Ухвала суду № 59449123, 02.08.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 серпня 2016 року

справа № 808/8922/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Кязімової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Миколаївської митниці ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.01.2016 року у справі № 808/8922/15 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кліон» до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування картки відмови та рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Кліон” звернулось до суду з адміністративним позовом до Миколаївської митниці ДФС в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №504050002/2015/000014/2 від 13.07.2015 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №504050002/2015/00027 від 13.07.2015 року;

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.01.2016 року адміністративний позов було задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Миколаївської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №504050002/2015/000014/2 від 13.07.2015 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №504050002/2015/00027 від 13.07.2015.

Миколаївська митниця ДФС, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.01.2016 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19.12.2014 між позивачем та Пелагіа АС, Норвегія (далі – постачальник) укладено контракт №162S/2014P на поставку свіжозамороженої або охолодженої риби різних видів та морепродуктів. Згідно даного контракту позивачем на митну територію України був ввезений вантаж-морожений оселедець цілий.

Для здійснення митного оформлення товару, 13.07.2015 позивачем по електронній системі “MD Office™. MDDeclaration” до м/п “Миколаїв – морський” Миколаївської митниці ДФС було подано митну декларацію по формі МД-2 №504050002.2015.104069 довідковий №770 (згідно графи 7 ВМД), відповідно до якої була заявлена митна вартість товару у розмірі 3116096,51 грн. (тобто 18,08 грн. або 0,825 USD за 1 кг).

Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Заявлена позивачем митна вартість згідно частини 10 статті 58 Mитного кодексу України включає вартість товару згідно рахунків – 3116096,51 грн. (142180,50 доларів США х 21,916483 курс). Інших витрат, які підлягають включенню в митну вартість товару, у позивача не було.

Разом з МД позивачем були надані наступні документи: контракт №162S/2014P від 19.12.2014 з додатковими угодами від 14.01.2015, від 26.03.2015, від 20.04.2015, від 05.05.2015; лист постачальника від 05.05.2015 про зміну ціни та перевиставлення інвойсу; інвойс №10030500-1 від 05.05.2015; інвойс №10030500 від 10.02.2015; калькуляція постачальника від 10.02.2015; прайс-лист від 08.02.2015; сертифікат страхування від 10.02.2015; ветеринарне свідоцтво від 18.03.2015 Ш-29 №059397; сертифікат походження №400500 від 26.02.2015; лист постачальника від 16.02.2015 про відправника товару; лист постачальника від 16.02.2015 про оформлення експортної декларації.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару, Миколаївська митниця дійшла висновку, що документи, які надані для оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності.

13.07.2015 відповідно до статті 53 Митного кодексу України, декларанту було надіслано повідомлення про витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу її визначення: виписки з бухгалтерської документації щодо складових митної вартості (витрати на зберігання, транспортування, навантаження/розвантаження); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; копію митної декларації оформленої в Норвегії; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

13.07.2015 року позивач надав відповідачу витребувані додаткові документи, а саме: експертний висновок № ОИ-287 від 08.06.2015, виданий Запорізькою торгово-промисловою палатою; доручення постачальника; експертний висновок № ОИ-357 від 13.07.2015, виданий Запорізькою торгово-промисловою палатою; додаткову угоду від 15.06.2015 по контракту; Коносамент №5928-124065/75693 від 23.11.2013; доручення постачальника від 04.01.2015; лист ТОВ “Кліон” від 13.05.2015 №06/02-370 з поясненням розбіжностей; лист PELAGIA від 11.05.2015 з поясненнями розбіжностей та про відсутність каталогів; лист PELAGIA від 11.05.20215 з даними бухгалтерського обліку; експортна декларація постачальника №080790/2013/233096 від 26.11.2013.

13.07.2015 митним органом прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №504050002/2015/000014/2, відповідно до якого відповідач визначив митну вартість товару, заявленого позивачем до митного оформлення, за резервним методом.

На підставі прийнятого рішення, 13.07.2015 митним органом оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 504050002/2015/00027.

З метою випуску у вільний обіг швидкопсувних товарів, позивач скористався правом наданим ч. 3 ст. 52 Митного кодексу України та оформив 14.07.2015 нову митну декларацію по формі МД-2 №504050002/2015/104112 сплативши митні платежі згідно із заявленою позивачем митною вартістю товарів та надавши гарантію, сплативши грошову заставу у розмірі 367016,21 грн.

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття картки відмови у митному оформленні товару та рішення про коригування митної вартості, Позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митним органом не дотримано процедуру визначення митної вартості імпортованого товару та його митного оформлення відповідно до вимог митного законодавства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч.4 ст.53 Митного кодексу).

Відповідно до ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Як встановлено ч.1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Натомість, у відповідності до чинного законодавства України, відповідач, як суб’єкт владних повноважень повинен діяти лише у межах повноважень та на підставі визначених законом.

Враховуючи аналіз приведених вище норм права, підставою для винесення картки відмови та проведенню дій по коригуванню митної вартості товару можуть слугувати лише обґрунтовані сумніви митного органу в правильності визначення декларантом митної вартості товару, що переміщується через митний кордон України.

Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для винесення митним органом оскаржуваної картки відмови у митному оформленні товару №№504050002/2015/00027 від 13.07.2015 року та рішення про коригування митної вартості товарів №504050002/2015/000014/2 від 13.07.2015 року було виявлення розбіжностей у поданих позивачем документах, а саме:

- підпис продавця Тор Вікенес, зазначений у додатковій угоді від 26.03.2015 до контракту №162S/2014P від 19.12.2014, не співпадає з підписом, зазначеним у контракті №162S/2014P від 19.12.2014;

- страховий поліс №83623976 від 10.02.2015 неможливо ідентифікувати з оцінюваним товаром;

- розбіжність ціни товару, вказаної у додатку від 05.05.2015 до контракту №162S/2014P від 19.12.2014, і калькуляцією від 10.02.2015, прайс-листом від 08.02.2015, страховим полісом №83623976 від 10.02.2015;

- інвойс №10030500-1 від 05.05.2015, заявлений у графі 44 МД №504050002/2015/102794 від 08.05.2015, відсутній у додатковій угоді від 05.05.2015 до контракту №162S/2014P від 19.12.2014 і, таким чином, не підпадає під дію контракту №162S/2014P від 19.12.2014;

- надана калькуляція від 10.02.2015 не містить обов’язкових складових, понесених за митною територією України (зокрема витрати на зберігання товару, навантаження/розвантаження відповідно до листа PELAGIA від 16.02.2015 року).

Вказані недоліки, на думку митного органу, унеможливили визначення митної вартості товару за методом №1, заявленим декларантом в ВМД.

Суд апеляційної інстанції, встановивши зміст спірних правовідносин, вважає зазначену позицію митного органу безпідставною з огляду на наступне.

Як свідчать встановлені обставини справи, згідно Інвойсу постачальника від 10.02.2015 року №10030500 товар постачався за ціною 1,07 доларів США за 1 кг, на умовах CIF м. Миколаїв, Україна.

05 травня 2015 року позивач та постачальник уклали додаткову угоду до Контракту №162S/2014P від 19.12.2014 року, якою, в зв’язку з різкою зміною ситуації на ринку морожених морепродуктів, спадом попиту та незначним залишком терміну придатності поставленого товару, змінили ціну товару з 1,07 доларів США за кг на 0,825 доларів США за кг.

Також, позивачем подавався до митного органу лист постачальника від 11.05.2015 року, в якому останній зазначив, що в результаті проведених переговорів з ТОВ “Кліон” було укладена Додаткова угода від 05.05.2015 року до контракту №162S/2014P від 19.12.2014 року. У зв’язку з зазначеним, ціни в прайс-листах, калькуляціях та страхових листах не співпадають з ціною в додатковій угоді.

Отже, виходячи з зазначеного, підприємством було належним чином обґрунтовано встановлені митним органом розбіжності.

Щодо висновків Відповідача, що страховий поліс №83623976 від 10.02.2015 року неможливо ідентифікувати з оцінюваним товаром, суд апеляційної інстанції зазначає, шо Позивачем надавався лист постачальника від 11.05.2015 року в якому було вказано, що страховий сертифікат №83623976 від 10.02.2015 року був виданий на товар, відвантажений на адресу ТОВ “Кліон” по коносаменту №К003 від 14.02.2015 року, згідно інвойсу №10030500 від 10.02.2015 року, що в свою чергу свідчить про їх пов’язаність.

Окрім того, висновки митного органу, стосовно того, що інвойс №10030500-1 від 05.05.2015 року, заявлений у графі 44 МД №504050002/2015/102794 від 08.05.2015, не підпадає під дію контракту №162S/2014P від 19.12.2014, оскільки він відсутній у додатковій угоді від 05.05.2015 до контракту №162S/2014P від 19.12.2014 року, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими з огляду на те, що в наданому Позивачем листі постачальника від 11.05.2015 року зазначається, що на підставі укладеної додаткової угоди від 05.05.2015 року до контракту №162S/2014P від 19.12.2014 року, ним було перевиставлено в адресу ТОВ “Кліон” інвойси, а саме замість інвойсу №10030500 від 10.02.2015 року був виданий інвойс№10030500-1 від 05.05.2015 року.

В свою чергу, висновки митного органу, стосовно того, що надана калькуляція від 10.02.2015 не містить обов’язкових складових, понесених за митною територією України, а саме витрати на зберігання товару, навантаження/розвантаження товару, як на підставу наявності розбіжностей, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним, оскільки в листі постачальника від 11.05.2015 року зазначено, що витрати на зберігання, навантаження/розвантаження товару враховані в п.3 калькуляції як “інші витрати”.

Також, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими посилання митного органу на те, що підпис продавця Тор Вікенес, зазначений у додатковій угоді від 26.03.2015 до контракту №162S/2014P від 19.12.2014, не співпадає з підписом, зазначеним у контракті №162S/2014P від 19.12.2014 року, оскільки Позивачем було надане доручення постачальника від 04.01.2015 на особу, що підписала додаткову угоду, з якої вбачається належність підпису уповноваженої особи постачальника.

Отже, аналізуючи встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо протиправності винесення Відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 504050002/2015/00027 від 13.07.2015 року та рішення про коригування митної вартості товару №504050002/2015/000014/2 від 13.07.2015 року.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, Відповідачем не було надано до суду додаткових доказів та пояснень, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості задоволення позовних вимог та свідчили про необхідність скасування його рішення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 13.01.2016 року була прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Миколаївської митниці ДФС – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.01.2016 року у справі № 808/8922/15 – залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко