Ухвала суду № 59450302, 01.08.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5861/15 Головуючий у 1-й інстанції: Басай О.В. Суддя-доповідач: Губська Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

01 серпня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.

Оксененка О.М.,

при секретарі: Нікітіній А.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_3

представника третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Сидорчука А.В., реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернулася до суду з даним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила зобов'язати державного реєстратора речових прав на нерухоме майно внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ПАТ «Укрсоцбанк» на об'єкти нерухомого майна, а саме: земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2 та садовий будинок АДРЕСА_1;

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, в той час як представник третьої особи проти цього заперечувала, просила залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції установлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно договору купівлі-продажу садового будинку від 17.08.2007, який укладений між ОСОБА_7, ОСОБА_8 Кристофером (Продавці) та ОСОБА_5 (Покупець), Продавці продали, а Покупець купив нерухоме майно, а саме, садовий будинок №6 (літера «А») загальною площею 315,80 кв.м., житловою площею 57,90 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, з надвірними будівлями.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.08.2007, який укладений між ОСОБА_7 (Продавець) та ОСОБА_5 (Покупець), Продавець продав, а Покупець купив нерухоме майно, а саме, земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2 загальною площею 0,1210 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення (використання) якої - ведення садівництва.

Крім того, 17 серпня 2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк» (Кредитор) та ОСОБА_5 (Позичальник) укладено договір кредиту №40.29-48/374, відповідно до умов якого, банк (Кредитор) надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 91700,00 доларів США, зі сплатою 12,5 процентів річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором, 17.08.2007 між ПАТ «Укрсоцбанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_5 (Іпотекодавець) укладено іпотечний договір №013/456-1, за умовами якого ОСОБА_5 передано в іпотеку вище зазначене належне їй нерухоме майно

13.03.2009 між ОСОБА_5 та ПАТ «Укрсоцбанк» укладено договір №2 про внесення змін до договору кредиту від 17.08.2007 №40.29-48/374, відповідно до умов якого сторони дійшли згоди про зміну умов кредитування в частині відстрочки погашення кредиту на 12 місяців. Основний борг станом на 13.03.2009 становив 844401,00 доларів США.

В подальшому, рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19.02.2013, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.01.2014, позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5 про визнання права власності на предмет іпотеки задоволено, внаслідок чого звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ПАТ «Укрсоцбанк» права власності на садовий будинок №6 (літера «А») загальною площею 315,80 кв.м., житловою площею 57,90 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2 загальною площею 0,1210 га, цільовим призначенням для ведення садівництва, що знаходиться за тією ж адресою, в рахунок погашення 5121000 грн. заборгованості ОСОБА_5 за договором кредиту №40.29-48/374 від 17.08.2007.

16 травня 2014 року на підставі заяв ПАТ «Укрсоцбанк» державним реєстратором прав на нерухоме майно прийняті рішення №13108007 та №13106027, якими проведено державну реєстрацію права приватної власності за Товариством на зазначені житловий будинок та земельну ділянку.

Вважаючи записи про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач діяв відповідно до норм законодавства, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (далі - Закон №1952-IV) визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 1952-IV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.1, 3 та 5 ст.3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону № 1952-IV, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Згідно ст.5 Закону № 1952-IV, у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 9 Закону № 1952-ІV державний реєстратор, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Згідно ч.4 ст.9 Закону №1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Відповідно ч.1 ст. 15 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку; 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

За положеннями п.5 ч.1 ст.19 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом (ч.7 ст.16 Закону №1952-IV).

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868 (чинному на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 868).

Відповідно до п.13 Порядку № 868 заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Згідно з п.15 Порядку№ 868, під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); повноважень заявника; відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Згідно з п.36 Порядку № 868, для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Відповідно до пп.10 п.37 Порядку № 868, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Для проведення державної реєстрації речових прав заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає копію документа, що посвідчує його особу (крім документа, що посвідчує посадову особу органу державної влади або органу місцевого самоврядування) (п.38 Порядку № 868).

У разі подання заяви уповноваженою особою органові державної реєстрації прав, нотаріусові, крім документа, що зазначений в абзацах другому - четвертому цього пункту, пред'являється документ, що підтверджує її повноваження (абз.6 п.10 Порядку №868).

Так, судом першої інстанції встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності ПАТ «Укрсоцбанк» подано: заяву №6144455 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на житловий будинок, що знаходиться за адресою Київська область, Обухівський район, місто Українка, садове товариство «Дружба» будинок №6, рішення Обухівського районного суду Київської області від 19.02.2013, рішення Апеляційного суду Київської області від 11.09.2013, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.01.2014, довіреність Товариства від 17.12.2013 №08.42-186/84-3160, копію паспорта, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 20.03.2014 АД№645727, копію статуту Товариства від 20.03.2014, копію договору купівлі-продажу від 17.08.2007, копію технічного паспорта від 01.08.2007.

Відповідно до квитанції від 04.04.2014 №200430033 Товариством сплачено державне мито за проведення реєстраційних дій та відповідно до квитанції від 04.04.2014 №200430029 сплачено кошти за витяг з Державного реєстру прав.

Аналогічний необхідний пакет документів було подано ПАТ «Укрсоцбанк» для реєстрації його права власності на земельну ділянку.

16 травня 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно прийнято рішення №13108007 про державну реєстрацію права приватної власності за Товариством на житловий будинок та рішення №13106027 про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку

На підставі вищезазначених рішень державним реєстратором в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено записи про право власності №5683342 та №5683342.

Отже, як вірно зазначає суд першої інстанції, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на житловий будинок та на земельну ділянку прийняті з дотриманням встановленої процедури на підставі рішення Обухівського районного суду Київської області від 19.02.2013, яке на час прийняття таких рішень набрало законної сили та не скасоване на день прийняття рішення суду у даній справі.

Щодо посилання позивача на існування суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами, що проявляється у розбіжності площі, встановленої рішенням суду, та площі, вказаної у технічній документації, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 1952-ІV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно №60532254 від 02.06.2016 року, відповідно до відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно, 29.08.2007 року ОСОБА_5 було зареєстровано право власності на садовий будинок загальною площею 315,8 кв.м., житловою площею - 57,9 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу №871 від 17.08.2007, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу ОСОБА_9

Так, в технічному описі зазначено, що відчужується цілий садовий будинок з надвірними побудовами. При цьому, загальної площі будинку та надвірних побудов, яка відповідно до технічного паспорту становить 439 кв.м., не зазначено ні в договорі купівлі-продажу, ні в іпотечному договорі, ні в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Технічний паспорт - це документ, зроблений на вимогу замовника, в якому відображається фактичний стан об'єкта. Однак, він не є правовстановлюючим документом на нерухомість.

Таким чином, на момент прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 13108007 від 16.05.2014 року в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні суперечності між заявленими та зареєстрованими правами.

Щодо посилання позивача на відсутність інформації про земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 у державному земельному кадастрі з кадастровим номером НОМЕР_1 04 069 0046 у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, як наслідок, відсутність документації, що давала б змогу реєстратору ідентифікувати земельну ділянку, колегія суддів зазначає наступне.

Так, при поданні документів для проведення державної реєстрації права власності на зазначено земельну ділянку, окрім іншого, було подано копію Державного Акту на право власності НОМЕР_3 на земельну ділянку, в якому зазначено всі необхідні для ідентифікації дані.

Крім того, під час розгляду справи Обухівським районним судом Київської області було здійснено запит до Управлінням Держкомзему в Обухівському районі Київської області, у відповідь на який Управлінням Держкомзему в Обухівському районі Київської області, вказано, що ОСОБА_5 здійснено державну реєстрацію від 20.03.2008 року реєстраційний №010833100090 державного акту на право власності НОМЕР_3 на земельну ділянку загальною площею 0,1210 га, що розташована за адресою Українська міська рада, с/т «Дружба», цільове призначення для ведення садівництва.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України,о обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Згідно ч.1 ст. 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Колегія суддів звертає увагу на те, що, оскільки, спірне нерухоме майно вибуло із володіння позивачки з моменту набуття законної сили рішення суду про визнання права власності на предмет іпотеки, позивачем не доведено, в чому, саме, полягає порушення її прав та інтересів.

З огляду на викладене, судова колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Ухвала в повному обсязі складена 03 серпня 2016 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Ю.А.Ісаєнко

О.М.Оксененко

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.