Рішення № 59453696, 20.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2016Справа №910/9828/16

За позовом Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа"

до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"

про стягнення заборгованості 26 103,18 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Старовойтова Я.В., за довіреністю

від відповідача: Кошарський О.В., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості 26 103,18 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2016 було порушено провадження у справі № 910/9828/16, розгляд справи призначено на 06.07.2016.

01.07.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано документи на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/9828/16 від 02.06.2016.

06.07.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано відзив на позов.

Представники сторін в судове засідання 06.07.2016 з'явились.

У судовому засіданні 06.07.2016 судом було оголошено перерву до 20.07.2016.

У судове засідання 20.07.2016 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 20.07.2016 з'явився, надав суду усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.12.2010 між Комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (далі - постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" (далі - споживач, відповідач) було укладено Договір на відпуск теплової енергії №365т (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник продає споживачу теплову енергію для потреб опалення вентиляції та гарячого водопостачання в кількості, у строки та на інших умовах, що зазначені в цьому Договорі.

Відповідно до п. 2.3 Договору, облік відпущеної т/е проводиться розрахунковим способом.

За умовами п. 5.1 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць, споживач самостійно одержує платіжну вимогу у постачальника, після 10-го числа наступного за розрахунковим місяця. Остаточний розрахунок до 20 числа наступного за розрахунковим місяця.

Всі розрахунки за цим договором виконуються на підставі платіжних вимог та двостороннього акту про постачання т/е, що виписує постачальник споживачу. Двосторонній акт про постачання т/е споживач підписує і один екземпляр повертає постачальнику в 5-ти денний термін. В разі не повернення акту в зазначений термін та відсутності мотивованої (письмової) відмови, кількість отриманої т/е вважається беззаперечною та прийнятою до сплати (п.5.2 Договору).

Згідно з п. 9.1 Договору, він набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до 01.12.2011, в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін.

Позивач зазначає суду про те, що внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань у частині своєчасної та повної оплати теплової енергії, у відповідача за період з листопада 2014 по квітень 2015 утворилась заборгованість у розмірі 19 680,37 грн.

На підтвердження заборгованості відповідача позивачем надані суду акти про постачання теплової енергії, відповідно до яких відповідач мав оплатити фактично поставлену позивачем теплову енергію.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач зазначає, що у відповідача перед позивачем існує прострочена заборгованість по оплаті за поставлену теплову енергію відповідно до Договору в розмірі 19 680,37 грн за період з листопада 2014 по квітень 2015.

Крім основної заборгованості позивач також просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 633,89 грн та інфляційні втрати в розмірі 5 788,92 грн.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, у своєму письмовому відзиві зазначає суду про те, що у нього розпочата процедура ліквідації, в зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Положеннями статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який встановлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Отже, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 28.02.2014 №107 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 28.02.2014 було прийнято рішення № 9 «Про виведення з ринку Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» та здійснення тимчасової адміністрації», згідно з яким з 03.03.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк».

В подальшому, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 10.06.2014 № 339 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 11.06.2014 № 45 «Про початок ліквідації ПАТ «Брокбізнесбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію», яким було розпочато процедуру ліквідації відповідача.

Порядок ліквідації банку регулюється розділом VIII Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Так, частиною п'ятою ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку.

З дня початку процедури ліквідації банку: припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку; банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону; втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається; забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Положеннями статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи:

1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;

3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

(частини 1 та 2 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

При цьому, пунктом 4.27 глави 4 розділу V Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2 "Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку" встановлено, що уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за винятком погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують здійснення процедури ліквідації.

Статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено порядок та черговість задоволення вимог кредиторів до банку.

З огляду на вищенаведене, задоволення вимог кредиторів до банку може відбуватись лише в порядку статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та лише за умови виконання кредиторами статті 45 вказаного закону, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 19 680,37 грн основного боргу задоволенню не підлягають.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 633,89 грн та інфляційних втрат в розмірі 5 788,92 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), з дня призначення уповноваженої особи Фонду припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

У зв'язку із наведеним, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 633,89 грн та інфляційних втрат в розмірі 5 788,92 грн задоволенню також не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судовий збір покласти на позивача.

Повне рішення складено 02.08.2016.

Суддя О.В. Нечай