Ухвала суду № 59450745, 19.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2016 року м. Київ К/800/44298/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Кобилянського М.Г.,

Кочана В.М.,

провівши у порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до Командувача внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України про скасування наказу та поновлення на посаді,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом до Командувача внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (далі - Командувач внутрішніх військ МВС України) про скасування наказу та поновлення на посаді.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що пунктом 5 наказу командувача внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України від 22 жовтня 2013 року України № 406 його понижено в посаді за неналежне виконання службових обов'язків, порушення вимог статті 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, неналежне виховання особового складу, зневажливе ставлення до підлеглих, допущення випадків грубощів та образ, викривлення дисциплінарної практики.

Вважає цей наказ протиправним, оскільки прийнятий з порушенням діючого законодавства, а саме: наказ прийнятий на підставі проведеного службового розслідування, проведеного офіцерами ГУВВ МВС України; наказ не конкретизований, в ньому не зазначено в чому саме полягає неналежне виконання ним службових обов'язків, неналежне виховання особового складу, зневажливе ставлення до підлеглих, допущення випадків грубощів та образ, викривлення дисциплінарної практики; не вказано коли саме допущено зазначені порушення та відносно кого; не зазначено в чому саме полягає порушення статті 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, коли були допущені порушення і які саме. Крім того, в порушення вимог статті 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України з ним не проведено бесіди.

Також зазначив, що правопорушень під час виконання своїх обов'язків він не допускав та виконував їх сумлінно.

Посилаючись на викладене, просив суд скасувати пункт 5 наказу від 22 жовтня 2013 року № 406 Командувача внутрішніх військ МВС України про пониження його в посаді та поновити на посаді командира спеціальної патрульної роти ВОС-0210003 13 окремого батальйону Управління Західного територіального командування ВВ МВС України в/ч 3053.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2014 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та прийняття нового - про задоволення позову.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки відповідно до абзацу 6 статті 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV старший прямий начальник має право протягом одного місяця з дня оголошення особі рядового або начальницького складу наказу про накладення дисциплінарного стягнення посилити дисциплінарне стягнення, накладене підлеглим йому начальником, якщо встановлено, що воно не відповідає тяжкості вчиненого проступку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, оскільки він відповідає фактичним обставинам справи та узгоджується з нормами матеріального права.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 в період з 20 січня 2011 року по 4 листопада 2013 року проходив службу на посаді командира спеціальної патрульної роти ВОС-0210003 13 окремого батальйону Управління Західного територіального командування внутрішніх військ МВС України, відповідно до наказу начальника УЗТрК № 3 о/с від 19 січня 2011 року та наказу командира військової частини 3053 № 16 о/с від 20 січня 2011 року.

Пунктом 5 наказу командувача внутрішніх військ МВС України «Про причини та умови що сприяли вчиненню кримінального правопорушення військовослужбовцем військової частини 3053 солдатом ОСОБА_5, ступінь вини посадових осіб та покарання винних» від 22 жовтня 2013 року № 406 командира спеціальної патрульної роти військової частини 3053 майора ОСОБА_4 (Г-001613) за неналежне виконання службових обов'язків, порушення вимог статті 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, неналежне виховання особового складу, зневажливе ставлення до підлеглих, допущення випадків грубощів та образ, викривлення дисциплінарної практики, понижено в посаді.

Наказом тимчасово виконувача обов'язки командира військової частини 3053 від 18 листопада 2013 року № 250 ОСОБА_4 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Підставою для прийняття спірного наказу став висновок службового розслідування щодо уточнення причин та умов вчинення кримінального правопорушення військовослужбовцем військової частини 3053 управління Західного ТрК солдатом ОСОБА_5, та ступеня вини посадових осіб, затверджений Командувачем внутрішніх військ МВС України 22 жовтня 2013 року.

Даним висновком встановлено, що 31 серпня 2013 року у спеціальній патрульній роті військової частини 3053 військовослужбовцем строкової служби солдатом ОСОБА_5 вчинене кримінальне правопорушення: нанесено солдату ОСОБА_6 один колото-проникаючий удар штик-ножем в спину, у зв'язку з чим, для встановлення причин вчинення вказаного правопорушення в період з 2 вересня 2013 року по 6 вересня 2013 року Головним управлінням внутрішніх військ МВС України направлено до військової частини 3053 цільову групу. Під час проведення перевірки встановлено ряд порушень та неналежне виконання посадовими особами військової частини 3053 своїх посадових обов'язків, що оформленні доповідною запискою «Про результати роботи у військовій частині 3053 управління Західного ТрК» на ім'я Командувача внутрішніх військ МВС України. Так, при проведенні соціально-психологічного опитування та індивідуальних бесід з особовим складом у спеціальній патрульній роті встановлено, зокрема, що командир роти майор ОСОБА_4 допускає елементи грубощів, приниження честі та гідності особового складу, що викликає обурення, неповагу з боку військовослужбовців. 40,1 % опитаних вказали на моральне приниження з боку командира роти, 23,5 % військовослужбовців на існування практики збору грошей на вирішення службових питань та ремонту службових приміщень, а 17,6 % на безпідставне накладення дисциплінарних стягнень та позбавлення преміальних виплат, у зв'язку з чим доповідною запискою запропоновано провести заходи щодо удосконалення роботи з профілактики недопущення правопорушень в подальшому у внутрішніх військах МВС України, в тому числі, за результатами службового розслідування відпрацювати конкретні напрямки роботи щодо суттєвого покращення правопорядку у з'єднаннях та військових частинах.

За результатами службового розслідування встановлено причини та умови вчинення кримінального правопорушення солдатом ОСОБА_5, встановлено ступінь вини посадових осіб військової частини 3053, та, зокрема, запропоновано за неналежне виконання службових обов'язків, порушення вимог статті 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, неналежне виховання особового складу, принизливе ставлення до підлеглих, допущення випадків грубощів та образ, викривлення дисциплінарної практики, командира спеціальної патрульної роти військової частини 3053 майора ОСОБА_4, (Г-001613) понизити в посаді.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни регулюється Законом України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу».

Відповідно до частини другої статті 2 цього Закону порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з Законом України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу», Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 затверджено «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» (далі - Положення № 1153/2008), яким визначено порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.

Частиною третьою статті 82 Положення № 1153/2008 встановлено, що призначення військовослужбовців на нижчі посади у порядку реалізації накладеного дисциплінарного стягнення здійснюється відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг, визначені Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України».

Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Відповідно до положення статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів (начальників) підтримувати на належному рівні військову дисципліну. Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.

Згідно зі статтею 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Статтею 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України встановлено дисциплінарні стягнення, що можуть бути накладені на молодших та старших офіцерів, зокрема, пониження в посаді.

Право Командувача військ оперативного командування понижувати у посаді офіцерів від командирів батальйонів (кораблів 3 рангу), відповідних їм і нижчих, передбачене пунктом «в» статті 73 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Як встановлено судами, майор ОСОБА_4 за своїм званням відноситься до старших офіцерів, відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» понизити його в посаді своїм наказом має право лише Командувач внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, а тому пониження позивача в посаді відбулось уповноваженою на це особою.

Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» визначені загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

За змістом статті 112 цього Статуту командир роти зобов'язаний з пошаною ставитися до підлеглих, дбати про виховання рядових, сержантів (старшин) і згуртування військового колективу, виховувати особовий склад роти (корабля) в дусі поваги до військової служби, набутого фаху, бережливого ставлення до озброєння, бойової техніки та майна роти (корабля), піклуватися про підлеглих, знати їх потреби, порушувати перед старшими начальниками питання про задоволення їх прохань.

Оскільки службовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 допускав неналежне виховання особового складу, принизливе ставлення до підлеглих, допущення випадків грубощів та образ, викривлення дисциплінарної практики, а також враховуючи результати соціально-психологічного опитування та індивідуальних бесід з особовим складом у спеціальній патрульній роті, то суди дійшли обґрунтованого висновку щодо правомірності прийняття відповідачем рішення про неможливість перебування позивача на посаді пов'язаній із роботою з особовим складом військовослужбовців та враховуючи характер порушення військової дисципліни понизив його у посаді.

Висновок судів попередніх інстанцій про те, що під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду, відповідачем враховано характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби є правильним.

Крім того, спірний наказ прийнято в межах строків, встановлених статтею 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, висновок службового розслідування складено 9 жовтня 2013 року та затверджено 22 жовтня 2013 року, а наказ прийнято 22 жовтня 2013 року. З висновком службового розслідування позивач ознайомлений 21 жовтня 2013 року, що підтверджується особистим підписом на листі ознайомлення з висновком службового розслідування.

З огляду на наведене, суди дійшли обґрунтованого висновку, що накладення дисциплінарного стягнення на позивача у вигляді пониження у посаді, відбулось з дотриманням вимог чинного законодавства, що регулює правовідносини про порядок притягнення військовослужбовців до дисциплінарної відповідальності.

Колегія суддів погоджується з висновком судів, що проведення бесіди Командувача внутрішніх військ МВС України з позивачем 4 жовтня 2013 року, тобто до проведення службового розслідування, всупереч статті 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не може бути підставою для скасування пункту 5 наказу Командувача внутрішніх військ МВС України від 22 жовтня 2013 року № 406 про пониження позивача в посаді.

За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для скасування пункту 5 наказу Командувача внутрішніх військ МВС України від 22 жовтня 2013 року № 406 про пониження позивача в посаді та відмовили в задоволенні позову.

Згідно зі статтею 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на те, що доводи касаційної скарги правильності висновку судів попередніх інстанцій не спростовують, останні під час розгляду справи вірно застосували норми матеріального права та не порушили норми процесуального права, відповідно до частини першої статті 224 КАС України, підстави для скасування ухвалених ними рішень відсутні.

Керуючись статтями 220-1, 224, 231 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.

Судді В.В. Швець

М.Г. Кобилянський

В.М. Кочан