Рішення № 59451239, 28.07.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.07.16р. Справа № 904/5632/16

За позовом дочірнього підприємства "Східтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради", м. Дніпро

до комунального закладу "Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 21 ім. проф. ОСОБА_1" Дніпропетровської обласної ради", м. Дніпро

про стягнення 18 381,58 грн. пені, 1 268,28 грн. 3% річних, 2 897,76 грн. інфляційних втрат

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність №7/5 від 25.07.2016 року, представник

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство "Східтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з комунального закладу "Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 21 ім. проф. ОСОБА_1" Дніпропетровської обласної ради" заборгованості на загальну суму 22 547,62 грн., з яких:

- 18 381,58 грн. пеня за загальний період з 16.10.2015 року по 19.05.2016 року;

- 1 268,28 грн. 3% річних за загальний період з 16.10.2015 року по 19.05.2016 року;

- 2 897,76 грн. інфляційні втрати за листопад 2015 року та за період з січня 2016 року по травень 2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання за державні кошти № 21 від 27.10.2015 року в частині вчасної оплати за теплову енергію отриману у вересні, жовтні та листопаді 2015 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову з наведених у ньому підстав.

Відповідач свого повноважного представника у судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною у позові, яка збігається з адресою місцезнаходження відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань станом на 08.07.2016 року (а.с. 52, том 1).

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку - вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відзиву на позов комунальний заклад "Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 21 ім. проф. ОСОБА_1" Дніпропетровської обласної ради" суду не надав. За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Провадження у справі було порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2016 року з призначенням її до розгляду на 28.07.2016 року.

У судовому засіданні 28.07.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

27.10.2015 року між дочірнім підприємством "Східтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (далі - позивач, постачальник) та комунальним закладом "Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 21 ім. проф. ОСОБА_1" Дніпропетровської обласної ради" (далі відповідач, споживач) укладено договір про закупівлю теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання за державні кошти № 21 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник здійснює поставку з постачання пари та гарячої води (код ДК 35.30.1 - пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води) по обєктах споживача в 2015 році, а споживач приймає зобов'язується оплатити теплову енергію на умовах даного договору.

Згідно п. 1.2. договору теплова енергія постачається споживачу в обсязі до 402,555 Гкал протягом 2015 року.

Теплова енергія постачається споживачу на такі потреби:

- опалення в період опалювального періоду;

- гаряче водопостачання протягом року (п. 1.3. договору).

Пунктом 4.6. Договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Постачальник до 5-го числа поточного місяця виставляє споживачу рахунок на 100% передоплату місячної суми планових платежів, передбачених п. 1.2. договору (п. 4.6. договору).

Відповідно до п. 4.7 договору постачальник на протязі 5-ти днів з дня отримання від споживача документів, передбачених пунктами 5.3., 5.5. договору, виставляє споживачу рахунки на сплату з коригуванням фактично спожитої теплової енергії. Зазначені рахунки повинні бути сплачені споживачем не пізніше 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим.

Згідно п. 7.1. Договору за невиконання або неналежне виконання сторонами зобовязань за договором винна сторона відшкодовує іншій завдані збитки без зарахування неустойки. Відшкодовування збитків не звільняє від виконання зобовязань за цим договором.

Обов'язок по отриманню рахунків покладається на споживача (п.4.8 договору).

У разі не отримання споживачем рахунку на 100% передплату, він самостійно розраховує та здійснює оплату планових платежів, передбачених п.1.2 договору (п. 4.9 договору).

Постачальник несе відповідальність згідно чинного законодавства України (п. 7.2. договору).

У відповідності до п. 7.3.7. договору за несвоєчасну сплату теплової енергії, передбачену п. 4.6. договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За несвоєчасну сплату спожитої теплової енергії, передбачену п. 4.7 договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 1% за кожен день прострочення платежу на підставі Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" № 686-ХІV.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України цей договір набирає чинності з 11 вересня 2015 року по 31 грудня 2015 року включно, а в частині розрахунків за спожиту теплову енергію - до їх повного здійснення (п. 10.1. договору).

На виконання договору постачальник в вересні, жовтні та листопаді 2015 року поставив, а споживач прийняв теплову енергію на загальну суму 1 144 128,33 грн.

Позивачем відповідачеві виставлені рахунки:

- № 21/9/В за вересень 2015 року у сумі 118 376,21 грн.;

- № 21/9/Т за вересень 2015 року у сумі 4 604,64 грн.;

- № 21/9/П за вересень 2015 року у сумі 416,83 грн.;

- № 21/10/В за жовтень 2015 року у сумі 378 002,50 грн.;

- № 21/10/Т за жовтень 2015 року у сумі 14 667,95 грн.;

- № 21/10/П за жовтень 2015 року у сумі 1 327,77 грн.;

- № 21/11/В за листопад 2015 року у сумі 601 299,74 грн.;

- № 21/11/П за листопад 2015 року у сумі 2 111,16 грн.;

- № 21/11/Т за листопад 2015 року у сумі 23 321,53 грн. (а.с. 25-49 том 1).

За поставлену теплову енергію відповідач розрахувався в повному обсязі, однак, з порушенням строку. Враховуючи, що відповідачем отриману теплову енергію оплачено з порушенням строку, позивачем нараховано пеню у сумі 18 381,58 грн., 3 % річних 1 268,28 грн., інфляційні втрати 2 897,76 грн., що і стало причиною спору.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку товару в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною першою статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено розрахунок здійснено вірно, у зв'язку з чим, стягненню підлягає пеня за загальний період з 16.10.2015 року по 19.05.2016 року у сумі 18 381,58 грн.

3% річних нараховані позивачем за загальний період з 16.10.2015 року по 19.05.2016 року вірно та підлягають до стягнення у сумі 1 268,28 грн.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат позивача суд враховує приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

З врахуванням викладеного, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, до стягнення підлягають інфляційні втрати у сумі 2 897,76 грн. за період за листопад 2015 року, за період з січня 206 року по травень 2016 року.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1 378,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з комунального закладу "Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 21 ім. проф. ОСОБА_1" Дніпропетровської обласної ради" (49006, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Канатна, будинок 17, ідентифікаційний код 01984659) на користь дочірнього підприємства "Східтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Феодосійська, 7, ідентифікаційний код 38835139) пені у сумі 18 381,58 грн., 3% річних у сумі 1 268,28 грн., інфляційні втрати у сумі 2 897,76 грн., судовий збір у сумі 1 378,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.08.2016 року.

Суддя ОСОБА_3