Постанова № 59448951, 19.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19 липня 2016 року 15 год. 50 хв. № 826/24521/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Світ інструменту Україна” до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю “Світ інструменту Україна” (далі - позивач, ТОВ “Світ інструменту Україна”) до Київської міської митниці ДФС (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача №100270005/2015/000023/2 від 09 вересня 2015 року про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачем для митного оформлення імпортованого товару надано усі необхідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за ціною контракту, а відтак відповідачем протиправно прийнято оскаржуване рішення, чим порушено законні права та інтереси позивача.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах.

Представник відповідача у відповідне судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, заяв про розгляд справи за відсутності їх представників до суду не надійшли.

При цьому, до суду через канцелярію від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову (вих. №1868/26-70-10-22 від 24 листопада 2015 року), які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2011 року між компанією “MATRIZE Handels-GmbH” (Китай) (за контрактом - продавець) та ТОВ “Світ інструменту Україна” (Україна) (за контрактом - покупець) було укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) №CH-MIU/28/0411, згідно умов якого, продавець зобов'язується продати, а покупець придбати на умовах FOB Шанхай згідно Інкотермс-2010 товари в асортименті згідно специфікацій на кожну окрему партію товару, які є невід’ємною частиною даного контракту (далі – контракт).

Пунктами 1.2, 2.2, 2.4 цього контракту визначено, що найменування, кількість товару, що постачається, а також ціни за одиницю товару за артикулами зазначаються у специфікаціях.

Вартість кожної партії товару, що підлягає оплаті за поставлений товар (ціна угоди), виокремлена із загальної суми контракту, вказується в інвойсах і входить до загальної суми контракту.

В інвойсі зазначаються: ціна партії товару, яка підлягає сплаті продавцю, найменування товару, ціна за одиницю товару, кількість кожного найменування товару у поставці, код УКТЗЕД, загальна вартість товару, що підлягає сплаті за поставкою, строк оплати товару за поставкою, виробник. Інвойс на товар, що постачається, виставляється безпосередньо продавцем. В інвойсі окрім інформації про товар, що постачається у відповідності до специфікації, та зазначеної у п. 2.4 контракту, повинен містити номер і дату контракту, номер і дату інвойсу, найменування та адреси сторін, підпис а штамп (відтиск печатки) продавця.

Згідно п. 2.5 цього контракту до ціни товару згідно умов FOB включені наступні витрати продавця: оплата доставки до порту відправлення, всі витрати, пов’язані з навантаженням товару та оплатою митних формальностей і податків у країні продавця, а також вартість тари, пакування і маркування. Покупець зобов’язаний сплатити за поставлений товар ціну в сумі і строки , зазначені в інвойсі.

Поставка товару здійснюється безпосередньо від продавця до покупця. Датою поставки вважається дата міжнародної морської накладної (коносаменту), виписаної на ім’я покупця (п. 3.2 і 3.3 контракту).

Умови оплати за контрактом узгоджені сторонами у ст. 5 контракту. Зокрема, покупець здійснює оплату наступним чином: 100% від вартості відправленої партії товарів впродовж 30 календарних днів після відвантаження, засвідченої копіями відвантажувальних документів.

На виконання умов контракту №CH-MIU/28/0411 від 28 квітня 2011 року та на підставі комерційного інвойсу №15-0256-К-137 від 20 липня 2015 року продавцем здійснена поставка товару (ручних інструментів, електричних машин, іншого механічного обладнання, знаряддя, матеріалів в асортименті), всього у кількості 92505 штук вартістю 67233,46 доларів США.

08 вересня 2015 року позивачем через свого митного брокера в порядку електронного декларування було подано до митного посту “Столичний” Київської міської митниці ДФС митну декларацію №100270005/2015/316946 з метою здійснення митного оформлення ввезених на територію України товарів за контрактом №CH-MIU/28/0411 від 28 квітня 2011 року, всього у кількості 92505 штук вартістю 67233,46 доларів США (далі – ВМД). Як зазначає позивач в тексті свого позову, митна вартість товарів у зазначеній ВМД була визначена відповідно до пп. 1 п. 1 ст. 57 Митного кодексу України (далі - МК України) за основним методом, тобто – за ціною договору (контракту).

Одночасно, з вказаною вище ВМД декларантом були подані документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, зокрема:

- контракт №CH-MIU/28/0411 від 28 квітня 2011 року;

- інвойс №15-0256-К137 від 20 липня 2015 року;

- специфікація №15-0256-К137 від 20 липня 2015 року;

- пакувальний аркуш до інвойсу №15-0256-К137 від 20 липня 2015 року;

- міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №9279/1 від 05 вересня 2015 року;

- коносамент №GB8406552 від 03 серпня 2015 року;

- довідка ТОВ “ДСВ Логістика” №07092015/1 від 07 вересня 2015 року про транспортні витрати;

- сертифікат походження товару №G153109202020307від 02 серпня 2015 року.

Згідно доданої позивачем до позовної заяви копії роздруківки електронного повідомлення, отриманого від митного органу 08 вересня 2015 року, відповідач з посиланням на п. 2 ст. 53 МК України запропонував товариству надати додаткові документи: платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містить реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні документи; страхові документи.

Вказані вимоги митного органу про надання додаткових документів станом на 09 вересня 2015 року позивачем виконані не були.

На виконання вимог п. 6 ст. 54 МК України, Київською міською митницею ДФС було відмовлено позивачу у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270005/2015/00037.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №100270005/2015/000023/2 від 09 вересня 2015 року.

Зокрема, відповідно до рішення від 09 вересня 2015 року №100270005/2015/000023/2 митна вартість товару визначена із застосуванням другорядного (“резервного”) методу і ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях згідно ВМД від 02 вересня 2015 року №209160000/2015/11012 та від 07 липня 2015 року №500060001/2015/12525. Проведене коригування заявленої позивачем митної вартості стосувалося окремих товарних позицій в межах поставленої партії товарів за ВМД №100270005/2015/316946, всього збільшено митну вартість на загальну суму 2589,08 доларів США.

09 вересня 2015 року в порядку ч. 7 ст. 55 МК України декларантом (позивачем) подано відповідачу митну декларацію №100270005/2015/316967, згідно якої товари були випущенні у вільний обіг під гарантійні зобов’язання шляхом надання гарантій відповідно до розд. Х МК України.

Згідно пояснень позивача оцінка митної вартості товарів відповідачем призвела до зайвої сплати ТОВ “Світ інструменту Україна” митних платежів та зборів на загальну суму 20413,83 грн.

05 жовтня 2015 року позивач з метою перегляду результатів коригування митної вартості товарів за ВМД №100270005/2015/316946 надав відповідачу письмові пояснення щодо безпідставності витребування митним органом додаткових документів (лист товариства від 05 жовтня 2015 року №000023) та пакет документів, що подавалися до митного оформлення.

Своїм листом від 09 жовтня 2015 року №6121/10/26-70-25-02-01 Київська міська митниця ДФС відмовила товариству у визнанні заявленої митної вартості товару.

У контексті вище викладеного суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 34-1 ч.1 статті 4 МК України, органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ч. 2 статті 52 МК України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 статті 52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч.ч. 8, 9 статті 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 статті 53 МК України, У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1 та 2 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 статті 54 МК України).

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

- проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

- звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

- застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до ч. 12 статті 264 МК України, разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно ч. 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (ч. 7 статті 55 МК України).

Згідно ч. 8 вказаної статті МК України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Відповідно до ч. 9 статті 55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін “ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті” стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 МК України).

Відповідно до ч. 10 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України 24 травня 2012 року №599, визначають порядок заповнення декларації митної вартості (далі - ДМВ), яка використовується:

- декларантом або уповноваженою ним особою - при визначенні та заявленні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту;

- митним органом - при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту.

Відповідно до пункту 1.3 вказаних правил ДМВ подається в установленому порядку митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, разом з митною декларацією на оцінювані товари.

Пунктом 1.14 Правил передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Посадовою особою митного органу заповнюється графа ДМВ “Для відміток митного органу”. На основному аркуші, крім реєстраційного номера ДМВ, повинно бути зазначене рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів (пункти 2.1, 2.2 вказаних Правил).

Відповідно до пункту 2.3 Правил при електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.

При електронному декларуванні повідомлення про необхідність подання документів вважається одержаним декларантом або уповноваженою ним особою з часу надходження до митного органу повідомлення в електронній формі від декларанта або уповноваженої ним особи про одержання цього повідомлення. При електронному декларуванні декларант або уповноважена ним особа надсилає повідомлення про відмову у подачі документів у складі електронного повідомлення, засвідченого електронним підписом (пункти 2.4, 2.5 Правил).

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що оскаржуваним рішенням митну вартість товару за ВМД визначено із застосуванням резервного методу (ґрунтується на митній вартості товарів, подібних за якісними характеристиками, митне оформлення яких уже здійснене за ВМД від 02 вересня 2015 року №209160000/2015/11012 та від 07 липня 2015 року №500060001/2015/12525).

Підставою для прийняття вказаного рішення стала наявність розбіжностей у наданих до митного оформлення основних і додаткових документах.

Також митниця дійшла до висновку про те, що надані з ВМД від 08 вересня 2015 року документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Так, у графі 33 оскаржуваного рішення зазначено наступне: згідно з п. 2.4 контракту від 28 квітня 2011 року №CH-MIU/28/0411 зазначено, що в інвойсі вказується: ціна товару, що повинна бути сплачена; ціна за одиницю товару; кількість кожного найменування; загальна вартість за кожним найменуванням товару в даній поставці; код УКТЗЕД; загальна вартість та строк оплати товару по даній поставці. У наданому інвойсі від 20 липня 2015 року №15-0256-К137 не міститься вся необхідна інформація.

Згідно інформації у інвойсі, наданому до митного оформлення за митною декларацією, умови оплати 100% вартості товарів повинні бути сплачені протягом 180 календарних днів після відвантаження, на момент подання митної декларації платіжні документи на вимогу митниці пред’явлені не були.

Декларанту запропоновано надати протягом 10 календарних днів додаткові документи відповідно до п. 3 ст. 53 МК України, а саме:

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- виписку з бухгалтерської документації;

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних з виконанням умов договору (угоди, контракту);

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини;

- переклад митної декларації країни відправлення.

Оскільки від подання решти додаткових документів для підтвердження митної вартості декларант відмовився, про що зазначив у заяві від 09 вересня 2015 року, то за наслідками проведеної консультації з декларантом митна вартість товарів була визначена за наявною у митного органу інформацією.

Суд зазначає про те, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Таким чином, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі №21-91а12.

Суд звертає увагу на той факт, що під час процедури консультацій між митним органом і декларантом позивача, контролюючий орган в електронному листі від 08 вересня 2015 року не зазначив жодного обґрунтування для витребування відповідно до ч. 4 ст. 53 МК України у декларанта позивача додаткових документів.

Також порівнюючи переліки запитуваних додаткових документів, що наведені у вказаному електронному повідомленні, та оскаржуваному рішенні №100270005/2015/000023/2 від 09 вересня 2015 року, суд встановив, а відповідач документально не підтвердив, факт дійсного витребування у позивача таких документів як каталогів, специфікацій та прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних з виконанням умов договору (угоди, контракту), висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини, перекладу митної декларації країни відправлення, виписки з бухгалтерської документації.

Таким чином, суд приходить до висновків про витребування відповідачем на етапі перевірки правильності заявленої позивачем митної вартості оцінюваної партії товарів лише таких документів як транспортні документи, страхові документи та платіжні документи.

Також, аналіз оскаржуваного рішення, а саме графи 33, свідчить про відсутність інших доводів, окрім твердження про невідповідність інвойсу вимогам п. 2.4 і п. 5.1 договору (контракту).

Дослідивши та проаналізувавши наявні у справі матеріали суд дійшов висновку про часткову доведеність наявності обґрунтованих сумнівів щодо повноти та достовірності наданих декларантом відомостей щодо ціни товару (наявних суперечностей чи розбіжностей).

Стосовно зауважень про відсутність документів, що підтверджують умови оплати товару.

Пунктом 5.1 контракту №CH-MIU/28/0411 від 28 квітня 2011 року передбачено, що оплата здійснюється протягом 30 календарних днів після відвантаження, підтверджена копіями відвантажених документів.

В подальшому між вказаними сторонами укладена додаткова угода №4 від 28 лютого 2014 року до контракту (далі – додаткова угода №4 від 28 лютого 2014 року) згідно якої оплата за поставлений товар здійснюється впродовж 180 календарних днів після відвантаження, підтвердженого копіями відвантажувальних документів, а саме – міжнародною морською накладною (коносаментом), виписаної на ім’я покупця.

Тобто, вказаною додатковою угодою №4 від 28.04.2011 року змінено порядок розрахунків за поставлений товар з 30 до 180 календарних днів.

Аналогічна інформація про новий строк оплати товару відображена сторонами контракту у специфікації №15-0256-К137 від 20 липня 2015 року, пакувальному листі від 20 липня 2015 року та комерційному інвойсі №15-0256-К137 від 20 липня 2015 року.

За даними наданого до митного оформлення коносаменту №GB8406552 від 03 серпня 2015 року, виданого ТОВ “ДСВ Логістика”, поставка товару відбувалася на умовах FOB Нінгбо, Китай – Одеса, Україна морським транспортом (що відповідає умовам поставки визначеним згідно інвойсу №15-0256-К137 від 20 липня 2015 року), дата завантаження товару на борт судна – 03 серпня 2015 року.

Таки чином, строк оплати оцінюваної партії товару на момент його митного оформлення (08 вересня 2015 року) ще не настав, що поясняє відсутність у позивача документів на підтвердження оплати вартості імпортованого товару.

Враховуючи, що додаткові угоди є невід'ємною частиною контракту №CH-MIU/28/0411 від 28 квітня 2011 року, які були подані ТОВ "Світ Інструменту", та у такій угоді чітко вказаний порядок оплати товару, суд вважає, що твердження відповідача про наявність інформації щодо розбіжностей в поданих документах стосовно оплати товару, спростовуються наявними матеріалами справи.

Стосовно зауважень відповідача про ненадання транспортних і страхових документів.

Зі змісту оскаржуваного рішення та ВМД №100270005/2015/316946 вбачається заявлення декларантом у складі митної вартості товарів за ВМД таких складових як фактурна вартість товарів у розмірі 67 233,46 доларів США (що в еквіваленті національну валюту становить 1487041,03 грн.) та нарахування до ціни договору у вигляді транспортні витрат у розмірі 16901,75 грн.

Згідно ст. 9 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність”, факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів, тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту призначення.

Як встановлено в ході розгляду справи, до митного оформлення подавалися копія коносаменту №GB8406552 від 03 серпня 2015 року та довідка ТОВ “ДСВ Логістика” №07092015/1 від 07 вересня 2015 року щодо транспортних витрат. За даними останньої тарифна вартість з перевезення вантажу на адресу одержувача ТОВ “Світ Інструменту” у контейнері №MSKU8469279 за маршрутом Ningbo (Китай) – Одеса (Україна) складає: коносамент №GB8406552 – 16901,75 грн., коносамент №GB8417554 – 3370,78 грн.

Копія коносаменту №GB8417554 декларантом позивача відповідачу не надавалася, та у матеріалах справи відсутня.

Таким чином, складова заявленої митної вартості товарів була заявлена позивачем у неповному обсязі, а саме без урахування транспортних витрат за коносаментом №GB8417554

Товар у спірному випадку поставлявся на умовах FOB.

Згідно з офіційними правилами тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах FOB (FREE ON BOARD (ФРАНКО-БОРТ (... назва порту відвантаження)) не покладає на продавця обов’язок укладання договорів перевезення та страхування, оплати таких витрат. Натомість продавець зобов'язаний здійснити завантаження товару на борт судна, призначеного продавцем, у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами, в названому порту відвантаження, у спосіб, що відповідає звичаям порту. Продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.6: нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження; сплатити, коли це належить, витрати експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару.

За умовами п. 10.1 контракту покупець здійснює страхування кожної партії товарів, відправлених згідно замовлення, на свій розсуд та за власний рахунок.

Згідно згадуваної вище довідка ТОВ “ДСВ Логістика” №07092015/1 від 07 вересня 2015 року страхування на користь позивача не здійснювалося, що пояснює відсутність у позивача страхових документів та відсутність витрат у зв’язку з цим.

Аналіз положень ч. 3 ст. 53, ч. 1, 2 та 5 ст. 54, ст. 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару (аналогічні висновки наведені в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 10 березня 2016 року №К/800/36615/15 і №К/8006619/15).

Також, як зазначено в постановах Верховного Суду України №21-127а15 від 31 березня 2015 року та №21-591а15 від 30 червня 2015 року, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляді цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Враховуючи вищенаведене та встановлені обставини справи суд дійшов висновку, що у митниці у спірних правовідносинах були підстави для витребування додаткових документів та в результаті їх ненадання визначення митної вартості за іншим ніж основний метод.

Водночас суд зважає на те, що приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом (резервним методом), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням ст. 55 МК України.

Що ж до мотивів оскаржуваного рішення про неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості товару, то вони суперечать змісту самого рішення митниці про наявність у митного органу інформації про визначену митну вартість на підставі раніше прийнятих митних декларацій, а відтак свідчать про порушення відповідачем порядку застосування методів визначення вартості товару.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 09 вересня 2015 року №100270005/2015/000023/2 не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю “Світ інструменту Україна” до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення є таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України , суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС (митний пост “Столичний”) від 09 вересня 2015 року №100270005/2015/000023/2 про коригування митної вартості товарів.

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Світ інструменту Україна” (код ЄДРПОУ 37311013) здійснений ним судовий збір у розмірі 1378 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39422888).

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин