляхом звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

При цьому, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах, а у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно.

Надалі таке арештоване майно підлягає оцінці у встановленому законодавством порядку та реалізується шляхом продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, а кошти, отримані від реалізації арештованого майна, перераховуються стягувачу.

Крім того, ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» надає право стягувачу залишити за собою нереалізоване майно в рахунок погашення боргу, присудженого до стягнення рішенням суду.

Таким чином, звернення стягнення на майно боржника є одним із етапів виконання рішення суду, зокрема, про стягнення заборгованості (грошових коштів), а тому вимога заявника про зміну способу виконання рішення суду зі стягнення заборгованості на звернення стягнення на майно боржника не є, по суті, заявою про зміну способу виконання рішення суду, оскільки не передбачає нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

При цьому, суд зазначає, що звернення стягнення на майно боржника є виключно повноваженнями державного виконавця, передбаченими Законом України «Про виконавче провадження».

Крім того, заявник (стягувач) у заяві про зміну способу та порядку виконання рішення просить суд змінити спосіб та порядок виконання рішення, звернувши стягнення на виявлене державним виконавцем майно боржника та видати відповідний наказ.

Однак, суд зазначає, що опис та арешт майна Товариства з обмеженою відповідальністю «МК «Столиця», проведений державним виконавцем 16.06.2016, про що було складено акт опису та арешту майна від 16.06.2016, було вчинено на примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва від 15.07.2015 у справі № 910/4668/15-г, про що зазначено у вказаному акті, та з матеріалів заяви про зміну способу та порядку виконання рішення не вбачається, що виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 15.07.2015 у справі № 910/4668/15-г входить до зведеного виконавчого провадження № 49470742 (з постанови про арешт коштів боржника від 02.03.2016 ВП№48880493 вбачається, що до зведеного виконавчого провадження входять виконавчі провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 25.09.2015 у справі № 910/18594/15-г, наказу Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 у справі № 910/6335/14-г, наказу Господарського суду міста Києва від 25.09.2015 у справі № 910/6335/14-г; наказу Господарського суду міста Києва від 16.12.2015 у справі № 910/6335/14-г; наказу Господарського суду міста Києва від 05.01.2016 у справі № 910/28322/15-г).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку в необґрунтованості заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармпланета» про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2015 у справі № 910/28322/15, у зв'язку з чим відмовляє в її задоволенні.

Керуючись ст. 86, ч. 3 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фармпланета» у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2015 у справі № 910/28322/15.

Суддя І.М. Отрош