Рішення № 59455045, 03.08.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/71/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2016 Справа № 908/1763/16

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретареві Курочкіній О.О.

За участю представників: від позивача - Альохіна О.В., довіреність № 237/20-19 від 11.07.2016р.; від відповідача - не з'явився.

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/1763/16,

за позовом: Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Комунарського району (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69059, м. Запоріжжя, вул. Парамонова, 15-В);

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (69120, АДРЕСА_1);

про стягнення суми,

Сутність спору:

Концерн "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Комунарського району звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 7754,90 грн. за Договором № 501275 купівлі-продажу енергії в гарячій воді від 01.06.2010 р., з яких: сума 6481,96 грн. - основний борг, сума 638,83 грн. - пеня, сума 140,31 грн. - 3% річних, сума 493,80 грн. - втрат від інфляції.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.07.2016 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1763/16 присвоєно номер провадження 34/71/16, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 18.07.2016 р. В судовому засіданні оголошено перерву до 03.08.16 р.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, зазначивши, зокрема, про наступне. На виконання умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 501275 від 01.06.2010 р., укладеного між сторонами, позивачем було поставлено відповідачу в період з січня 2015 р. по квітень 2015 р., з жовтня 2015 по квітень 2016 р. теплову енергію на загальну суму 7245,43 грн. Однак, відповідач своє зобов'язання за договором належним чином не виконав, оплату за спожиту теплову енергію здійснив частково. Несплаченою залишилась сума 6481,96 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Концерн "Міські теплові мережі" посилається на ст. ст. ст. 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 193, 232, 276 ГК України.

В судовому засіданні 03.08.2016р. представником позивача надано суду заяву відповідача, згідно якої заборгованість: 6481,96 грн. - основний борг, 638,83 грн. - пеня, 140,31 грн. - 3% річних, сума 493,80 грн. - втрат від інфляції, останній визнав в повному обсязі, причиною виникнення зазначив скрутне фінансове становище, судовий збір у справі сплатив на користь відповідача та просив надати розстрочку виконання рішення на 3 місяці.

Представник ФОП ОСОБА_2, відповідач по справі, в судове засідання 03.08.2016р. не з'явився.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2010р. між Концерном "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Комунарського району (теплопостачальна організація, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (споживач, відповідач) був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 501275, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді відповідачу, а останній - прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та в порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами (п. 1.1).

Відповідно до п. 10.1 договір діє до 01.06.2011р.

Пунктом 10.4. договору сторони узгодили, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.

Доказів припинення дії договору сторонами суду не надано.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору енергопостачання.

Відповідно до ст. ст. 1, 19 Закону України «Про теплопостачання», теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Вироблена теплова енергія постачається споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що проводиться за фактично відпущену енергію.

Сторони в договорі № 501275 встановили наступний порядок розрахунків.

Згідно з п. 3.2.6. договору відповідач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що розрахунки за договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не суперечить діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (додаток № 5 до договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Відповідно до п.6.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

У пункті 6.3 договору сторони визначили, що підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі.

Згідно з п. 6.4 договору споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

Відповідно до п. 6.7 договору споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації (за її адресою) документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ).

Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії відповідач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу позивача на протязі п'яти днів з дати отримання. У разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період (п. 6.7.1, п. 6.7.2).

Акти приймання-передачі теплової енергії за заявлений період сторонами підписано.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За період з січня 2015 р. по грудень 2015 р., з січня 2016 по квітень 2016 р. поставлено теплову енергію на загальну суму 7245,43 грн., сплачено поставленої енергії на суму 763,47 грн., заборгованість становить 6481,96 грн.

Відповідач доказів виконання зобов'язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми не надав, факт наявності боргу визнає.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 6481,96 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 7.2.8. договору встановлено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Факт порушення грошових зобов'язань відповідачем є доведеним, однак суд також вважає за необхідне не змінюючи період нарахування коригувати розрахунок пені в частині визначення розміру, правильна сума пені становить 619,40 грн.

Отже, до стягнення підлягає 619,40 грн. пені.

Також позивач просить стягнути з відповідача 140,31 грн. - 3% річних за загальний період: з 20.02.2015. по 22.06.2016. та суму 493,80 грн. інфляційних втрат за загальний період: з березня 2015. по травень 2016.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив, що період нарахування позивачем визначений вірно, в той же час допущено помилку при нарахуванні суми 3% річних, суд вважає за необхідне не змінюючи період нарахування коригувати розрахунок 3% річних в частині визначення його розміру, а саме: за загальний період: з 20.02.2015. по 22.06.2016. сума 3% річних складає 140,29 грн.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат суд встановив, що розрахунок здійснено вірно.

Щодо заяви позивача про припинення провадження по справі в частині стягнення 1378 грн. судового збору, який сплачено відповідачем 25.07.16., слід зазначити що вона не підлягає задоволенню, оскільки вимоги про стягнення судового збору не є позовними вимогами, а відносяться до складу судових витрат. Судовий збір з відповідача не стягується, оскільки його сплачено в добровільному порядку.

Щодо розстрочки виконання рішення слід зазначити наступне.

Пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до п. 7.1.2. постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 р. розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2. постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 р.).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, зокрема, надані сторонами докази фінансового становища, ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд вважає за можливе частково задовольнити заяву відповідача про розстрочку виконання рішення на 2 місяці.

Згідно з п. 3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду № 7 від 21.02.2013 р., за змістом статті 121 ГПК господарський суд не позбавлений права в порядку, передбаченому цією статтею, вирішити питання про відстрочку або розстрочку виконання судового рішення, зокрема і в тій частині, що стосується стягнення сум судового збору (або інших судових витрат).

Сторонами погоджено можливість розстрочення виконання судового рішення строком на 3 місяці, що відображено у змісті заяви відповідача та усних поясненнях представника позивача, наданих в судовому засіданні 03.08.16.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за доцільне надати відповідачу розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області на три місяці зі сплатою боргу рівними частинами: до 04.09.16., до 04.10.16., до 04.11.16.

Керуючись ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (69120, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків: НОМЕР_1) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (юр.ад.: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; ідентифікаційний код юридичної особи: 32121458; п/р зі спеціальним режимом використання 26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», код МФО 313957) суму 6481 (шість тисяч чотириста вісімдесят одна) грн. 96 коп. основного боргу.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (69120, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків: НОМЕР_1) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (юр.ад.: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; ідентифікаційний код юридичної особи: 32121458; п/р 26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 619 (шістсот дев'ятнадцять) грн. 40 коп. пені, 140 (сто сорок) грн. 29 коп. 3% річних, 493 (чотириста дев'яносто три) грн. 80 коп. інфляційних втрат.

В іншій частині позову відмовити.

Розстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 03.08.2016р. у справі № 908/1763/16 щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (69120, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків: НОМЕР_1) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (юр.ад.: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; ідентифікаційний код юридичної особи: 32121458) 6481 (шість тисяч чотириста вісімдесят одна) грн. 96 коп. основного боргу, 619 (шістсот дев'ятнадцять) грн. 40 коп. пені, 140 (сто сорок) грн. 29 коп. 3% річних, 493 (чотириста дев'яносто три) грн. 80 коп. інфляційних втрат на 3 місяці, шляхом сплати до: 04.09.16. - 2578 (дві тисячі п'ятсот сімдесят вісім) грн. 48 коп., до 04.10.16. - 2578 (дві тисячі п'ятсот сімдесят вісім) грн. 48 коп., до 04.11.16. - 2578 (дві тисячі п'ятсот сімдесят вісім) грн. 48 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.08.2016 р.

Суддя А.О. Науменко