Рішення № 59455068, 02.08.2016, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2016 р. Справа № 909/450/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гриняк Б. П. , секретар судового засідання Михайлюк А. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району " м. Києва , вул. Фрунзе ,15 , м. Київ, 04080

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Заріччя , вул. Коцюбинського буд.85, Надвірнянський район , Івано-Франківська область ,78445

про : стягнення заборгованості в сумі 10150,00 грн.

представники сторін не з'явились ;

ВСТАНОВИВ: до господарського суду Івано-Франківської області подано позов Комунальним підприємством "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району " м. Києва до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 10150,00 грн.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2016 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 21.06.2016р .

Ухвалою суду від 21.06.2016р. розгляд справи відкладався на 19.07.2016р.

Ухвалою суду від 19.07.2016 р. розгляд справи відкладався на 02.08.2016 р.

Представник позивача в судове засідання не з'явився , однак надіслав суду заяву №270/16/0 від 28.06.2016 р. ( вх. № 9300/16 від 04.07.2016р.) , в якій просить суд розглянути даний спір без участі його повноваженого представника, за наявними матеріалами справи. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити .

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди нерухомого майна, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 10150,00 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

23.06.2016 р. відповідачем подано пояснення та заперечення на позовну заяву б/н від 18.06.2016 р. ( вх. №8992/16 від 23.06.2016 р.), в якій заявлені позовні вимоги заперечує мотивуючи їх безпідставністю та необґрунтованістю. Крім того, відповідачем подано заяву б/н від 18.06.2016р., в якій просить застосувати до позовних вимог строк позовної давності та відмовити у позові.

Відповідач зазначив, що на підставі наказу господарського суду міста Києва від 24.04.2013 р. виданого на виконання рішення від 10.04.2013р., відповідач передав, а позивач прийняв приміщення, що орендувалось згідно Договору оренди №35 від 31.01.2011р., що підтверджується Актом прийому-передачі від 26.03.2013 р. Відповідно до 27.03.2016 р. закінчується строк позовної давності на стягнення коштів, тому позивач не має законного права на відшкодування будь-яких коштів.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи , всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

01.11.2011 р. Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради ( Київської державної адміністрації) ( орендодавець), фізична особа підприємець ОСОБА_1 ( орендар за договором, відповідач по справі) та Комунальне підприємство " Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району" м. Києва ( підприємство за договором , позивач по справі) , на підставі рішення Київської міської ради " Про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду " №90/5477 від 31.03.2011 р., уклали Договір №35 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду ( надалі Договір №35).

Згідно п. 2.1 Договору №35, об'єктом оренди є нежитлове приміщення загальною площею 119 кв.м., згідно з викопіюванням з поверхневого плану, що складає невід'ємну частину договору.

Пунктом 3.1 Договору №35 передбачено, що за користування об'єктом оренди, орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 р. №34/6250, та на дату підписання Договору 128,90 грн. (без ПДВ) за 1 кв. м. орендованої площі в цілому складає 15339,00 грн. ( без ПДВ ) в місяць.

Пунктом 3.4 Договору №35 передбачено, що додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та у порядку, визначених законодавство України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Відповідно до п. 3.5 Договору №35, орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплено майно на праві господарського відання чи оперативного управління ( балансоутримувача) Комунальне підприємство " Шляхово-оперативного управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району" .

Згідно п. 3.6 Договору №35 орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно 20 числа наступного місяця.

Пункт 4.2 Договору №35 передбачає, що орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

На підставі п. 6.2 Договору №35 за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь підприємства пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру встановленого законодавством України. У випадку примусового стягнення несвоєчасно сплаченої орендної плати у порядку, встановленому законодавством України, з орендаря також стягується у повному обсязі витрати , пов'язані з таким стягненням.

Відповідно до п. 6.10 Договору №35 орендодавець або підприємство має прав стягнути з орендаря заборгованість з орендної плати та інші збитки, заподіяні ним невиконанням своїх зобов'язань за цим Договором шляхом звернення стягнення на його кошти та майно в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до Договору №35 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 01.12.2011 р., позивач та відповідач уклали Договір №150 про відшкодування земельного податку від 01.12.20111 року ( надалі Договір №150).

Пунктом 1.1 Договору №150 передбачено, що орендар на підставі Договору №35 відшкодовує плату за землю ( земельний податок за землю комунальної власності) відповідно до ст. 797 ЦК України, в якій зазначається , що плата яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди ( її окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 3.2 Договору №150 щомісячний платіж орендаря становить 786,30 грн. без ПДВ. Згідно п.4.2 Договору №150 орендар зобов'язаний вносити платежі своєчасно і в повному обсязі.

На підставі наказу господарського суду міста Києва від 24.04.2013 року , виданого на виконання рішення господарського суду міста Києва від 10.04.2013 р. по справі №910/1153/13, відповідач передав, а позивач прийняв приміщення у підземному пішохідному переході , загальною площею 119 кв.м., що підтверджується Актом приймання-передачі нерухомого майна від 26.03.2013 року.

Однак, в порушення договірних зобов'язань, відповідачем не сплачено в повному обсязі орендну плату, за березень місяць у сумі 10 150,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлялись претензії від 12.06.2013 р., від 15.07.2013 р., від 16.09.2013 р., від 23.12.2013р., від 21.10.2015 р., від 22.01.2016 р. з вимогою погасити заборгованість, які останнім залишені без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В розумінні ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з договору та інших угод, передбачених законодавством, а також з угод, які не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Порушенням зобов'язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наявність заборгованості в сумі 10150,00 грн. за період з 01.03.2013 р. по 25.03.2013 р. з урахуванням індексу інфляції, підтверджується наданим до матеріалів справи розрахунком заборгованості станом на 01.01.2016 р..

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На день розгляду справи відповідачем у справі не спростовано факт наявності заборгованості по орендній платі та витрат на утримання майна в сумі 10150, 00 грн. (по Договору №35 , та Договору №150 за період з 01.03.2013 р. по 25.03.2013 р. ).

Таким чином, сума заборгованості відповідача в розмірі в сумі 10150, 00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

З приводу заяви від 18.06.2016р., щодо застосування строку позовної давності по справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. 252 - 255 ЦК України.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦКУ), враховуючи, що згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договорами прострочена заборгованість виникла - 25.03.2013 року, тобто з цього дня позивач довідався про порушення свого права, як наслідок розпочався відлік позовної давності.

Згідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно п. 4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи, що остання часткова сплата заборгованості здійснена відповідачем 26.01.2015 р. на суму 600,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 26.01.2015 р., то згідно правил ч.1 ст. 264 ЦК України про переривання строку позовної давності, саме 26.01.2015р. відповідач вчинив дії, що свідчать про визнання ним свого боргу за Договорами.

В силу ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, господарський суд, оцінюючи докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про підставність та обґрунтованість пред'явленого позову, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 10 150,00 грн. заборгованості.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 546, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 174, 175, 193, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району " до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 10150,00 грн.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , с. Заріччя , вул. Коцюбинського буд.85, Надвірнянський район , Івано-Франківська область ,78445, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району " м. Києва , вул. Фрунзе ,15 , м. Київ,04080 , ( код ЄДРПОУ 03359121) заборгованість в сумі 10 150,00 грн. ( десять тисяч сто п'ятдесят гривень) та 1 378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) - судового збору .

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.08.16

Суддя Гриняк Б. П.