Ухвала суду № 59449145, 03.08.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"03" серпня 2016 р. справа №808/653/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:ОСОБА_1, суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року у справі №808/653/16 за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Запорізької області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 22.02.2016 року звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Запорізької області, в якому просила визнати протиправною відмову ДСА України щодо не нарахування та не виплати їй вихідної допомоги у звязку з виходом у відставку, в розмірі заробітної плати за останньою посадою за кожен повний відпрацьований рік; зобовязати ДСА України нарахувати та виплатити їй вихідну допомогу, у звязку з виходом у відставку, в розмірі місячної заробітної плати на посаді судді Апеляційного суду Запорізької області за кожен повний відпрацьований рік, за 27 років.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погодилась з таким рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідачем ДСА України протиправно було відмовлено позивачу у виплаті вихідної допомоги у звязку з відставкою. Необхідний для відставки стаж роботи 20 років позивач має з 2007 року. Станом на 2007 рік Законом України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції від 15.12.1992 року була передбачена виплата вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку, у розмірі місячної заробітної плати за кожен повний відпрацьований рік. Відмовляючи у виплаті вихідної допомоги, ДСА України посилається на Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року, яким стаття 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» була виключена. Однак, на думку апелянта вилучення ст. 136 вказаного Закону не може скасувати вже набутого нею, на той час, права на одержання вихідної допомоги, вважає, що такі дії ДСА України суперечать позиції Конституційного суду України щодо розуміння сутності соціальних гарантій суддів, при цьому зміст та обсяг досягнутих соціальних гарантій не може бути звужено шляхом змін до законодавства, а правовідносини щодо матеріального та соціального забезпечення судді виникають не в момент призначення довічного утримання та вихідної допомоги, а в момент виникнення права на їх призначення, зокрема для позивача з 2007 року.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не зявились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідача - Державної судової адміністрації України, надіслав до апеляційного суду заперечення на апеляційну скаргу, якою просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, справу розглядати за відсутності представника відповідача.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, та явка яких у відповідності до статті 120 КАС України не визнавалась судом обовязковою, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За нормами пункту 2 частини першої статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 17.07.1992 року працювала на посаді судді Камянсько-Дніпровського районного суду Запорізької області, з 29.04.1993 року - на посаді судді Енергодарського міського суду Запорізької області, а з 13.08.2002 року на посаді судді апеляційного суду Запорізької області.

В липні 2015 року позивачем - суддею Апеляційного суду Запорізької області Літвіною В.В. за наявності необхідного стажу роботи на посаді судді, до Вищої ради юстиції було подано заяву про звільнення з посади судді у відставку.

Постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року № 788-VІІ ОСОБА_2 була звільнена з посади судді Апеляційного суду Запорізької області у відставку відповідно до п. 9 ст. 126 Конституції України.

Згідно до вищезазначеної постанови Верховної Ради України, наказом в.о.голови Апеляційного суду Запорізької області від 25 листопада 2015 року № 151/к позивача було відраховано зі штату суду з 27 листопада 2015 року, про що здійснено запис в трудовій книжці. Стаж роботи склав 27 років 11 місяців 14 днів.

29.12.2015 року позивач звернулась до Державної судової адміністрації України з проханням здійснити нарахування та виплатити їй передбачену ч.1 ст.136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Державна судова адміністрація України листом за № ЛЗ-16-21/16 від 12.01.2016 року відмовила позивачу в такій виплаті у звязку із тим, що на момент звільнення позивача у відставку ст.136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виключена, тому підстави для нарахування та виплати вихідної допомоги відсутні (а.с. 16-17).

Вказані обставини не є спірними, сторонами не оспорювались та знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент виходу у відставку позивача, законодавством не було передбачено право на отримання вихідної допомоги при виході судді у відставку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VІ (в редакції до 01.04.2014 року) - суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Також, згідно ч.1 ст.136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI, (в редакції до 01.04.2014 року) - судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою.

З 01 квітня 2014 року у звязку із прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року №1166-VІІ, стаття 136 із Закону України №2453-VI від 07.07.2010 року виключена.

Відтак, як на момент подання позивачем заяви про відставку (липень 2015 року), так і на момент його виходу у відставку (листопад 2015 року), законодавством право на отримання вихідної допомоги при виході судді у відставку передбачено не було.

Слід також зазначити, що Конституційний Суд України в рішенні від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013 зазначив, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обовязків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, повязаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У звязку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.

Відтак, оскільки відмова у виплаті такої допомоги відповідачем зумовлена внесенням парламентом змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якими скасовано виплату вихідної допомоги, і такі законодавчі зміни не були визнані неконституційними, то підстав для виплати такої допомоги з 01.04.2014 року не має.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта про те, що вона набула право на отримання вихідної допомоги ще до 01.04.2014 року після набуття 20-річного стажу роботи на посаді судді, оскільки юридична конструкція статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» повязувала право на вихідну допомогу не із набуттям певного стажу чи віку, а із юридичним фактом виходу у відставку, який у спірних правовідносинах виник вже після виключення із Закону України «Про судоустрій і статус суддів» статті 136.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Згідно частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року у справі №808/653/16 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року у справі №808/653/16 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя:І.В. Юрко

Суддя:М.М.Гімон

Суддя:С.Ю. Чумак