Рішення № 59451746, 12.07.2016, Господарський суд Полтавської області

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

12.07.2016р.Справа №917/1457/15

За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", інтереси якого представляє Миргородський район газопостачання, вул. Шишацька, 84, м. Миргород, Полтавська область, 37604

до 1.Петрівцівської сільської ради Миргородського району, с. Петрівці, Миргородський район, Полтавська область, 37600

2. Миргородської районної ради, вул. Гоголя,120, м. Миргород, 37600

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1.Відділ освіти Миргородської РДА, вул. Незалежності, 20/17, м. Миргород, 37600

про стягнення грошових коштів у розмірі 15 551,23 грн.

Суддя Іваницький Олексій Тихонович

Секретар судового засідання Мусійченко Т.С.

представники:

від позивача: ОСОБА_1- довіреність № 75 від 08.12.2015р.;

від відповідач 1:- представник не з"явився

від відповідача 2: - представник не з"явився

від третьої особи:1 - представник не з"явився

СУТЬ СПРАВА: розглядається позовна заява про стягнення 15 551,23 грн., із яких: 9 832,24 грн. - сума основного боргу за договором на постачання природного газу № 330 від 01.01.2015р., 2 077,70 грн. пеня ;111,52 грн. - 3% річних, 3 529,77 грн. - інфляційні втрати.

Справа прийнята на новий розгляд відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 03.03.2016 року та протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями господарського суду Полтавської області від 24.03.2016 року до провадження суддею Іваницьким О.Т.- див .а.с. 153-161.

Суддя Іваницький О.Т. ухвалою суду від 28.03.2016 року прийняв справу № 917/1457/15 на новий розгляд і порушив провадження по ній -а.с. 162.

Відповідно до приписів статті 111-12 ГПК України суд при новому розгляді справу враховує обовязковість вказівок , що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 03.03.2016 року. А саме підстави позову, заявленого до ОСОБА_2 сільської ради є неналежними, оскільки договір № 330 від 01.01.2015 року є неукладеним, оскільки не був зареєстрований у Державному казначействі України, а позивач не скористався своїм правом і не уточнив підстав позову. Стосовно Миргородської райради яка була залучена місцевим судом в якості відповідача, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що у районної ради взагалі відсутні договірні відносини з позивачем, а відповідно і підстави для стягнення з неї заборгованість за поставлений газ.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані ним додаткові докази, суд, встановив:

між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» (надалі по тексту - позивач, постачальник) та ОСОБА_2 сільською радою Миргородського району (надалі по тексту - відповідач 1, споживач) було укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 330 від 01.01.2015 року з додатками № 1 та № 2 /а.с.11-16;29-36 /.Відповідно до якого постачальник зобов'язувався постачати споживачу природний газ в порядку та обсягах визначених договором для потреб споживача, а споживач зобов'язувався оплачувати вартість газу та наданих послуг у розмірах, строках , порядку та на умовах цього договору (п. 1.1 Договору).

31.01.2015 року позивачем було передано акт № 330 на поставку споживачу та прийняття ним згідно комерційного вузла обліку 990 куб. м. природного газу /с. 38./.

Актом прийому-передачі №У 000000000983 від 31 січня 2015р. поставщик (позивач у справі) передав споживачу (відповідачу у справі ) 0,990 тис. куб. м. з ресурсу України - а.с. 39.

27 січня 2015р. споживачу було виставлено рахунок- фактура №У 000000000898 на оплату 0,990 тис. м. куб. імпортованого природного газу згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1 ввезеного НАК Нафтогаз України по договору 330г від 27.01.2015р.- по ціні без ПДВ 5 9000,00 грн. на суму 5 841 грн. РАЗОМ без ПДВ 6 362,03грн.РАЗОМ з ПДВ 7009,20 грн. ВСЬОГО 7 634,44 грн.-а.с. 40

Матеріалами справи, зокрема актами приймання-передачі природного газу б/н та № У0000000983 від 31.01.20015р., підтверджено факт постачання відповідачу 1 обсягу природного газу - 990 м. куб. на суму 7 634,44 грн.

За даними відповідача 1 ОСОБА_2 сільська рада здійснення оплату за спожитий природний газ у січні 2015 року у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 9 від 29.01.2015 року про оплату 7 634,44 грн. вартості отриманого ним природного газу за договором № 330 від 27.01.2015р.(а.с. 41,156.).

Положеннями п. 1.2 договору №330 сторони погодили, що передача газу за цим договором здійснюється на межах балансової належності обєктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування. Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання визначається сторонами в додатку № 1 до договору. Додатком №1 до договору № 330 закріплено перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє в частині постачання природного газу з 01 січня 2015р. по 31 березня 2015р. включно (п. 10.1 Договору)- а.с.14..

Згідно колонки другої (найменування споживача, місцезнаходження пункту призначення) якого визначено дві позиції: ОСОБА_2 сільська рада та ОСОБА_2 дитячий садок. Вказаний додаток підписаний представниками сторін та скріплено їх печатками. А саме: Петрівці дитячий садок КСТ-50 2шт. 6-10 Метріх 00291806 08.09.2012р.( див. а.с.29-33; 158). Судами попередніх інстанцій та і при новому розгляді встановлено, що позивач не подав господарському суду актів про прийом-передачу природного газу дитячому садку саме на його комерційний вузол обліку газу та газоспоживного обладнання (а.с. 33) і не підтвердив обєми поставленогоПетрівцівському дитячому садку як за січень 2015 року так і в послідуючі місяці обєму поставленого природного газу та рахунку на його оплату. Взагалі не надав суду акту приймання-передачі на комерційний вузол обєму природного газу у січні 2015 році як і не виставляв рахунку - фактури на оплату яко би поставленогодитячому садочку "Сонечко". Тому твердження позивача, що відповідач ОСОБА_2 дитячий садок не виконав належним чином свої договірні зобов'язання умов договору № 330 від 01.01.2015 року внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена є хибною та безпідставною.

Щодо акту приймання-передачі природного газу № У0000002818 від 31.01.20015р. (за січень) з визначенням обсягу природного газу - 2265 м. куб. на суму 17 466,68 грн. на який посилається позивач в підтвердження позовних вимог, підписаний лише позивачем та скріплені його печаткою /див.а.с.16; 88-89/. Світлокопія вищевказаного акту виготовлена неякісно і на ній відсутній підпис та прізвище і ініціали посада повноважної особи споживача (чи директора дитячому садочку "Сонечко", чи ОСОБА_2 сільської рада) . Інших доказів, які б свідчили про споживання саме відповідачем 1 природного газу у обсязі, визначеному ОСОБА_3 приймання-передачі природного газу № У0000002818 від 31.01.20015р., суду не надано.

Відповідно до приписів закону України "Про державний бюджет на 2015 рік" від 28 грудня 2014 року до складу сільських рад у 2015 році не входять заклади освіти, тому дитсадочок "Сонечко" як юридична особа, був переданий до спільної власності територіальних громад сіл і селищ Миргородського району в особі Миргородської районної ради(а.с.47-48).

Відділ освіти Миргородської РДА - у письмових поясненнях за вх. № 12078 від 25.08.2015р. пояснив, що ОСОБА_2 с/р передала в строкове платне користування приміщення для розташування дитячого навчального закладу за зобовязала самостійно оплачувати комунальні послуги прийнятого приміщенням, уклавши відповідні договори. З позивачем такий договір був укладений 19.02.2015р.(а.с. 62-65; 66-72).

Миргородська районна рада - у письмових поясненнях за вх. № 11766 від 17.08.2015р. пояснила, що відповідач 1 не може оплатити вартість спожитого дитсадком "Сонечко" природного газу за січень 2015р., оскільки до ст. 89 Бюджетного Кодексу України внесені зміни, відповідно до яких фінансування закладів соціальної сфери передано з 01 січня 2015 року із сільських бюджетів до районного бюджету. При цьому, Миргородська районна рада у письмових поясненнях зазначила, що готова сплатити вартість отриманого природного газу та те, що відповідачем у даній справі має бути Відділ освіти Миргородської РДА (як розпорядник коштів) чи Миргородська районна рада (як власник дитсадка та коштів- а.с. 80-82).

12.07.2016 року за вхідним № 8634 представник позивача ОСОБА_4 подала заяву з додатками в якій просить господарський суд долучити їх в якості доказів у справі. Суд заяву з додатками прийняв до розгляду, розглянув по суті, задовільнив та долучив до матеріалів справи (див. с. 168-188).

З додаткових доказів вбачається, що між позивачем та Відділом освіти Миргородської РДА (вул. Незалежності, 20/17, м. Миргород, 37600) як і ОСОБА_2 сільською радою відсутні буд які суми заборгованості за поставлений газ як сільській раді так і дитячим садком за договорами № 330 від 01.01.2015 року; договору оренди № 1 від 27.01.2015 року та договору № 317 від 19 лютого 2015 року (а.с. 180-187).

Позивачем на вимогу суду так і не подано в якості доказів помісячно з січня по грудень 2015 року акти приймання кожному дитячому садку на комерційний вузол обліку газу та газоспоживного обладнання, а лише акт №300 приймання-передачі природного газу в загальній кількості 2265 куб. м. без підпису представника споживача /а.с. 169-170/; акт №317 приймання-передачі природного газу від 19.02.2015р. на загальну кількість 82294 куб.м. а.с.171-173); акт № 317 від 28.02.2015р. на загальну кількість 205506 куб.м.( а.с.174-176); акт №317 від 31.01.2015р.(а.с.177-179). Всі вони оплачені згідно виставлених рахунків за рахунок державних коштів через казначейство України.

Позовна заява подана до суду 13.07.2015 року- а.с. 2.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням наведеним у позовній заяві та поясненнях по справі а.с. 46-50.

З матерів справи вбачається, що позивач безпідставно заявив вимоги стягнути з ОСОБА_2 сільської ради а користь ПАТ по газопостачанню та газифікації Полтавагаз 9 832 грн. 24 коп. заборгованості за поставлений природний га; 2 077 грн. 72 коп. пені; 111 грн. 52 коп. річних 3% ; та 3 529 грн. 77 коп. інфляційних - ( див.а.с. 6). Розібратися з поданими розрахунками боргу та річних, інфляційних взагалі неможливо, а по пені закінчився спеціальний термін позовної заяви в один рік (ст. 257 ЦК України та ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України і є заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності та безпідставності нарахування річних та інфляційних збитків(а.с. 81)..

Представники відповідачів та третіх осіб проти позову заперечують з мотивів, зазначених у відзивах.

Відповідач 2 у відзиві вказує, що різниця даних позивача і відповідача 1 виникла у звязку з тим, що позивачем у обсяг спожитого відповідачем природного газу включено природний газ, спожитий дитсадком "Сонечко", який перебуває на балансі відділу освіти РДА, та повинен утримуватися за рахунок районного бюджету відповідно до вимог бюджетного законодавства.

Відповідач 2 вказує, що у січні природний газ для дитсадка "Сонечко" позивачем відпускався без належного оформлення договірних відносин між позивачем і відділом освіти РДА, а включення обсягу газу на споживання дитячим навчальним закладом в рамки договору з ОСОБА_2 сільською радою є "нав"язаним" з боку позивача як монополіста в сфері постачання газу.

Третя особа - відділ освіти Миргородської РДА повідомив, що згідно з рішенням другого засідання 36 сесії 6 скликання Миргородської районної ради від 23.01.2015р. Про функціонування закладів культури та дошкільних навчальних закладів району в 2015 році та використання обєктів комунальної власності сіл, селищ району районною радою на умовах оренди /а.с. 64-65/ було прийнято у спільну власність територіальних громад сіл, селищ району дошкільні навчальні заклади. За договором оренди № 1 від 27.01.2015р. відділ освіти Миргородської РДА отримав у строкове платне користування приміщення для розташування дитячого садка "Сонечко" і зобовязався самостійно оплачувати комунальні послуги прийнятого приміщенням, уклавши відповідні договори. З позивачем на постачання природного газу для дитячого садка "Сонечко" договір був укладений 19.02.2015р.за № 317-а.с.66-68;69-72.

Ухвалою господарського суду у справі від 11.08.2015 року до участі у справі було залучено в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет господарського спору на стороні відповідача: 1.Відділ освіти Миргородської РДА (вул. Незалежності,20/17,м. Миргород,37600; №2 Миргородську районну раду ( вул. Гоголя,120, м. Миргород) а.с. 52-53.

25.08.2015р. відповідно до ст. 24 ГПК України суд за своєю ініціативою залучив до участі у справу іншого відповідача - Миргородську районну раду( вул. Гоголя,120, м. Миргород) а.с.72. таким чином з 25.08.2015р. третья особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет господарського спору на стороні відповідача змінила процесуальний статус і стала іншим відповідачем по справі.

Відповідач 2 вказує, що, не зважаючи на відсутність договірних відносин між ним та позивачем, визнає факт отримання дитячим садком "Сонечко" у січні 2015р. газу на загальну суму 9832,24 грн. і просить суд покласти обовязок по його відшкодуванню за рахунок районного бюджету. Відповідач 2 - Миргородська районна рада - у відзиві повідомив, що незважаючи на відсутність договірних відносин між ним та позивачем у січні 2015р., фактично він, а не відповідач, отримав природний газ, вартість якого просить позивач стягнути.

Позивач вказує, що свої зобов'язання згідно даного договору виконав, поставив відповідачу 1 у січні 2015 року природний газ в загальному обсязі 2265 куб. м. на загальну суму 17466,68 грн.

В підтвердження виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки газу споживачу позивач надав акт приймання-передачі природного газу № У0000002818 від 31.01.20015р. (за січень) з визначенням обсягу природного газу - 2265 м. куб. на суму 17 466,68 грн.

Наданий позивачем акт підписаний лише позивачем та скріплені його печаткою.

Ухвалою господарського суду від 07.07.2016 року судом з власної ініціативи було продовжено термін розгляду справи на 15 днів у звязку з неявкою представників сторін та необхідністю подання додаткових доказів згідно приписів постанови Вищого господарського суду України від 03.03.2016 року.

В судове засідання 11.08.2015 року позивачем через канцелярію суду надано письмові пояснення до позовної заяви. (вх. № 11442 від 11.08.2015р.).

Відповідач 1 у відзиві від 23.07..2015р. вхід № 10669 канцелярії судк (а.с. 25-28) проти позову заперечує, з підстав вказаних у його змісті.

Ухвалою від 11.08.2015р.суд за клопотанням відповідача 1 залучив до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1.Відділ освіти Миргородської РДА; 2.Миргородську районну раду.

В судовому засіданні представник відповідача визнав позов в частині суми основного боргу, в іншій частині позову просив суд відмовити.

В судовому засіданні 12.07.2016 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Листом за вих. № 397 від 04.02 2015 року на адресу В.о. ОСОБА_2 сільської ради ОСОБА_5 було направлено два примірника акту прийому-передачі газу за січень 2015 року згідно договору № 330 від 27.01.2015року на постачання природного газу за регульованим тарифом, для підписання. Додаток 2 примірника акту прийому-передачі газу-а.с.17.

Листом від 11.02. 2015 року за вих. № 440 Керуючий Миргородським РГП ПАТ Полтавагаз ОСОБА_6 на адресу В.о. ОСОБА_2 сільської ради ОСОБА_5 та Голови Миргродської районної державної адміністрції ОСОБА_7 та голові Миргородської районної ради ОСОБА_3 повідомив , що 5.02.2015 року сіьська рада отримала два примірника акту приймання -передачі газу за січень 2015 року і до цього чсу не повернула один примірник його підписаний та скріплений печаткою. ОСОБА_1 в строк до 13 лютого 2015 року повернути на адресу Миргородського РГП ПАТ Полтавагаз один примірник підписаний та посвідчений печаткою в іншому випадку газопостачання на обєкти підпорядковані споживачу буде припинено а.с.18.

30.06. 2015 року за вих. № 2539 ОСОБА_2 сільській раді було заявлено ПРЕТЕНЗІЮ на суму 9 832 грн. 24 коп. Належних доказів відправки або вручення її під розписку відповідачу №1 позивачем суду не надано - а.с.19.

Згідно пояснень позивача (вх. № 11442 від 11.08.2015р.) чинним є договір № 330 від 27.01.2015р. (далі - Договір) і саме по ньому проводилися розрахунки за спожитий відповідачем природний газ у період з січня по червень 2015р.

При цьому, сторони умовами договору узгодили, зокрема, наступне:

- договірні обсяги постачання газу споживачу наводяться в додатку № 2 до Договору (п. 2.1. Договору);

- послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку № 1 до Договору (п. 2.6 Договору);

- постачальник до 5-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою постачальника (п. 2.6 Договору);

- споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання передачі газу.

У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку.

До прийняття рішення судом обсяг та вартість послуг з постачання газу встановлюється відповідно до даних постачальника (п. 2.8 Договору);

- облік обсягів газу, що постачається на умовах договору, здійснюється згідно з Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005р. № 618, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26.01.2006 р за №67/11941 (п.3.2 Договору);

- на підставі результатів вимірювання обсягу газу вузлами обліку складаються щомісяця акти приймання-передачі газу (п.3.2 Договору);

- розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами визначеними, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка № 2 до Договору. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи із ціни на газ на наступний розрахунковий період та відповідно її величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації та відповідної інформації про ціну на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, яка діяла у попередньому місяці. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 5-го числа наступного за місяцем поставки газу (п. 4.1 та п. 4.6 Договору);

- у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла в період за який нараховується пеня, від простроченої суми платежу за кожний день прострочення (п. 6.2.2 Договору);

- цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє в частині постачання природного газу з 01.01.2015р. по 31.03.2015р. включно (п. 10.1 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що акт прийому-передачі газу направлений відповідачу 04.02.2015р. Позивач вказує, що будь-яких претензій щодо визначення об'ємів використаного природного газу від споживача не надходило.

За даними позивача, в порушення умов Договору, відповідачем проведено оплату вартості отриманого ним природного газу не в повному обсязі, зокрема, 30.01.2015р. сплачено 7 634,44 грн.

Відповідач 1 у відзиві вказує, що відповідно до умов договору позивачем у січні 2015р. поставлено 990 куб.м. природного газу.

В підтвердження виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки газу споживачу у обємі 990 куб.м. природного газу відповідач 1 надав акти приймання-передачі природного газу б/н та № У0000000983 від 31.01.20015р. (за січень) з визначенням обсягу природного газу - 990 м.куб. на суму 7 634,44 грн.

Надані відповідачем 1 акти підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Позивач, вважаючи свої права порушеними відповідачем 1, як особою, що підписала договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 330 від від 27.01.2015р., звернувся до суду з позовом про стягнення з нього 9 832,24 грн. основного боргу, 111,52 грн. 3% річних, 3 529,77 грн. інфляційних втрат, 2 077,70 грн. пені.

При вирішенні спору, суд приймає до уваги наступне.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідност.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем №1 у справі виникли зобов'язання з договору постачання, за яким в силу ст. 712 ЦК України визначено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідност.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

З огляду на відсутність між Миргородською РДА (відповідач 2) та позивачем в січні 2015р. належного оформлення договірних відносин з приводу постачання природного газу на утримання дитсадку "Сонечко", суд не має змоги визначити дату порушення зобов'язання, а отже і період прострочення.

За даних обставин, позовні вимоги щодо стягнення 111,52 грн. 3% річних, 3 529,77 грн. і інфляційних втрат, 2 077,70 грн. пені є такими, що задоволенню не підлягають.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу Українивстановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Відповідно до ч.1ст.89 Бюджетного кодексу до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать видатки на освіту, дошкільну освіту, позашкільну освіту.

Відповідно до рішення другого засідання 36 сесії 6 скликання Миргородської РР від 23.01.2015р. Миргородської РДА у спільну власність територіальних громад сіл, селищ району прийнято дошкільні навчальні заклади, у тому числі дитячий садок "Сонечко". За договором оренди № 1 від 27.01.2015р. відділ освіти РДА отримав у строкове платне користування приміщення для розташування дитячого садка "Сонечко" і зобовязався самостійно оплачувати комунальні послуги прийнятого приміщенням, уклавши відповідні договори. З позивачем на постачання природного газу для дитячого садка "Сонечко" договір був укладений 19.02.2015р.за № 317.

В січні 2015р. Миргородська РДА (відповідач 2), на утримання якої з 01.01.2015р. передано дитсадок "Сонечко", отримала від позивача природний газ для цього дитячого садка без оформлення договірних відносин.

З огляду на зазначене вище, з врахуванням визнання відповідачем 2 боргу на суму 9832,24 грн., що заявлена позивачем до стягнення як вартість поставленого природного газу об"єкту газоспоживання - приміщення дитячого садку с.Петрівці, вимоги про стягнення 9832,24 грн. підлягають задоволенню з Миргородської районної ради.

Крім того, позивач у позові ставить вимогу про стягнення 111,52 грн. 3% річних, 3 529,77 грн. інфляційних втрат, 2 077,70 грн. пені.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Перший відповідач, ОСОБА_2 сільська рада Миргородського району, відповідно до пункту 12 статті 2 Бюджетного кодексу України є бюджетною установою, та головним розпорядником бюджетних коштів.

Пунктом 8 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

Відповідно до частини 1 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим кодексом (частиною 2 статті 23 БК України). Визначення термінів "бюджетне призначення", "бюджетне асигнування" та "бюджетне зобов'язання" наведені у частині 1 статті 2 БК України.

Частиною 5статі 180 Господарського кодексу України визначено, що ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Таким чином, згідно наведених норм при укладанні будь-якого господарського договору розпоряднику (одержувачу) бюджетних коштів необхідно обов'язково передбачити умову виникнення платіжних зобов'язань виключно при наявності відповідного бюджетного призначення (бюджетного асигнування).

Частиною 4статті 48 БК передбачено, що зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.

Відповідно Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року N 460/2011, казначейська служба здійснює в межах своїх повноважень контроль за дотриманням бюджетного законодавства учасниками бюджетного процесу, забезпечує казначейське обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунку.

Наказом Державного казначейства України № 89 від 25.05.2004 року затверджено Порядок обслуговування державного бюджету за видатками та операціями з надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного бюджету", який регламентує організаційні взаємовідносини між органами Державного казначейства, розпорядниками, одержувачами бюджетних коштів, а також розподіл обов'язків та відповідальності між ними в процесі обслуговування Державного бюджету України за видатками з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України.

Пунктом 2.2 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 року N 309 передбачено, що розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетного зобов'язання подають до відповідного органу Казначейства Реєстр бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів за формою згідно з додатком 1 (далі - Реєстр) на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях і оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов'язання.

Договір №330 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 01.01.20115 року не був взятий на бюджетне зобов'язання (докази на спростування вказаних обставин у матеріалах справи відсутні) та не зареєстрований в органах державного казначейства, виконання умов договору в частині оплати поставленого природного газу за рахунок коштів державного бюджету є неможливим, оскільки даний договір не набув чинності.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач у суді першої інстанції підтримував та підтримує на даний час позовну заяву, яка обґрунтована наданим договором №330 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 01.01.2015 року.

З огляду на відсутність між Миргородською РДА (відповідач 2) та позивачем в січні 2015р. належного оформлення договірних відносин з приводу постачання природного газу на утримання дитсадку "Сонечко", суд не має змоги визначити дату порушення зобов'язання, а отже і період прострочення.

За даних обставин, позовні вимоги щодо стягнення 111,52 грн. 3% річних, 3 529,77 грн. і інфляційних втрат, 2 077,70 грн. пені є такими, що задоволенню не підлягають.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні вимоги ст. 27 Господарського процесуального кодексу України покладено також і на третіх осіб.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із пунктом 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обовязком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно до ч.1 статті 4-7 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справив їх сукупності. Статтею 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вирішуючи господарський спір суди зобовязані достеменно встановити сам факт виконання договірних зобовязань оскільки зясування вказаних питань має істотне значення для вирішення спору на впливає на правильність застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 Про судове рішення рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному зясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи,що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідже- ними в судовому засіданні.

Згідно до приписів статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду..

У нарадчій кімнаті суд дійшов висновку, що Позивачем у відповідності до приписів статей 32-34,35-36, 38 ГПК України у встановленому порядку не подано належні докази на підставі яких він доводив обставини, та посилався як на підставу своїх вимог та заперечень. Позивачі не підтвердив обґрунтованість заявлених позовних вимог. Враховуючи вищенаведене, суд вважає вимоги позивача безпідставними та не обґрунтованими, і не доведеними наданими по справі доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

Після виходу з нарадчої кімнати 12.07.2016 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким відмовив у задоволені позовних вимог за недоведеністю та безпідставністю.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У пункті 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України висловлено правову позицію згідно якої зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Згідно вказаної вище правової позиції, суд дійшов висновку про те, що спір виник, в тому числі внаслідок неправильних дій ОСОБА_2 сільської рад Миргородського району, у зв'язку з чим судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32-35,36-38 43, 49, 69, 77, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволені позовних вимог за недоведеністю та безпідставністю.

Повне рішення складено 19.07.2016р.

СУДДЯІваницький О.Т.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.