Постанова № 59453086, 16.06.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2016 р. Справа № 804/2205/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н.В. при секретарі Татаренко Ю.В. за участю: представника позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 24.07.2014 року: № 5973-15 за 2011 рік, № 5973-15 за 2012 рік, № 5973-15 за 2013 рік, № 5973-15 за 2014 рік, № 5974-15 за 2012 рік, № 5974-15 за 2013 рік, № 5974-15 за 2014 рік.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що податкові повідомлення рішення від 24.07.2014 року: № 5973-15 за 2011 рік, № 5973-15 за 2012 рік, № 5973-15 за 2013 рік, № 5973-15 за 2014 рік, № 5974-15 за 2012 рік, № 5974-15 за 2013 рік, № 5974-15 за 2014 рік надіслано без розрахунку податкового зобовязання, вказані повідомлення-рішення не відповідають формі «ф», згідно якої на податковому повідомленні-рішенні повинно зазначатись, що розрахунок податкового повідомлення-рішення додається.

Позивач вважає висновки податкового органу такими, що не відповідають дійсності, а винесене на їх підставі податкове повідомлення-рішення таким, що порушує норми чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача предявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про місце та час його проведення був повідомлений належним чином.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно свідоцтва про право власності на спадщину спадкоємцями ? частини нерухомого майна нежилого приміщення, магазину, що знаходиться в м.Дніпропетровську, вул. Титова, буд. 11, прим. 31 є ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Із витягу Державного реєстру правочинів вбачається, що позивач є власником ? частини нежилого приміщення - магазину продовольчих товарів, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, буд. 162, прим. 21.

29 серпня 2014 року позивач отримав податкові повідомлення-рішення від 24.07.2014р. про нарахування земельного податку: № 5973-15 за 2011 рік, № 5973-15 за 2012 рік, № 5973-15 за 2013 рік, №5973-15 за 2014 рік, № 5974-15 за 2012 рік, № 5974-15 за 2013 рік, № 5974-15 за 2014 рік, якими, на підставі пп.54.3.3 п. 54.3 ст. 54 розділу II та п. 286.5 ст. 286 розділу XIII Податкового кодексу України визначено суми податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб, код платежу 13050300 в розмірі 463,99 грн., 463,99 грн., 463,99 грн., 463,99 грн., 206,77 грн., 206,77 грн., 206,77 грн., відповідно.

Позивач вважає, що контролюючим органом порушено податкове законодавство в частині розрахунку та формування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.

Відповідно до пп.19-1.1.1 п.19-1.1 ст.19 Податкового кодексу України, функції контролюючих органів здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Згідно п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків.

Відповідно до п. 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України, органами стягнення, є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу.

Відповідно до ст.206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним.

Згідно із ст.269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 270 Податкового кодексу України визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

За нормою ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, або за результатами аукціону.

Відповідно до п.1 ст. 128 Господарського кодексу України, громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи, відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Як встановлено п.6 ст.128 Господарського кодексу України, громадянин-підприємець зобов'язаний своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів; сплачувати податки та інші обов'язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

При цьому власники нежитлового приміщення (його частини) у багатоквартирному житловому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Згідно з п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі, така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

В даному випадку у ОСОБА_2 наявний обовязок обчислити, задекларувати та сплатити до бюджету необхідну суму земельного податку за земельну ділянку під належним йому правом власності нежитловим приміщенням.

Згідно з п.58.1. ст. 58 Податкового кодексу України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, контроль за дотриманням якого, покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

У п.54.5 ст. 54 Податкового кодексу України зазначено, що якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте, несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.271.1 ст.271 ПК України базою оподаткування є: нормативно грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідачем надіслано суду інформацію з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель м.Дніпропетровська, а саме дані земельного кадастру про нормативно грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю №2090 від 07.02.2011 року, розрахунок від 10.09.2014 року, дані державного земельного кадастру для розрахунку земельної плати №4194 від 11.09.2002 року.

Вказані документи підтверджують правильність донарахування позивачеві оспорюваних сум земельного податку, виходячи з їх грошової оцінки та площі землі під належним позивачеві приміщенням з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території.

Також, п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України, а також, пунктом 2.4 Розділу II Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.12 №1236 (далі - Порядок № 1236), передбачено, що до податкового повідомлення-рішення має додаватись розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) з наведенням в ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку) відповідного звітного періоду, щодо якого здійснюється розрахунок податкового зобов'язання, а також іншої інформації, необхідної для визначення грошового зобов'язання.

Ця норма стосується випадків донарахувань контролюючим органом податкових зобов'язань за результатами перевірок правильності складання платниками декларацій з відповідних податків. Судом встановлено, що декларації із земельного податку позивачем не складались і до податкового органу не надавались, тому норми п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та пункту 2.4 Порядку №1236 не можуть бути застосовані у даному випадку.

Крім того, податкові повідомлення-рішення форми «Ф» (додаток № 1 до Порядку №1236) формуються автоматично в IС «Податковий блок» з урахуванням вимог Податкового кодексу України. В сформованому таким чином податковому повідомленні-рішенні не передбачено посилання на розрахунок податкового зобов'язання з огляду на те, що для розрахунку податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб не використовуються декларації (уточнюючі розрахунки) відповідного звітного періоду щодо якого здійснюється розрахунок податкового зобов'язання, а також інша інформація, необхідна для визначення грошового зобов'язання, штрафні санкції не застосовуються.

Також, суд додатково зазначає, що відсутність розрахунку податкового зобов'язання, як додатку до будь-якого податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для звільнення платника податків від обов'язку сплатити належну суму податку до бюджету.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24.07.2014 року: № 5973-15 за 2011 рік, № 5973-15 за 2012 рік, № 5973-15 за 2013 рік, № 5973-15 за 2014 рік, № 5974-15 за 2012 рік, № 5974-15 за 2013 рік, № 5974-15 за 2014 рік. винесені на підставі та у спосіб передбачені чинним законодавством, а тому скасуванню не підлягають, з викладених підстав.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позову ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складено 21 червня 2016 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 21.06.2016 р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_4 ОСОБА_4 ОСОБА_5