Рішення № 59455112, 21.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2016Справа №910/6555/16

За позовом Дочірнього підприємства Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів "Спілка онкоінвалідів" "Фаворит-Плюс"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект"

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Іванська О.А. - довіреність б/н від 01.02.16, представник ;

Від позивача: Бернадіна Л.І. - довіреність № наказ № 9 від 07.03.14, директор;

Від відповідача: Мітічкін А.С. - довіреність № 106/10 від 17.07.15, провідний юрисконсульт;

Вільний слухач: ОСОБА_4, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Броварським МВ ГУ МВС України в Київській області від 24.10.2001р.

В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів "Спілка онкоінвалідів" "Фаворит Плюс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" про зобов'язання вчинити дії, а саме зобов'язати ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Атомкомплект" надати номенклатуру кабельної продукції та її довжини, визначити узгоджену дату постачання.

В поданій позовній заяві в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за п. 7.18.1.3 Додатку № 2 до Договору № 53-129-01-15-00571 від 04.09.2015 на виготовлення та постачання обладнання системи контролю концентрації водню в ГО для ВП "Южно - Українська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" щодо розшифрування специфікації, номенклатури кабельної продукції та її довжини.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2016 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/6555/16 та призначено до розгляду на 12.05.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2016 розгляд справи відкладено на 02.06.2016.

02.06.2016 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 розгляд справи призначено на 30.06.2016.

Ухвалою суду від 30.06.2016 за клопотанням представника позивача строк розгляду спору продовжено на 15 днів та розгляд справи відкладено на 13.07.2016.

В судовому засіданні з 13.07.2016 по 21.07.2016 на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва.

У судове засідання 12.05.2016 з'явився уповноважений представник відповідача.

Уповноважений представник позивача у судове засідання 12.05.2016 не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 12.05.16 р. позивач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення: № 0103038101823.

У судове засідання 30.06.2016 з'явився уповноважений представник відповідача.

Уповноважений представник позивача у судове засідання 30.06.2016 не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 30.06.16 р. позивач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення: № 0103038101343.

У судові засідання 13.07.2016 та 21.07.2016 з'явились уповноважені представники сторін.

Так, у судовому засіданні 12.05.16р. представник відповідача подав відзив б/н від 12.05.2016, в якому останній заперечує проти позовних вимог в повному обсязі та просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на покладення умовами п. 2.6 Договору поставки обладнання системи контролю концентрації водню в ГО для ВП» «Южно - Українська АЕС» № 53-129-01-15-00571 від 04.09.15р. обов'язку з надання розшифровки обладнання на відповідність технічним вимогам саме на позивача як постачальника, а також погодження останнього в якості постачальника продукції шляхом укладення спірного договору закупівлі за результатами процедури відкритих торгів. Крім того відповідач зазначив, що приписами ст. 14 ЦК України не передбачено такого способу захисту цивільного права та інтересу як зобов'язання особи в односторонньому порядку змінити умови договору, що, в свою чергу, також є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Відзив б/н від 12.05.2016 судом долучений до матеріалів справи.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 30.06.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли наступні документи:

1. Клопотання про долучення документів до матеріалів справи №3/203 від 02.06.2016;

2. Додаткові пояснення №3/201 від 01.06.2016, в яких останній зазначає, зокрема, про протиправне скасування відповідачем наказу № 936 від 13.10.15 р., яким висновки звіту ВП ЗАЕС № ОЧ-П.1.18-15 «Про оцінку постачальника для НАЕК «Енергоатом» визнано недостовірними, а також встановлення рішеннями судів у справах № 910/21956/15 та № 910/21926/15 вини ДП «НАЕК «Енергоатом» в неможливості здійснення поставки позивачем та покладення на відповідача обов'язку з проведення оцінки постачальника.

3. Клопотання про відкладення розгляду справи № 3/227 від 29.06.2016

4. Клопотання про продовження строку розгляду справи №3/228 від 29.06.2016.

Вищеперелічені документи долучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 30.06.16 р. представник відповідача подав клопотання б/н від 30.06.2016 про долучення документів до матеріалів справи, яке судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Також у судовому засіданні 13.07.16р. представник відповідача подав додаткові пояснення б/н від 13.07.2016, в яких зазначив про визнання ВП «Атомкоплект» ДП НАЕК «Енергоатом» шляхом узгодження п. 2.4 спірного Договору за ДП «Фаворит Плюс» права здійснювати поставку системи контролю концентрації водню ще на стадії підписання договору, та невідповідність законодавству обраного позивачем способу захисту свого порушеного права, що, на думку відповідача, свідчить про безпідставність позовних вимог. Пояснення судом долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.07.16р. представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи № 3/244 від 13.07.2016, яке судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 21.07.16р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів № 3/250 від 21.07.16 р., в якому останній просить суд на підставі ст. 38 ГПК України витребувати у відповідача Стандарт підприємства СТП 3.4601.050-2015 «Управління виробництвом. Реконструкція та модернізація основних фондів. Порядок планування та реалізації» від 21.07.2016, та додаткові пояснення до позовної заяви № 3/251 від 21.07.2016, в яких позивач зазначив про прострочення відповідачем своїх зобов'язань зі своєчасного проведення оцінки постачальника та надання позитивного рішення, що, за твердженням позивача, унеможливило виконання позивачем своєї частини зобов'язань за договором.

Також судом повідомлено, що до початку судового засідання 21.07.16р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшли пояснення б/н б/д, в яких зазначає про встановлення рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/6033/16 відсутності імперативного припису щодо зобов'язання відповідача здійснити оцінювання постачальника продукції та неможливість звернення до суду з вимогами про захист права шляхом зобов'язання особи вчинити певні дії як такої, що заявлена без наявності порушення права. Пояснення судом долучено до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем та відповідачем на час проведення судового засідання 21.07.16 р. суду не надано.

Відповідно до рекомендацій та роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених, зокрема, у п. 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова №18), якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Судом прийнято до уваги, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи та оголошував перерву в судовому засіданні, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судового засідання 12.05.16 р. клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

За клопотанням представника позивача про фіксування судового процесу № 3/202 від 01.06.16р., поданим до початку судового засідання 30.06.16р., в судових засіданнях 30.06.16 р, 13.07.16 р. та 21.07.16 р. здійснювалось фіксування судового процесу по розгляду даної справи за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перед початком розгляду справи представників позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді представниками позивача та відповідача не заявлено.

В судових засіданнях 13.07.16р. та 21.07.16р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, відповів на питання суду.

Представник відповідача в судових засіданнях 13.07.16р. та 21.07.16р. заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, відповів на питання суду.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча Компанія «Енергоатом» (відповідач у справі, покупець за договором) було акцептовано пропозицію конкурсних торгів учасника - Дочірнє підприємство «Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Фаворит-Плюс» (позивач у справі, постачальник за договором) на закупівлю обладнання системи контролю концентрації водню в ГО для ВП «Южно-Українська АЕС» з ціною 10 860 000,00 грн. у т.ч. ПДВ згідно протоколу засідання комітету конкурсних торгів ДП «НАЕК «Енергоатом» від 05.08.2015 № 64, копія якого міститься в матеріалах справи, та в подальшому між сторонами укладено Договір поставки № 53-129-01-15-00571 від 04.09.2015 (далі - Договір).

За даним Договором Постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у Договорі виготовити та поставити обладнання системи контролю концентрації водню в ГО для ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» (далі - Продукція), а Покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у Договорі, прийняти і оплатити Продукцію. (п. 1.1 Договору).

Розділами 2-7 Договору сторони погодили якість і комплектність продукції, ціну договору, порядок здійснення оплати, поставку та приймання продукції за якістю і кількістю, права та обов'язки сторін, їх відповідальність тощо.

Пунктом 10.1 Договору визначено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2016р., а в частині оплати за поставлену Продукцію, до повного розрахунку. Стосовно виконання гарантійних зобов'язань Постачальника, передбачених Договором, - до закінчення терміну дії гарантії.

Як свідчать матеріали справи, вказаний договір підписаний представниками покупця та постачальника та скріплений печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України,

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами п. 1.2 Договору найменування, одиниці виміру і загальна кількість Продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначені в Специфікації № 1 (Додаток № 1) до Договору, яка є невід'ємною частиною Договору.

Як визначено п. 5.2 Договору поставка Продукції згідно Специфікації здійснюється автотранспортом Постачальника на умовах DDP - склад Южноукраїнського відділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом», 55000, м. Южноукраїнськ, Миколаївська обл., (далі - Вантажоодержувач) згідно Інкотермс 2000. Постачальник не пізніше, ніж за три дні до відвантаження Продукції, письмово повідомляє Покупця про заплановану дату поставки Продукції із зазначенням номенклатури та вартості Продукції, що поставляється.

Зокрема, згідно підписаної сторонами Специфікації № 1 на постачання обладнання системи контролю концентрації водню в ГО для ВП ЮУАЕС до Договору, копія якої міститься в матеріалах справи, поставці підлягає обладнання системи контрою концентрації водню в ГО (згідно технічних вимог та умов поставки ТТ.2.0011.0075 та ТУ 33.2-252-85759-005:2013) в кількості 1 штука на загальну суму 10 860 000,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 1 810 000,00 грн. Умови постачання: DDP - Южноукраїнське відділення ВП «Складське господарство»: 55000, Україна, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ (для ВП «Южно - Українська АЕС»).

Обсяги закупівлі Продукції можуть бути зменшені залежно від реально виділеного фінансування видатків (п. 1.3 Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

При цьому згідно п.п. 2.4 - 2.6 Договору Виробник Продукції повинен знати та виконувати правила, які стосуються виготовлення Продукції, що використовується в системах важливих для безпеки АЕС. Виробник має Рішення про затвердження постачальника ДП НАЕК «Енергоатом»; комплектність Продукції зазначається Постачальником у формулярі; після погодження ТУ, перед постачанням Продукції Постачальник зобов'язаний надати для погодження розшифровку складу обладнання на відповідність ТВ.

В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Строк поставки продукції визначений в Специфікації (п. 5.1 Договору).

Так, відповідно до умов Специфікації №1 термін поставки: 15 жовтня 2015р.

Згідно ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.

У відповідності до ч. 1 ст. 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами пункту 2.1 Договору якість, технічні характеристики та комплектність Продукції повинні відповідати Технічним вимогам та умовам постачання системи контролю аварійної концентрації водню в ГО енергоблоку № 2 (далі - ТВ), що викладені у додатку № 2 Договору, ТУ У 33.2-25285759-005:2013 (далі - ТУ), вказаним в Специфікації, що встановлюють вимоги до її якості, та умовам Договору і підтверджуватись формуляром заводу-виробника. Технічна документація на Продукцію може бути складена російською мовою.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем 11.02.15р. було затверджено Технічні вимоги і умови постачання системи контролю аварійної концентрації водню в ГО енергоблоку № 2 ТТ.2.20011.0075, копія яких наявна в матеріалах справи.

Вимоги щодо якості, приймання і маркування Продукції встановлюються згідно з відповідними стандартами. Продукція буде використана в системах важливих для безпеки АЕС (СВБ). Приналежність систем (елементів) до класу безпеки визначена відповідно до НП306.2.141-2008 «Общие положения безопасности атомных электростанций» (п. 2.2 Договору).

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до п.п. 3.1, 3.2 Договору сума Договору становить 10 860 000,00 гривень (десять мільйонів вісімсот шістдесят тисяч грн. 00 коп.), у тому числі ПДВ 20% - 1 810 000,00 грн. Ціна Продукції встановлена в національній валюті України і зазначена в Специфікації.

При цьому як визначено в п.п. 4.2 , 4.3 Договору Покупець сплачує вартість Продукції за цінами, зазначеними в Специфікації, в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок Постачальника. Оплата поставленої Продукції здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів до 31 березня 2016 року на підставі підписаного акту приймання-передачі поставленої Продукції.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, зазначено позивачем в письмових поясненнях та підтверджено представниками сторін в судових засіданнях, в порушення умов Договору та норм чинного законодавства позивачем не була здійснена поставка системи контролю концентрації водню в ГО для ВП «Южно - Українська АЕС» ДП «НАЕК» «Енергоатом» відповідно до умов Договору та Специфікації № 1 у визначений термін. При цьому як на підставу нездійснення постачання продукції покупцю позивач в позовній заяві та поясненнях посилається, зокрема, на той факт, що питання розшифрування специфікації, номенклатури кабельної продукції та її довжини було відкладено для її погодження із ВП «Южно-Українська АЕС» відповідно до п. 7.18.1.3 Додатку № 2 до Договору.

Листами № 3/321 від 13.10.15р. та № 3/338 від 26.10.15р. позивач звертався до ВП «Атомкоплект» ДП «НАЕК «Енергоатом» з питань розшифрування Специфікації № 1 до Договору, номенклатури кабельної продукції та її довжини, дати проведення приймальних випробувань, що підтверджується копіями фіскальних чеків № 4855 від 14.10.15р. та від 26.10.15р. відповідно.

Відповідачем, в свою чергу, було надіслано на адресу позивача лист № 8841/43 від 30.12.15 р. з проханням щодо надання на адресу ВП АК та ГВП ЮУАЕС для забезпечення розробки проектно - кошторисної документації та відповідно до Договору інформації щодо: технічного опису системи контролю концентрації водню, технічних характеристик на зборку детекторів (СД) і керівництва по експлуатації, технічних характеристик на модулі обробки та управління (МОУ) і керівництва по експлуатації, інформації про повний склад СКВВ (тип датчиків, марку шаф, марку кабелю), після виконання на основі яких проектантом розрахунку довжин кабелю позивачеві будуть направлені довжини кабелю для виконання його закупівлі.

Окрім того, як на одну з підстав об'єктивної неможливості виконання свої частини зобов'язань за Договором в частині постачання продукції позивач посилається також на незатвердження ДП Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів "Спілка онкоінвалідів" "Фаворит-Плюс" в якості постачальника ДП «НАЕК «Енергоатом», зокрема, внаслідок визнання недостовірним рішення про затвердження позивача як постачальника, а саме незаконного скасування керівництвом ДП «НАЕК «Енергоатом» наказом № 356 від 148.04.16 р. підписаного Президентом ДП «НАЕК «Енергоатом» Ю.О. Недашковським наказу № 936 від 13.10.2015 року, пунктами 2 та 3 якого висновки Звіту ВП ЗАЕС № ОЧ-П.1.18.-15 «Про оцінку постачальника для НАЕК «Енергоатом» - Дочірнє підприємство «Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів» «Фаворит-Плюс» було визнано недостовірними.

При цьому позивач звертався до відповідача листом № 3/426 від 23.12.15р., копія якого міститься в матеріалах справи, з пропозицією про продовження терміну постачання до 01.04.16р. та внесення відповідних змін до умов Договору додатковою угодою згідно ст. 188 ГК України, в якій пропонував передбачити час прострочки невиконання кредитором зобов'язань за договором в новій специфікації № 1 на постачання обладнання. Факт надсилання вказаного листа на адресу ВП «Атомкоплект» ДП «НАЕК «Енергоатом» підтверджується копією фіскального чеку № 88875 від 23.12.15р., копія якого надана позивачем.

Проте, вказана пропозиція були залишена відповідачем без задоволення, зміни до Договору внесені не були.

З урахуванням вищевикладеного позивач, стверджуючи про неможливість здійснення поставки продукції відповідачу згідно вимог п. 5.7 СОУ НАЕК 038:2013 «Організація вхідного контролю для АЕС» та СОУ НАЕК 012:2012 «Про затвердження постачальника», зазначає про призупинення виконання своїх зобов'язань з поставки продукції та створення відповідачем штучних перешкод позивачу у належному виконанні умов Договору, внаслідок чого зважаючи на неможливість врегулювання спору останній звернувся до суду з даними позовом.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Саме змагальність сторін, яка реалізується в господарському процесі через ст. 33 ГПК України дає змогу суду всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи та внаслідок чого ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення у справі.

Тобто, вказана норма Господарського процесуального кодексу України зобов'язує доводити свою правову позицію саме ту сторону, яка на неї посилається.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору поставки № 53-129-01-15-00571 від 04.09.2015 або його окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення даного Договору на час його підписання та в процесі виконання з боку сторін відсутні.

Суд звертає увагу сторін, що цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Так, як зазначено судом вище, умовами п. 2.1 Договору передбачені вимоги щодо відповідності якості, технічних характеристик та комплектності продукції, що постачається позивачем, зокрема,Технічним вимогам та умовам постачання системи контролю аварійної концентрації водню в ГО енергоблоку №2, що викладені у додатку № 2 Договору, ТУ У 33.2-25285759-005:2013, вказаним в Специфікації, що встановлюють вимоги до її якості.

Пунктом 2.6 Договору було передбачено, що після погодження ТУ, перед постачанням Продукції, Постачальник зобов'язаний надати для погодження розшифровку складу обладнання на відповідність ТВ.

Окрім того, пунктом 6.3.4 Договору узгоджено сторонами, що постачальник забезпечує поставку комплектів з'єднувальних кабелів живлення, контрольних та компенсаційних відповідно до п. З ТВ, та погоджує марку з Вантажоодержувачем відповідно до п. 7.18.1.1 ТВ.

Відповідно до розділу 3 ТВ та КП № 2 ТТ.2.0011.0075 в комплекті поставки системи контролю концентрації водною повинні входити, зокрема, комплект з'єднувальних кабелів в ГО - живлення, контрольних компенсаційних та інформаційних (марку постачальник погоджує з замовником), які відповідають вимогам п. 7.18.

Так, згідно п. 17.18.1.1 п.7.18.1 п. 17.8 ТВ та КП № 2 ТТ.2.0011.0075 передбачені вимоги до кабельної продукції, яка розташовується в зоні ліквідації аварії (ЗЛА).

В ЗЛА повинен використовуватись кабель, який не розповсюджує горіння, не виділяє при горінні агресивних речовин, стійкий до дії радіаційного випромінення, екранований. Враховуючи вимога пожежної безпеки, кабель повинен мати сертифікат відповідності, виданий органами сертифікації згідно діючого законодавства України. Технічні умови на кабельну продукцію повинні бути погоджені з Держатомрегулюванням України, ДП «НАЕК «Енергоатом», Департаментом пожежної безпеки України.

При цьому за умовами п. 7.18.1.3 характеристики кабелю повинні відповідати: номінальний переріз жил, мм. кв. - не більше 1,5, кількість жил, шт. - не менше 4, пожежне навантаження, МДж/м - 1,5, довжина,м - не менше 1200 (уточнюється при укладенні контракту).

Також п.5.2 ТВ та КП № 2 ТТ.2.0011.0075 передбачені обов'язки постачальника, серед яких надання вихідних даних для розробки проектно - кошторисної документації, а також відповідальність за надання замовнику технічних характеристик та інших даних на оригінальне обладнання, яке постачається, надання проектувальнику в повному обсязі та у встановлений строк вихідних даних для виконання робочого проектування з інтеграції системи контролю концентрації водню в проект АЕС та підготовка обґрунтування на підтвердження відсутності негативного пливу на системи енергоблоку АЕС, що діють, включаючи результати необхідних розрахунків тощо (п.5.2.1).

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, сторонами під час укладення спірного Договору обов'язок з надання розшифровки обладнання та необхідних вихідних даних покладено на позивача як постачальника продукції, що, в свою чергу, спростовує твердження позивача про наявність зобов'язань відповідача в частині повідомлення ДП Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Союз організацій інвалідів «Фаворит плюс» номенклатури кабельної продукції та її довжини.

Окрім того, судом критично оцінюються твердження позивача про здійснення пропозиції застосування кабелів саме тих марок (типів), які задовольняють вимогам спірного Договору, а також можливості застосування марки (типів) кабелів, аналогічним використаним згідно інших Договорів, з огляду на наявне в матеріалах справи листування між ДП «Фаворит - Плюс», ВП «Атомкомплект» та ВП «ЮУАЕС» вантажоодержувача за Договором, зокрема, лист ВП «ЮУАЕС» № 14/1715 від 09.02.16р. щодо неможливості застосування запропонованого позивачем листом № 3/012 від 14.01.16 р. кабелю (з урахуванням листа розробника проекту ХНДПКІ «Енергопроект» № 221641/227-371 від 08.02.16 р.), а також наявний в матеріалах справи лист ВП «ЮУАЕС» № 14/1008 від 25.01.16р., зі змісту якого вбачається неотримання вантажоодержувачем даних щодо комплектності постачання СККВ, розшифровки складу обладнання за умови недостатності інформації, наданої листом позивача № 3/255 від 14.08.15р., для розробки проектно - кошторисної документації, а також невиконання постачальником вимог п.7.18 ТВ та КП № 2 ТТ.2.0011.0075 та нездійснення розшифровки складу обладнання і відповідності технічним вимогам, за умови подальшого виконання яких ВП «ЮУАЕС» було узгоджено проект спірного Договору та Специфікацію № 1.

Також позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивача не затверджено як постачальника продукції ДП «НАЕК «Енергоатом» та при цьому, відповідач ухиляється від свого від свого обов'язку проведення оцінки постачальника та штучно створює перешкоди для виконання укладеного з ним Договору, чим порушує його права, в той час як обов'язок проведення оцінки постачальника, на думку позивача, покладений на ДП «НАЕК «Енергоатом».

Суд зазначає, що відповідно до стандарту ДП «НАЕК «Енергоатом» СОУ НАЕК 012:2012 "Управління закупівлями продукції. Оцінка постачальників", який поширюється на діяльність ДП «НАЕК «Енергоатом», пов'язану із закупівлями в частині організації та проведення оцінки виробників продукції для систем, важливих для безпеки АЕС (далі - СВБ), а також підприємств - виконавців робіт та послуг на СВБ. Як зазначено у вказаному стандарті проведення оцінки обов'язкове у відношенні виробників продукції для СВБ, а також підприємств, що виконують роботи та/або надають послуги з конструювання, проектування, ремонту, модернізації, монтажу устаткування АЕС, пусконалагоджувальні роботи, випробування СВБ, а також роботи з продовження терміну служби і обґрунтуванню безпеки устаткування АЕС.

При цьому згідно п. 5.7 СОУ НАЕК 038:2013 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС» продукція для систем, важливих для безпеки, що закуповується та постачається для ВП АЕС, повинна виготовлятися підприємствами виробниками, що пройшли процедуру оцінювання експлуатуючою організацією, якою є ДП "НАЕК "Енергоатом" відповідно до СОУ НАЕК 012:2012 «Управління закупівлями продукції. Оцінка постачальників».

Згідно п. 4.1 Стандарту необхідність оцінки постачальників продукції для СВБ визначена у 7.4 НП-306.1.182-2012, який є одним із документів системи управління ДП «НАЕК «Енергоатом», що регламентує оцінку постачальників, як складову частину процесу закупівель.

Так, пунктом 4.3 Стандарту визначено, що постачальники, які пройшли оцінку, і відносно яких прийнято в установленому порядку позитивне рішення (рішення про затвердження постачальників), включаються до переліку постачальників.

Таким чином, з огляду на вищевикладені умови Стандарту, надання послуг та/або поставка відповідачем товару можлива лише після включення його до переліку постачальників.

Відповідно до п. 5.2.8 СОУ НАЕК 012:2012 при оцінці методом аудиту системи управління модулем Б обов'язкова програма оцінки. Вимоги до програми аудиту викладені в СТП 0.06.036. Програма оцінки, яку організовує атомна електростанція узгоджується зі службою якості і підрозділом замовника, затверджується ЗГД з якості та управління. В інших ВП застосовується аналогічний порядок узгодження і затвердження програми оцінки.

Згідно з п. 5.2.8 СОУ НАЕК 012:2012 відповідачем була розроблена програма оцінки постачальника для ДП "НАЕК "Енергоатом" - ДП «Фаворит-Плюс» № ПК-П. 1.20-013-14, яка 23.10.2014 р. була затверджена генеральним директором ВП ЗАЕС.

Групою аудиту ДП "НАЕК "Енергоатом" (далі - комісія) в період з 11.02.2015 р. по 15.02.2015 р. було проведено позапланову оцінку позивача по модулю «Б» (оцінка методом аудиту системи управління), за результатами якої відповідно до п. 5.3 СОУ НАЕК 012:2012 був складений звіт № ОЧ-П.1.18.005-15 від 12.03.2015 р. про оцінку постачальника для ДП "НАЕК "Енергоатом" - ДП «Фаворит-Плюс», який направлено на адресу позивача листом № 18-39/7331 від 20.03.2015 р.

Як свідчать матеріали справи, згідно з указаним звітом № ОЧ-П. 1.18.005-15 від 12.03.2015 р. у процесі аудиту ДП «Фаворит-Плюс» виявлено невідповідності та зауваження, а також надано рекомендації, більшість з яких є обов'язковими для позивача, в частині розробки ним коригувальних заходів. Також за результатами первісної перевірки група аудиту дійшла висновку, що позивач не підтверджує готовність виконувати постачання продукції, важливої для безпеки ДП "НАЕК "Енергоатом", згідно з напрямками діяльності, вказаними в переліку продукції та послуг за договорами ВП ЗАЕС на рівні якості, що гарантує виконання вимог норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки.

Оскільки в подальшому ДП «Фаворит-Плюс» не погоджуючись із висновками та звітом оскаржило їх відповідачу, наказом ДП "НАЕК "Енергоатом" від 13.10.2015 р. № 936 висновки, викладені у звіті № ОЧ-П.1.18.005-15 від 12.03.2015 р., були визнані недостовірними та призначено перевірку (повторний аудит) ДП «Фаворит-Плюс» іншою комісією, без участі представників ВП ЗАЕС, про що відповідача було повідомлено листом від 19.10.2015 № 15053/06.

За результатами повторної оцінки ДП "НАЕК "Енергоатом" складено звіт комісії з перевірки даних постачальника ДП «НАЕК «Енергоатом» - ДП «Фаворит-Плюс» та акт перевірки даних аудиту від 05.01.2016 р. На підставі вказаних документів було визнано, що висновки проведеної оцінки, які оформлені звітом № ОЧ-18.005-15 від 12.03.2015 р., є достовірними та об'єктивними. Наказом ДП «НАЕК «Енергоатом» № 356 від 18.04.2016 року скасовано дію наказу № 936 від 13.10.2015 року з дати затвердження акту перевірки - з 05.01.2016 року.

Таким чином, станом на теперішній час звіт № ОЧ-П.1.18.005-15 від 12.03.2015 р. та викладені в ньому висновки є чинними та такими, що підлягають врахуванню під час здійснення господарської діяльності та, зокрема, виконанні умов спірного Договору.

Щодо посилання позивача на п. 5.7 СОУ НАЕК 012:2012 "Управління закупівлями продукції. Оцінка постачальників" як на підставу обов'язкового проведення оцінки суд зазначає, що вказаний пункт містить вимогу до продукції СВБ, яка закупається та постачається у ВП АЕС, тобто вказана продукція повинна виготовлятись підприємствами-виробниками, які пройшли процедуру оцінювання експлуатуючою організацією та отримали рішення про затвердження постачальника відповідно до СОУ НАЕК 012.

При цьому за висновками суду зазначений стандарт не містить імперативного припису щодо зобов'язання відповідача здійснити оцінювання постачальника такої продукції.

Окрім того, п. 2.4 спірного Договору передбачає, що виробник Продукції повинен знати та виконувати правила, які стосуються виготовлення Продукції, що використовується в системах важливих для безпеки АЕС. Виробник має рішення про затвердження постачальника ДП "НАЕК "Енергоатом". Тобто, в контексті даного пункту Договору передбачена наявність рішення про затвердження постачальника на момент укладення договору.

Однак, доказів наявності таких рішень про затвердження постачальника ДП НАЕК «Енергоатом» матеріали справи не містять. У той же час, відповідач не ухилявся від організації та проведення оцінки та виконав належні від нього дії відповідно до вимог, встановлених нормативними актами, внутрішніми документами ДП «НАЕК «Енергоатом» і договорами.

В свою чергу не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача в підтвердження позовних вимог на рішенням Господарського суду міста Києва у справах № 910/21956/15 та № 910/21926/15 за позовами ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізької АЕС» до ДП «Фаворит плюс» про стягнення боргу та розірвання договорів, з огляду на відмінний предмет спорів, які були підставою виникнення спору у вказаних справах.

Так, у справі № 910/21926/15 Господарський суд міста Києва встановив, що пунктом 8.8 Договору № 162 (3)14УК від 12.05.14р. сторони визначили, що постачальник та виробник (якщо постачальник не є виробником товарів) зобов'язані пройти оцінку як постачальники ДП ПЕК «Енергоатом» та бути внесені у «Перелік постачальників» ДП НАЕК «Енергоатом» до моменту поставки продукції.

Аналогічні обставини встановив Господарський суд м. Києва у справі 910/21956/15, зазначивши також, що як вбачається з пунктів 1.1 та 8.8 Договору № 161 (3)14УК від 08.05.14 р., а також додатку № 2 до нього, не проведення оцінки ДП «Фаворит Плюс» та невнесення його до переліку постачальників ДП НАЕК «Енергоатом» позбавляє останнього можливості виконання своїх зобов'язань за договором.

Тобто, на відміну від спірного Договору, яким передбачено наявність рішення про затвердження на момент укладення договору, в обох випадках умовами договорів поставки був встановлений обов'язок постачальника та виробника пройти оцінку, як постачальника ДП «НАЕК «Енергоатом» до моменту поставки продукції.

Окрім того суд зазначає, що вирішуючи спір господарський суд повинен встановити відповідність обраного позивачем способу захисту його порушеного права чи охоронюваного законом інтересу вимогам статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, його здатність захистити право чи охоронюваний законом інтерес.

Тобто вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Визначений частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України і частиною другою статті 20 Господарського кодексу України перелік способів (шляхів) захисту прав та законних інтересів осіб (у тому числі суб'єктів господарювання та споживачів) не є вичерпним, оскільки відповідними нормами передбачена можливість захисту права або інтересу й іншим способом (іншими способами), встановленими (передбаченими) договором або законом.

При цьому здійснюючи оцінку правильності обрання позивачем у справі способу захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, господарський суд повинен звертатися й до інших, крім названих кодексів, актів законодавства, а також до умов укладеного сторонами договору.

Суд вважає за необхідне вказати на те, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.

Способами захисту цивільних прав, встановленими ст. 16 ЦК України, зокрема, є: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Крім того, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Згідно зі ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Наразі позивач не навів норми законодавства або умови Договору, на підставі яких ВП «Атомкомплект» ДП «НАЕК «Енергоатом» зобов'язаний надати номенклатуру та довжину кабельної продукції, та визначити узгоджену дату постачання, а також провести оцінку постачальника,уклавши при цьому додаткову угоду, про які позивач зазначає у поданому позові.

При цьому виходячи з вищезазначеного суд доходить висновку, що вимога про захист права шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії, обов'язок з вчинення яких для неї встановлений не був, зокрема, приписами чинного законодавства та умовами спірного Договору поставки № 53-129-01-15-00571 від 04.09.2015, законодавством не передбачена.

Тобто, позивач не довів суду наявність його порушеного права, оскільки неналежне проведення оцінювання та не узгодження номенклатури продукції та нової дати постачання не має своїм наслідком юридичних фактів, що можуть бути оскаржені у суді.

При цьому, предметом позову не можуть бути докази, які свідчать про фактичні обставини, зокрема, звіт щодо оцінки постачальника (ДП «Фаворит-Плюс»), розшифровка складу обладнання та номенклатури тощо. Необхідно зазначити, що вказані документи є доказами, що підтверджують наявність або відсутність будь-яких фактів, з якими пов'язується обґрунтування позову чи заперечення проти висунутих вимог.

З матеріалів справи також не вбачається встановлення такого способу захисту прав позивача у Договорі, укладеному між сторонами, відповідно до їх внутрішньої волі, спрямованого на настання правових наслідків, що обумовлені ним, або ж у спосіб, не передбачений законом, зокрема, зазначеними статтями господарського та цивільного законодавства, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

За висновками суду, даний спір про зобов'язання вчинити певні дії за умови відсутності обов'язку з їх виконання не є спором про наявність чи відсутність цивільного права, а заявлена позовна вимога, відповідно, не може бути предметом спору.

Суд вважає, що заявлена позивачем вимога не призводить до поновлення його порушеного права та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Таким чином позивач, посилаючись на положення нормативних актів та умови Договору, які на його думку, наділяють його правом, обрав спосіб захисту порушеного права та реалізував свій намір захистити це право у спосіб, не передбачений чинним законодавством України, відтак зазначені у справі обставини в сукупності з встановленими судом фактами свідчать про безпідставність позовних вимог, а тому позов задоволенню не підлягає.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 ЦК України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін.

Отже, за наявності спору щодо зобов'язання відповідача переглянути умови спірного Договору зацікавлена сторона повинна ставити перед судом питання про внесення таких змін до договору, а не про зобов'язання відповідача до вчинення певних дій. При цьому позивачу необхідно довести в судовому порядку шляхом надання належних та допустимих доказів, враховуючи умови Договору та положення чинного законодавства, допустимість та обов'язковість положень, з вимогами щодо зміни яких останній звернувся до суду.

За результатами розгляду в судовому засіданні 21.07.16р. клопотання позивача про витребування доказів згідно ст. 38 ГПК України суд зазначає, що за правилами ч. 3 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно зі ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню;3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

При цьому, виходячи з предмету спору у даній справі та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, які судом розцінені як достатні для всебічного та повного об'єктивного розгляду справи по суті, за висновками суду витребувані позивачем докази не впливають на з'ясування фактичних обставин справи та результат вирішення спору, та за відсутності належного обґрунтування необхідності такого витребування, суд не вбачає підстав для задоволення відповідного клопотання позивача про витребування доказів.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.12 р. № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на те, що в ході розгляду справи позивач не довів, що заявлені ним позовні вимоги є ефективним засобом захисту його права, відповідають змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, не вказав, яким чином будуть поновлені та захищені його права, на захист яких і заявлений даний позов, у разі його задоволення, тобто не доведено в розумінні ст. 33 Господарського процесуального кодексу України правильність обраного для захисту своїх прав та законних інтересів способу, приймаючи до уваги відсутність передбаченого умовами Договору обов'язку відповідача щодо надання номенклатури та довжини кабельної продукції, визначення узгодженої дати постачання, а також проведення оцінки постачальника, що, в свою чергу, унеможливлює звернення з відповідними вимогами, суд вважає за необхідне та правомірне відмовити позивачу у задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 82-85 господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Повний текст рішення складено та підписано 02 серпня 2016 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М. Селівон