Рішення № 59455101, 21.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2016Справа №910/6330/16

За позовом Державного підприємства Міністерства Оборони України "Центральний проектний інститут"

до Міністерства оборони України

про стягнення 123 977,00 грн.

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Сорочко О.В. - представник, довіреність № 1345 від 30.12.2015;

Від відповідача: Гуринець Д.П. - представник, довіреність № 220/20/ д від 05.01.16.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство Міністерства оборони України "Центральний проектний інститут" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення заборгованості у розмірі 162 039,34 грн., а саме: 123 977,00 грн. основної заборгованості за виконані проектні роботи, 38 865,79 грн. пені, 2 801,88 грн. інфляційних втрат , а також судових витрат по сплаті судового збору 2 394,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не здійснена оплата виконаних позивачем за Додатковим завдання на проектування до Договору на виконання проектно-кошторисної документації № 343/3/85 від 14.09.2015 робіт, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість, за наявності якої позивачем нараховано пеню та втрати від інфляції у зазначених вище розмірах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2016 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/6330/16 та призначено до розгляду на 27.04.2015.

В судових засіданнях з 27.04.16р. по 18.06.16р. та з 18.06.16р. по 02.06.16р. відповідно оголошувалась перерва.

02.06.2016 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.06.2016 розгляд справи призначено на 13.07.2016.

В судовому засіданні з 13.07.16р. по 21.07.16р. оголошувалась перерва.

У судові засідання 27.04.2016р., 18.05.16р., 13.07.16р. та 21.07.16р. з'явились уповноважені представники сторін.

В судове засідання 30.06.16р. з'явився уповноважений представник відповідача, представники позивача у вказане судове засідання не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 30.03.16р. позивач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення: № 0103038101289.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 27.04.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли повідомлення по справі № 308 від 16.04.2016 та пояснення № 307 від 18.04.2016, в яких останній зазначає про погодження сторонами зведеного кошторису та кошторисів № 1-10 на проектні роботи, при цьому вартість проектних робіт в сумі 123 977 грн. підтверджується експертною оцінкою «ДП «Укрдержбудекспертиза», а також передачу виконаних позивачем за додатковим завданням робіт Міністерству оборони за накладними № 42 від 14.05.15 р., № 43 від 18.05.15 р., № 46 від 20.05.15 р. та № 53 від 04.06.15 р. Вказані документи судом долучено до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 27.04.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 26.04.16 р., в якому останній заперечує проти позовних вимог, вважаючи їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства, не підтверджені належними та допустимими доказами, та зазначив, що виходячи з п. 7.1 Договору, згідно якого термін дії встановлюється до повного виконання сторонами своїх зобов'язань у відповідності з календарним планом робіт, а також погодження актом приймання виконаних робіт № 53 від 30.09.2015 виконаних об'ємів робіт та належних до перерахування позивачеві коштів в сумі 330 888,86 грн., посилання позивача на виконання відповідачем своїх зобов'язань є безпідставними та такими, що не відповідає дійсності, адже договір припинив свою дію після проведення розрахунків за надані послуги.

Відповідач також звертає увагу на те, що договір укладався на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання забезпечення у 2015 році будівництва інженерних споруд з метою зміцнення обороноздатності держави", якою на зазначені заходи протягом 2015 року з Державного бюджету України виділено 850 млн. грн., до витрат яких увійшли й послуги з виконання проектно-кошторисної документації взводних опорних пунктів за спірним договором. Проте на 2016 рік кошти на зазначені цілі не передбачено, а виділений на виконання вказаної постанови фінансовий ресурс освоєно протягом 2015 року у повному обсязі. Відзив на позовну заяву судом долучено до матеріалів справи.

Також судом повідомлено, що до початку судового засідання 18.05.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли:

- пояснення № 385 від 16.05.2016, в яких позивач наголошує на листі відповідача № 343/1/3995 від 12.05.16 р. як на доказі визнання Міністерством оборони України факту отримання додаткових проектних робіт за спірними накладними, з доданою до них, зокрема, копією листа Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України № 343/1/3995 від 12.05.16 р., в якому зазначено, що додатковим завдання на проектування було передбачено проведення окремих видів робіт, які передавалися за накладними № 42 від 14.05.15 р., № 43 від 18.05.15 р., № 46 від 20.05.15 р., № 53 від 04.06.15 р., однак зміни до договору із зазначеного не вносилися, його предмет не змінювався, календарний план не редагувався, а вартість робіт підтверджено експертним висновком Державного підприємства «Укрдержбудекспертиза» лише 28.01.16 р. Накази або довіреності на підтвердження повноважень ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в Головному управлінні оперативного забезпечення Збройних Сил України не видавалися, а представником замовника виступав полковник ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності міністерства оборони України від 04.08.15 р. № 220/554/д;

- клопотання № 363 від 10.05.16 про залучення до участі у справі в якості свідків - начальника відділу фортифікаційного обладнання Центрального управління інженерного забезпечення Головного управління оперативного забезпечення ЗСУ полковника ОСОБА_4 та старшого офіцера електротехнічної служби ЗС Управління інженерного озброєння Центрального управління інженерного забезпечення Головного управління оперативного забезпечення ЗСУ полковника ОСОБА_3, а також про звернення до Міністерства оборони України з офіційним запитом та з'ясування чи було фактично отримано Міністерством оборони України проектні роботи виконані за додатковим завданням від 03.08.2015, що передавалися за накладними № 53 від 04.06.2015, № 46 від 20.05.2015, № 43 від 18.05.2015, № 42 від 14.05.2015.

Пояснення та клопотання судом долучені до матеріалів справи.

За результатами розгляду в судовому засіданні 18.05.16 вказаного клопотання суд зазначає, що відповідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина друга вказаної статті встановлює перелік видів доказів або засобів доказування, до яких відносяться: письмові і речові докази, висновки судових експертів; пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

В п. 22 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008р. № 01-8/164 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" щодо дій господарського суду у випадках, коли певні обставини справи можуть бути підтверджені лише поясненнями фізичних осіб зазначено, що чинний ГПК не передбачає такого джерела доказування, як показання свідків.

При цьому докази, одержані з порушенням закону, не приймаються господарським судом.

Крім того, відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом. Таким чином, оскільки участь свідків у господарському процесі Господарським процесуальним кодексом України не передбачена, в задоволенні клопотання позивача № 363 від 10.05.2016р. про залучення до участі у справі в якості свідків полковника ОСОБА_4 та полковника ОСОБА_3 судом відмовлено.

Крім того, стаття 30 ГПК надає господарському суду право викликати посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (в тому числі, на вимогу суду - в письмовій формі). Відповідна норма застосовується в тому разі, коли згадані підприємства (установи, організації, органи) не є сторонами або третіми особами у справі, що розглядається господарським судом. В усіх наведених випадках слід витребовувати пояснення в письмовій формі.

Зважаючи на суб'єктний склад сторін, предмет розгляду даного спору та надані сторонами письмові докази підстав для виклику в судове засідання посадових осіб відповідача або витребування відповідних письмових пояснень ОСОБА_4 та ОСОБА_3 суд не вбачає.

Також до початку судового засідання 30.06.16р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи № 428 від 02.06.2016, серед яких, зокрема, заява № 427 від 01.06.16р. про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить зменшити розмір позовних вимог на суму 35 667,67 грн., відмовившись від стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у сумі 32 865,79 грн. та інфляційних збитків в сумі 2 801,88 грн., а також копія листа відповідача № 3433/3/1126 від 02.06.16 р. з підтвердженням факту наявності у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 повноважень на отримання проектної документації за основним та додатковим проектним завданням. Документи долучені судом до матеріалів справи.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 21.07.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 19.07.2016 про долучення документів до матеріалів справи, яке судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Розглянувши в судовому засіданні 21.07.16р. зміст позовної заяви та заяву про зменшення розміру позовних вимог, подану 02.06.2016, суд зазначає, що згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно з частиною третьою ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Позовна заява - це процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду і в якій може бути об'єднано кілька вимог (ст. 58 ГПК України). Під позовною вимогою розуміється матеріально правова вимога, тобто предмет позову. Отже, позивач наділений правом об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог.

Як свідчать встановлені судом обставини, у даній справі одними із самостійних позовних вимог є стягнення з відповідача пені в розмірі 32865,79 грн. та інфляційних втрат в розмірі 2801,88 грн..

Водночас, із заяви позивача зменшення розміру позовних вимог вбачається, що позивач зменшив розмір позовних вимог шляхом відмови від вказаних позовних вимог в повному обсязі, отже вказана заява розцінюється судом як заява про відмову від частини позовних вимог.

Крім того, розглянувши долучену до матеріалів справи заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (часткову відмову від позовних вимог) суд зазначає, що відповідно до п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/675 від 14.08.07 р. приписи частини четвертої статті 22 ГПК України, передбачаючи право позивача, зокрема, на відмову від позову, не виключає можливості часткової відмови. Однак вона можлива лише у випадку, якщо позивачем заявлено дві чи більше вимог, і позивач відмовляється не від усіх цих вимог. У разі такої відмови та її прийняття судом провадження зі справи підлягає припиненню на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК України у частині тих вимог, стосовно яких заявлено відмову, а решта вимог розглядається судом у загальному порядку. Якщо ж позовна заява містить тільки одну вимогу, то відмова позивача від її частини має розглядатися як зменшення розміру позовної вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві.

До прийняття відмови позивача від позову в зазначеній частині, господарським судом у відповідності до вимог ст. 78 Господарського процесуального кодексу України позивачу роз'яснено процесуальні наслідки припинення провадження у справі, передбаченні ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача підтвердив в судовому засіданні 21.07.16р., що відповідні наслідки припинення провадження йому відомі та зрозумілі.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи вимоги ст. 80 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 32 865,79 грн. та інфляційних збитків у сумі 2 801,88 грн., оскільки подана позивачем заява про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені та інфляційних збитків не суперечить чинному законодавству та не порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб, та вважає за необхідне провадження у справі в цій частині припинити.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 21.07.2016 сторонами суду не надано.

Документи, витребувані судом в судовому засіданні 13.07.16 відповідачем суду не надані.

Відповідно до 2.3 Постанова № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Судом прийнято до уваги, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, оскільки суд неодноразово оголошував перерву в судових засіданнях та відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи представників позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді представниками позивача та відповідача не заявлено.

В судових засіданнях 27.04.16р., 18.05.16р., 13.07.16р. та 21.07.16р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (відмову від частини позовних вимог), відповів на питання суду.

Представник відповідача в судових засіданнях 27.04.16р., 18.05.16р., 30.06.16р., 13.07.16 р. та 21.07.16 р. заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, відповів на питання суду.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 14 вересня 2015 року між Державним підприємством Міністерства оборони України "Центральний проектний інститут" (виконавець за договором, позивач у справі), та Міністерством оборони України (далі - МОУ), в особі Центрального управління інженерного забезпечення Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України (замовник за договором, відповідач у справі) укладено Договір на виконання проектно-кошторисної документації №343/3/85 (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання щодо розробки проектно-кошторисної документації, проекту будівництва по об'єкту: "Будівництво інженерних споруд з метою зміцнення обороноздатності держави", отримання експертної оцінки щодо розгляду кошторисної документації на проектні роботи (проектні рішення) для повторного використання на будівництво інженерних споруд з метою зміцнення обороноздатності держави та участі у роботі спеціалізованої комісії з випробування на несучу здатність та захисну ефективність від ураження кулями стрілецької зброї з виїздом спеціалістів ДП МО України "Центральний проектний інститут" на заводи-виробники та полігон випробування досвідченого зразку вогневої споруди Міністерства оборони України за етапами. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити вказані роботи, а саме:

Проектні роботи:

І етап: Передпроектні роботи: "Аналіз використання бар'єрів (габіонів) в фортифікаційних, захисних і вогневих спорудах", "Фортифікаційні споруди з габіонів (ескізні рішення)". Передпроектні пропозиції: "Передпроектні пропозиції по посиленню живучості захисних фортифікаційних споруд в зоні АТО".

П етап: робоча документація: "Споруди взводного опорного пункту".

III етап: Уточнення робочої документації за результатами випробувань вогневої споруди (ВС-1).

Додаткові роботи:

IV етап: Виконання експертизи проекту будівництва та участь у роботі спеціалізованої комісії з випробування на несучу здатність та захисну ефективність від ураження кулями стрілецької зброї з виїздом спеціалістів ДП МО України "Центральний проектний інститут" на заводи-виробники та полігон випробування досвідченого Зразку вогневої споруди Міністерства оборони України.

Розділами 2 - 5 Договору сторони узгодили вартість робіт і порядок розрахунків, права та обов'язки сторін, порядок здачі - приймання робіт, відповідальність сторін тощо.

Відповідно до п. 7.1 Договору цей договір набуває сили з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань у відповідності з Календарним планом робіт (Додаток № 3 до Договору, що є його невід'ємною частиною) за цим договором обома сторонами.

Вказаний Договір підписаний уповноваженими представниками сторін, а саме начальником інженерних військ Збройних Сил України - начальник Центрального управління інженерного забезпечення Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України полковником ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності Міністерства оборони України від 04.08.15р. № 220/554/д, та директором Державного підприємства «Центральний проектний інститут» ОСОБА_6М, який діяв на підставі Статуту, та скріплений печатками позивача та відповідача.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду на проектні та пошукові роботи, який регулюється нормами §4 глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 888 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником.

Підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.

Виконавець виконує проектні роботи на підставі ліцензії серії АВ №555181. Розроблення проектно-кошторисної документації здійснюється, згідно з вимогами Завдання на проектування (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною даного Договору (п.п. 1.2, 1.3 Договору).

Згідно п. 1.4 Договору обсяги виконання робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків. У випадку зменшення обсягів закупівлі Сторонами укладається відповідна Додаткова угода до цього Договору.

Судом встановлено за матеріалами справи, що сторонами були погоджені та підписані Завдання на проектування об'єктів: «Будівництво модульних вогневих споруд у ході обладнання опорних пунктів», «Модульна вогнева споруда», «Будівництво інженерних спору для захисту особового складу», а також Технічні рішення, передпроектні пропозиції тощо.

У відповідності до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Так, згідно узгодженого замовником та виконавцем Календарного плану робіт на розробку проектно - кошторисної документації по об'єкту: «Будівництво інженерних споруд з метою зміцнення обороноздатності держави» у відповідності до п.1.1. Договору визначено чотири етапи виконання робіт, загальною вартістю 330 888,86 грн., в т.ч. ПДВ 55 148,14 грн.

Частиною 1 ст. 843 Цивільного кодексу України визначено, що договором підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1, 2 ст. 844 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна за виконані проектні роботи, згідно експертної оцінки №00-0165/1-15/ЕО/КД від 18.05.2015 року, становить: 312 324,30 грн., у тому числі ПДВ - 20%: 52 054,05 грн.

Крім того, додаткові роботи, в тому числі:

- виконання експертизи проекту будівництва, в сумі: з 894,56 грн., в тому числі ПДВ - 20%: 649,09 грн.;

- участь у роботі спеціалізованої комісії з випробування на несучу здатність та захисну ефективність від ураження кулями стрілецької зброї з виїздом спеціалістів ДП МО України "Центральний проектний інститут" на заводи-виробники та полігон випробування досвідченого зразку вогневої споруди Міністерства оборони України, в сумі: 14 670,00 грн., в тому числі ПДВ - 20%: 2 445,00 грн.

Всього вартість додаткових робіт складає: 18 564,56 грн., в тому числі ПДВ - 20%: 3 094,09 грн., загальна вартість робіт по даному Договору: 330 888,86 грн., у тому числі: ПДВ - 20%: 55148,14 грн.

Окрім того, в матеріалах справи міститься копія підписаного обома сторонами без зауважень Протоколу погодження договірної ціни на розробку проектно - кошторисної документації по об'єкту «Будівництво інженерних споруд з метою зміцнення обороноздатності держави», відповідно до якого сторонами досягнуто погодження про розмір договірної ціни в сумі 330 888,86 грн., в т.ч. ПДВ 55148,14 грн., і який є підставою для проведення взаємних розрахунків та платежів між виконавцем та замовником.

Також замовником та виконавцем були узгоджені Зведений кошторис № 1 на суму 330 888,86 грн. та кошториси №№ 1 - 17, копії яких наявні в матеріалах справи.

Пунктом 3 частини 1 статті 890 Цивільного кодексу України, зокрема, передбачено, що підрядник зобов'язаний передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію.

Згідно 4.1 Договору здача оформленої документації здійснюється згідно з актом виконаних робіт та супроводжувальної накладної, яка підписується Сторонами, що уклали цей договір.

Відповідно до п. 2.5 Договору виконані роботи виконавець передає замовнику на підставі Акту приймання виконаних робіт.

У відповідності до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

В силу ч. 2 ст. ст. 853 Цивільного кодексу України замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

За приписами ст. 891 Цивільного кодексу України підрядник відповідає за недоліки проектно-кошторисної документації та пошукових робіт, включаючи недоліки, виявлені згодом у ході будівництва, а також у процесі експлуатації об'єкта, створеного на основі виконаної проектно-кошторисної документації і результатів пошукових робіт.

У разі виявлення недоліків у проектно-кошторисній документації або в пошукових роботах підрядник на вимогу замовника зобов'язаний безоплатно переробити проектно-кошторисну документацію або здійснити необхідні додаткові пошукові роботи, а також відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, як визначено сторонами у п. 4.2 Договору, замовник протягом 5-ти робочих днів з дня одержання проектно-кошторисної документації та акту виконаних робіт, зазначеного в п. 4.1. цього договору, зобов'язаний передати виконавцю оформлений акт або мотивовану відмову від приймання проектно-кошторисної документації з посиланням на невиконані пункти договору.

Згідно п.п. 4.3, 4.4 Договору у випадку мотивованої відмови замовника від приймання проектно-кошторисної документації, складається двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань та строків їх виконання. Якщо після оплати виконаних робіт у замовника є претензії або зауваження по цих роботах, замовник має право заявити їх виконавцю.

Судом встановлено за матеріалами справи та підтверджено представниками сторін в судових засіданнях, що на виконання умов Договору позивачем виконані проектні роботи по об'єкту: «Будівництво інженерних споруд з метою зміцнення обороноздатності держави на загальну суму 330 888,86 грн., в т.ч. ПДВ 55 148,14 грн., що підтверджується підписаним без зауважень сторонами та скріпленим печатками замовника та виконавця Актом № 53 приймання виконаних робіт по Договору, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Як зазначено у даному акті, за виконані роботи до перерахування замовником виконавцю підлягає 330 888,86 грн., в т.ч. ПДВ 55 148,14 грн.

Факт виконання робіт за вказаним Актом приймання виконаних робіт № 53 від 30.09.15р. згідно умов Договору відповідачем не заперечувався.

Доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів та термінів виконання робіт та/або доказів опротестування наданого позивачем Акту приймання робіт № 53, а також відмови від приймання проектно - кошторисної документації матеріали справи не містять.

При цьому як зазначено позивачем в письмових поясненнях та відповідачем не заперечувалось, оформлена проектна документація згідно Договору в обсязі, зазначеному в Акті приймання виконаних робіт № 53 від 30.09.15р., передавалась відповідачу за накладними № 22 від 23.03.15 р., № 25 від 27.03.15 р., № 27 від 03.04.15 р., № 29 від 06.04.15 р., № 38 від 30.04.15 р., копія яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання з розробки проектно - кошторисної документації, обумовленої Договором, в обсягах, зазначених в Акті приймання виконаних робіт № 53 від 30.09.15 р., а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих робіт за вказаним в Акті обсягом без будь - яких зауважень.

Згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Пунктом 1 частини 1 статті 889 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, зокрема, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

За умовами п. 2.2 Договору оплата робіт здійснюється за рахунок коштів, виділених за КПКВ 2101700, КЕКВ 2260, стаття 3631.

Як визначено п. 2.3 Договору, оплата робіт проводиться поетапно, а саме:

І етап: Передпроектні роботи: "Аналіз використання бар'єрів (габіонів) в фортифікаційних, захисних і вогневих спорудах", "Фортифікаційні споруди з габіонів (ескізні рішення)". Передпроектні пропозиції: "Передпроектні пропозиції по посиленню живучості захисних фортифікаційних споруд в зоні АТО: 135 550,80 грн. у тому числі: ПДВ - 20%: 22 591,80 грн.

II етап: робоча документація: 163 863,90 грн., у тому числі ПДВ 20% - 27 310,65 грн.

III етап: додаткові роботи. Уточнення робочої документації по результатах випробувань на несучу здатність вогневої споруди (ВС-1):12 909,60 грн., у тому числі ПДВ 20% - 2 151,60 грн.;

IV етап: додаткові роботи. Виконання експертизи проекту будівництва та участь у роботі спеціалізованої комісії з випробування на несучу здатність та захисну ефективність від ураження кулями стрілецької зброї з виїздом спеціалістів ДП МО України "Центральний проектний інститут" на заводи-виробники та полігон випробування досвідченого зразку вогневої споруди Міністерства оборони України: 18 564,56 грн., в тому числі ПДВ - 20%: 3 094,09 грн.

При цьому відповідно до п. 2.4 Договору замовник здійснює розрахунки з виконавцем за фактично виконані роботи протягом 20 банківських днів з дати підписання замовником Акту приймання виконаних робіт, який є невід'ємною частиною цього Договору (зразок - Додаток №2), відповідно до наданих виконавцем рахунків. До рахунку виконавцем додається Акт приймання виконаних робіт.

Замовник протягом п'яти днів повертає рахунки виконавцю без оплати у наступних випадках:

а) при перевищенні суми договору, визначеної п. 2.1. цього договору;

б) при неналежному оформленні документів (відсутності печатки, підписів, невідповідності форм та змісту актів формам, наведеним у додатках до Договору тощо);

в) при наданні документів на оплату після закінчення строку дії договору;

г) відсутності повного комплекту документів, передбаченого договором.

Документи не оформлені встановленим чином повертаються виконавцю для усунення недоліків, розрахунки за даними документами проводяться після усунення недоліків.

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що платежі проводяться, згідно з Календарним планом, який є невід'ємною частиною даного договору (Додаток № 3). У разі дострокового виконання робіт, оплата здійснюється відповідно до пункту 2.4. згідно Акту приймання виконаних робіт.

Як свідчать матеріали справи та підтверджено представниками сторін в судових засіданнях, оплата прийнятих відповідачем за Актом приймання виконаних робіт № 53 від 30.09.15 р. проектних робіт в сумі 330 888,86 грн. була здійснена Міністерством оборони України 22.10.15р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки банку та платіжного доручення № 343/1/102 від 22.10.15 р., проведеного банком 28.10.15 р.

Заперечень щодо факту оплати, її розміру та порядку зарахування сплачених замовником коштів сторонами суду не надано.

Судом встановлено за матеріалами справи, що відповідно до наказу Міністерства оборони України від 02.04.2015р. №151 "Про проведення натурних випробувань дослідних зразків вогневих споруд ВС-1" в квітні 2015р. було проведено випробування взводно - опорного пункту (ВОІІ) та складено Акт натурних випробувань вогневої споруди ВС-1, затверджений Міністром оборони України 12.05.15р.. Копія вказаного акту наявна в матеріалах справи.

Листами № 343/1/2849 від 13.05.15р. та № 343/3/694 від 13.05.16р. відповідачем повідомлено позивача про необхідність після натурних випробувань внесення змін до вже переданої позивачем замовнику робочої та проектно - кошторисної документації, а саме: виготовлення кумулятивного екрану на вогневу споруду ВС-1 з полосної сталі (замість просечно - витяжної сталі), встановлення витяжних труб для вогневої споруди ВС-1, врахування рекомендацій комісії за результати натурних випробувань вогневої споруди ВС-1.

За результатами розгляду зазначеного акту натурних випробувань, враховуючи, що ДП МОУ «Центральний проектний інститут» є розробником вогневої споруди ВС-1, Міністерством оброни України було прийнято рішення про доопрацювання взводно - опорного пункту (ВС-1) відповідно до рекомендацій, в зв'язку з чим у відповідності до п. 1.3 Договору та ч. 1 ст. 888 Цивільного кодексу України замовником - Міністерством оборони України в особі начальника інженерних військ Збройних Сил України - начальника Центрального управління інженерного забезпечення Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України полковника ОСОБА_5 та проектувальником - Державним підприємством Міністерства Оборони України "Центральний проектний інститут" в особі директора ОСОБА_6 було підписано Додаткове завдання на проектування (до завдання на проектування по Договору № 343/3/85 від 14.09.15р.) об'єкту: «Будівництво інженерних споруд з метою зміцнення обороноздатності держави» від 03.08.2015р., та погоджено 03.08.15р. начальником Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України генерал - майором ОСОБА_8

Згідно ст. 888 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником.

Підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.

При цьому виходячи з приписів зазначеної статті Цивільного кодексу України вказане Додаткове завдання з моменту його підписання сторонами, зокрема, замовником, набуло статусу обов'язкового для сторін.

Окрім того, з метою реалізації вказаного Додаткового завдання на проектування згідно умов Договору та ст. 844 Цивільного кодексу України, якою передбачено складання кошторису на виконання робіт, обома сторонами Договору підписані Зведений кошторис № 1 на загальну суму 123 977,58 грн. з ПДВ, а також Кошториси на виконання робіт №№ 1 - 10 (форми П та П-2).

Як вбачається зі змісту вказаних кошторисів з боку замовника обсяги робіт погоджено начальником відділу фортифікаційного обладнання Центрального Управління інженерного забезпечення Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України полковником ОСОБА_4

Окрім того, як стверджує позивач в позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, у відповідності до Додаткового завдання до Договору Державним підприємством МОУ «Центральний проектний інститут», зокрема, листом № 1128 від 02.11.15 р. направлялись на адресу відповідача для узгодження та підписання Додаткова угода № 1 на розробку додаткової кошторисної документації до спірного Договору, завдання на проектування, календарний план робіт, протокол погодження договірної ціни, зведений кошторис № 1 та кошториси №№ 1-10, розрахунок вартості відряджувальних витрат, розрахунок коефіцієнта для визначення ціни пропозиції тощо.

У відповідь на вказаний лист відповідач листом № 343/1/8745 від 27.11.15 р., який позивачем отримано 30.11.15р., повідомив позивача про відсутність в переліку витрат Міністерства оборони України витрат на розробку проектно - кошторисної документації відповідно до запропонованої Додаткової угоди № 1, та необхідність для вирішення вказаного питання щодо укладення Додаткової угоди № 1 отримання експертної оцінки Зведеного та локального кошторисних розрахунків на виконання проектних робіт у ДП «Укрдержбудекспертиза», а також рішення Міністра оброни України з зазначеного питання.

На виконання вимог Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України ДП МОУ "ЦІП" зроблено Експертну оцінку щодо розгляду кошторисної документації на проектні роботи згідно з додатковим завданням на проектування від 03.08.15р. до завдання на проектування по договору № 343/3/85 від 14.09.15р. по об'єкту «Будівництво інженерних спору з метою зміцнення обороноздатності держави» № 00-1855-15/ЕО/КД від 28.01.16р., згідно якої кошторисна вартість проектних робіт складає 123,977 тис. грн., у тому числі ПДВ - 20,662 тис. грн., та листом № 82 від 02.02.16р. направлена позивачем разом з Додатковою угодою №1 до Договору на адресу відповідача. Копія вказаної експертної оцінки міститься в матеріалах справи.

В подальшому позивач звертався до Головного управління оперативного забезпечення Збройних сил України з питання щодо укладення Додаткової угоди № 1 до Договору листами № 149 від 24.02.16р. та 10.05.16р.

Як зазначено позивачем в позовній заяві та письмових поясненнях та підтверджено представником останнього в судових засіданнях, у відповідності до Додаткового завдання на проектування та пункту 4.1 Договору, згідно якого здача оформленої документації здійснюється згідно з актом виконаних робіт та супроводжувальною накладною, яка підписується сторонами, позивачем було передано відповідачеві повний обсяг робіт за Додатковим завданням, на підтвердження чого позивачем надані копії накладних: № 42 від 14.05.15р. та № 43 від 18.05.15р. на супроводження продукції: «Технічні рішення і кошторисні розрахунки по об'єкту «Будівництво інженерних споруд з метою зміцнення обороноздатності держави»; № 46 від 20.02.15 р. на супроводження продукції: Методичні матеріали, технічні рішення і робоча документація по об'єкту «Будівництво інженерних споруд з метою зміцнення обороноздатності держави»; № 53 від 04.06.15р. на супроводження продукції: Робоча документація по об'єкту «Будівництво інженерних споруд з метою зміцнення обороноздатності держави».

Як свідчать матеріали справи, вказані супроводжувальні накладні з боку виконавця підписані головним інженером проектів ОСОБА_9 (№ 53) та начальником проектної майстерні ОСОБА_10 (№№ 46, 43, 42). Заперечень щодо наявності у вказаних осіб повноважень на вчинення відповідних дій від імені ДП МО України «Центральний проектний інститут» з боку відповідача матеріали справи не містять.

При цьому з боку замовника - Міністерства оброни України факт отримання зазначеної у вказаних супроводжувальних накладних документації засвідчено підписом підполковника ОСОБА_3

Доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо виявлення недоліків зазначених в накладних №№ 42, 43, 46, 53 робіт та їх обсягу, а також приписів про їх усунення до суду не надходило, будь-які докази відступів від умов Додаткового завдання на проектування та відмови від приймання та підписання супроводжувальних накладних, а також заперечення щодо повного та належного виконання позивачем умов Додаткового завдання на проектування з боку відповідача на час підписання зазначених накладних відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання по розробці проектно - кошторисної документації по об'єкту: «Будівництво інженерних споруд з метою зміцнення обороноздатності держави», обумовлених Договором та Додатковим завданням на проектування, та в обсягах, зазначених в накладних № 42 від 14.05.15р., № 43 від 18.05.15р., № 46 від 20.05.15р, № 53 від 04.06.15р., а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих робіт у вказаних обсягах без будь - яких зауважень.

Отже, відповідно до вимог закону та умов Договору позивач зобов'язаний виконати належним чином обумовлені договором роботи та передати їх результати відповідачу, після чого він отримує право вимоги від останнього оплати виконаних робіт (а саме згідно Додаткового завдання на проектування) в строки та в розмірі, встановлені Договором.

За висновками суду вказані супроводжувальні накладні за Додатковим завданням на проектування є підставою для оплати вартості виконаних позивачем та прийнятих відповідачем проектних робіт, обумовлених Договором та Додатковим завданням до нього.

Проте, як встановлено судом за матеріалами справи та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, вищезазначена Додаткова угода № 1 підписана замовником не була та грошові кошти в сумі 123 977,00 грн. за виконані позивачем за Додатковим завданням на проектування роботи відповідачем не сплачені.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, підтверджено представником позивача в судовому засіданні та відповідачем не спростовано, свої зобов'язання щодо сплати позивачу грошових коштів в сумі 123 977,00 грн., всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства та умовам Договору і Додаткового завдання на проектування, відповідач не виконав, в результаті чого у останнього станом на час звернення до суду утворилась заборгованість перед позивачем у заявленому вище розмірі, яку позивач просив стягнути в позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 343/3/85 на виконання проектно - кошторисної документації від 14.09.15 р. або його окремих положень, зокрема, в частині Додаткового завдання на проектування суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору, Додаткового завдання на проектування та кошторисів на час їх підписання з боку сторін відсутні.

При цьому судом не приймаються до уваги заперечення відповідача проти позовних вимог з підстав відсутності у Міністерства оброни України обов'язку з оплати виконаних позивачем за Додатковим завданням на проектування робіт внаслідок припинення строку дії Договору та неприйняття результатів розробки проектно - кошторисної документації з посиланням на відсутність повноважень полковника ОСОБА_3 та полковника ОСОБА_4 на вчинення відповідних дій від імені Міністерства оброни України з огляду на наступне.

Суд зазначає, що згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 239 Цивільного кодексу України правочин вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. Обсяг цивільної дієздатності особи, що вчиняє правочин від імені юридичної особи, визначається відповідно до установчих документів юридичної особи та закону.

Крім того, суд звертає увагу, що правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, від імені якої він укладений, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Зі змісту норми частини першої статті 241 ЦК України випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі №3-59гс14.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, після підписання спірних супроводжувальних накладних відповідачем було вчинено ряд дій, які свідчать про наступне їх схвалення, у тому числі листом № 343/1/3995 від 12.05.16 р. за підписом начальника Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України генерал - майора ОСОБА_8 підтверджено факт передбачення Додатковим завданням на проектування проведення окремих видів робіт та передавання їх результатів за накладними №№ 42, 43, 46, 53. Копія зазначеного листа міститься в матеріалах справи.

Також суд звертає увагу на той факт, що частина супроводжувальних накладних, а саме № 25 від 27.03.15р., № 27 від 03.04.15р. та № 29 від 06.04.15р., за якими передавалась науково - технічна продукція, виконана позивачем на підставі основного завдання за Договором, та в подальшому оплачена замовником в повному обсязі, також підписані ОСОБА_3

Отже, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, зазначені вище, а також враховуючи лист № 343/3/1126 від 02.06.16р. за підписом начальника інженерних військ Збройних Сил України - начальника Центрального управління інженерного забезпечення Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України полковника ОСОБА_5, яким також на підставі довіреності № 220/554/д від 04.08.15 р. від імені Міністерства оборони України підписано спірний Договір та Додаткове завдання на проектування, згідно якого підтверджено наявність повноважень ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на отримання проектної документації за Договором за основним та додатковим завданням на проектування в 2015 році, вищезазначені супроводжувальні накладні розцінюються судом як такі, що належним чином підписані представниками замовника за наявності необхідного обсягу повноважень, та, в свою чергу підтверджують прийняття відповідачем результатів здійснених згідно Додаткового завдання робіт.

Окрім того суд зазначає, що згідно ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

За загальним правилом, закріпленим у частині 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як зазначено в ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Приймаючи до уваги вищевикладені приписи законодавства та враховуючи передбачений п. 7.1 Договору термін дії договору до повного виконання сторонами своїх зобов'язань у відповідності з Календарним планом робіт, а також здійснення відповідачем фактичної оплати виконаних позивачем за основним завданням робіт 28.10.15 р., суд звертає увагу на вчинення сторонами дій щодо узгодження Додаткового завдання, відповідних кошторисів та передачі проектно - кошторисної документації за накладними саме в період дії спірного Договору.

Окрім того, позивач в письмових поясненнях зауважив про сталу практику підписання договорів з Міністерством оборони України за результатами усних перемовин та початок попереднього виконання робіт, щодо яких сторони дійшли згоди, до моменту фактичного підписання самого тексту договору, тільки на підставі затверджених завдання на проектування та кошторисів.

При цьому суд зазначає, що наявність таких конкретних юридичних фактів, які передбачені умовами договору і визначають зміст договірного правовідношення, має підтверджуватись належними та допустимими доказами, зокрема, іншими документами бухгалтерського або податкового обліку, що засвідчують факт виконання робіт. У даному випадку, враховуючи предмет позову та умови Договору позивач повинен довести та підтвердити належними та допустимими доказами факт понесення ним за Договором, який є підставою заявлених позивачем вимог, зокрема, Додатковим завдання на проектування, підрядних витрат та порушення відповідачем зобов'язання щодо їх сплати.

Так, господарський суд під час розгляду спору, враховуючи обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, а також оцінюючи надані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень докази зазначає про необхідність дотримання норм права, не замінюючи їх вимогами до форми документів, та зобов'язаний при цьому встановити чи має місце факт виконання робіт з розробки проектно - кошторисної документації відповідно до умов Договору, а саме Додаткового завдання на проектування, кошторисів тощо. При цьому відсутність підписаного двостороннього акта виконаних робіт, а також Додаткової угоди № 1 за висновками суду не є перешкодою для захисту суб'єктивного матеріального права, оскільки судом на підставі зібраних у справі та оцінених в сукупності доказів встановлено факт виконання робіт з розробки проектно - кошторисної документації за Додатковим завданням на проектування до Договору належним чином.

Помилковим на думку суду є висновок відповідача про те, що не підписання Додаткової угоди № 1 відповідачем спростовує можливість вважати вказані в супроводжувальних накладних №№ 42, 43, 46, 53 роботи такими, що позивачем виконані в повному обсязі та у відповідності до умов Договору, змінених шляхом узгодження сторонами Додаткового завдання на проектування та кошторисів, та дає змогу стверджувати про наявність у відповідача зобов'язання, а у позивача права вимагати оплати цих робіт, підтверджених доказами їх виконання позивачем.

При цьому, суд звертає увагу на факти, встановлені в процесі розгляду спору, зокрема, підписання сторонами Додаткового завдання на проектування, кошторисів та супроводжувальних накладних, виходячи з яких за результатами всебічної повної оцінки та дослідження доказів приходить до висновку про правомірність заявлених позивачем позовних вимог

Таким чином, з огляду на досліджені обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем належними і допустимими доказами доведено факт виконання ним робіт з розробки проектно - кошторисної документації по об'єкту: «Будівництво інженерних споруд з метою зміцнення обороноздатності держави» згідно Додаткового завдання на проектування до Договору № 343/3/85 від 14.09.15 р. на суму 123 977,00 грн., оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором в частині оплати за виконані роботи, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення даної заборгованості відповідач суду не представив, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 123 977,00 грн. за вказаним Договором підлягає задоволенню.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12 р. "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Частиною другою статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом (п.4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача, суд приходить до висновку, що відповідно до ч.2 ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України судовий збір має бути покладений на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Окрім того суд зазначає, що згідно з положеннями п. 5 ч. 1. ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Тобто, повернення судового збору сплаченого в частині позовних вимог про стягнення пені та втрат від інфляції, відмову від яких прийнято судом, у відповідності до приписів чинного законодавства не передбачено.

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 78, п. 4 ч. 1 ст. 80, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі в частині стягнення пені у сумі 32 865,79 грн. та інфляційних збитків у сумі 2 801,88 грн. припинити.

2. Позов задовольнити в повному обсязі.

3. Стягнути з Міністерства оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, (поштова адреса: вул. Дегтярівська, 11в, м. Київ, 04119), код ЄДРПОУ 00034022) на користь Державного підприємства Міністерства Оборони України "Центральний проектний інститут" (вул. Народного Ополчення, 5а, м. Київ, код ЄДРПОУ 07989865) 123 977,00 грн. основного боргу та 1859,66 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 01 серпня 2016 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М. Селівон