Рішення № 59451592, 02.08.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2016р. Справа№ 914/1504/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Львівгаз, м.Львів

до відповідача: Комунального підприємства Червоноградтеплокомуненерго, м. Червоноград,

про стягнення 5 371 452,69 грн.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Гелеш Г.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1,

від відповідача: ОСОБА_2

На розгляд господарського суду Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації Львівгаз подано позов до Комунального підприємства Червоноградтеплокомуненерго про стягнення 5 371 452,69 грн.

Ухвалою суду від 06.06.2016 р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 21.06.2016 р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

У судове засідання 02.08.2016р. представник позивача зявився, заявлені позовні вимоги підтримав. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору на розподіл природного газу від 01.01.2016 р. вчасно не оплатив вартість розподіленого природного газу, тому існує заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 4 255 936,91 грн. Крім того, позивачем нараховано відповідачу 244 151,42 грн. інфляційних втрат, 26 659,63 грн. 3% річних та 844 704,73 грн. пені.

У судовому засіданні 02.08.2016р. представник відповідача визнав наявність заборгованості, пояснив, що така виникла через важке матеріальне становище. Проти нарахованих інфляційних втрат, 3% річних та пені не заперечив, однак просив зменшити пеню на 90% та відстрочити виконання рішення суду на 6 місяців.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, повно, всебічно і обєктивно зясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

01.01.2016р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації Львівгаз та Комунальним підприємством Червоноградтеплокомуненерго укладено договір на розподіл природного газу №0942NQU6WGT016 шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), відповідно до умов якого оператор ГРМ (позивач у справі) зобовязується надати послугу з розподілу природного газу, а споживач зобовязується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначеному договором.

Відповідно до п.6.4 договору оплата вартості послуг з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ за січень-квітень 2016р., що підтверджується:

·Актом №ЛВ000008227 від 31.01.2016 р. на загальну суму 3 864 840,88 грн.;

·Актом №ЛВ000021275 від 29.02.2016 р. на загальну суму 2 538 394,30 грн.;

·Актом №ЛВ000037192 від 30.04.2016 р. на загальну суму 183 367,57 грн.;

Перелічені вище Акти підписані позивачем та відповідачем без зауважень.

20.05.2016р. між позивачем та відповідачем підписано Акт звірки розрахунків на суму 4 953 173,44 грн. основного боргу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між сторонами у справі виникли зобовязання з приводу поставки товару на підставі договору про приєднання.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

У відповідності з частиною першою статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

В силу статті 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як убачається з матеріалів справи та визнається сторонами, товар (газ) відповідачу поставлений позивачем, проте вартість розподілу природного газу відповідачем оплачена не вчасно, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 4 255 936,91 грн. основного боргу є правомірною.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 244 151,42 грн. інфляційних втрат, 26 659,63 грн. 3% річних, проти правомірності нарахування яких відповідач не заперечив.

За порушення строків оплати поставленого газу згідно п.8.2 договору позивачем нараховано відповідачу 844 704,73 грн. пені. Відповідач просить зменшити її розмір на 90%, обґрунтовуючи таку вимогу важким матеріальним становищем, арештом коштів на рахунках, а також тим, що тарифи на теплову енергію не покривають фактичних витрат на її виробництво. Представник відповідача заперечив проти такого зменшення пені на 90%.

Щодо даного клопотання, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (п. 1 ст. 233 ГК України).

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан відповідача і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховуючи інтереси обох сторін. Також суд враховує те, що прострочення платежів було не значне, відповідач постійно здійснює сплату заборгованості, тому суд вважає за можливе зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 50% до 422 352,37 грн.

Щодо клопотання про відстрочку виконання судового рішення на 6 місяців, то суд відмовляє у його задоволенні, оскільки на момент прийняття рішення суду у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність обставин виняткового характеру, передбачених ст.121 ГПК України, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строки, визначені законом. Крім того, відповідачем не доведено необхідність такої відстрочки саме не 6 місяців.

У п. 10 постанови «Про судове рішення» від 26.03.2012 р. №6 Пленум Вищого господарського суду України звертає увагу, що результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

Відповідно до ч.2 ст.4-3 та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

У силу вимог ст.49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 82- 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Червоноградтеплокомуненерго (80100, Львівська обл., м. Червоноград, вул. Промислова, буд.1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 23966248) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Львівгаз (79039, м. Львів, вул.Золота, буд. 42, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03349039) 4 255 936,91 грн. основного боргу, 244 151,42 грн. інфляційних втрат, 26 659,63 грн. 3% річних, 422 352,37 грн. пені та 80 571,79 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. У задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання судового рішення відмовити.

У судовому засіданні 02.08.2016 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 04.08.2016р.

Суддя Яворський Б.І.