Ухвала суду № 59450874, 01.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

01 серпня 2016 року м. Київ К/800/20756/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Ланченко Л.В.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду 13.08.2015

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2015

у справі № 816/2181/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “УПСК Діамент”

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області подано 27.07.2016 (згідно з відтиском поштового штемпелю на конверті) касаційну скаргу на постанову Полтавського окружного адміністративного суду 13.08.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2015, а також заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Перевіривши обгрунтованість заявленого клопотання судом встановлено, що вперше податковим органом подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на вищезазначені судові рішення 05.11.2015.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.11.2015 касаційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду та надано строк для усунення встановлених недоліків до 07.12.2015.

Оскільки, вказані недоліки вчасно не було усунено, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.12.2015 касаційну скаргу повернено скаржнику. Також, вказаним рішенням, відмовлено податковому органу в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання даної касаційної скарги. Та розяснено що, відповідно до ч.6 ст.108 КАС України, у разі повернення касаційної скарги скаржник не позбавлений права повторного звернення до суду з касаційною скаргою на вищезазначені судові рішення, в загальному порядку.

Як зазначено вище, відповідач всупереч вимогам ч. 5 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснив сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі при зверненні до суду з касаційною скаргою вперше. При цьому звертався до суду з клопотанням про відстрочення сплати судового збору, в задоволенні якого йому було відмовлено. При поданні касаційної скарги вдруге податковий орган знову не сплатив судового збору та заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Вищевикладене свідчить лише про відсутність у відповідача наміру своєчасно реалізувати своє право на касаційне оскарження та зловживання процесуальним правом на звільнення від сплати судового збору шляхом подачі численних клопотань, обґрунтованих ідентичними підставами, що призводить до затягування адміністративного процесу.

Податковий орган не надав доказів вчинення будь-яких дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України з моменту звернення до суду з касаційною скаргою вперше.

Відповідно до частини четвертої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право вказати інші підстави для поновлення строку.

Крім того, подана касаційна скарга не відповідає вимогам частини 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на таке.

Відповідно до положень частини 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

З 01 вересня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ, яким внесено зміни до Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції Закону від 22.05.2015 № 484-VIII) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду ставка становить 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

До касаційної скарги скаржником квитанцію про сплату судового збору не додано. У касаційній скарзі міститься клопотання про відстрочення сплати судового збору, мотивовано тим, що майновий стан відповідача на теперішній час свідчить про неможливість сплатити судовий збір за подання касаційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Крім того, статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, єдиною підставою для вчинення судом дій, зазначених у статті 8 Закону України «Про судовий збір», є врахування ним майнового стану сторін. Отже, за приписами зазначеної норми, відстрочення сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин.

При цьому, оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Крім того, особа, що утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

В свою чергу, особа, яка заявляє відповідне клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати повинна навести доводи того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору та підтверджували можливість сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Разом з цим, належних та допустимих доказів, які б підтверджували неможливість сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі, відповідачем до касаційної скарги не додано.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без руху із наданням строку, протягом якого заявник має право подати:

- вказати підстави для поновлення строку з наданням належних доказів на їх підтвердження;

- документ про сплату судового збору у встановленому розмірі

Керуючись частиною четвертою статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України ,-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Державній податковій інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

2. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області без руху.

Встановити заявнику строк для усунення недоліків - протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала вступає в законну силу з моменту постановлення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Суддя Л.В.Ланченко