Ухвала суду № 59450200, 28.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 357/2946/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Бондаренко О.В.Провадження № 3-а/357/439/15 Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Аліменка В.О., Мацедонської В.Е., при секретарі - Кравченко Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області на додаткову постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 червня 2016 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

26 травня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою у якій просила прийняти додаткову постанову з тих підстав, що судом першої інстанції не вирішено питання щодо нарахування щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни з 01.01.2014 року.

Додатковою постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 червня 2016 року заяву задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області та зобов'язано провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 надбавки дитині війни у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством України на відповідний період, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 31 червня 2014 року по 02 серпня 2014 року. В частині вимог про визнання протиправними дії та зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату даної надбавки за період з 01.01.2014 року по 30.06.2014 року залишено без розгляду. В іншій частині вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області (надалі за текстом - «Управління»), посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що 31 грудня 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання дій Управління неправомірними та зобов'язання здійснити з 01.01.2014 року перерахунок та виплату основної, додаткової пенсії та доплати за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 р. № 796-XII (надалі за текстом - «Закон №796-XII») та підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 р. № 2195-ІV (надалі за текстом - «Закон № 2195-ІV»).

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2015 року адміністративний позов за період з 01.01.2014 року по 30.06.2014 року залишено без розгляду у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії, додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю та виплату доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до ст.ст.39,50,54, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 31 червня 2014 року по 02 серпня 2014 року. Зобов'язано Управління провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії по третій групі інвалідності, відповідно до ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством України на відповідний період, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 50, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством України на відповідний період, доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановивши її у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, визначеної законодавством України на відповідний період, за період з 31 червня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно, з урахуванням сум раніше проведених виплат.

Разом з тим, ухвалюючи рішення у справі Білоцерківським міськрайонним судом Київської області не вирішено питання стосовно вимог в частині нарахування щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни з 01.01.2014 року.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадку, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази.

Згідно паспорту серії НОМЕР_1, виданому 11.07.1997 року Міським відділом № 1 Білоцерківського МУГУ МВС України в Київській області, ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1.

Факт отримання позивачем пенсії сторонами не заперечується.

Відповідно до статті 1 Закону № 2195-ІV позивач має правовий статус дитини війни.

Статтею 6 Закону № 2195-ІV встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема підпунктом 2 пунктом 41 Розділу ІІ, були внесені зміни у названу статтю Закону № 2195-ІV, відповідно до яких, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані неконституційними положення підпункту 2 пункту 41 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо змін, унесених до статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.

В силу вимог частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону № 2195-ІV в їх первинній редакції.

Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно ж до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів звертає увагу, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 № 719-VІI не було передбачено, що норми і положення, ст. 6 Закону № 2195-ІV застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Такі зміни були внесені Законом України від 31.07.2014 року, № 1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», які набрали чинності 03 серпня 2014 року.

Таким чином, у період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року Управління повинно виплачувати позивачу додаткову пенсію та підвищення до пенсії відповідно до Закону №796-XII.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права та не здійснюючи підвищення пенсії у розмірі визначеному Законом № 2195-ІV, порушив указане право позивача.

З огляду на наведене судова колегія не вбачає підстав для скасування додаткової постанови з мотивів наведених в апеляційній скарзі.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області залишити без задоволення, а додаткову постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 червня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.О.Аліменко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 01 серпня 2016 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Аліменко В.О.

Мацедонська В.Е.