Рішення № 59451508, 27.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2016Справа №910/9819/16

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Фенікс»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО-МЕДСЕРВІС»

про стягнення 50 000,00 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Слободян В.В.

від відповідача: Євсеєв Г.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Фенікс» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО-МЕДСЕРВІС» про стягнення страхового відшкодування в розмірі 50 000,00 грн., в результаті настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 24.12.2014 р. о 16:30 год. на автодорозі Київська а/д Н-01 Київ-Знам'янка 29 км. (пішохідний перехід), за участю транспортних засобів «Audi А-8», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 (власник ОСОБА_4), транспортного засобу «Nissan Primera», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5 (власник ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат) та транспортного засобу «Volkswagen Caddy», державний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_6 (власник ОСОБА_7).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2016 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/9819/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 13.07.2016 р, зобов'язано сторін надати певні документи та пояснення, також направлено запит до МТСБУ для витребування інформації.

Через відділ діловодства суду 13.06.2016 р. від МТСБУ надійшла відповідь на судовий запит, 13.06.2016 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та 11.07.2016 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача, які залучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 13.07.2016 р. надав суду оригінали документів для огляду в судовому засіданні та документи для долучення до матеріалів справи, підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Відповідач уповноважених представників у судове засідання 13.07.2016 р. не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Керуючись ст. 77 ГПК України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2016 р. розгляд справи відкладено на 27.07.2016 р. для дослідження доказів у справі.

27.07.2016 р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог та пояснення на відзив відповідача, які залучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 27.07.2016 р. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.07.2016 р. заперечив проти позову з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 27.07.2016 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» (надалі - Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

18.11.2014 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Фенікс» (страховик) та ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» (страхувальник, вигодонабувач) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 053/14-Т, за умовами якого застраховано ризики, пов'язані з експлуатацією транспортного засобу - автомобіля марки «Nissan Primera», державний номер НОМЕР_2.

За вказаним договором страхова сума - 125 000,00 грн.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

24.12.2014 р. о 16:30 год. на автодорозі Київська а/д Н-01 Київ-Знам'янка 29 км. (пішохідний перехід), сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортних засобів «Audi А-8», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 (власник ОСОБА_4), транспортного засобу «Nissan Primera», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5 (власник ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат) та транспортного засобу «Volkswagen Caddy», державний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_6 (власник ОСОБА_7), що підтверджується довідкою про ДТП № 9480303 (копія в матеріалах справи).

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди застрахований позивачем автомобіль марки «Nissan Primera», державний номер НОМЕР_2, зазнав пошкоджень.

Особою, винною в скоєнні адміністративного правопорушення, є водій ОСОБА_3, і його вина встановлена вироком Обухівського районного суду Київської області від 06.11.2015 р. у справі № 372/4036/15-к провадження № 1-кп-195/15.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

У відповідності до складених ТОВ «Сател Груп» звітів про оцінку транспортного засобу легкового автомобіля «Nissan Primera», державний номер НОМЕР_2 № 4325/1214 № 4325/1214-2, ремонтну калькуляцію за системою Audatex від 20.01.2015 р., пошкодженому автомобілю страхувальника нанесено збитків на загальну суму 150 572,04 грн. (132 460,00 грн. + 18 112,04 грн.).

23.01.2015 р. позивачем було складено страховий акт № 02/01-2015, згідно з яким сума виплати страхового відшкодування у зв'язку зі страховим випадком складає 114 347,96 грн. (з яких: 132 460,00 грн. матеріальний збиток, що дорівнює ринковій вартості автомобіля - 18 112,04 грн. утилізаційна вартість автомобіля).

На виконання умов договору страхування, позивачем було виплачено страхове відшкодування страхувальнику ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» в сумі 114 347,96 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 15 від 26.01.2015 р. (копія в матеріалах справи).

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У відповідності до полісу Приватного акціонерного товариства « Страхова компанія «АСКО-МЕДСЕРВІС» № АВ/5704869 застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу марки «Audi А-8», державний номер НОМЕР_1.

Враховуючи наведене, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Фенікс» звернулося до господарського суду з даним позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО-МЕДСЕРВІС» про стягнення 50 000,00 грн. матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка була відшкодована позивачем страхувальнику.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «Audi А-8», державний номер НОМЕР_1, зокрема, до відповідача у даній справі - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО-МЕДСЕРВІС».

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Полісом цивільно-правової відповідальності обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/7457456 встановлена франшиза у розмірі - 0, а ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000,00 грн.

В ході розгляду справи № 910/9818/16 представник позивача надав суду копію рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області у справі « 733/597/16-ц № 2/733/369/16 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Фенікс» до ОСОБА_3 про відшкодування в порядку регресу в розмірі 64 787,96 грн. (з яких: 64 347,96 грн. сума страхового відшкодування, 140,00 грн. вартість послуг з отримання довідки про ДТП, 300,00 грн. вартість послуг з проведення оціночної експертизи пошкодженого транспортного засобу), та пояснив, що при винесенні даного рішення судом вже встановлювались обставини ДТП, розмір понесених збитків, розмір та факт здійснення ПрАТ «СК «Фенікс» страхового відшкодування та наявність у водія, що спричинив ДТП страхового полісу ПрАТ «СК «АСКО-МЕДСЕРВІС», який діяв станом на дату ДТП.

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області у справі « 733/597/16-ц № 2/733/369/16 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Фенікс» до ОСОБА_3 про відшкодування в порядку регресу в розмірі 64 787,96 грн. позовні вимоги задоволено повністю.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач у порушення ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, звернувся із заявою про страхове відшкодування не впродовж одного року, а через рік та 1,5 місяці з моменту ДТП, а відтак 29.04.2016 р. відповідачем було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування позивачу.

Господарський суд не приймає до уваги доводи відповідача, з огляду на наступне.

У ч. 2 п. 6 Інформаційного Листа Вищого Господарського Суду України від 20.10.2015 р. № 01-06/1837/15 зазначено, що підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що підставою для відмови у здійсненні страхованого відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Законодавчими нормами передбачено можливість відмови страховика у виплаті страхового відшкодування страхувальнику в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж встановлених строків. При цьому вони не містять підстав для відмови у задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум у межах, визначених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (постанова Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/9494/14).

Також, враховуючи, що договір обов'язкового страхування був укладений лише між відповідачем та його страхувальником, такий договір не може породжувати зобов'язань для третіх осіб, як потерпілих так і страховиків, а може лише надавати їм певні права.

Відповідно до ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (статті 36, 37 Закону № 1961-IV). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов'язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за статтею 1194 ЦК України.

Отже, позивач має право, проте, не зобов'язаний звертатись до особи, у якої застраховано відповідальність водія, винного у настанні ДТП.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 р. у справі № 6-2808цс15, де також зазначено, що право потерпілого на відшкодування шкоди є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб.

Оскільки, згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, право позивача на отримання відшкодування також не може бути обмежено договором, стороною якого не був ані позивач, ані потерпілий.

Таким чином, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Фенікс» щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО-МЕДСЕРВІС» суми завданої шкоди в розмірі 50 000,00 грн. підлягають задоволенню повністю в сумі 50 000,00 грн. (114 347,96 грн. сума страхового відшкодування, сплачена позивачем страхувальнику - ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» - 64 347,96 грн. сума страхового відшкодування, присуджена до стягнення з винної особи - ОСОБА_3 на користь ПрАТ «СК «Фенікс» за рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області у справі № 733/597/16-ц № 2/733/369/16 - 0 франшиза = 50 000,00 грн.).

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО-МЕДСЕРВІС» (вул. Горького, 122, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 13550735) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Фенікс» (проспект Глушкова, 1, м. Київ, 03187, ідентифікаційний код 13525951) відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 01.08.2016 р.

Суддя І.О. Андреїшина