Рішення № 59453378, 06.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2016Справа №910/5578/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр"

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 10 707,61 грн

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Павліченко С.І., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 35 558,57 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.03.2016 було порушено провадження у справі № 910/5578/16, розгляд справи призначено на 20.04.2016.

07.04.2016 представник відповідача подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Представник позивача 20.04.2016 у судове засідання з'явився та подав документи на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/5578/16 від 30.03.2016.

Представник позивача вимоги ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/5578/16 від 30.03.2016 виконав.

Представник відповідача 20.04.2016 у судове засідання з'явився, подав клопотання про припинення провадження у справі та заяву про об'єднання справ, вимоги ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі №910/5578/16 від 30.03.2016 відповідач не виконав.

Розглянувши у судовому засіданні 20.04.2016 клопотання представника відповідача про об'єднання справ, суд відмовив у задоволенні вищезазначеного клопотання, у зв'язку із його необґрунтованістю.

20.04.2016, куруючись ст. 77 ГПК України, господарський суд міста Києва оголосив перерву у судовому засіданні до 25.05.2016.

25.05.2016 представник позивача у судове засідання з'явився та надав клопотання про продовження строків розгляду спору.

Представник відповідача 25.05.2016 у судове засідання з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/5578/16 від 30.03.2016 відповідач не виконав.

У судовому засіданні 25.05.2016 господарським судом міста Києва було задоволено клопотання про продовження строку розгляду спору та в порядку передбаченому ст. 77 та в межах строків, встановлених ст.69 оголошено перерву у судовому засіданні до 08.06.2016.

26.05.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

08.06.2016 представник позивача у судове засідання не з'явився.

Представник відповідача 08.06.2016 у судове засідання не з'явився та надав письмові пояснення по суті спору.

Враховуючи нез'явлення представника позивача у судове засідання та неподання представником відповідача витребуваних доказів, розгляд справи відкладено на 15.06.2016.

15.06.2016 представником відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва були подані документи для долучення до матеріалів справи.

15.06.2016 представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва була подана заява про уточнення позовних вимог.

У судове засідання 15.06.2016 представники сторін з'явились.

У судовому засіданні 15.06.2016 судом, в порядку, передбаченому ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 06.07.2016.

У судове засідання 06.07.2016 представник позивача не з'явився.

Представник відповідача у судове засідання 06.07.2016 з'явився, надав суду свої пояснення по суті спору.

Розглянувши у судовому засіданні 06.07.2016 заяву позивача про уточнення позовних вимог б/н від 15.06.2016, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. п. 3.10, 3.11, 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 (далі - Постанова) передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Проаналізувавши зміст заяви про уточнення позовних вимог, подану позивачем, суд дійшов до висновку, що вказана заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог, яка не суперечить приписам чинного законодавства, не порушує чиї-небудь охоронювані законом права та інтереси, а тому приймається судом до розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

06.11.2014 між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (далі - відповідач, споживач) було укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 340503 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому Договорі.

Відповідно до п. 2.2.1 та п. 2.3.1 Договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними у Додатку 1. Споживач, в свою чергу, зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку 1, не допускаючи їх перевищення та своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку № 2.

Відповідно до п. 9 Додатку № 2 до Договору споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в РТМ «Центр» за адресою: вул. Жилянська, 63 оформлену постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Позивач зазначає суду про те, що свої зобов'язання за Договором він виконав належним чином, в свою чергу, відповідач сплатив за спожиту теплову енергію кошти не в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 8 249,98 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Проаналізувавши умови Договору, суд дійшов до висновку про те, що даний Договір за своїм змістом та юридичною природою є договором купівлі-продажу.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 691 та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підтвердження доводів, викладених у своїй позовній заяві, позивач надав суду копії відомосей обліку споживання теплової енергії відповідачем за квітень 2015 та облікову картку за квітень 2015, з яких вбачається, що відповідачем було спожито теплової енергії на загальну суму 33 100,94 грн.

В процесі розгляду справи відповідачем було частково сплачено заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 24 850,96 грн (платіжне доручення № 776 від 31.03.2016), внаслідок чого позивачем було зменшено розмір позовних вимог до 8 249,98 грн (основний борг).

Крім того, судом встановлено, що відповідачем на адресу позивача була направлена заява про зарахування зустрічних однорідних вимог у порядку, передбаченому ст. 601 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України № 674 від 13.04.2016, якою було фактично підтверджено, що у позивача існує право вимоги за Договором на суму 8 249,98 грн та проведено одностороннє зарахування зустрічних однорідних вимог, проте, в подальшому, заявою № 980 від 06.06.2016 про відкликання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідач скасував проведене ним одностороннє зарахування зустрічних однорідних вимог за згаданою заявою № 674 від 13.04.2016.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не було надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача щодо неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором та фактично підтверджено наявність заборгованості за Договором в розмірі 8 249,98 грн, що також підтверджується наданою позивачем копією Акту звіряння розрахунків за теплову енергію між позивачем та відповідачем за Договором, підписаного обома сторонами та скріплено фірмовими печатками підприємств.

Таким чином, доводи позивача щодо наявності у відповідача непогашеної заборгованості за Договором в розмірі 8 249,98 грн є обґрунтованими та доведеними належним чином.

Крім основної суми заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати в розмірі 1 655,05 грн та 3% річних в сумі 802,58 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. п. 1.2, 1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року N 14 (далі - Постанова) правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Судом здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що позивачем вірно визначено суми зазначених показників, а тому, підлягають стягненню 3% річних та інфляційних втрат в розмірах 802,58 грн та 1 655,05 грн відповідно.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат в загальному розмірі 10 707,61 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" (04060, м. Київ, вул. Берлінського, будинок 15; ідентифікаційний код: 36844047) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5; ідентифікаційний код: 00131305) заборгованість в розмірі 8 249 (вісім тисяч двісті сорок дев'ять) грн 98 коп., 3% річних в розмірі 802 (вісімсот дві) грн 58 коп., інфляційні втрати в розмірі 1 655 (одна тисяча шістсот п'ятдесят п'ять) грн 05 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.

Повне рішення складено 15.07.2016.

Суддя О.В. Нечай