Ухвала суду № 59449119, 27.07.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 липня 2016 рокусправа № 808/138/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С. Ю.,

суддів: Гімона М.М. Юрко І.В. ,

секретар судового засідання: Федосєєва Ю.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 та представника позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» Додусенка Володимира Івановича на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 4 квітня 2016 року у справі № 808/138/16 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (Відповідач-1), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» Додусенка Володимира Івановича (Відповідач-2) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Відповідача-2 щодо не включення ОСОБА_1 до повного переліку вкладників ПАТ «Банк Камбіо», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_1 від 16.09.2014 року; зобов'язати Відповідача-2 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Банк Камбіо" за рахунок Фонду; зобов'язати Відповідача-1 здійснити виплату гарантованої суми відшкодування коштів за договором на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_1 у національній валюті від 16.09.2014 року у розмірі 145000 гривень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 4 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Відповідача-2 щодо не включення ОСОБА_1 до повного переліку вкладників ПАТ «Банк Камбіо», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором на відкриття та обслуговування поточного рахунку у національній валюті № НОМЕР_1 від 16.09.2014 року. Зобов'язано Відповідача-2 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Банк Камбіо» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач 2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В частині відмови в задоволенні позову постанова суду не оскаржувалась.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

16.09.2014 року між позивачем та ПАТ "Банк Камбіо" укладено договір на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_1 у національній валюті (а.с. 20), відповідно до умов якого банк зобов'язався відкрити поточний рахунок та здійснювати його розрахунково-касове обслуговування.

16.09.2014 року на рахунок позивача надійшли кошти в сумі 145000 гривень, що підтверджується випискою/особовим рахунком за 16.09.2014 (а.с. 21). Позивач, маючи рахунок в банку ПАТ "Банк Камбіо", набув статусу вкладника цього банку в розумінні ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 року № 4452 (далі - Закон № 4452).

Вказані грошові кошти на рахунок позивача надійшли за наслідками виконання договору зворотної фінансової допомоги (позики) від 01.09.2014 року № 140901, укладеному між ТОВ «Компанія Аверс Україна» в особі директора Качур Л.П. (Позикодавець) та учасником ТОВ «Компанія Аверс Україна» ОСОБА_1 (Позичальник), за умовами якого позикодавець надає позичальнику зворотну фінансову допомогу (позику), а Позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором. Зворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в розмірі 145000 грн. (а.с. 102-103).

На підставі постанови Правління Національного банку України "Про віднесення ПАТ "Банк Камбіо" до категорії неплатоспроможних" № 782 від 04.12.2014 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення "Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації" № 140 від 04.12.2014 року.

На підставі постанови Правління Нацбанку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" № 144 від 27.02.2015 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" № 46 від 02.03.2015 року. Уповноваженою особою призначено Додусенка Володимира Івановича.

У зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду рішення про початок ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" № 46 від 02.03.2015 року Фонд з 06.03.2015 року розпочав виплати коштів вкладникам даного банку. Для отримання коштів вкладники ПАТ "Банк Камбіо" з 06.03.2015 по 17.04.2015 включно могли звертатись до установ банку-агента - ПАТ "Укрінбанк".

19.03.2015 року позивач звернувся до відповідача 1 з проханням повідомити, чи включено його до загального списку Фонду щодо виплати грошових коштів відповідно до договору № НОМЕР_1 від 16.09.2014 року (а.с. 38).

Листом № 19/824 від 31.03.2015 року відповідач 1 повідомив, що операції по рахунку позивача підпадають під ознаки нікчемності правочинів, про що повідомлено Фонд, а також зазначено, що після отримання відповіді про законність операцій за рахунком позивача Фондом будуть вжиті всі заходи щодо розблокування виплат та включення їх до відповідного реєстру. Також в листі зазначено про реєстрацію кримінального провадження № 22015000000000082 за фактом вчинення службовими особами ПАТ "Банк Камбіо" злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (а.с. 22-23).

При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452) визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 4452 Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

При цьому за положеннями п. 3, 4 статті 2 Закону № 4452:

- вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;

- вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката;

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону № 4452 вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до частини 2 статті 27 Закону № 4452 уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Відповідно до частини 5 статті 27 Закону № 4452 протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Частина 6 статті 27 Закону № 4452 визначає, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до пунктів 3-5 розділу III Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 9 серпня 2012 року № 14 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 вересня 2012 р. за № 1548/21860) (далі - Положення) Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

З аналізу наведених норм випливає, що вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду за наявності таких умов: 1) має бути здійснений вклад до прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних; 2) вклад повністю або частково повинен бути неповернутий банком; 3) НБУ має прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що зазначені умови відносно позивача настали.

Колегією суддів під час апеляційного перегляду справи було перевірено доводи апелянта щодо намагання ТОВ «Комплекс Аверс Україна» отримати грошові кошти не в порядку черговості від банку, а за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб шляхом так званого «дроблення» вкладу, в результаті чого створюються штучні переваги над іншими вкладниками банку.

З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За приписами статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

За змістом частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України для застосування наслідків недійсності правочину обов'язковою умовою є доведення наявності умислу на його укладення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону № 4452 протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

В силу п. 1 ч. 4 ст. 38 вищезазначеного Закону уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Разом з тим, зі змісту частини 3 статті 38 Закону № 4452 вбачається, що укладення договору про зворотну фінансову допомогу між вкладниками банку не відноситься до підстав, за наявності яких правочини банку визнаються нікчемними.

Таким чином, вказаний правочин може бути визнаний нікчемним або недійсним лише з підстав і в порядку, визначених статтею 228 ЦК України, проте жодних дій щодо цього відповідачами або іншими особами не вчинялось.

Як зазначалось вище, договір зворотної фінансової допомоги (позики) укладений між ТОВ «Компанія Аверс Україна» та позивачем як учасником ТОВ «Компанія Аверс Україна» 1 вересня 2014 року, гроші на рахунок позивача зараховані 16 вересня 2014 року.

В цей же проміжок часу 11 вересня 2014 року між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_1 укладено договір № ЗФ-05/1333 про прийняття від вкладника грошової суми в розмірі 54 тисячі гривень на особистий рахунок вкладника № НОМЕР_2 та згідно квитанції № ТR.100573.463.307 від 11 вересня 2014 року на зараховано грошові кошти в сумі 54 тисячі гривень з призначенням платежу - прийом вкладу згідно депозитної угоди № 3Ф-05/1333 від 11.09.2014 року терміном на 32 дні. Таким чином, у вересні 2016 року позивач також вкладав до Банку на депозитний рахунок свої особисті грошові кошти, що виключає його обізнаність про неплатоспроможність банку чи якісь фінансові проблеми в останнього. Вказані грошові кошти позивач в подальшому отримав за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

16.09.2014 року позивач звернувся до банку із заявою про виплату йому грошової суми в розмірі 140 тисяч гривень з особистого рахунку проте відповіді не отримав.

22 вересня 2016 року позивач за платіжним дорученням № 1378 намагався перевести грошові кошти до іншого банку, але 23 вересня 2016 року банк повідомив його про невиконання розрахункового документа.

Намагання позивача отримати перераховані йому грошові кошти свідчить про те, що він дійсно потребував вказані кошти і укладений договір носив реальний характер.

Вказані обставини також підтверджують, що на час укладення договору та перерахування грошових коштів в якості зворотної фінансової допомоги ні позивачу, ні ТОВ «Компанія Аверс Україна» не було відомо про якісь фінансові проблеми у Банка.

Крім того, в судовому засіданні позивач повідомив, що як учасник ТОВ «Компанія Аверс Україна» в серпні 2016 року звернувся до останнього з проханням надати зворотну фінансову допомогу на лікування, оскільки в той час важко захворів. В результаті вказаної хвороби у 2015 році отримав інвалідність ІІІ групи.

Вказані доводи позивач підтвердив наданням виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 19732 неврологічного відділення № 1 Запорізької обласної клінічної лікарні, а також копію пенсійного посвідчення від 10.07.2015 року, з якого вбачається, що він отримує пенсію як інвалід ІІІ групи.

З огляду на вказане колегія суддів погоджується з доводами позивача, що надання йому ТОВ «Компанія Аверс Україна» зворотної фінансової допомоги носило реальний характер, а не характер щтучного створення переваг перед іншими вкладниками, вказані грошові кошти були необхідні позивачу для лікування і він намагався отримати їх в банку.

До того ж, кошти перераховані на рахунок позивача в ПАТ «Банк Камбіо» відбувалося 16.09.2014 року, тобто більше ніж за два з половиною місяці до запровадження тимчасової адміністрації банку 04.12.2014 року, а відтак надходження коштів на рахунок відкритий на ім'я Позивача не носило характер дроблення, як на те посилається апелянт, оскільки позивач не мав можливості за такий значний проміжок часу заздалегідь знати про майбутнє визнання ПАТ «Банку Камбіо» неплатоспроможним.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто діючим законодавством встановлений принцип правомірності правочинів.

Посилання апелянта на поняття «дроблення рахунку» взагалі є безпідставними, оскільки Закон № 4452 вказаного поняття не містить, а відповідно не містить заборони та наслідків таких дій.

З огляду на вказане колегія суддів приходить до висновку, що жодних законних перешкод для включення позивача до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не існує.

Таким чином, відповідачами не доведено визнання нікчемним договору, що укладений між позивачем та ПАТ «Банк Камбіо» та не надано доказів, які свідчили б, що зазначені правочин є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на наявність кримінального провадження № 12015100000001201, відкритого за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 та ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України, а також кримінального провадження № 22015000000000082, відкритого за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, оскільки вирок суду у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, який в силу ч. 4 ст. 72 КАС України є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою не виносився.

З огляду на вказане суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язав включити позивача в загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «БАНК КАМБІО» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Колегія суддів також приймає до уваги наявність постанови Верховного Суду України від 15 червня 2016 року у справі № 826/20410/14 за позовом фізичної особи до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» про визнання дій та бездіяльності протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, якою провадження у справі закрито у зв'язку з її непідсудністю адміністративним судам, проте вважає необхідним відступити від викладеної правової позиції з огляду на наступне.

Так, у вказаній постанові ВСУ послався на те, що вже висловив правову позицію у даній категорії спорів у постанові від 16 лютого 2016 року (справа № 826/2043/15), яку необхідно застосовувати і до справи № 826/20410/14.

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що категорія спорів у вказаних справах є різною як за суб'єктним складом, так і за безпосереднім предметом спору.

Зокрема, у справі № 826/20410/14 предметом спору є невключення фізичної особи - вкладника банку до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Банку за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у зв'язку з визнанням уповноваженою особою останнього нікчемними певних правочинів, проте у справі № 826/2043/15 розглядався спір за позовом органу Пенсійного Фонду України про зобов'язання уповноваженої особи Фонду визнати та включити до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги УПФУ на суму боргу 2409 гривень 25 копійок, яка виникла в результаті неперерахування банком збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, різними в даних справах є як правовий статус позивачів, так і фактичні обставини справи, а також правова природі спірних правовідносин взагалі, оскільки останні виникли з огляду на здійснення відповідачем різних повноважень, наданих йому Законом № 4452.

Крім того, фізична особа-вкладник банку має право на відшкодування гарантованої Законом суми не менше ніж 200 тисяч гривень за рахунок коштів саме Фонду, тоді як орган ПФУ просив включити його до реєстру вимог кредиторів, які будуть відшкодовуватись за рахунок майна банку при його ліквідації, тобто предмет спору в даних справах є різним і його ототожнення є помилковим.

Щодо висловленої ВСУ правової позиції, то вона полягає в тому, що за положеннями статті 12 Господарського процесуального кодексу України на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Проте така правова позиція суперечить нормам діючого законодавства.

Так, відповідно до статті 3 Закону № 4452 Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону № 4452 основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділений відповідними функціями, що визначені частиною другою статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Серед таких функцій є здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку і навіть застосування до банків та їх керівників відповідно фінансових санкцій і накладення адміністративні штрафів.

До того ж відповідно до статті 38 Закону № 4452 Фонд для забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку протягом дії тимчасової адміністрації зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті, та протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

Таким чином, що функції Фонду пов'язані із здійсненням владних управлінських повноважень, тобто в розумінні пункту 7 частини першої статті 3 КАС України Фонд є суб'єктом владних повноважень.

Оскільки ж відповідно до пункту першого частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень, то даний спір є публічно-правовим.

Відповідно до пунктів 2 та 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, на яку послався Верховний Суд України, господарським судам підвідомчі, зокрема, 2) справи про банкрутство та 7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

Проте вимоги фізичної особи щодо включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Банку за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, не є майновими вимогами до Банку, оскільки вклади з граничним розміром до 200 тисяч гривень виплачуються вкладникам безпосередньо з коштів Фонду, а не за рахунок майна банку. До того ж, зі змісту п. 7 статті 12 ГПК України та його правової конструкції вбачається, що справу може бути віднесено до підвідомчості господарських судів лише у тому разі, якщо відповідачем у справі буде саме Банк-боржник стосовно якого здійснюється процедура ліквідації.

Ототожнення в даному випадку Фонду та Банку-боржника є безпідставним, оскільки відносно Фонду жодних ліквідаційних процедур не здійснюється.

Наведене свідчить про те, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим спором, який не є спором у процесі ліквідації банку, а має окремий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 частини другої статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

З огляду на вказане, до цих спорів немає підстав застосовувати приписи статті 12 ГПК України та поширювати на такі спори юрисдикцію господарських судів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції винесена законно та обґрунтовано, апеляційна скарга позивача, не ґрунтується на законі та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

Повний текст виготовлено 1 серпня 2016 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» Додусенка Володимира Івановича залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 4 квітня 2016 року у справі № 808/138/16 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.Ю. Чумак

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: І.В. Юрко