Ухвала суду № 59450913, 18.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" липня 2016 р. м. Київ К/800/34246/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Зайцева М.П.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сварог-Агробуд»

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.01.2013

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013

у справі № 2270/7301/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сварог-Агробуд»

до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби

про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Сварог-Агробуд» звернулося до суду з позовом про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки, складення акту від 23.12.2011 № 2694/23/34944597 та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03.2012 № 0000062300 та № 0000072300.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.01.2013, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013, у задоволенні позову відмовлено.

ТОВ «Сварог-Агробуд» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права: ч. 2 ст. 1, ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996, ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сварог-Агробуд» за період з 01.01.2011 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт від 23.12.2011 № 2694/23/34944597. Актом перевірки зафіксовано порушення вимог:

- п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, що слугувало підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 13.03.2012 № 0000072300 грошових зобов'язань з податку на прибуток в загальній сумі 1450373,75 грн., в т.ч.: 1160299 грн. за основним платежем та 290074,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що слугувало підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 13.03.2012 № 0000062300 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1261194,91 грн., в т.ч.: 1008956 грн. за основним платежем та 252238,91 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Податковий орган вважає, що у порушення наведених норм податкового законодавства позивач неправомірно відніс у серпні 2011 року до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та до складу податкового кредиту суми витрат та податку на додану вартість відповідно за операціями з придбання у ТОВ «Торгіндукстрія-2010» товару за договором від 02.08.2011 № 02/08 та у ТОВ «Еталон» будівельно-монтажних робіт за договором субпідряду від 01.08.2011 № 078-ПІ.

Відсутність права у позивача на формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту за операціями з вказаними контрагентами податковим органом обґрунтовані тим, що такі операції не мали реального характеру.

Реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Торгіндукстрія-2010» та ТОВ «Еталон» поставлена відповідачем під сумнів з огляду на такі обставини:

- ТОВ «Торгіндустрія-2010» не подано декларацію з податку на додану вартість за серпень 2011 року;

- щодо Бузовського Д.А. (засновник, директор та бухгалтер ТОВ «Торгіндустрія-2010») порушено кримінальне провадження від 21.10.2011 № 82/1084 11 за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво);

- відсутність ТОВ «Еталон» за адресою місцезнаходження;

- згідно з протоколом допиту Панцюк Т.О. (директор, бухгалтер ТОВ «Еталон») підприємство ТОВ «Еталон» фактично не здійснювало жодних операцій з ТОВ «Сварог-Агробуд», утім з метою незаконного формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, позивачу було надано відповідний пакет первинних документів.

Обґрунтування касаційної скарги зводяться до неправильності вирішення судами попередніх інстанцій справи в частині вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03.2012 № 0000062300 та № 0000072300.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03.2012 № 0000062300 та № 0000072300, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що надані позивачем первинні документи не підтверджують фактичне здійснення операцій між позивачам та ТОВ «Торгіндукстрія-2010», ТОВ «Еталон».

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, повноти встановлення обставин та їх правової оцінки в межах касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить з такого.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, слід застосовувати положення ст. 139 Податкового кодексу України, а для надання правової оцінки щодо формування платником податку на додану вартість податкового кредиту - ст. 198 Податкового кодексу України.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру, що позбавляє права платника податків формувати вказані витрати та кредит.

Господарська операція має бути не тільки документально оформленою, а й повинна об'єктивно призвести до зміни складу активів платника податків. В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

Так само і реальний характер господарських операцій має підтверджуватися доказами, які відповідають вищевказаним критеріям.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тому, суди повинні надавати належну оцінку усім таким доказам окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

Також доведенню у таких справах підлягають обставини щодо придбання платником податків товарів з метою використання у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим необхідно встановлювати мету здійснення господарських операцій (призначення робіт) тощо.

З метою дослідження фактичного придбання робіт у межах господарської діяльності необхідно було встановити зміст таких робіт, мету придбання, договірні умови їх здійснення, фактичний порядок їх виконання, належним чином досліджувати первинні бухгалтерські документи, складені під час здійснення господарських операцій, з'ясовувати, чи розкривають первинні документи зміст робіт тощо.

Суди у підтвердження фактичного здійснення господарських операції з придбання товарів та субпідрядних робіт посилаються на непідтвердження наданими позивачем первинними документами фактичного здійснення операцій, при цьому не конкретизуючи їх суті, без належної оцінки відображених в таких документах інформації та показників.

Суд касаційної інстанції також звертає увагу судів на те, що податковий орган в обґрунтування висновків щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «Торгіндукстрія-2010» та ТОВ «Еталон» посилався на фіктивність підприємств - контрагентів, наголошуючи на факті порушення кримінального провадження щодо директорів та засновників.

До касаційної скарги позивачем додано постанову старшого прокурора прокуратури м. Рівне про зміну обвинувачення від 29.03.2013 та вирок Рівненського міського суду від 07.05.2013 у кримінальній справі № 1715/4848 про обвинувачення Мельника М.А., Бузовського Д.А. та Будевича Ю.І. Вказаним вироком звільнено Мельника М.А. та Будевича Ю.І. від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 27, 28, 205 Кримінального кодексу України, у зв'язку із застосуванням до них п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 № 3680-VI.

Судам слід з'ясувати чи стосується вказаний вирок обставин щодо заснування ТОВ «Торгіндустрія-2010» та ТОВ «Еталон», а також здійснення господарських операцій вказаних підприємств з позивачем, зокрема у межах придбання товарів та субпідрядних робіт, реальність яких оспорена податковим органом, а також чи набрав такий вирок законної сили.

Виходячи з положень ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, щодо якої ухвалено вирок, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Наслідками протиправних дій особи, яка значилася директором та засновником контрагентів платника, що встановлені вироком суду, який набрав законної сили, є незаконне відображення таких операцій у податковому обліку з метою мінімізації податкових зобов'язань.

Вирок суду в цих питаннях є обов'язковим для адміністративного суду, який розглядає адміністративну справу, в якій обставини щодо реального вчинення господарських операцій є предметом доказування в цій адміністративній справі.

Така позиція відповідає позиції Верховного Суду України. Зокрема у постанові від 29.03.2016 у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Берті» до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень у подібних правовідносинах Верховний Суд України дійшов висновку про те, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Верховний Суд України вказав, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена постановою суду, а отже, вони не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, суд касаційної інстанції вважає за правильне скасувати оскаржувані судові рішення в частині вирішенні справи в частині вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03.2012 № 0000062300 та № 0000072300 та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

У решті оскаржувані судові рішення залишаються без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сварог-Агробуд» задовольнити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.01.2013 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби від 13.03.2012 № 0000062300 та № 0000072300 скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.

У решті постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.01.2013 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в частині залишення судових рішень без змін Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді М.П. Зайцев

Ю.І. Цвіркун