Ухвала суду № 59450286, 03.08.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9947/14 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

03 серпня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Київінвест-Олімпія» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Київінвест-Олімпія» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київінвест-Олімпія» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач) про (з урахуванням зміни позовних вимог) визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0004402205, № 0004392205 від 14.03.2014 року та № 3531702, № 0007582202 від 02.06.2014 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 15 червня 2016 року адміністративний позов задовольнив частково.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2016 року та постановити нову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного висновку суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Київінвест-Олімпія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

За наслідками перевірки відповідач склав акт № 632/26-59-22-05/21571623 від 25.02.2014 року та з урахуванням процедури адміністративного оскарження прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

№ 0004402205 від 14.03.2014 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання із податку на прибуток у сумі 285 103 гривні, у тому числі 242 775 грн. - основний платіж, 42 328 - штрафні (фінансові) санкції;

№ 0004392205 від 14.03.2014 року, яким за порушення позивачем вимог пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та послуг» до останнього застосовано штрафні санкції у розмірі 246 840 грн.;

№ 3531702 від 02.06.2014 року, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 30 268 грн., у тому числі - 18 656, 60 грн. - основний платіж, 11 612, 20 - штрафні (фінансові) санкції;

№ 0007582202 від 02.06.2014 року, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 122 971 грн., у тому числі 103 995 грн. - основний платіж, 18 976 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач, не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Колегія суддів апеляційної інстанції з приводу даних спірних правовідносин, вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як убачається з акту перевірки відповідача № 632/26-59-22-05/21571623 від 25.02.2014 року висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на неправильне формування позивачем валових витрат за наслідками заниження доходів від операційної діяльності, неправильне оподаткування кредиторської заборгованості, неправильне формування валових витрат за наслідками господарських операцій з отримання транспортних послуг, які не підтверджені товарно-транспортними накладними. Також позивачем не визнається реальність господарських взаємовідносин позивача із дочірнім підприємством «Олімпія-Транс», за наслідками чого контролюючий орган посилається на безпідставне формування позивачем показників податкового кредиту по даним операціям. Безпідставним, на думку контролюючого органу, є і не включення до загального місячного оподатковуваного доходу як додаткового блага вартість витрат на розмови працівників по мобільному зв'язку.

Перевіряючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення на предмет їх відповідності приписам податкового законодавства, суд звертає увагу на те, що підстави прийняття податкового повідомлення-рішення № 0004392205 від 14.03.2014 року, яким за порушення позивачем вимог пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та послуг» до останнього застосовано штрафні санкції у розмірі 246 840 грн., жодним чином не описані в акті перевірки.

Так, ані акт перевірки державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві №632/26-59-22-05/21571623 від 25.02.2014 року, ані письмові заперечення відповідача не містять опису та фактів порушення, на підставі яких контролюючий орган робить висновки про невідповідність бухгалтерського обліку позивача вимогам пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та послуг».

Згідно з Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 395 від 14.03.2013 року вимог ст. 86 ПК України акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу про нарахування суми грошового зобов'язання (в т.ч. фінансової санкції). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 року у справі № 21-237а13.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правомірність застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 246 840 грн. жодним чином не обґрунтована контролюючим органом, фактів виявлених порушень суду не наведено, а тому податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві № 0004392205 від 14.03.2014 року підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 3531702 від 02.06.2014 року, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 30 268 грн., суд зазначає, що позивачем жодним чином не спростовано висновків акту перевірки щодо не включення до загального місячного оподатковуваного доходу як додаткового блага вартості витрат на розмови працівників по мобільному зв'язку.

Так позивачем не надано суду доказів, що оплата телефонних розмов по мобільному зв'язку працівників не є додатковим благом, наданим працівникам, пов'язана з виконанням працівниками своїх трудових обов'язків. Також позивачем не надано суду доказів і щодо оподаткування цього додаткового блага у встановленому Податковим кодексом України порядку.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що податкове повідомлення-рішення відповідача № 3531702 від 02.06.2014 року, є обґрунтованим, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо висновків акту перевірки про заниження позивачем валових витрат та безпідставне формування податкового кредиту по взаємовідносинам позивача із дочірнім підприємством «Олімпія-Транс» за договором про транспортні послуги, то суд наголошує на наступному.

За посиланням відповідача відповідні висновки зроблено з огляду на відсутність під час перевірки документів, які б підтверджували рух активів в процесі здійснення господарської операції, зокрема, товарно-транспортних накладних.

В свою чергу, позивачем на підтвердження руху активів в процесі здійснення господарських операцій надано суду копії договору на транспортні послуги від 01.01.2008 року та додатки до нього, копії подорожніх листів службового автомобіля, копії платіжних доручень, талонів замовника та податкових накладних.

Разом з тим, аналізуючи первинні документи, надані позивачем на обґрунтування правомірності формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам із дочірнім підприємством «Олімпія-Транс», суд наголошує на тому, що відповідні документи надані позивачем вибірково, не за весь період, щодо якого контролюючим органом зроблено відповідні висновки.

Зокрема, позивачем не надано суду договору від 02.01.2009 року (на виконання якого виписано податкову накладну від 30.04.2011 року), договору від 03.01.2012 року (на виконання якого виписані податкові накладні № 4 від 31.05.2012 року, № 5 від 30.06.2012 року, № 7 від 31.03.2012 року, № 5 від 31.08.2012 року, № 9 від 31.12.2012 року, № 5 від 31.01.2012 року, № 7 від 30.04.2012 року), а також інших податкових накладних на підставі яких сформовано податковий кредит за протягом 2011-2012 років, товарно-транспортних накладних.

Відповідно до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Позивачем не надано суду доказів щодо дотримання цього припису Кодексу і наявність у нього первинних документів, які б підтверджували правильність його податкового обліку.

З акту перевірки вбачається наявність відхилень між сумами задекларованого податкового кредиту та податковими зобов'язаннями контрагента у сумі 108 431 грн. (62 572 грн. за 2011 рік, 45 856 грн. за 2012 рік).

Відтак, позивачем не обґрунтовано безпідставність висновків контролюючого органу щодо заниження позивачем валових витрат та безпідставне формування податкового кредиту по взаємовідносинам ТОВ «Київінвест-Олімпія» із ДП «Олімпія-Транс».

Разом з тим, висновки акту перевірки щодо неправильного формування позивачем валових витрат за наслідками заниження доходів від операційної діяльності, неправильне оподаткування кредиторської заборгованості, відповідачем під час судового розгляду справи не підтверджено, виклад обставин, з якими відповідач пов'язує ці порушення в акті перевірки чітко не відображено.

Так, ані акт перевірки, ані письмові заперечення відповідача не містять чіткого опису зафіксованого порушення про завищення витрат на суму 542 141 грн., розрахунку цієї суми із врахуванням епізодів порушень.

Відтак, з огляду на викладене, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0004402205 від 14.03.2014 року підлягає скасуванню в частині визначення грошового зобов'язання у зв'язку із формуванням валових витрат за наслідками заниження доходів від операційної діяльності, оподаткування кредиторської заборгованості у розмірі 121 157 грн. за основним платежем та 30 289 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Враховуючи викладене,колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Київінвест-Олімпія» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 03.08.2016 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Файдюк В.В.