Рішення № 59453421, 29.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2016Справа №910/12041/16

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Міністерства оборони України

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торнадо»

про стягнення 424 884, 52 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Гордієнко В.І. - за довіреністю;

від відповідача: Федоренко О.П. - за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ: Міністерство оборони України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торнадо» про стягнення пені в розмірі 146 298, 52 грн. та штрафу у розмірі 278 586, 00 грн. в зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань згідно договору № 286/3/15/197 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 19.05.2015 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.07.2016 р. порушено провадження у справі №910/12041/16, призначено її до розгляду на 29.07.2016 р.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

29.07.2016р. через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) до господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення по справі та відзив на позовну заяву, в якому він просив суд застосувати своє право передбачене п. 3 ст. 83 ГПК України та зменшити розмір штрафних санкцій на 80 відсотків, мотивуючи це тим, що товар за умовами договору поставлений з незначним запізненням, а також важливістю збереження своєї господарської діяльності, якою здійснюється постачання товарів для потреб оборони.

Представник позивача у судовому засіданні 29.07.2016 р. наполягав на позові, стверджував, що його права порушені.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.07.2016 р. позов не визнав, надав усні пояснення по суті спору.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

19.05.2015 р. між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торнадо» (постачальник) та укладено договір № 286/3/15/197 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2015 році поставити замовнику аксесуари одягу з натуральної шкіри; одягу виготовленого з фетру чи нетканих полотен; одягу готового, з текстильних покривом (лот 4. Костюм (куртка та штани) для захисту від води з тканини синтетичної плащової вибивної (камуфльованої)) (далі - товар), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі (п. 1.1. договору).

Пунктом 1.2 договору встановлено номенклатуру товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги до товару, строки поставки, що визначаються специфікацією, відповідно до якої: загальна кількість товару для постачання - 10 000 шт.; ціна товару з ПДВ складає: 3 979 800, 00 грн.; строки (терміни) постачання - до 30.06.2015 р. (включно).

Ціна цього договору становить 3 979 800, 00 грн. у тому числі: ПДВ 663 300, 00 грн. (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору, товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року згідно з положенням договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Строк поставки товару визначений в специфікації договору (п.1.2).

Місцем поставки товару є центри забезпечення речовим майном та об'єднані центри забезпечення Міністерства оборони України (далі - одержувачі замовника) згідно з рознарядкою Міністерства оборони України, яка є невід'ємною частиною договору, з обов'язковим дотриманням передбачених нею вимог до кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантажень (п. 5.2 договору).

Згідно з п. 5.3 договору, датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній постачальника.

Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором (п.п. 6.3.1 договору).

Відповідно до п. 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Згідно з п.п. 7.3.4 договору, за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду Договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181, 265 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 8 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Так, згідно з пунктом 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Одночасно, частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору відповідачем поставлено товар з порушенням строку згідно з наступними, актами приймального контролю (якості):

- згідно з актом №1 від 10.07.2015 р. поставлено 2 000 комплектів на загальну суму 795 960,00 грн., поставлено із запізненням на 10 днів (з 01.07.2015 р. по 10.07.2015 р.);

- згідно з актом №2 від 20.07.2015 р. поставлено 1 350 комплектів на загальну суму 533 273,00 грн., поставлено із запізненням на 19 днів (з 01.07.2015 р. по 20.07.2015 р.);

- згідно з актом №3 від 30.07.2015 р. поставлено 700 комплектів на загальну суму 278 586,00 грн., поставлено із запізненням на 30 днів (з 01.07.2015 р. по 30.07.2015 р.);

- згідно з актом №4 від 07.08.2015 р. поставлено 2 145 комплектів на загальну суму 853 667,10 грн., поставлено із запізненням на 38 днів (з 01.07.2015 р. по 07.08.2015 р.);

- згідно з актом №5 від 13.08.2015 р. поставлено 960 комплектів на загальну суму 382 060,80 грн., поставлено із запізненням на 44 дні (з 01.07.2015 р. по 13.08.2015 р.);

- згідно з актом №6 від 20.08.2015 р. поставлено 1 872 комплекти на загальну суму 745 018,56 грн., поставлено із запізненням на 51 день (з 01.07.2015 р. по 20.08.2015 р.);

- згідно з актом №7 від 01.09.2015 р. поставлено 973 комплекти на загальну суму 387 234,54 грн., поставлено із запізненням на 58 днів (з 01.07.2015 р. по 01.09.2015 р.);

З наявних доказів (копії вищезазначених актів містяться в матеріалах справи) вбачається, що відповідачем фактично не було поставлено товар у строк, визначений договором.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором позивачем було нараховано згідно п. 7.3.4 договору пеню на загальну суму 146 298, 52 грн., а також штраф у розмірі 278 586, 00 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов'язання, якщо така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч.3 ст.549 ЦК України. Коли обов'язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв'язку з порушенням зобов'язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

За таких обставин, необхідно дійти висновку, що пенею може забезпечуватись не лише грошове зобов'язання. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанова від 24.03.2009 р. у справі № 8/411/08).

Частиною 2 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч.2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

В силу статті 526 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано невірний розрахунок пені в розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки., а саме - завищено кількість діб, які враховувались в період прострочення поставки товару відповідачем.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 146 298, 52 грн., а також штраф у розмірі 278 586, 00 грн. в зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань згідно договору № 286/3/15/402 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 21.09.2015 року обґрунтовані та підлягають задоволенню частково, а саме - пені в сумі 138 624, 50 грн. за розрахунком суду, який відповідає умовам договору і вимогам закону та штрафу у розмірі 278 586, 00 грн. за розрахунком позивача.

Суд надав належну оцінку доводам відповідача, що викладені у відзиві щодо зменшення розміру штрафних санкцій на 80 відсотків та зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. А також, зменшувати розмір штрафних санкцій є не обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Однак відповідач не обґрунтував винятковість випадку у спірних правовідносинах сторін щодо обставин прострочення поставки.

Доводи відповідача про те, що позивач розраховуючи штрафні санкції не врахував вимог законодавства України застосовуючи одночасно пеню та штраф, внаслідок чого відповідач був двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення є необґрунтованими, оскільки як визначено пунктом 2.1. рекомендацій Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням викладеного витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торнадо», пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме - в сумі 6 258,17 грн., згідно вимог ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 29.07.2016 р., згідно ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 629, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 232, 265 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, ч.3 ст. 43, 44, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торнадо» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торнадо» (04074, м. Київ, вул. Сокальська, буд. 1, код ЄДРПОУ 21582561) на користь:

- Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) пеню в розмірі 138 624, 40 грн., штраф у розмірі 278 586, 00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 258, 17 грн., видавши наказ.

3. Іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 03.08.2016 року

Суддя Ю.О.Підченко