Постанова № 59451031, 01.08.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/460/16 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 серпня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Чорної Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Імпульс плюс» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айова» до Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВП «Імпульс плюс», про визнання протиправним та скасування рішення від 06.10.2015 №25070571,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області від 06.10.2015 №25070571.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВП «Імпульс плюс», подала апеляційну скаргу з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, 20.06.2006 між позивачем (орендар) та ОСОБА_2 (орендодавець) укладений договір оренди землі, предметом якого є оренда земельної ділянки, строком на 10 років загальною площею 2,42 га (кадастровий номер 7124083600-01-000-0658), що належить орендодавцю на праві власності. Згідно пункту 8 договору, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах. Зазначений договір 30.08.2006 зареєстрований у Тальнівському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» при Державному комітеті України по земельних ресурсах за №040679300212. Передача земельної ділянки оформлена відповідним актом від 30.08.2006.

Також, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 06 жовтня 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області прийнято рішення №25070571 про реєстрацію за ТОВ «ВП «Імпульс плюс» права оренди на вищевказану земельну ділянку на підставі договору оренди від 15.09.2015 №75, що укладений ТОВ «ВП «Імпульс плюс» з ОСОБА_2

Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення, оскільки в даному випадку державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Встановивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся із даним позовом до Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, яке в подальшому було замінено на Тальнівську районну державну адміністрацію Черкаської області як правонаступника, а суд першої інстанції, вирішуючи справу по суті, погодився, що останній є належними відповідачами у справі.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до пункту 1 статті 1 дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Згідно положень статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор не має права приймати рішення про державну реєстрацію прав у разі, якщо речове право на нерухоме майно, обтяження такого права набувається, змінюється або припиняється за суб'єктом державної реєстрації прав, з яким державний реєстратор перебуває у трудових відносинах або засновником (учасником) якого він є. У такому разі державна реєстрація проводиться іншим державним реєстратором.

Державний реєстратор не має права приймати рішення про державну реєстрацію прав на своє ім'я, на ім'я свого чоловіка (дружини), його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), суб'єкта господарювання, засновником (учасником) якого він є. У такому разі державна реєстрація прав проводиться іншим державним реєстратором.

Державний реєстратор, серед іншого, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником; під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав; присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав; виготовляє електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); формує документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; формує та веде реєстраційні справи у паперовій формі; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Статтею 11 вказаного Закону визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення державної реєстрації прав забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно частини першої статті 37 Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Отже, державний реєстратор як суб'єкт реєстраційного провадження - це посадова особа, яка наділена державно-владними повноваженнями у сфері реєстрації права власності; державний реєстратор належить до основних суб'єктів реєстраційного провадження та несе персональну відповідальність за вчинені дії або винесені рішення, які можуть бути оскаржені в адміністративному чи судовому порядку.

Таким чином, Тальнівське районне управління юстиції Черкаської області та Тальнівська районна державна адміністрація Черкаської області не здійснюють державну реєстрація рав, що виключає можливість їх участі у даній справі як відповідачі.

Відповідно до частини першої статті 52 КАС України, суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Під час розгляду справи суд першої інстанції не врахував, що в даній справі позивач звернувся до неналежного відповідача та не допустив його заміну на належного, що призвело до суттєвого порушення норм процесуального законодавства.

Разом з тим, слід зауважити, що суд апеляційної інстанції позбавлений права допустити заміну неналежного відповідача під час апеляційного розгляду справи, відповідно, підстави для задоволення позову відсутні.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до п. 4 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми процесуального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Імпульс плюс» задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 04.08.2016 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.