Постанова № 59453864, 15.06.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 р. Справа № 804/3051/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Захарчук-Борисенко Н.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2016 року Дніпропетровське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів (далі позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради (далі ПП «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради, відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 50029, 38 грн.

В обґрунтування заявлених вимог послався на те, що відповідач, відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» за 1 робоче місце, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, повинен до 15 квітня 2016 року самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 50 029,38 грн. На даний час заборгованість не сплачена, а тому позивач просив суд стягнути з відповідача утворену заборгованість з адміністративно-господарських санкцій на його користь рішенням суду.

Представник відповідача також зазначив, що обовязок роботодавця щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обовязком особисто займатися пошуком та підбирати інвалідів на створені робочі місця. Згідно доданих до заперечення копій документів вбачається, що відповідачем було виконано обовязок передбачений ч.3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме: на протязі 2015 року до відповідного відділення служби зайнятості направлялися звіти, які містять інформацію про наявність вакантних посад у формі Звіт № 3-ПН, тобто звіти з інформацією щодо можливості працевлаштування інвалідів. Відмов у працевлаштуванні на підприємство відповідача інвалідів не було, самостійно інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача на зверталися, а тому представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Згідно пункту 2 частини 5 статті 183 - 2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого для надання заперечень або заяви про визнання позову, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» ДМР зареєстроване у Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів як платник страхових внесків (страхувальник).

У відповідності до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст.20 даного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлена нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 25 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

На думку позивача, за 2015 рік за місця призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 50 029,38 грн.

Згідно п.п.11, 12 «Положення про Фонд соціального захисту інвалідів» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 р. № 1434, місцеві органи соціального захисту населення: виявляють інвалідів, які бажають працювати і спроможні реалізувати свої здібності та можливості на підставі індивідуальних програм реабілітації; щомісячно надсилають службі зайнятості заявки на навчання інвалідів; ведуть банк даних про інвалідів, які працюють і бажають працювати.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» при працевлаштуванні інваліда стан здоровя інваліда: не повинен перешкоджати виконанню професійних обовязків; не повинен створювати загрозу здоровю і безпеці інших працівників; не повинен створювати загрозу здоровю самого інваліда.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 2960-ІV в редакції від 06.10.2005 року для підприємств, установ, організацій, встановлюється норматив, робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу на рік.

Так, загальна чисельність працівників на підприємстві становила 2679 осіб.

Середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність за 2015 рік - 106 осіб, а кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях створених відповідно до ст.19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 107 осіб.

У відповідності до ст.8 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоровя України та органами місцевого самоврядування.

Згідно ст.18 даного Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідач протягом 2015 року направляв до Бабушкінського районного центру зайнятості звіти про наявність вакансій форми статистичної звітності 3-ПН за 2015 рік. Протягом 2015 року випадків безпідставної відмови КП «Дніпроводоканал» у прийнятті інвалідів на роботу не було.

Таким чином, КП «Дніпроподоканал» здійснило необхідні заходи щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформувало центр зайнятості про наявність вільних робочих місць, але за відсутності спрямування до КП «Дніпроподоканал» центром зайнятості інвалідів, а також того факту, що працевлаштуванно не відбулося не з вини відповідача, суд не вбачає вини у його діях.

Відповідно до ч.4 ст.183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд вважає, що надані позивачем докази та обґрунтування позову не доведені, оскільки згідно норм чинного законодавства на підприємства покладений обовязок по створюванню робочих місць інвалідів, а не обовязок по їх працевлаштуванню, отже адміністративно-господарські санкції нараховані безпідставно, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.94, 183-2, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити.

Постанова підлягає негайному виконанню відповідно до ч.6 ст.183-2 та ч.1 ст. 256 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 15.06.2016 р. Суддя З оригіналом згідно Помічник суддіОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_2